Постанова

від 13.09.2022 по справі 910/8336/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2022 р. Справа№ 910/8336/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши апеляційну скаргу в порядку спрощеного провадження (без виклику представників сторін) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 (повний текст складено 09.02.2022)

у справі № 910/8336/21 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМ - ТЯЖМАШ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД»,

про стягнення 261 368, 10 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМ - ТЯЖМАШ» (далі - ТОВ «РЕМ - ТЯЖМАШ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД» (далі - ТОВ «Київський завод кранів ЛТД») про стягнення 261 368, 10 грн., що складається з: основного боргу у розмірі 258 800, 38 грн., пені у розмірі 1819, 84 грн. та 3 % річних у розмірі 747, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору на виготовлення продукції № 155 від 16.10.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» не належно виконано зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості виготовленої та поставленої продукції за вказаним договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у даній справі позовні вимоги задоволені частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМ - ТЯЖМАШ» суму основного боргу у розмірі 258 800 грн. 38 коп., пеню у розмірі 1713 грн. 32 коп., 3 % річних у розмірі 704 грн. 11 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3918 грн/ 26 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю позивачем заявлених ним позовних вимог в частині стягнення 258 800 грн. 38 коп. заборгованості, тоді як відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язання перед позивачем з оплати вартості продукції за договором № 155 від 16.10.2020 у погоджених розмірі та в строк.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені, з урахуванням погодженого сторонами за умовами договору порядку розрахунків та прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у цій справі та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» на користь ТОВ «РЕМ - ТЯЖМАШ» 163 287,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію та відмовити в решті позовних вимог.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» також просило поновити строк для подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято без повного з`ясування обставин справи.

За доводами відповідача порушення судом першої інстанції норм процесуального права полягає в тому, що суд першої інстанції, не розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позов на 15 днів, яке міститься у заяві про надання матеріалів справи на ознайомлення, залишив без розгляду поданий відповідачем відзив з підстав пропуску встановленого судом строку, чим порушив принципи диспозитивності та змагальності судового процесу відповідно до статті 13 ГПК України.

Також, на думку скаржника, господарський суд належним чином не дослідив, що враховуючи умови п. 4 Специфікації щодо строку виготовлення продукції та дату сплати відповідачем авансового платежу, граничним терміном виготовлення позивачем продукції є 23.12.2020. Втім, частина продукції вартістю 449 420,06 грн. виготовлена та відвантажена позивачем відповідачу 22.02.2021 та 01.04.2021, тобто з порушеннями погоджених у договорі та специфікації до нього строків, що призвело до неналежного виконання відповідачем зобов`язання перед контрагентом з монтажу обладнання, затримки оплати контрагентом виконаних відповідачем робіт, і як наслідок затримки розрахунків з позивачем. 06.04.2021 у переписці в месенджері Viber між сторонами досягнута домовленість про сплату відповідачем позивачу 178 287,00 грн. в рахунок оплати вартості поставленої продукції, залишок суми у розмірі 95 513,38 грн. є знижкою за несвоєчасне виготовлення позивачем продукції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8336/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/8336/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

29.06.2022 матеріали справи № 910/8336/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 задоволено клопотання ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/8336/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/8336/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/8336/21 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

ТОВ «РЕМ - ТЯЖМАШ» не скористалось своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Київський завод кранів ЛТД».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

16.10.2020 ТОВ «Рем - Тяжмаш» (далі - постачальник) та ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» (далі - покупець) уклали договір № 155 на виготовлення продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався виготовити продукцію і передати її у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, згідно з цінами і умовами та в порядку, передбаченому цим договором.

Найменування і кількість продукції оформляється у вигляді Специфікацій та/або додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору ціна на продукцію узгоджується обома сторонами попередньо і вказується в специфікаціях або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 договору погоджено порядок розрахунків - згідно умов, що визначені в Специфікаціях. За письмової згодою сторін, можливе відстрочення зобов`язань по внесенню попередньої оплати, з відповідною зміною термінів відвантаження продукції, що оформляється додатковою угодою до відповідності специфікації. Оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Днем оплати вважається день списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. У платіжному дорученні покупець зобов`язаний вказати номер договору, номер специфікації і вид платежу - «передплата» або «остаточний розрахунок». Специфікація до даного договору, що підписана сторонами є невід`ємною частиною договору.

За положеннями п. 6.1. договору продукція поставляється на умовах і в терміни, вказані в Специфікації.

Для прийняття продукції покупець протягом 5 календарних днів з дня повідомлення про готовність продукції до відвантаження зобов`язується забезпечити прибуття компетентних фахівців з відповідно оформленими письмовими повноваженнями, а саме: довіреністю на отримання ТМЦ, із зазначенням номеру договору, специфікації, за якою буде отримана продукція. Про готовність продукції до відвантаження постачальник повідомляє покупця у письмовій формі. Сторони за договором допускають відправку письмового повідомлення за допомогою факсимільного та електронного зв`язку з подальшим направленням оригіналу повідомлення поштовим відправленням. Датою отримання покупцем повідомлення про готовність продукції до відвантаження вважається день отримання покупцем даного повідомлення . (п. 6.2. договору)

Згідно з п. 6.3. договору датою поставки продукції від постачальника до покупця вважається дата належного оформлення уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відвантажену (передану) продукцію.

