Ухвала

від 07.02.2022 по справі 277/41/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №277/41/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

(в режимі відеоконференції)

представника власників майна

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Новоград-Волинської окружної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:

1821780601:01:000:0001; 1821780600:04:000:0058; 1821780600:04:000:0059; 1821780600:04:000:0060; 1821780600:07:000:0250; 1821780600:07:000:0253; 1821780600:07:000:0255; 1821780600:04:000:0063; 1821780600:03:000:0326; 1821780600:01:000:0602; 1821786800:03:000:0041; 1821786800:01:000:0051; 1821786800:06:000:0093; 1821786800:06:000:0094; 1821781400:05:000:0109; 1821781400:05:000:0112; 1821781400:03:000:0141; 1821781400:03:000:0142; 1821781400:03:000:0144; 1821781400:03:000:0145; 1821781400:03:000:0146; 1821782700:03:000:0412; 1821782700:03:000:0417; 1821782700:03:000:0419; 1821784000:01:000:0582; 1821783600:05:000:0453; 1821783600:05:000:0451; 1821782700:03:000:0420; 1821783600:04:000:0343; 1821780600:03:000:0327; 1821783600:01:000:0307; 1821783600:01:000:0303; 1821780600:07:000:0249; 1821784000:05:000:0238; 1821781400:03:000:0183; 1821781400:03:000:0160; 1821781400:03:000:0158; 1821781400:06:000:0118; 1821780600:04:000:0061; 1821786800:03:000:0044; 1821781400:06:000:0116; 1821786800:03:000:0043; 1821786800:03:000:0042; 1821780601:01:000:0002, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що, встановлена безумовна переконливість щодо застосування саме такого заходу забезпечення як арешт на вказане майно, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, з урахуванням правової підстави для накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 . Зазначає, що слідчий суддя постановив оскаржувану ухвалу без виклику власників майна, що є відповідно до норм КПК України безумовною підставою для скасування ухвали. Вказує, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на земельні ділянки слідчим не було доведено необхідності арешту майна, а клопотання не містить будь-яких доказів існування ризиків передбачених кримінальним процесуальним кодексом. Посилається на те, що в кримінальному провадженні №42021062240000062 від 16.11.2021 року про підозру нікому не було повідомлено, до клопотання про арешт майна не долучено документів, що свідчать про наявність цивільного позову пред`явленого до власників арештованого майна. Вказує, що слідчим не було спростовано факт законного набуття земельних ділянок.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи,в провадженні СВ ВП №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №42021062240000062 від 16.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.364 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження службові особи відділу у Ємільчинському районі ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, зловживаючи службовим становищем, незаконно передали у власність суб`єктів господарської діяльності земельні ділянки лісового фонду загальною площею понад 600 га, чим спричинили тяжкі наслідки державним інтересам.

Зокрема, при виготовленні та затвердженні земельно-технічної документації на земельні ділянки, що розташовані на території Будо-Бобрицької, Зеленицької, Киянської, Степанівської, Березниківської, Малоглумчанської, Неділищенської сільських рад незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» із земель лісового фонду на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і проведено реєстрацію земельних ділянок, що розташовані на території вказаних сільських рад, за кадастровими номерами, що зазначені вище.

Як наслідок із постійного користування ДП «Ємільчинський лісгосп АПК» вилучено 511,7062 га земель лісового фонду.

Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП України в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_10 від 10.01.2022 рокувказані ділянки визнано речовим доказом.

12.01.2022року слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42021062240000062 від 16.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

1821780601:01:000:0001; 1821780600:04:000:0058; 1821780600:04:000:0059; 1821780600:04:000:0060; 1821780600:07:000:0250; 1821780600:07:000:0253; 1821780600:07:000:0255; 1821780600:04:000:0063; 1821780600:03:000:0326; 1821780600:01:000:0602; 1821786800:03:000:0041; 1821786800:01:000:0051; 1821786800:06:000:0093; 1821786800:06:000:0094; 1821781400:05:000:0109; 1821781400:05:000:0112; 1821781400:03:000:0141; 1821781400:03:000:0142; 1821781400:03:000:0144; 1821781400:03:000:0145; 1821781400:03:000:0146; 1821782700:03:000:0412; 1821782700:03:000:0417; 1821782700:03:000:0419; 1821784000:01:000:0582; 1821783600:05:000:0453; 1821783600:05:000:0451; 1821782700:03:000:0420; 1821783600:04:000:0343; 1821780600:03:000:0327; 1821783600:01:000:0307; 1821783600:01:000:0303; 1821780600:07:000:0249; 1821784000:05:000:0238; 1821781400:03:000:0183; 1821781400:03:000:0160; 1821781400:03:000:0158; 1821781400:06:000:0118; 1821780600:04:000:0061; 1821786800:03:000:0044; 1821781400:06:000:0116; 1821786800:03:000:0043; 1821786800:03:000:0042; 1821780601:01:000:0002.

Ухвалою слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Новоград-Волинської окружної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на вказані земельні ділянки з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.

Задовольняючи клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно з метоюзбереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Статтею 98 КПК Українивизначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що нерухоме майно, а саме земельні ділянки, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 2ст. 364 КК Україниз наданих матеріалів не вбачається.

Слідчимне доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про якілише формальновказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів,що вказані земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку колегії судді є формальною, у зв`язку з чимв даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10ст. 170 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені закономправові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Згідно клопотання про арешт майна земельні ділянки на які просить накласти арешт слідчий раніше перебували у постійному користуванні ДП «Ємільчинський Лісгосп АПК» і при виготовленні та затвердженні земельно-технічної документації було незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок, однак в порушенні вимог ч.2 ст. 171 КПК України слідчий до клопотання про арешт майна не долучив доказів щодо наявності права постійного користування ДП «Ємільчинський Лісгосп АПК» земельними ділянками та документи, якими було встановлено цільове призначення земельних ділянок і документи якими змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, слідчий, в розумінні вимогст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів такожне вбачає.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника власника майнаадвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19.01.2022 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Новоград-Волинської окружної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:

1821780601:01:000:0001; 1821780600:04:000:0058; 1821780600:04:000:0059; 1821780600:04:000:0060; 1821780600:07:000:0250; 1821780600:07:000:0253; 1821780600:07:000:0255; 1821780600:04:000:0063; 1821780600:03:000:0326; 1821780600:01:000:0602; 1821786800:03:000:0041; 1821786800:01:000:0051; 1821786800:06:000:0093; 1821786800:06:000:0094; 1821781400:05:000:0109; 1821781400:05:000:0112; 1821781400:03:000:0141; 1821781400:03:000:0142; 1821781400:03:000:0144; 1821781400:03:000:0145; 1821781400:03:000:0146; 1821782700:03:000:0412; 1821782700:03:000:0417; 1821782700:03:000:0419; 1821784000:01:000:0582; 1821783600:05:000:0453; 1821783600:05:000:0451; 1821782700:03:000:0420; 1821783600:04:000:0343; 1821780600:03:000:0327; 1821783600:01:000:0307; 1821783600:01:000:0303; 1821780600:07:000:0249; 1821784000:05:000:0238; 1821781400:03:000:0183; 1821781400:03:000:0160; 1821781400:03:000:0158; 1821781400:06:000:0118; 1821780600:04:000:0061; 1821786800:03:000:0044; 1821781400:06:000:0116; 1821786800:03:000:0043; 1821786800:03:000:0042; 1821780601:01:000:0002, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Новоград-Волинської окружної прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами:

1821780601:01:000:0001; 1821780600:04:000:0058; 1821780600:04:000:0059; 1821780600:04:000:0060; 1821780600:07:000:0250; 1821780600:07:000:0253; 1821780600:07:000:0255; 1821780600:04:000:0063; 1821780600:03:000:0326; 1821780600:01:000:0602; 1821786800:03:000:0041; 1821786800:01:000:0051; 1821786800:06:000:0093; 1821786800:06:000:0094; 1821781400:05:000:0109; 1821781400:05:000:0112; 1821781400:03:000:0141; 1821781400:03:000:0142; 1821781400:03:000:0144; 1821781400:03:000:0145; 1821781400:03:000:0146; 1821782700:03:000:0412; 1821782700:03:000:0417; 1821782700:03:000:0419; 1821784000:01:000:0582; 1821783600:05:000:0453; 1821783600:05:000:0451; 1821782700:03:000:0420; 1821783600:04:000:0343; 1821780600:03:000:0327; 1821783600:01:000:0307; 1821783600:01:000:0303; 1821780600:07:000:0249; 1821784000:05:000:0238; 1821781400:03:000:0183; 1821781400:03:000:0160; 1821781400:03:000:0158; 1821781400:06:000:0118; 1821780600:04:000:0061; 1821786800:03:000:0044; 1821781400:06:000:0116; 1821786800:03:000:0043; 1821786800:03:000:0042; 1821780601:01:000:0002- відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: