Рішення

від 01.02.2022 по справі 910/8116/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2022Справа №910/8116/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/8116/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі - Фізична особа-підприємець Терновий Максим Миколайович

про стягнення 121716,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА Фінанс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - відповідач) про стягнення 121716,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини відповідача зроблено неналежний переказ грошових коштів з рахунку позивача, у зв`язку з чим просить стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" грошові кошти у розмірі 108000,00 грн та пеню у розмірі 13716,00 грн.

В судовому засіданні 28.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, у поясненнях третьої особи зазначено, що розрахунок витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у межах розгляду даного спору буде поданий до суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Cлід зауважити на тому, що третя особа є учасником справи (ч. 1 ст. 41 ГПК України), а її пояснення належать до заяв по суті справи (стаття 168 структурно розміщена у параграфі 1 Заяви по суті глави 1 Письмові заяви учасників справи розділу ІІІ Позовне провадження Господарського процесуального кодексу України).

У встановлений відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк від третьої особи надійшла заява про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги з доказами їх понесення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича в судовому засіданні на 01.02.2022.

В судове засідання 01.02.2022 представники учасників справи не з`явилися, хоча про розгляд даної заяви були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

В свою чергу, частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8116/21 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі №910/8116/21 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник третьої особи скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з поданої заяви, Фізична особа-підприємець Терновий М.М. просить стягнути з позивача понесені судові витрати у розмірі 91287,00 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу третьою особою надані копія договору про надання правової допомоги №1/6 від 16.07.2021 (далі - договір), укладеного між Терновим Максимом Миколайовичем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням Поз, Солод Партнерс (далі - об`єднання), оригінали додаткової угоди №1 від 28.10.2021 до договору про надання правової допомоги та акту наданої правової допомоги від 18.01.2022, копії ордеру серії КВ №154293 від 16.07.2021, виданого Адвокатським об`єднанням Поз, Солод Партнерс на ім`я адвоката Солода І.В., який приймав участь під час розгляду справи, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №4025/10 від 25.06.2009.

Умовами пункту 1 договору визначено, що клієнт доручає надати, приймає та оплачує, а об`єднання надає правову (правничу, юридичну) допомогу (допомога), в тому числі, щодо: захисту/представництва клієнта, його прав і законних інтересів у будь-яких відносинах перед будь-якими особами у будь-яких провадженнях на будь-яких стадіях у будь-яких інстанціях; розробки правової позиції, підготовки документів, надання консультацій щодо захисту та представництва; збирання доказів; здійснення інших видів адвокатської й іншої діяльності. За необхідності, сторони можуть окремо конкретизувати види допомоги.

Допомога надається адвокатом (адвокат), визначеним об`єднанням самостійно, який діє відповідно до договору й наділений всіма та будь-якими необхідними для надання допомоги повноваженнями, правами та обов`язками за законодавством. У зв`язку з цим, допомога включає вчинення всіх та будь-яких необхідних юридично значимих дій (пункт 2 договору).

Пунктом 7 договору передбачено, що гонорар за надання допомоги визначається в додатковій угоді або у загальному порядку відповідно до правил.

За умовами пункту 1.1 додаткової угоди №1 від 28.10.2021 до договору про надання правової допомоги (далі - угода) клієнт доручає надати, приймає та оплачує, а об`єднання надає допомогу щодо представництва клієнта, в тому числі, як фізичної особи - підприємця (суб`єкта господарювання), захисту його прав і законних інтересів у будь-якому процесуальному статусі учасника провадження по господарській справі №910/8116/21 за позовом ТОВ ІТА Фінанс до АТ КБ ПРИВАТБАНК про стягнення коштів на стадії розгляду в судах всіх інстанцій, а також ведення (правовий супровід) цієї справи.

Угода включає в себе окреме доручення клієнта на надання додаткової допомоги, що не впливає на надання іншої допомоги відповідно до договору. Першим днем надання допомоги за угодою є день укладення угоди. Звітним періодом надання допомоги є період розгляду справи, визначеної у пункті 1 угоди, в суді однієї інстанції (пункти 2 та 3 угоди).

