Постанова

від 09.02.2022 по справі 922/2564/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/2564/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:Зубченко І.В. (доповідач), Медуниця О.Є. , Радіонова О.О. при секретарі судового засідання: Романенко С.А. за участю представників: від позивача:Фелді О.В., довіреність №05-2021/Legal від 19.03.2021р., свідоцтво серія КС №7112/10 від 19.10.2018р. від відповідача:Черненко О.А., ордер серія АХ №1065307 від 07.12.2021р., свідоцтво №1937 від 24.06.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ (вх.№3454 Х/3 від 16.11.2021р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 11.10.2021р. (повний текст складено та підписано 20.10.2021р. у м.Харкові) у справі№922/2564/21 (суддя Прохоров С.А.) за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Югран", с.Федорівка Харківської області простягнення 6.281.156,71грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Югран", с.Федорівка Харківської області, про стягнення суми збитків у розмірі 5.071.826,57грн. у зв`язку із невиконанням договору поставки №60426143 від 14.08.2020р., 913.600,86грн. штрафу та 295.729,28грн. пені за період з 01.12.2020р. по 31.05.2021р.

Позивач, разом з іншим, просить встановити органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:

Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:

А - к-сть днів прострочки, починаючи з 01.12.2020р.;

Б - вартість товару, поставку якого прострочено, а саме 4.568.004,32грн. (без ПДВ),

В - облікова ставка НБУ (%)*2,

Г - кількість днів у році

за період: з 01.12.2020р. і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 01.12.2020р.), і стягнути отриману суму пені із відповідача на користь позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2021р. (повний текст складено та підписано 20.10.2021р.) у справі №922/2564/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. В основу рішення покладено висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків через відсутність причинного зв`язку між неправомірною поведінкою останнього та витратами позивача. Крім того місцевий господарський суд зазначив, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний експертний висновок №114-ИМ/21 від 01.09.2021р. Харківської торгово-промислової палати, у зв`язку з чим дійшов висновку, що надані відповідачем докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення неустойки, штрафу та відшкодування збитків.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2021р. у справі №922/2564/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на недоведеність обставин події форс-мажору, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також помилковість висновків суду в частині відсутності причинного зв`язку між невиконанням відповідачем умов договору та витратами позивача за договорами заміщення. Скаржник у якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції називає наступні:

- оскаржуване рішення ґрунтується на доказі (експертний висновок Харківської торгово-промислової палати), який не є та не може бути належним доказом форс-мажору. Так, відповідно до ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України та норм Регламенту, належним доказом існування форс-мажорних обставин є сертифікат відповідної торгово-промислової палати, а не експертний висновок. Умовами п.10.5 договору передбачено, що достатнім доказом існування обставин форс-мажору є свідоцтво, а не експертний висновок. Суд першої інстанції не навів аргументів, не надав обґрунтування, чому експертний висновок Харківської торгово-промислової палати є належним доказом існування форс-мажорних обставин;

- як зазначено у самому експертному висновку Харківської торгово-промислової палати, завданням експертизи є фактичний стан посівів соняшнику (згідно пред`явлених документів) . Формулювання завдання експертизи та зміст експертного висновку свідчить про те, що суть експертизи звелась до огляду наданих експерту документів та їх аналізу. Крім того, у експертному висновку мова про форс-мажор не йде;

- усі документи, на підставі яких було складено експертний висновок Харківської торгово-промислової палати, містять виключно загальну інформацію та не можуть свідчити про форс-мажорні обставини за конкретним договором;

- правила тлумачення (ст.213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають можливість визначити справжній зміст пункту 10.5 договору, але суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протилежного. Застосування судом тлумачення contra preferentum є передчасним, недоречним та не має жодного сенсу в даному випадку. Передбачене в п.10.5 договору словосполучення Торгова палата відповідної країни може стосуватись виключно Торгово-промислової палати України. Умовами договору не передбачено можливість підтвердження події форс-мажору структурними підрозділами чи регіональними відділеннями відповідної Торгової палати;

- відповідачем не дотримано умов договору щодо належного повідомлення про форс-мажорні обставини (п.10.3 договору), що залишено поза увагою суду першої інстанції;

- висновки суду щодо відсутності причинного зв`язку не ґрунтуються на нормах права та суперечать загальноприйнятим правилам формальної логіки. Усупереч висновкам місцевого господарського суду, укладення договорів поставки на заміщення є обставиною, котра виникла внаслідок невиконання договору поставки відповідачем, та яка не може виникати автоматично та невідворотно. Здійснення позивачем статутної господарської діяльності (зокрема, закупівля соняшника) не виключає можливості заміщення непоставленого недобросовісним контрагентом соняшника на соняшник іншого постачальника;

- висновки суду першої інстанції про те, що обсяг соняшника, який закуплено, утричі перевищує обсяг, який мав поставити відповідач за договором, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи;

- неприпустимим є висновок суду про необхідність доведення виникнення в позивача саме критичної потреби в заміщенні непоставленого відповідачем товару та про необхідність доведення позивачем мотивів, з яких йому потрібен товар за невиконаним договором;

- ціни на товар за договорами заміщення є вищими за ціну, за якою соняшник мав поставити відповідач, проте вони були ринковими;

- додаткові угоди мають лише одне правове навантаження - вказати на мету укладення договорів. Альтернативного способу документально закріпити мету правочину, окрім як вказати її у преамбулі договору, сторони не знайшли.

Для розгляду справи згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Пелипенко Н.М., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою. Зобов`язано відповідача у строк до 07.12.2021р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді-члена колегії Пелипенко Н.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

На поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 08.12.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Югран" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду 07.12.2021р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. Згідно з резолютивною частиною відзиву відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому за коротким змістом відзиву заявник звертає увагу на наступне:

- позивачем не доведено невідворотності понесення збитків, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками;

- нездійснення відповідачем поставки соняшнику врожаю 2020р. відповідно до умов договору з позивачем сталося внаслідок обставин, що знаходилися поза розумним контролем відповідача та були викликані несприятливими погодними умовами;

- враховуючи, що умови договору були розроблені саме апелянтом, договір у інших пунктах містить посилання на регіональні торгово-промислові палати, суд першої інстанції правильно здійснив розширене тлумачення п.10.5 договору поставки щодо суб`єктів, документами яких засвідчуються форс-мажорні обставини;

- за встановленої відсутності вини відповідача та зважаючи, що позивач за договором не здійснював жодних оплат та не довів понесення будь-яких збитків, справедливим буде звільнення відповідача від відповідальності в порядку ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України;

- з урахуванням п.3.1 договору, яким встановлено кількість товару, що продавець зобов`язується поставити (500 метричних тон з опціоном +10,0/-10,0% за вибором продавця), приймаючи до уваги п.4.1 договору, яким визначена базова ціна товару (9.136,01грн.), саме сума 4.111.204,00грн. (450 метричних тон*9.136,01=4.111.204,00грн.) має бути основою розрахунку розмірів пені та штрафу. Сума пені, виходячи з передбаченої договором кількості товару, становить 266.156,37грн., штрафу - 822.240,80грн.;

- відсутні правові підстави для застосування припису ч.10 ст.238 ГПК України, оскільки відповідач не має жодного грошового зобов`язання перед позивачем, на який нараховується пеня;

- на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Задля забезпечення розумного балансу сторін та мети застосування штрафних санкцій як компенсаційного інструменту та засобу забезпечення виконання зобов`язання, а не як інструменту збагачення заінтересованої особи, за позицією відповідача наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 70%, що може бути застосовано судом, у тому числі з власної ініціативи.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.12.2021р. призначив справу №922/2564/21 до розгляду на 19.01.2022р.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.01.2022р., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.01.2022р. задоволено отримане на електронну адресу суду клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EasyCon .

19.01.2022р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Югран" отримано додаткові пояснення в порядку п.3 ч.1 ст.42 ГПК України, за змістом яких відповідач наголошує, що в частині вимог про стягнення суми штрафу та пені має бути застосована норма ст.614 ЦК України. Відповідач, обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення з нього штрафних санкцій у розглядуваній справі, посилається на те, що поставка товару за договором напряму залежить від кількості вирощеної сільськогосподарської культури, тобто урожаю, що залежить від об`єктивних факторів, зокрема погодних умов. Оскільки відповідач доклав значних зусиль для вирощення обумовленої договором сільськогосподарської продукції, однак був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі, а саме через низьку врожайність у зв`язку з вкрай несприятливими погодними умовами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на підставі яких встановлено наведені вище обставини, відповідач зазначає про відсутність його протиправної поведінки та вини.