За умови відповідності кількості і якості продукції вимогам, зазначеним у специфікації та даними, зазначеними у товаросупровідних документах, покупець зобов`язаний прийняти продукцію протягом 5 календарних днів з дати отримання від постачальника повідомлення про відвантаження. Передача продукції за кількістю підтверджується даними видаткової та товаросупровідних документів. (п. 6.4. договору)

Відповідно до п. 7.2 договору у разі несвоєчасного кінцевого розрахунку за даним договором (прострочення до 15 календарних днів з початку спливу строку виконання зобов`язання по оплаті згідно умов цього договору) покупцеві нараховується пеня в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли до вказаної події (п. 10.10 договору).

Специфікацією № 2 до договору сторони узгодили найменування, кількість, ціну та вартість продукції за одиницю; загальну вартість продукції: 772 800,38 грн.; умови оплати: передплата у розмірі 50% від загальної вартості специфікації, 50% після повідомлення про готовність продукції; строк виготовлення продукції: 50 календарних днів з моменту перерахування 50% передплати з правом дострокової поставки.

Відповідачем згідно з платіжними дорученнями № 820 від 03.11.2020, № 983 від 17.02.2021, № 989 від 19.02.2021, № 995 від 22.02.2021 та № 1087 від 05.05.2021 сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 514 00,00 грн.

В свою чергу, на виконання умов договору постачальник виготовив та поставив, а покупець прийняв продукцію на суму 772 800,38 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними № 669 від 18.12.2020 на суму 175 720, 32 грн.; № 684 від 24.12.2020 на суму 147 660, 00 грн.; № 146 від 22.02.2021 на суму 113 160, 02 грн. та № 226 від 01.04.2021 на суму 336 260, 04 грн.

Поставлений товар був отриманий без зауважень та претензій щодо якості та кількості, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними.

Матеріали справи не містять відповідного повідомлення про готовність продукції до відвантаження, як то передбачено п. 6.2. договору, проте наявні в матеріалах справи видаткові накладні які підписані позивачем та відповідачем, підтверджують факт поставки позивачем відповідачу продукції, що дає підстави для висновку про направлення позивачем повідомлення про готовність продукції до відвантаження та його отримання відповідачем.

ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» в порушення умов укладеного договору та специфікації до нього не оплатило ТОВ «Рем - Тяжмаш» вартість отриманої продукції в 100%-ому розмірі після отримання від позивача повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги ТОВ «Рем - Тяжмаш» до ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 258 800,38 грн., а також нарахованих на суму основної заборгованості 3% річних та пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо вимог про стягнення основної заборгованості.

У відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України в свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( частина 1 статті 181 ГК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є змішаним та включає в себе елементи договору підряду та поставки.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

За умовами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини 2 статті 712 ЦК України.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Враховуючи у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «Рем - Тяжмаш» про стягнення основної заборгованості.

При цьому апеляційний господарський суд бере до уваги умови п.п. 3.3., 6.2, 6.3. та 6.4. договору та п.п. 3, 4 специфікації №2, якими сторони погодили порядок розрахунків та поставки продукції за цим договором, дату сплати відповідачем в якості передплати 50% від загальної вартості специфікації - 19.02.2021, та дату поставки продукції позивачем - 01.04.2021, яка оформлена видатковою накладною, з моменту отримання яких у відповідача і виникає обов`язок оплатити позивачу вартість отриманої продукції в силу частини першої статті 692 ЦК України, тож датою початку відліку строку виконання відповідачем грошового зобов`язання є наступний день (стаття 253 ЦК України) за днем поставки (відвантаження) партії продукції на підставі цієї видаткової накладної.

Наведеним також спростовуються посилання апеляційної скарги на порушенням позивачем строків виготовлення та відвантаження відповідачу продукції.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.ч. 1, 4 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з вимогами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19).

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи №917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Відповідно до частини 1 статті 96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, зокрема, зазначив:

«Електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).»

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).

В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).

При цьому суди можуть вимагати аналізу електронних доказів експертами, особливо коли порушуються складні доказові питання або якщо є підозри щодо маніпулювання електронними доказами (п.18 Керівництва).

Під час дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.

Надана відповідачем роздруківка переписки у месенджері Viber не розцінюється як належний електронний доказ оскільки не дозволяє ідентифікувати осіб, між якими відбувалась переписка

Тож, ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» не надало жодного доказу на підтвердження обставин, наведених в апеляційній скарзі, які б спростовували наведені ТОВ «Рем - Тяжмаш» в обґрунтування позову доводи, в той час як ТОВ «Рем - Тяжмаш» надало належні докази на підтвердження виконання ним зобов`язання за договором.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та пені.

ТОВ «Рем - Тяжмаш» заявило до стягнення з ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» 747,88 грн. 3% річних.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заявлених ТОВ «Рем - Тяжмаш» вимог позову про стягнення 3% річних у розмірі 704,11 грн.

ТОВ «Рем - Тяжмаш» заявило до стягнення з ТОВ «Київський завод кранів ЛТД» пені у розмірі 1819,84 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Як встановлено вище, умовами п. 7.2. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного кінцевого розрахунку за даним договором (прострочення до 15 календарних днів з початку спливу строку виконання зобов`язання по оплаті згідно умов цього договору) покупцеві нараховується пеня в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого ТОВ «Рем - Тяжмаш» розрахунку пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та погодженого сторонами порядку розрахунків, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову про стягнення пені у розмірі 1713,32 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод кранів ЛТД», на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/8336/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі №910/8336/21 залишити без змін.

Справу №910/8336/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков