Рішення

від 09.02.2022 по справі 910/8336/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/8336/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ - ТЯЖМАШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД"

про стягнення 261 368, 10 грн

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМ - ТЯЖМАШ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 261 368, 10 грн, з яких: 258 800, 38 грн основний борг, 1 819, 84 грн пеня та 3 % річних у розмірі 747, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 155 на виготовлення продукції від 16.10.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену позивачем продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8336/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

30.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідач подав відзив з пропуском строку, який було надано судом на 20 днів, клопотання про його поновлення відповідачем не заявлено, ухвалу про відкриття провадження у справі отримано останнім 24.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477550157.

Відповідно до ч.5 ст. 165 ГПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (позивачу) повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (позивачу).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач знав про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов.

З огляду на те, що представником відповідача відзив на позовну заяву подано з пропуском строку, встановленого судом, заяви про поновлення процесуального строку для подання відзиву не подано, відтак суд дійшов висновку залишити його без розгляду.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рем - Тяжмаш (далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський завод кранів ЛТД (далі - покупець) укладено Договір № 155 на виготовлення продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався виготовити продукцію і передати її у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, згідно з цінами і умовами та в порядку, передбаченому цим Договором.

Найменування і кількість продукції оформляється у вигляді Специфікацій та/або додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна на продукцію узгоджується обома сторонами попередньо і вказується в специфікаціях або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною Договору.

Порядок розрахунків - згідно умов, що визначені в Специфікаціях. За письмової згодою сторін, можливе відстрочення зобов`язань по внесенню попередньої оплати, з відповідною зміною термінів відвантаження продукції, що оформляється додатковою угодою до відповідності специфікації (п. 3.2 договору).

Специфікація до даного договору, що підписана сторонами є невід`ємною частиною договору (п. 3.4 договору).

Датою поставки продукції від постачальника до покупця вважається дата належного оформлення уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відвантажену (передану) продукцію (п. 6.3 договору).

Як встановлено п. 7.2 договору у разі несвоєчасного кінцевого розрахунку за Даним договором прострочення до 15 календарних днів з початку спливу строку виконання зобов`язання по оплаті згідно умов цього договору покупцеві нараховується пеня в розмірі 0, 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли до вказаної події (п. 10.10 договору).

До даного договору сторони погодили та підписали Специфікацію № 2 від 02.11.2020.

У п. 2 Специфікації вказано, що загальна вартість продукції складає 772 800, 38 грн, в т. ч. ПДВ - 128 800, 06 грн.

Умови оплати: передплата у розмірі 50 % від загальної вартості специфікації, 50 % після повідомлення про готовність продукції (п. 3 специфікації).

Строк виготовлення продукції складає 50 (п`ятдесят ) календарних днів з моменту перерахування 50 % передплати з правом дострокової поставки (п. 4 специфікації).

Відповідач перерахував позивачу кошти в якості передплати, а саме:

- 03.11.2020 суму у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 820;

- 17.02.2021 суму у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 983;

- 19.02.2021 суму у розмірі 199 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 989;

- 22.02.2021 суму у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 995;

- 05.05.2021 суму у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1087.

В свою чергу позивач здійснив поставку на адресу відповідача продукції, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 669 від 18.12.2020 на суму 175 720, 32 грн;

- № 684 від 24.12.2020 на суму 147 660, 00 грн;

- № 146 від 22.02.2021 на суму 113 160, 02 грн;

- № 226 від 01.04.2021 на суму 336 260, 04 грн;

Як зазначає позивач у відповідача існує заборгованість у розмірі 258 800, 38 грн.

Крім того, позивач нараховує до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 819, 84 грн, 3 % річних у розмірі 747, 88 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов`язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 258 800, 38 грн.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку по оплаті товару за Договором № 155 на виготовлення продукції від 16.10.2020.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 258 800, 38 грн за договором № 155 на виготовлення продукції є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 1 819, 84 грн та 3 % річних у розмірі 747, 88 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 26.04.2021 по 05.05.2021 на суму 273 800, 38 грн та з 06.05.2021 по 19.05.2021 на суму 258 800, 38 грн, з урахуванням допущених помилок у кількості днів за вказані періоди, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 704,11 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену п. 7.2 договору поставки у розмірі 1 819, 84 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 7.2 договору у разі несвоєчасного кінцевого розрахунку за Даним договором прострочення до 15 календарних днів з початку спливу строку виконання зобов`язання по оплаті згідно умов цього договору покупцеві нараховується пеня в розмірі 0, 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що за період з 16.04.2021 по 05.05.2021 на суму 273 800, 38 грн розмір пені становить 1 040, 44 грн (19 днів) та з 06.05.2021 по 19.05.2021 на суму 258 800, 38 грн розмір пені становить 672, 88 грн (13 днів), а тому з урахуванням допущених помилок у кількості днів за вказані періоди позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 1 713, 32 грн.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу позовної заяви покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ - ТЯЖМАШ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" (вул. Картвелішвілі, буд. 7/2; м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 38956920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ - ТЯЖМАШ" (вул. Центральна, буд. 77 Ж, м. Слов`янськ, Донецька область, 84105; ідентифікаційний код 34520474) суму основного боргу у розмірі 258 800 (двісті п`ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн 38 коп., пеню у розмірі 1 713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн 32 коп, 3 % річних у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 11 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 918 (три тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн. 26 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.02.2022.

Суддя М.Є.Літвінова