Рішення

від 07.02.2022 по справі 910/17496/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2022справа №910/17496/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/17496/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю DFT-Південь (вул. Горького, буд. 29, офіс 1, м. Херсон, 73000; ідентифікаційний код 30330003) та

товариства з обмеженою відповідальністю Скарабєй (вул. Горького, буд. 29, офіс 1, м. Херсон, 73000;ідентифікаційний код 31652932)

до держави Україна, яку у спірних правовідносинах представляють Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00031101) та

Приморський районний суду м. Одеси (вул. Балківська, буд. 33, м. Одеса, 65110; ідентифікаційний код 02892942)

про стягнення 13 194 785,43 грн,

за участю представників:

позивачів-1,2 - Буняка В.С. (ордери від 21.10.2021 АІ №1166595 та від 21.10.2021 серія АІ №1166597);

відповідача-1 - Трембача О.С. (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);

відповідача-2 - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю DFT-Південь (далі - ТОВ DFT-Південь ) та товариство з обмеженою відповідальністю Скарабєй (далі - ТОВ Скарабєй ) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з держави Україна, яку у спірних правовідносинах представляють Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) та Приморський районний суд м. Одеси, 10 315 352,73 грн на користь ТОВ DFT-Південь та 2 879 432,70 грн на користь ТОВ Скарабєй майнової шкоди, заподіяної позивачам неправомірними діями слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у кримінальному провадженні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 13.12.2016 у кримінальному провадженні від 16.11.2015 №22015160000000297 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/5603/16-к надано дозвіл на обшук;

- за результатами обшуків 21.12.2016 у ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй вилучено товар;

- 05.01.2017 слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеса Коваленко В.М. у справах №522/25805/16-к і №522/25800/16-к відмовив позивачам у поверненні тимчасового вилученого майна (цигарок);

- слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеса Коваленко В.М. 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к ухвалив рішення про знищення вилученого товару, який на праві власності належав ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабей ;

- рішенням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 17.01.2018 №67/3дп/15-18 встановлено істотну незаконність ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к та ухвал від 05.01.2017 у справах №522/25805/16-к і №522/25800/16-к та притягнуто суддю Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. до дисциплінарної відповідальності;

- станом на 28.10.2021 (дата підписання позовної заяви) кримінальне провадження №22015160000000297 не закрите, однак жодній особі повідомлення про підозру в ньому не вручалося.

2. Стислий виклад заперечень КМУ

КМУ 26.11.2021 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, з огляду на таке:

- позивачами було неправильно обрано спосіб захисту, оскільки вимоги про стягнення з держави в особі КМУ заподіяної матеріальної та моральної шкоди є такими, що заявлені до неналежного відповідача, так як КМУ не перебував у безпосередніх, зокрема, господарських відносинах з позивачами та жодним чином не вчиняв дій, внаслідок яких таку шкоду могло бути завдано;

- повноваження Уряду стосуються забезпечення та вирішення питань державного управління у різних сферах, що не є тотожним безпосередньому виконанню конкретних завдань для реалізації конкретних повноважень;

- виконавча влада в Україні складається з системи органів державної влади, кожен з яких реалізує чітко визначені завдання, функції та є самостійним суб`єктом правовідносин;

- держава в особі КМУ є неналежним відповідачем у справі, оскільки вказаний вищий орган державної влади не здійснював жодних дій, які могли призвести до втрати належного позивачам майна;

- саме по собі визначення відповідачем держави в особі не свідчить про можливість притягнення до юридичної відповідальності КМУ за дії правоохоронних органів, оскільки подібне твердження спричиняє порушення розподілу повноважень гілок влади, і як наслідок, принципу правової визначеності; держава може відповідати за шкоду, заподіяну органами державної влади в особі органів, які таку шкоду завдали, за умови доведення усіх складових, визначених статтями 1173 та1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй жодним чином не доведено, що саме внаслідок дій та бездіяльності КМУ позивачам завдано шкоди та саме на КМУ покладається відповідальність за дії та бездіяльність самостійних суб`єктів правовідносин;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували знищення товару, щодо якого позивачами наразі здійснюється стягнення коштів з держави Україна.

3. Стислий виклад заперечень Приморського районного суду м. Одеса

Відповідач-2 26.11.2021 подав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що:

- Приморський районний суд м. Одеси є неналежним відповідачем в рамках даного спору, оскільки не є особою, що повинна відповідати за пред`явленим позовом у розумінні вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя;

- держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах; суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, зокрема, внаслідок несвоєчасного виконання процесуального обов`язку з вручення судового рішення;

- статтями 62, 126 і 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної шкоди) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом;

- ВРП і її дисциплінарні органи мають право встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах визначеної законом процедури дисциплінарного провадження; в іншому випадку це мало б наслідком порушення передбаченої Конституцією України заборони будь-якого впливу на суддю під час відправлення правосуддя;

- у жодному судовому рішенні не встановлено факту незаконності чи протиправності винесеної ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса Коваленка В.М. від 06.06.2017, та те, що вказаною ухвалою було завдано шкоду саме позивачам, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні від 16.11.2015 №22015160000000297 триває та остаточного рішення судом чи органом досудового розслідування не винесено; вказана ухвала не скасована і відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов`язковою до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

- застосування частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади;

- виходячи з аналізу норм статті 12 Закону України Про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокуратури або суду право на визначення розміру відшкодовуваної шкоди, як і в цілому застосування вказаного Закону не розповсюджується на правовідносини, учасником яких є саме юридична особа.

- правом звернення до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди на підставі Закону України Про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокуратури або суду наділений виключно громадянин, про що прямо зазначено у статті 1 вказаного Закону;

- перевірка правомірності відповідних дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури здійснюється у відповідності до положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції;

- залучення в якості співвідповідача КМУ є проявом зловживання процесуальними правами, визначене пунктом 4 частини другої статті 43 ГПК України, а саме: необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою, вчинене з метою уникнення підсудності справи господарському суду Одеської області;

- у позовній заяві ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй ставлять питання щодо протиправної бездіяльності КМУ щодо ненадання розрахунку збитків, що по своїй суті є спором із суб`єктом владних повноважень, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Стислий виклад відповіді позивача на відзиви

24.12.2022 позивачами подано суду відповідь на відзиви відповідачів, в якій вказано, що:

- позов позивачами подано до держави Україна і відповідно, в силу положень статті 56 Конституції України та статей 1173 і 1176 ЦК саме держава Україна, а не орган державної влади, який спричинив таку шкоду, має відшкодовувати відповідну шкоду потерпілим від делікту особам; орган державної влади, який заподіяв шкоду, і орган державної влади, який має компетенцію захищати права потерпілої особи та розпоряджатися державними коштами або ж здійснює фактичне відшкодовування відповідної шкоди не обов`язково мають співпадати;

- саме КМУ відповідно до статті 116 Конституції України та Закону України Про Кабінет Міністрів України наділений повноваження представляти державу Україна в спірних правовідносинах;

- оскарження ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у справі здійснюється виключно в порядку кримінального судочинства, проте подання юридичними особами позову до держави Україна про відшкодування збитків є цивільно-правовими відносинами, а тому такий позов може вирішуватися виключно в рамках господарського судочинства;

- сам по собі факт не скасування очевидно протиправної, у тому числі за висновками ВРП, ухвали слідчого судді Коваленка В.М. Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к, не може звільняти державу від обов`язку відшкодувати такі збитки;

- відзиви КМУ та Приморського районного суду м. Одеси не містять заперечень по суті заявлених позовних вимог.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.11.2021.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 10.01.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2022.

КМУ 10.01.2022 подав суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй .

Представник відповідача-2 у судове засідання 07.02.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням.

Представник позивачів у судовому засіданні 07.02.2022 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник КМУ оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників позивачів і КМУ, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники позивачів і КМУ виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

ВРП при розгляді дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Тіхонцевої Ольги Вікторівни (директора ТОВ DFT-Південь ) на дії судді Приморського районного суду м. Одеса Коваленка В.М., встановлено, зокрема, таке.

13.12.2016 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеса Коваленком В.М. чотирма ухвалами у справі №522/5603/16-к задоволено чотири клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області у кримінальному провадженні №2201516000000297 про надання дозволу на обшук магазину та складських і інших приміщень ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй , а також житлових приміщень посадових осіб вказаних юридичних осіб з метою виявлення та вилучення тютюнових виробів, інших підакцизних товарів, які незаконно ввезені на територію України, документації на вказані товари, записників, нотатків, магнітних та електронних носіїв інформації, на яких містяться відомості про обставини вчинення та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також інші предмети та документи, які можуть бути використані як докази і мають значення для швидкого повного і неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Майно, яке підлягало виявленню та вилученню, було ідентифіковано за допомогою посилання на його незаконне ввезення на територію України . Слід звернути увагу на те, що подібна ідентифікація майна, яке підлягає вилученню, допускала можливість для широкого розсуду, тому визначення майна за допомогою подібної характеристики не може вважатися прямим наданням дозволу на його відшукання в розумінні, зокрема, частини сьомої статті 236 КПК України.

На підставі зазначених ухвал 21.12.2016 слідчими УСБУ в Одеській області було проведено обшуки у вказаних приміщеннях, під час яких вилучено всі тютюнові вироби, а також алкогольні напої, про що складено відповідні протоколи.

ТОВ DFT-Південь було оскаржено бездіяльність слідчого УСБУ в Одеській області, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України під час проведення обшуків на складах та в магазинах ТОВ DFT-Південь .

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. від 05.01.2017 у справі №522/25805/16-к скаргу задоволено частково; зобов`язано слідчого УСБУ в Одеській області негайно повернути ТОВ DFT-Південь тимчасово вилучене майно у вигляді алкогольних напоїв; у задоволенні інших вимог скаржнику відмовлено. Ухвалу обґрунтовано тим, що алкогольні напої не належать до товарів, на вилучення яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді від 13.12.2016 (дозвіл на вилучення тютюнових виробів та іншого підакцизного товару, які незаконно ввезені на територію України), проте, на думку судді, вилучені тютюнові вироби входять до такого переліку товару. З огляду на ідентифікацію майна за ознаками незаконного ввезення такий висновок є явно помилковим.

Постановами УСБУ в Одеській області від 31.01.2017 вилучені тютюнові вироби визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження №2201516000000297.

02.06.2017 до Приморського районного суд м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого ОВС СВ УСБУ в Одеській області про знищення зазначених речових доказів.

02.06.2017 автоматизованим розподілом суддю Коваленка В.М. визначено для розгляду вказаного клопотання слідчого та призначено його розгляд на 06.06.2017.

В матеріалах справи містяться накладні експрес-доставки судових повісток у справі на адресу ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй з відмітками про вручення, датовані 05.06.2017 (розгляд справи було призначено на 06.06.2017). У вказаних накладних експрес-доставки відсутній підпис отримувача, а також його прізвище. Натомість у відповідних графах міститься лише запис Вручено! , здійснений невідомою особою без будь-якого підпису. За таких умов, з урахуванням положень статті 136 КПК України, відсутні підстави вважати, що власники майна були повідомлені про розгляд питання щодо знищення такого майна, а тим більше, що ці особи мали реальну можливість взяти участь у судовому розгляді.

Факт неналежного повідомлення власника майна про судовий розгляд був визнаний суддею Коваленком В.М. Проте у поясненнях суддя зазначив, що при наявності рапорту слідчого про повідомлення з додатками згідно з якими повістки про виклик були вручені адресатам, у нього не виникло сумніву, що вказані особи були повідомлені про час та місце судового розгляду відповідно до статті 135 КПК України.

Даючи оцінку обставинам повідомлення власника майна про судовий розгляд, ВРП дійшла висновку, що вирішення питання про цивільні права і обов`язки власників знищеного майна особливо високої вартості відбулося з явним порушенням права цих осіб на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у її цивільно-правовому аспекті.

06.06.2017 ухвалою судді Коваленка В.М. клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області про знищення речових доказів задоволено, постановлено знищити речові докази у вигляді тютюнових виробів, вилучених співробітниками УСБУ в Одеській області 21.12.2016 за адресою місцезнаходження магазинів, складських підсобних приміщень ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй , а також житлових приміщень посадових осіб вказаних юридичних осіб на підставі ухвал слідчого судді Коваленка В.М. від 13.12.2016.

Слід наголосити, що ухвала передбачала знищення великого обсягу майна, що, вочевидь, має особливо високу вартість. Ухвалу обґрунтовано висновками товарознавчих експертиз Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - ОНДІСЕ) на виконання постанови старшого слідчого з ОВС УСБУ в Одеській області від 26.12.2016 про призначення товарознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження №2201516000000297, датованими 20.01.2017, 25.01.2017, 26.01.2017 і 27.01.2017, якими встановлено непридатність тютюнових виробів, наданих на експертизу, для реалізації на внутрішньому ринку України.

ТОВ DFT-Південь звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про знищення речових доказів від 06.06.2017. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.08.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, оскільки відповідно до чинного КПК України така ухвала не може бути предметом розгляду в апеляційному порядку.

Здійснивши розгляд дисциплінарної справи, ВРП дійшла висновку про те, що прийняття суддею Коваленком В.М. ухвали від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к про задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області про знищення речових доказів відбулося з грубими порушеннями приписів статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ), загальних засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України щодо законності кримінального провадження, положень статей 100, 135, 172 КПК України стосовно належного повідомлення особи про судове засідання та підстав для знищення речових доказів.

На підставі встановлених ВРП обставин, керуючи статтями 34, 49, 50 Закону України Про Вищу раду правосуддя , статтями 106, 109 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ВРП вирішила притягнути суддю Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У частині першій статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальною нормою стаття 1166 ЦК України вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди).

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласненню цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частини перша, друга статті 126, частина перша статті 129 Конституції України).

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених процесуальним законодавством.

Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано Законим України Про судоустрій і статус суддів і Законим України Про Вищу раду правосуддя .

Чинним законодавством України надано можливість громадянинові повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126, 129 Конституції України).

Згідно з абзацами першим - третім пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 Про незалежність судової влади відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Частиною першою статті 1 Закону України Про Вищу раду правосуддя передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про Вищу раду правосудця Вища рада правосуддя, зокрема, забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Наведене дає підставу дійти висновку, про те, що ВРП наділена правом встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах процедури дисциплінарного провадження і такі повноваження є дискреційними.

Тобто, Вища рада правосуддя не може надавати правову оцінку судовим рішенням чи втручатися у здійснення правосудця.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine від 21.12.2010, заяви №17160/06 та №35548/06, §33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ВИСНОВКИ

Так, позовні вимоги ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй мотивовано тим, що:

- 13.12.2016 у кримінальному провадженні від 16.11.2015 №22015160000000297 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/5603/16-к надано дозвіл на обшук;

- за результатами обшуків 21.12.2016 у ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй вилучено товар;

- 05.01.2017 слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеса Коваленко В.М. у справах №522/25805/16-к і №522/25800/16-к відмовив позивачам у поверненні тимчасового вилученого майна (цигарок);

- слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеса Коваленко В.М. 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к ухвалив рішення про знищення вилученого товару, який на праві власності належав ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабей ;

- рішенням ВРП від 17.01.2018 №67/3дп/15-18 встановлено істотну незаконність ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к та ухвал від 05.01.2017 у справах №522/25805/16-к і №522/25800/16-к та притягнуто суддю Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Наведене, за доводами ТОВ DFT-Південь і ТОВ Скарабєй є підставами для стягнення з держави збитків.

Разом з тим, з позовної заяви фактично вбачається, що основною підставою пред`явлення позову до держави є встановлені у рішенні ВРП обставини, які, на думку позивачів, підтверджують факти протиправності дій слідчого судді, наявності причинно-наслідкового зв`язку між ними та негативними наслідками, що настали у вигляді заподіяної шкоди.

Проте ВРП в силу приписів Закону України Про судоустрій і статус суддів та Закону України Про Вищу раду правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, в даному випадку ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. від 06.06.2017 у справі №522/5603/16-к.

ВРП та її дисциплінарні органи мають право встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах визначеної законом процедури дисциплінарного провадження, в іншому випадку це мало б наслідком порушення передбаченої Конституцією України заборони будь-якого впливу на суддю під час відправлення правосуддя.

У жодному судовому рішенні не встановлено факту незаконності чи протиправності винесеної ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса Коваленка В.М. від 06.06.2017, та те, що вказаною ухвалою було завдано шкоду саме позивачам, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні від 16.11.2015 №22015160000000297 триває та остаточного рішення судом чи органом досудового розслідування не винесено. Вказана ухвала не скасована і відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов`язковою до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В той же час, господарський суд міста Києва також не наділений повноваженнями надати оцінку діям слідчого судді Коваленка В.М. при прийнятті вказаної ухвали.

Слід також зазначити, що позивачами документально не підтверджено, що в межах кримінального провадження були вилучені саме ті тютюнові вироби, на які позивачами подано електронні митні декларації, а відтак і вартість таких тютюнових виробів.

Відтак, відсутні факт неправомірних дій судді Коваленка В.М., наявність шкоди та як наслідок причинний зв`язок між неправомірними діями судді і заподіяною шкодою, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Що ж до заяви КМУ про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то оскільки рішення ВРП прийняте 17.01.2018, а позивачами подано позовну заяву 28.10.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду, то позивачами пропущено трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Також суд вважає за необхідне вказати про те, що відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок), Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду (підпункт 1 пункту 35 Порядку).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України, а тому КМУ є неналежним відповідачем у даній справі.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю DFT-Південь (вул. Горького, буд. 29, офіс 1, м. Херсон, 73000; ідентифікаційний код 30330003) та товариства з обмеженою відповідальністю Скарабєй (вул. Горького, буд. 29, офіс 1, м. Херсон, 73000;ідентифікаційний код 31652932) до держави Україна, яку у спірних правовідносинах представляють Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код 00031101) та Приморський районний суд м. Одеси (вул. Балківська, буд. 33, м. Одеса, 65110; ідентифікаційний код 02892942), про стягнення 13 194 785,43 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.02.2022.

Суддя Оксана Марченко