У судовому засіданні 19.01.2022р., проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись приписами ч.2 ст.216 ГПК України, з метою повного та всебічного дослідження матеріалів справи в їх сукупності, судова колегія Східного апеляційного господарського суду оголосила перерву в судовому засіданні до 09.02.2022р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. задоволено отримане на електронну адресу суду клопотання Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про участь у судовому засіданні 09.02.2022р. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EasyCon .

У судовому засіданні 09.02.2022р., проведеному в режимі відеоконференції, представники сторін підтримали позиції, висловлені у попередньому судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу, складено протокол.

У судовому засіданні 09.02.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, додаткові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 19.01.2022р. та 09.02.2022р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.08.2020р. між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югран» (далі - постачальник або продавець) укладено договір поставки №60426143 (далі - договір), за умовами п.п.1.1, 3.1 якого продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020р. насипом у відповідності до умов договору в кількості 500 (п`ятсот) метричних тон з опціоном +10,0/-10,0% за вибором продавця.

Продавець зобов`язується поставити весь об`єм товару за реквізитами поставки, вказаними в п.5.1, у строк з 20.08.2020р. до 30.11.2020р., обидві дати включно (п.5.2 договору).

Господарським судом Харківської області встановлено та сторонами не заперечується, що ні у строк, передбачений договором (до 30.11.2020р. включно), ні станом на дату подання позову, відповідач (продавець) не поставив погоджений об`єм товару (500 метричних тон), чим порушив зобов`язання за договором №60426143 від 14.08.2020р.

Згідно з твердженнями відповідача, останній 10.09.2020р., завчасно до спливу обумовленого у договорі строку поставки (30.11.2020р.) звернувся до позивача з листом №10/09-20/2 з пропозицією внесення змін до договору поставки у зв`язку з істотною зміною обставин (несприятливі погодні умови для вирощування сільськогосподарської продукції).

Разом з тим, 21.09.2020р. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» , зазначаючи про «власні комерційні ризики постачальника» , відхилило пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Югран» щодо внесення змін до договору поставки.

У вересні 2020р. засновник підприємства відповідача повторно звернувся до позивача з пропозицією внесення змін до договору поставки №60426143 від 14.08.2020р. та повідомив про існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання договору поставки на існуючих умовах без внесення змін щодо ціни товару.

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» листом вих.№10-477 від 01.02.2021р. повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Югран» про право застосування передбачених договором заходів відповідальності (пені та штрафу) за невиконання зобов`язань за договором, а також про можливість пред`явлення до стягнення збитків, що становлять різницю між ціною на соняшник, придбаний в інших постачальників за договорами на заміщення недопоставленого товару, та на непоставлений відповідачем соняшник за договором поставки. Названий лист було отримано відповідачем 18.02.2021р., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист, накладної, фіскального чеку та витягу з сайту Акціонерного товариства Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення.

Проте, як посилається позивач, жодних дій для виконання зобов`язань або уникнення/зменшення збитків покупця продавцем вчинено не було.

Позивач зауважує на тому, що протягом лютого-березня 2021р. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» уклало ряд договорів поставки з іншими контрагентами на заміщення недопоставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Югран» за договором №60426143 від 14.08.2020р. товару, а саме: договір поставки №60465104 від 18.02.2021р.; договір поставки №60465477 від 19.02.2021р.; договір поставки №60469618 від 12.03.2021р. Унаслідок того, що ціна на соняшник урожаю 2020р. зросла у порівнянні з ціною, яка передбачена у договорі з відповідачем, покупець (позивач) зазнав збитків, докуповуючи об`єм товару, який не поставив продавець (відповідач). Розмір завданих збитків позивач обраховує як різницю між ціною товару за контрактами заміщення, яку сплатив позивач, та ціною товару за умовами договору з відповідачем.

Згідно з твердженнями позивача, закупка товару у інших контрагентів здійснена за ринковими цінами на момент укладення договорів заміщення. З метою підтвердження того, що договори поставки з іншими постачальниками укладені Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд виключно з метою добросовісного заміщення недопоставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Югран» товару та подальшого виконання взятих на себе зобов`язань, позивач долучив до матеріалів справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю Украгроконсалт-Девелопмент щодо ринкових цін, які існували на ринку соняшнику, №34/6/21 від 26.04.2021р.

Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд окрім збитків у розмірі 5.071.826,57грн. заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югран» штрафу у розмірі 913.600,86грн. та пені у розмірі 295.729,28грн. на підставі пункту 7.3.1 договору, яким передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п.5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

У контексті приписів ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1 ст.224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч.1 ст.623 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу лише за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №920/715/17 та від 14.04.2020р. у справі №925/1196/18.

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу положень ст.1166 ЦК України вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника.

Господарським судом Харківської області встановлено відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача (непоставка товару) та витратами позивача (які заявлені до стягнення у вигляді збитків). Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що витрати за договорами заміщення знаходяться у причинному зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З наведених норм убачається, що між порушенням зобов`язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв`язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, які прямо викликані його (постачальника) бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв`язку із порушенням боржника.

З огляду на зазначене, позивач повинен надати докази того, що: укладення ним договорів заміщення об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком не поставки відповідачем товару за договором; цей наслідок суб`єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.

Проте, як вірно зазначено господарським судом Харківської області, зазначені факти Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд не доведені.

Так, укладення позивачем договорів поставки на заміщення не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання відповідачем договору поставки №60426143 від 14.08.2020р. Укладення таких договорів на заміщення та визначення їх істотних умов здійснювалося позивачем на його власний розсуд, у своїх комерційних інтересах і повністю залежало від волі позивача. Об`єктивна необхідність укладення таких договорів, саме як наслідок невиконання відповідачем обов`язків з поставки товару, не підтверджена належними та допустимими доказами у контексті норм чинного ГПК України. Зазначений висновок можна зробити на підставі наступного.

Закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд , здійснюється останнім у різних постачальників на постійній основі. Як вірно зазначено господарським судом Харківської області, сама по собі хронологічна послідовність подій щодо укладення договорів та щодо спливу строку поставки товару за договором №60426143 від 14.08.2020р. не може братися до уваги. Така послідовність не означає, що договори з цими підприємствами не були б укладені позивачем і за звичайних обставин (безвідносно до стану виконання договору відповідачем).

При цьому, як встановлено судовою колегією, договори на заміщення товару укладені позивачем з іншими постачальниками більше ніж через 2,5 місяців від граничної дати поставки товару, визначеної у п.5.2 договору №60426143 від 14.08.2020р. У відсутність належних доказів обґрунтованості значної тривалості пошуку контрагентів наведене викликає сумніви в твердженнях позивача щодо необхідності негайного заміщення товару та щодо наявності дійсного причинного зв`язку.

У свою чергу, судова колегія вважає обґрунтованими посилання апелянта на хибність висновків суду першої інстанції про те, що обсяг соняшника, який закуплено у інших контрагентів, утричі перевищує обсяг, який мав поставити відповідач за договором. Зазначені висновки місцевого господарського суду спростовуються змістом наявних у матеріалах справи договорів поставки №60465104 від 18.02.2021р., договір поставки №60465477 від 19.02.2021р., №60469618 від 12.03.2021р.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених договорами на заміщення (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби у врожаї соняшника 2020р. (у разі її наявності) могло б потягнути за собою негативні для нього наслідки, зокрема застосування штрафних санкцій з боку контрагентів, зупинку ліній виробництва, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, тощо.

До того ж позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами на заміщення за завищеними цінами (як зазначає сам позивач), має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі. При цьому Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд не долучено до матеріалів справи доказів відсутності у підприємства можливості придбати аналогічний товар за тими ж цінами, що були узгоджені в договорі поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Югран".

В апеляційній скарзі позивач визнає, що ціни на товар за договорами заміщення є вищими за ціну, за якою соняшник мав поставити відповідач, проте зазначає, що такі ціни були ринковими. Однак судова колегія звертає увагу, що позивачем не доведено неможливості придбати такий товар раніше до підвищення на нього цін.

Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості договорів заміщення згідно зі статтею 42 ГК України лежить на позивачеві, правові підстави для перекладення такого ризику на відповідача відсутні.

Щодо посилань позивача на додаткові угоди, якими договори на заміщення були доповнені застереженнями про існування причинного зв`язку між цими договорами та договором, укладеним з відповідачем, судова колегія зауважує наступне. Укладення додаткових угод до договорів на заміщення із посиланням на причину укладання договорів саме по собі не свідчить про достовірне існування причинного зв`язку, а лише відображає волю сторін договору на закріплення погоджених умов договору. Крім того додаткові угоди були підписані в один день із договорами і не свідчать про намір сторін врегулювати реальні права та обов`язки сторін. Між тим, відповідно до положень ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На переконання суду апеляційної інстанції, зазначені обставини разом з іншими обставинами справи дійсно вказують лише на штучний характер додаткових угод.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Харківської області про відсутність причинного зв`язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача. Зазначене свідчить про правомірність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Югран 5.071.826,57грн. збитків.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У контексті приписів ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Частиною 4 ст.231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.7.3.1 договору за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п.5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Югран зобов`язань за договором №60426143 від 14.08.2020р., а саме непоставки товару, що у контексті вищенаведених норм чинного законодавства є підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення неустойки.

Разом з тим, відмова місцевого господарського суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Югран пені та штрафу мотивована наданням відповідачем належного доказу на підтвердженням існування форс-мажорних обставин - експертного висновку №114-ИМ/21 від 01.09.2021р. Харківської торгово-промислової палати. Згідно з висновками суду першої інстанції, надані відповідачем докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки (зокрема, щодо стягнення неустойки та штрафу).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 10.1 договору №60426143 від 14.08.2020р. передбачено, що жодна із сторін не нестиме відповідальності перед іншою стороною чи вважатися такою, що порушила цей договір у зв`язку із будь-якою затримкою у виконанні чи у зв`язку з невиконанням будь-якого свого зобов`язання за цим договором, якщо така затримка чи невиконання були спричинені перешкодою, яка знаходиться поза розумним контролем сторони, включаючи, але не виключно наступні події форс-мажору: а) повна чи часткова заборона експорту чи прийняття виконавчим чи законодавчим органом іншого нормативного акту, який впливає на виконання цього договору, чи (б) блокада, чи (в) терористичний акт, війна або дії подібні до воєнних або загроза війни, чи (г) заворушення, (д) страйк, локаут чи дії профспілок, чи (е) бунт чи громадянські заворушення, чи (є) поломка обладнання , чи (ж) льодова компанія, чи (з) стихійні лиха, чи (и) непереборні перешкоди для здійснення транспортування, чи (і) епідемії, пандемії чи (ї) пожежа, повінь, чи (й) будь-які інші події, які підпадають під визначення поняття форс-мажор .

У випадку неможливості виконання зобов`язань за цим договором частково чи іншим чином у зв`язку з подією форс-мажору, виконання цього договору повинне бути призупинене на період дії форс-мажору, за умови, що сторона, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, надала іншій стороні повідомлення протягом 7-и календарних днів після настання такого форс-мажору та повідомила про характер та масштаби впливу такої події. У разі, якщо подія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна сторона матиме право відмовитися від невиконаної частини договору шляхом надання іншій стороні повідомлення не пізніше ніж на кінець першого робочого дня, який настане після спливу 30-и денного періоду (п.10.3 договору).

З аналізу названих умов договору вбачається, що пунктом 10.1 договору встановлено підстави звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язання в результаті форс-мажорних обставин, а пунктом 10.3 договору визначено порядок призупинення виконання зобов`язання на період дії форс-мажору.

При цьому відповідно до п.10.5 договору достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни, або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження настання обставин надзвичайного характеру Товариством з обмеженою відповідальністю Югран надано наступні документи:

- висновок Харківського регіонального центру з гідрометеорології №9920-04.3/559 від 19.07.2021р.;

- довідка Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр`єва Національної академії аграрних наук України №1/2а-22/№405 від 05.08.2021р.;

- звіт Укрдержстату «Середні ціни виробників промислової продукції у 2020 році» ;

- звіт Укрдержстату «Середні ціни виробників промислової продукції у 2021 році» ;

- акт огляду стану посівів соняшнику врожаю 2020р.;

- акт за результатами обстеження посівів соняшника під урожай 2020р.;

- звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020р. №4-сг (річна) та квитанція №2;

- звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020р.;

- експертний висновок №114-ИМ /21 від 01.09.2021р. Харківської торгово - промислової палати.

За висновками місцевого господарського суду, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний експертний висновок №114-ИМ/21 від 01.09.2021р. Харківської торгово-промислової палати.

Однак, за висновками судової колегії, враховуючи викладені вище норми законодавства та узгоджені сторонами умови договору щодо підстав звільнення сторони від відповідальності за невиконання умов договору та доказів існування таких підстав, за відсутності у матеріалах справи сертифікату (а не висновку) Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є висновки господарського суду Харківської області про наявність обставин непереборної сили, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов договору і, як наслідок, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені та штрафу) за порушення договірних зобов`язань.

При цьому згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21, на яку безпідставно посилається відповідач на підтвердження власної правової позиції, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, а не експертний висновок Торгово - промислової палати, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю Югран .

Наявність обставин докладання відповідачем зусиль, спрямованих на вирощення обумовленої договором продукції, та відсутність реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі (низька врожайність соняшника у зв`язку з вкрай несприятливими погодними умовами), про що зазначає відповідач у додаткових поясненнях, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовує. Більш того, Східний апеляційний господарський суд критично оцінює твердження відповідача про неможливість поставки обумовленого договором №60426143 від 14.08.2020р. товару через несприятливі погодні умови, оскільки за змістом наявних у матеріалах справи листів відповідача на адресу позивача (т.12 а.с.153, 155) постачальник зазначає саме про економічну невигідність поставки товару покупцю за узгодженою в договорі ціною, а не про відсутність товару як такого. Крім того, відповідач гарантує виконання поставки в обумовленому обсязі за умови внесення змін до договору в частині визначення базової ціни товару на рівні ринкової ціни на соняшник.

У зв`язку з наведеним, за відсутності в матеріалах справи сертифіката про наявність форс-мажорних обставин, тлумачення умов договору поставки щодо органу, уповноваженого видати відповідний сертифікат (Торгово-промислова палата України/регіональна торгово-промислова палата), позбавлене юридичного сенсу.

Судова колегія, разом з іншим, звертає увагу, що за змістом експертного висновку Харківської торгово-промислової палати завданням експертизи є фактичний стан посівів соняшнику (згідно пред`явлених документів) . Як вірно зауважено апелянтом, формулювання завдання експертизи та зміст експертного висновку свідчать про те, що суть експертизи зводилась до огляду наданих експерту документів та їх аналізу. Крім того, у експертному висновку мова про форс-мажор не йде. Усі документи, на підставі яких було складено експертний висновок Харківської торгово-промислової палати, містять виключно загальну інформацію та не можуть свідчити про форс-мажорні обставини за конкретним договором.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту непоставки Товариством з обмеженою відповідальністю Югран товару за договором №60426143 від 14.08.2020р., встановленню підлягає вартість непоставленого товару, на підставі якої обраховується розмір штрафних санкцій.

За умовами п.4.1 договору базова ціна товару без ПДВ складає 9.136,01грн. за одну метричну тону.

Відповідно до п.3.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю Югран зобов`язалося поставити 500 (п`ятсот) метричних тон з опціоном +10,0/-10,0% за вибором продавця.

Таким чином, за висновками судової колегії, постачальник (відповідач) на власний розсуд міг поставити покупцю (позивачу) не 500, а 450 метричних тон товару. Отже, оскільки вартість 450 метричних тон товару складає 4.111.204,50грн., саме названа сама (4.111.204,50грн.) має бути базою для розрахунку розміру пені та штрафу (а не визначена позивачем сума 4.568.004,32грн.).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені, з урахуванням викладених вище висновків, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір пені за період з 01.12.2020р. по 31.05.2021р. (з урахуванням періоду, визначеного позивачем у тексті позовної заяви при здійсненні розрахунку) на загальну вартість непоставленого товару в розмірі 4.111.204,50грн. становить 266.078,85грн., розмір штрафу - 822.240,90грн.

Під час апеляційного розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Югран" наголошувало на тому, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Задля забезпечення розумного балансу сторін та мети застосування штрафних санкцій як компенсаційного інструменту та засобу забезпечення виконання зобов`язання, а не як інструменту збагачення заінтересованої особи, за позицією відповідача наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 70%, що може бути застосовано судом, у тому числі з власної ініціативи.

Щодо зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу) судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, передбачене нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій не порушувалось, місцевим господарським судом не виносилося на обговорення сторін спору питання щодо наявності/відсутності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки.

Відповідно до ст.7, ч.1 ст.13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності та принцип рівності сторін, які пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Європейський суд з прав людини у справі "Салов проти України" зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (справа Екбатані проти Швеції ) та право на ефективну участь (справа T. проти Сполученого Королівства ).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18.

Судова колегія зазначає, що судом апеляційної інстанції не встановлено негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначалося вище, при вирішенні питання щодо зменшення неустойки, суд має взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником (у розглядуваному випадку зобов`язання за договором поставки №60426143 від 14.08.2020р. відповідачем не виконувалося взагалі) та причини невиконання зобов`язання. При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на листи Товариства з обмеженою відповідальністю Югран , адресовані Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд". Зі змісту названих листів убачається, що не поставка відповідачем обумовленого у договорі товару спричинена тим, що реалізація соняшнику за ціною, визначеною в договорі, економічно не вигідна та спричинить компанії істотні фінансові збитки . Однак, у контексті приписів ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки підприємницької діяльності покладаються на підприємство.

Крім вищевикладеного Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що у ст.ст.6, 627 ЦК України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даному випадку сторони, реалізуючи свою свободу договору, вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, у пункт 7.3.1 договору поставки №60426143 від 14.08.2020р. погодили розміри майнової відповідальності постачальника за порушення термінів поставки товару у вигляді штрафу та пені.

Таким чином, за висновками судової колегії, відсутні правові підстави для зменшення розміру штрафу та пені, належного до стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З формулювання вказаної статті вбачається, що можливість нарахування пені до моменту виконання рішення суду передбачена не для рішення суду про стягнення саме пені, а для рішення суду про стягнення боргу, на який нараховується пеня. У свою чергу, у розглядуваній справі у відповідача відсутній перед позивачем борг, на який нараховується пеня. Визначена пунктом 7.3.1 договору пеня є штрафною санкцією за порушення негрошового зобов`язання, а саме за непоставку товару у визначений договором строк. З огляду на викладене Східний апеляційний господарський суд зазначає про відсутність підстав для нарахування відповідачу пені із застосуванням положень ч.10 ст.238 ГПК України.

Отже, з огляду на викладені вище висновки суду, приймаючи до уваги ухвалення оскаржуваного судового рішення за наслідками неповного з`ясування обставин справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, та при неправильному застосуванні норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та скасування рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021р. (повний текст складено та підписано 20.10.2021р.) у справі №922/2564/21 у частині відмови у стягненні пені в сумі 266.078,85грн. та штрафу в сумі 822.240,90грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021р. (повний текст складено та підписано 20.10.2021р.) у справі №922/2564/21 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021р. (повний текст складено та підписано 20.10.2021р.) у справі №922/2564/21 - скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 266.078,85грн. та штрафу в сумі 822.240,90грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югран" (Україна, 64331, Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Федорівка, вул.Ізюмська, буд.4-А; код ЄДРПОУ 32888798) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) пеню в розмірі 266.078,85грн. та штраф у розмірі 822.240,90грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021р. (повний текст складено та підписано 20.10.2021р.) у справі №922/2564/21 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югран" (Україна, 64331, Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Федорівка, вул.Ізюмська, буд.4-А; код ЄДРПОУ 32888798) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 16.324,80грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 24.487,19грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 09.02.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2022р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова