Рішення

від 07.02.2022 по справі 922/4908/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4908/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Обласний Дніпропетровський центр прикладних інформаційних технологій", м. Дніпро до Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка, м. Харків про стягнення 144493,99 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Обласний Дніпропетровський центр прикладних інформаційних технологій" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 144493,99 грн., з яких: 138882,93 грн. - сума основного боргу із урахуванням індексу інфляції; 4362,90 грн. - пеня; 1248,16 грн. - 3% річних від простроченої суми. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 128 про закупівлю товару від 25.05.2021, укладеного між сторонами, в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.01.2022 о 12:30.

10.01.2022 судом розгляд справи було відкладено на 07.02.2022 о 12:15.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися. Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не надав.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 травня 2021 року між Харківським національним технічним університетом сільського господарства імені Петра Василенка (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Обласний Дніпропетровський центр прикладних інформаційних технологій" (постачальник) було укладено договір № 128 про закупівлю товару (надалі - договір). Також, між сторонами була укладена специфікація до договору (додаток № 1 до договору).

Пунктами 1.1., 1.2. договору було передбачено, що постачальник здійснює постачання якісних товарів покупцю на основі його заявки/заявок, поданих до постачальника, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлені товари. Найменування товару: код згідно ДК 021:2015: 22450000-9 Друкована продукція з елементами захисту (Диплом, Додаток до диплома бакалавра (титульний аркуш), Додаток до диплома магістра (титульний аркуш), Додаток до диплома (чистий аркуш), Додаток до диплома (аркуш з схемою), Академічна довідка, Обкладинка до диплома синього кольору, Обкладинка до диплома бордового кольору, Наклейка для опечатування додатка до диплома), згідно специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.2. договору, валютою договору є гривня України. Сума цього договору складає 189998,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата за товар здійснюється покупцем згідно ст. 46, 49 Бюджетного кодексу України на підставі видаткової/их накладної/их протягом 30 календарних днів, з дня підписання видаткової/их накладної/х.

У відповідності до п. 4.2. договору, строк поставки товару: до 10.06.2021 року - 22400 штук, до 01.12.2021 року - 7500 штук.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно видаткової накладної № 128 від 18 червня 2021 року здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 138054,00 грн.

Судом встановлено, що за видаткової накладної № 128 від 18 червня 2021 року позивачем було поставлено відповідачу товар, передбачений специфікацією до договору (додаток № 1 до договору), а саме: Диплом, Додаток до диплома бакалавра (титульний аркуш), Додаток до диплома магістра (титульний аркуш), Додаток до диплома (чистий аркуш), Додаток до диплома (аркуш з схемою), Академічна довідка, Обкладинка до диплома синього кольору, Обкладинка до диплома бордового кольору, Наклейка для опечатування додатка до диплома, всього - 22400 шт.

18 серпня 2021 року позивач надіслав відповідачу претензію від 18 серпня 2021 року № 210818/1 щодо сплати 138054,00 грн. за договором поставки № 128 від 25.05.2021, яка була отримана відповідачем 20 серпня 2021 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплатив позивачу суму заборгованості за договором у розмірі 138054,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу із урахуванням індексу інфляції у розмірі 138882,93 грн., пені у розмірі 4362,90 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1248,16 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи 30-денну відстрочку платежу (пункт 3.1. договору), те, що останній день виконання зобов`язання з оплати за видатковою накладною № 128 від 18.06.2021 за договором припадає на 18.07.2021 - неділю, тобто вихідний день, останній день виконання зобов`язання з оплати продукції за договором, відповідно до положень ч.5 ст. 254 ЦК України, переноситься на понеділок 19.07.2021, у зв`язку з чим прострочення відповідачем оплати продукції повинно рахуватися тільки з наступного за ним робочого дня, а саме з 20.07.2021.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договором на суму 138054,00 грн. з 20.07.2021.

При цьому, суд зазначає, що за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи розрахунки позивача інфляційних втрат за період з серпня 2021 року по листопад 2021 року та 3% річних за 110 календарних днів, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 138054,00 грн., інфляційні за період з серпня 2021 року по листопад 2021 року у розмірі 828,33 грн. та 3% річних за період з 20.07.2021 по 06.11.2021 (кількість днів прострочки - 110 днів) у розмірі 1248,16 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 4362,90 грн., суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 8.1. договору, у разі порушення строків поставки товару, передбачених договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі облікової ставку НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми оплати товару за кожен день прострочки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Отже, умовами договору не передбачено нарахування пені покупцю у зв`язку з простроченням ним свого зобов`язання за договором по оплаті отриманого товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі 4362,90 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу із урахуванням індексу інфляції у розмірі 138882,93 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 1248,16 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 44, ідентифікаційний код 00493741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Обласний Дніпропетровський центр прикладних інформаційних технологій" (49061, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 82-г, ідентифікаційний код 36728306) суму основного боргу із урахуванням індексу інфляції у розмірі 138882,93 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1248,16 грн. та суму судового збору у розмірі 2201,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Обласний Дніпропетровський центр прикладних інформаційних технологій" (49061, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 82-г, ідентифікаційний код 36728306).

Відповідач: Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 44, ідентифікаційний код 00493741).

Повне рішення складено "10" лютого 2022 р.

Суддя А.М. Буракова