Пунктом 6 угоди визначено гонорар, що складається з: основного гонорару (погодинна ставка) у розмірі 7000,00 грн за кожну 1 (одну) годину надання допомоги, але не нижче еквіваленту 200,00 Євро (валюті Європейського Союзу) в гривнях (валюті України) за курсом валюти за договором станом на момент розрахунку, за кожну 1 (одну) годину надання допомоги (пункт 6.1 угоди); додаткового гонорару (гонорару успіху) у еквіваленті 10 процентів від суми розміру грошових коштів (вартості майна), що підлягають залишенню у клієнта (іншої особи в інтересах клієнта) за остаточним (що набрало законної сили відповідно до законодавства) рішенням (висновком) суду (третьої особи) по справі, щодо якої надано допомогу (пункт 6.2 угоди).

За умовами пункту 7 угоди визначено, що гонорар визначено у загальному порядку відповідно до Правил. Загальна сума гонорару за результатом розгляду справи судом однієї інстанції не може перевищувати 75 процентів від ціни позову. Розмір гонорару та обов`язок клієнта з його оплати не залежить від розміру компенсації клієнту витрат на правничу допомогу адвоката за будь-яким рішенням (висновком) суду.

Угода набирає чинності та є невід`ємною складовою частиною договору з дати, яка зазначена в угоді (пункт 12 угоди).

На виконання умов укладеної додаткової угоди, за актом наданої правової допомоги від 18.01.2022, клієнтом прийнято, а об`єднанням надано правову допомогу в період з 28.10.2021 по 18.01.2022 у справі №910/8116/21, а саме: складання заяви про ознайомлення (1 год.); ознайомлення з матеріалами справи (1,5 год.); розробка та узгодження правової позиції по справі (1 год.); складання пояснень третьої особи (7 год.); участь у судовому засіданні 09.11.2021 (1,5 год.); участь у судовому засіданні 19.11.2021 (1 год.); участь у судовому засіданні 30.11.2021 (1 год.); участь у судовому засіданні 14.12.2021 з його очікуванням (2 год.); участь у судовому засіданні 11.01.2022 з його очікуванням (1,75 год.); участь у судовому засіданні 14.01.2022 (1 год.); складання заяви про розподіл судових витрат (1,25 год.).

Умовами пункту 4 акту визначено вартість у загальному розмірі 152171,00 грн, що складається з основного гонорару у розмірі 140000,00 грн та гонорару успіху у розмірі 12171,60 грн.

Втім, третя особа вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 91287,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/8116/21 у період з 28.10.21 по 18.01.2022, так як умовами пункту 7 угоди визначено, що загальна сума гонорару за результатом розгляду справи судом однієї інстанції не може перевищувати 75 процентів від ціни позову.

Судом встановлено, що Солод Ілля Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати третьої особи були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду третьою особою пояснень щодо позову та доказової бази, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Фізичній особі-підприємцю Терновому М.М. не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Як вже було зазначено судом, третя особа є учасником справи і її пояснення належать до заяв по суті справи.

За приписами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У наданих до суду третьою особою поясненнях на виконання вимог приписів ч.1 ст.124 ГПК України зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн, втім у заяві про розподіл судових витрат третя особа просить відшкодувати понесені витрати у розмірі 91287,00 грн, який істотно перевищує попередньо визначений розмір без наведення жодного обґрунтування такого збільшення на 50% у порівнянні із попередньо заявленим.

В той же час, судом враховано, що на момент подання до суду пояснень 09.11.2021 із зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку та беручи до уваги дату підписання додаткової угоди 28.10.2021 (із визначенням сторонами граничного розміру витрат на правничу допомогу), третій особі було відомо про встановлення максимального ліміту відшкодування таких витрат та предмету даного спору, а тому суд дійшов висновку про недоведеність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31287,00 грн.

Окрім того, судові засідання, з урахуванням їх очікування були коротшими, ніж зазначено третьою особою, що вбачається з протоколів фіксації судових засідань, що відповідно вплинуло на загальний час надання правової допомоги.

З урахуванням встановлених судом обставин у їх сукупності, заява Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 25000,00 грн, який є обґрунтованим та пропорційним до предмету спірних правовідносин.

Водночас, слід зауважити на тому, що неподання іншою стороною, в даному випадку, позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є підставою для задоволення такої заяви у повному обсязі, що відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 05.10.2021 у справі №907/746/17 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19, які за приписами частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати.

Керуючись статтями 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ІТА Фінанс (03040, м. Київ, вул. Василівська, буд. 2 А, ідентифікаційний код 40890576) на користь Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати третій особі наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Фізичної особи-підприємця Тернового Максима Миколайовича про стягнення судових витрати на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 11.02.2022.

Суддя Т.В. Васильченко