Рішення

від 10.02.2022 по справі 904/9353/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9353/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 23 952, 00 грн. за договором про закупівлю товарів.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карапуз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості у розмірі 23 952, 00 грн. за договором про закупівлю товарів № 46/13/541В від 03.02.2021.

Ухвалою суду від 10.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

30.12.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву.

10.02.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карапуз" та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про №46/13/541В про закупівлю товару від 03.02.2021 (далі - договір).

На виконання умов договору та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар на суму 23 952,00 грн., про що свідчать видаткова накладна № 1021/53 від 08.10.2021 на суму 20 958,00 грн. та видаткова накладна № 1021/62 від 08.10.2021 на суму 2 994,00 грн.

Відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

30.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що скористатися наявними в нього в банківських установах рахунками для оплати боргу за договором не має можливості, оскільки, у відповідності до постанов Жовтоводського відділу ДВС у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 27.08.2021, від 09.08.2021, від 13.09.2021 та від 14.09.2021, винесених в рамках виконавчих проваджень №№ 66627146, 66764256, 66799646, 66798440 щодо стягнення коштів, на рахунки накладено арешт, який, станом на 10.12.2021, продовжує діяти.

Відповідач вказує, що ці обставини свідчать про тяжкий фінансовий стан підприємства та об`єктивну неможливість вчасно проводити розрахунки з контрагентами, в тому числі і з позивачем.

Відповідач наголошує, що підприємство є державним та єдиним в Україні, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України, та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.

Також у відзиві зазначено, що ДП СхідГЗК є містоутворюючим підприємством для міста Жовті Води, смт. Смоліне Кіровоградської області, забезпечує роботою мешканців м. Кіровоград та смт. Мала Виска, зупинка підприємства може призвести до зростання соціальної напруги в зазначених регіонах.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. 4. Правомірність нарахування штрафних санкцій (штрафу).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карапуз" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір № 46/13/541В про закупівлю товару від 03.02.2021 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у п. 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Сума (ціна договору), відповідно до Специфікації № 1 становить 59 880,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 11 976,00 грн. Загальна сума становить 71 856,00 грн. З урахуванням ПДВ 20% ( п.3.1. договору).

Строк. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами свої зобов`язань (п. 11.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Поставка товару здійснюється партіями в період лютий-грудень 2021. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках, підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 10 робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим) (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.3. договору при поставці партії товару, постачальник надає сертифікат заводу-виробника, або сертифікованої лабораторії, або інший документ виробника, що підтверджує технічні та якісні характеристики предмету закупівлі; рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи.

Передача товару від позивача до відповідача підтверджується видатковою накладною № 1021/53 від 08.10.2021 на суму 20 958,00 грн. та видатковою накладною № 1021/62 від 08.10.2021 на суму 2 994,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 30 банківських днів.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Господарський суд констатує, що строк оплати за видатковою накладною № 1021/53 від 08.10.2021 на суму 20 958,00 грн. та видатковою накладною № 1021/62 від 08.10.2021 на суму 2 994,00 грн. є таким, що настав.

Доказів оплати послуг в сумі 23 952,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Щодо посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні прострочення суд зазначає наступне.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 23 952,00 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карапуз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 23 952,00 грн. за договором про закупівлю товарів - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» (03113, м. Київ, вул. П.Шутова, 9а, офіс 315; код ЄДРПОУ 31283269) 23 952,00 грн. - основного боргу, 2 270,00 грн. - витрат на сплату судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 10.02.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко