Рішення

від 01.02.2022 по справі 922/3152/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/3152/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС", 64291, Харківська обл., Харківський р-н., с. Котляри, вул. Миру, буд. 1, корпус Р 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 простягнення 303 674, 42 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 : не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 303 674, 42 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 4 555,12 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

06.09.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20583) у якому відповідач, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1, а.с. 102-106).

20.09.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21913) у якому останній, зокрема зазначає, щодо стягнення відповідача суми страхового відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу, зазначає, що договором добровільного страхування наземного транспорту № 7045997-02-14-01 від 15.04.2019 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_2 сторони визначили як визначається розмір страхового відшкодування та розмір заподіяного збитку, а саме в пункті 5 істотні умови страхування: п. 5.1. страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів. п. 5.2. підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ та обране страховиком. Також позивач послався на правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17, та зазначив, що у даному випадку розмір заподіяної шкоди повинен визначатися виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Також позивач з посиланням на постанову Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/9396/17 зазначає, що оскільки сума понесених збитків (із урахуванням ліміту поліса АМ/9442599 за шкоду, заподіяну майну, який становить 100 000,00 грн. та франшиза 0,00 грн.) у повному обсязі не була сплачена позивачу, то з огляду на приписи статті 1194 Цивільного кодексу України різниця між сумою страхового відшкодування за полісом та фактично завданими збитками, а саме 303 674,42 грн. підлягає до стягнення із відповідача.

Щодо тверджень відповідача в частині не надання доказів того, що пошкодження виникли в результаті ДТП, позивач зокрема зазначає, що працівник поліції не є експертом, та у останнього відсутні спеціальні знання та вміння щодо визначення ступеню пошкодження транспортного засобу, при цьому працівник поліції може побачити пошкодження які чітко видні, не враховуючи прихованих пошкоджень транспортного засобу. Також позивач зазначає. що пошкоджений транспортний засіб було оглянуто оцінювачем/спеціалістом позивача, на підставі чого було складено акт огляду ТЗ, заява на виплату із зазначенням пошкоджень отриманих при дорожньо - транспортній пригоді 02.08.2019 року. Зазначені пошкодження, які вказані у акті підтверджені фото знімками, та знаходять своє відображення у документах СТО. При цьому зазначає, що на фотографіях видно силу удару внаслідок зіткнення транспортних засобів, та при такому зіткненні неможливо не зазнати пошкоджень автомобіля, які зазначені у акті.

Також зазначає, що відповідач мав можливість у досудовому порядку з`ясувати усі питання, оскільки позивач звертався із вимогою до відповідача. Проте останній, таким правом не скористався.

Щодо підтвердження того, що ТОВ "Ніко Захід Україна" є офіційним дилером продукції торгової марки Audi на території м. Львова та Львівської області, та те що ТОВ "Ніко Захід Україна" та ФОП Тимець У.І. уповноважені здійснювати гарантійне та/чи сервісне обслуговування зазначає, що ТОВ "Ніко Захід Україна" є офіційним дилером, що виконує гарантійне обслуговування Audi в м. Львов та Львівської області відповідно до дилерського договору від 25.07.2014 року, вказані дані є у відкритому доступі, та публічно доступні. Між ТОВ "Ніко Захід Україна" та ФОП Тимець У.І. укладено договір з технічного обслуговування та ремонту автомобілів на СТО ФОП Тимець У.І. № 10-09-2018 від 10.09.2018 року. У зв`язку із чим, за твердженнями позивача, вказані особи, є суб`єктами господарювання та на законних підставах здійснювали ремонт автомобіля Audi А8, д.н.з. НОМЕР_1 .У зв`язку із чим, просить суд, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 1, а.с. 142-153).

Ухвалою суду від 21.09.2021 року яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 05.10.2021 року.

27.09.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 22533) у яких зокрема зазначає, що помилковим є твердження позивача, що Закон № 1961-IV не регулює правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, та зазначає, що вимога про відшкодування шкоди (сплаченого страхового відшкодування) до особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність є похідною від вимоги до страховика винної особи та може бути пред`явлена у разі недостатності страхової виплати. Та відповідно пред`явлення позивачем до страховика винної особи вимоги про виплату страхового відшкодування у необґрунтовано завищеному розмірі призвело до пред`явлення безпідставної вимоги про відшкодування шкоди до відповідача.

Також відповідач зазначає, що надані позивачем фото не доводять факту пошкодження передньої та лівої частини автомобіля внаслідок ДТП, а тим паче, що відповідні пошкодження сталися з вини відповідача. За твердженнями відповідача, відповідно до наряду - замовлення № ЛВ000952 від 18.09.2019 року замовником є Хіль А.Д. Також відповідно до платіжного доручення № 23101 від 30.08.2019 року послуги оплачені позивачем напряму ФОП Тимець У.І. У зв`язку із чим, на думку відповідача, позивачем здійснено страхову виплату не на підставі розрахунків СТО офіційного дилера, що суперечить умовам договору страхування, а надані позивачем рахунки не є належним підтвердженням кошторису збитків. У зв`язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 209-214).

Ухвалою суду від 05.10.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання, та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 16.11.2021 року.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року здійснено повернення до розгляду справи № 922/3152/21 у підготовчому провадженні. Почато у справі № 922/3152/21 підготовче провадження, та підготовче засідання у справі № 922/3152/21 призначено провести у даному судовому засіданні 16 листопада 2021 року. Призначено у справі № 922/3152/21 судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1. Яка ринкова вартість автомобіля марки AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 який знаходився під керуванням ОСОБА_2 на момент ДТП, що мало місце 02.08.2019 року з урахуванням пошкоджень, які не відносяться до даної ДТП? 2. Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля марки AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на момент ДТП, з урахуванням пошкоджень отриманих в результаті ДТП 02.08.2019 року? 3. Яка ринкова вартість залишків автомобіля марки AudiA8,д.р.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.08.2019 року за участю автомобілю марки Mercedes-benz, д.р.н. НОМЕР_3 ? Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Обов`язки по оплаті витрат по експертизі покладено на позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО". Провадження у справі зупинено № 922/3152/21 до отримання висновку з автотоварознавчої експертизи від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Ухвалою суду від 17.11.2021 року виправлено технічну описку у допущену у найменуванні ухвали та в 1 та 2 пункті вступної та резолютивної частини ухвали суду від 16.11.2021 року у справі № 922/3152/21, а саме зазначено вважати вірним: "Ухвала (вступна та резолютивна частини)"; "1. Здійснити повернення до розгляду справи № 922/3152/21 у підготовчому провадженні. 2. Почати у справі № 922/3152/21 підготовче провадження, та підготовче засідання у справі № 922/3152/21 провести у даному судовому засіданні 16 листопада 2021 року.".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №922/3152/21 скасовано в частині призначення у справі № 922/3152/21 судової автотоварознавчої експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку з автотоварознавчої експертизи від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. В цій частині направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Закрито апеляційне провадження в частині вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №922/3152/21 в частині повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні.

30.12.2021 року матеріали справи № 922/3152/21 повернулися до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 31.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до розгляду по суті на "11" січня 2022 р. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 01.02.2022 року.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 1382 від 21.01.2022 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1485) про розгляд справи без участі представника.

Уповноважені представник сторін у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, про що свідчить направлення на юридичну адресу останніх копії ухвали суду від 11.01.2022 року.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача, про розгляд справи без участі представника.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника, та наявність поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 11.01.2022 року, суд вважає, що позивача та відповідача було належним чином повідомлено про розгляд спору.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку позивача та відповідача у судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 7045997-02-14-01 від 15.04.2019 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 16-23).

Згідно пункту 3.4. договір діє до 24:00 - 14.04.2020 року (включно).

02.08.2019 року у м. Червоноград сталася дорожньо-транпортна пригода, за участю автомобіля AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля Mercedes-benz, д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо - транпортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 082381 від 02.08.2019 року дорожньо - транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 25).

07.08.2019 року було складно акт (протокол) огляду ТЗ - заява на виплату, відповідно до якого ремонт застрахованого ТЗ буде відбуватися на СТО Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" (т. 1, а.с. 30-31).

07.08.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" виставлено рахунок № 01998 на суму 357 497,35 грн. (т. 1, а.с. 32-33).

07.08.2019 року фізичною особою - підприємцем Тимець У.І. виставлено рахунок № 00656 на суму 54 885, 00 грн. та наряд - замовлення № ЛВ000952 від 18.09.2019 року на суму 54 885,00 грн. (т. 1, а.с. 34-39).

Відповідно до наданого розрахунку страхового відшкодування складний на підставі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" № 01998 від 07.08.2019 року сума рахунку складає 412 382,35 грн., а саме: вартість робіт складає 54 885, 00 грн., вартість запчастин складає 348 789,42 грн., вартість запчастин з урахуванням зносу складає 348 789,42 грн. (за виключенням 8 707,93 грн.) на загальну суму 403 674, 42 грн. (а.с. 43).

За твердженнями позивача, відповідно до умов пункту 4 договору, одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника.

Згідно пункту 5.2. договору, кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку та на підставі рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ та обране страховиком.

30.08.2019 року було складено страховий акт № 10261-02 про виплату страхового відшкодування, а саме 403 674,42 грн., з яких 34 060,00 грн. сума страхового відшкодування - залік, 54 885,00 грн. на рахунок ФОП Тимець У.І., 314 729, 42 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" (в.с. 44).

Відповідно до платіжних доручень № 23371 від 03.09.2019 року на суму 89 614, 42 грн., № 23102 від 30.08.2019 року на суму 85 115,00 грн., № 23285 від 02.09.2019 року на суму 140 000,00 грн. позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" було здійснено страхове відшкодування (т. 1, а.с. 45, 47-48).

Платіжним дорученням № 23101 від 30.08.2019 року на суму 54 885,00 грн. позивачем на рахунок фізичної особи - підприємця Тимець У.І. було здійснено страхове відшкодування (т. 1, а.с. 46).

Відповідно до довідки - підтвердження заліку страхового відшкодування, позивачем суму у розмірі 34 060,00 грн. зараховано 30.08.2019 року в рахунок несплаченого страхового платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту № 7045997-02-14-01 від 15.04.2019 року (т. 1, а.с. 49).

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 05.11.2019 року провадження у справі № 465/4913/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністартивної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (т. 1, а.с. 26).

Як зазначає позивач, згідно постанови Франківського районного суду м. Львова від 05.11.2019 року провадження у справі № 465/4913/19 винною особою у справі про адміністративне правопорушення є ОСОБА_1 . Також у даній постанові зазначено, що ОСОБА_1 працює у ТОВ "ТД"Мілк-Сервіс".

За твердженнями позивача, останній у телефонному режимі звернувся до ОСОБА_1 який зазначив, що станом на момент ДТП працював у ТОВ "ТД"Мілк-Сервіс" та був при виконанні робочих обов`язків, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_4 , у якій зазначено, що у період з 29.11.2017 року по 11.12.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ "ТД"Мілк-Сервіс"; пояснення від 02.04.2020 року, з яких вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 працював у ТОВ "ТД"Мілк-Сервіс" та був при виконанні робочих обов`язків (т. 1, а.с. 54-55, 67).

Відповідно до інформації отриманої з ЄЦБД МТСБУ, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ "СТ" ТАС" за договором обов`якого страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/9442599, за яки ліміт за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза 0,00 грн. (т. 1, а.с. 51).

Позивач звернувся до ПрАТ "СТ" ТАС" з заявою про виплату страхового відшкодування. 21.02.2020 року ПрАТ "СТ" ТАС" здійснило виплату на користь позивача у розмірі 100 000,00 грн. (т 1, а.с. 52-53).

Проте, оскільки сума понесених збитків (з урахуванням ліміту поліса АМ/9442599 за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.) у повному обсязі не було сплачена ПрАТ "СТ" ТАС", у зв`язку із чим, відповідно до приписів статті 1194 Цивільного кодексу України різниця між сумою страхового відшкодування за полісом та фактично завданими збитками, а саме у розмірі 303 674,42 грн. підлягає стягнення із відповідача.

11.11.2019 року та 21.01.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено запити в порядку статей 20.24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність) (т. 1, а.с. 56-57).

13.04.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 2777 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у сумі 303 674,42 грн. (в порядку регресу) (т. 1, а.с. 59-61).

Проте відповідачем не було сплачено страхове відшкодування, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 303 672,42 грн. страхового відшкодування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

Згідно частини 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України Про страхування ). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (стаття 6 Закону України Про страхування ). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина 1 статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

При цьому стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України Про страхування , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до частини 3 статті 998 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, згідно частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з такою особою у трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 12.09.2018 року у справі №528/894/15-ц та від 17.10.2018 року у справі №1519/9542/12).

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Водночас, спеціальні норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. статті 32 Закону).

Відтак, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

У свою чергу, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України Про страхування розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у договорі добровільного страхування наземного транспорту № 7045997-0-14-01 від 15.04.2019 року укладеного між позивачем та ОСОБА_2 сторонами у пунктах 5.1., 5.2. погоджено, що страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів. Підставами для визначення розміру збитків СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ та обрано страховиком.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що розмір фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу становить 403 674, 42 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком страхового відшкодування складного на підставі рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" № 01998 від 07.08.2019 року, а саме, сума рахунку 412 382, 35 грн. за виключенням суми у розмірі 8 707,93 грн., та складається з вартості робіт 54 885.00 грн., вартості запчастини / вартості запчастин з урахуванням зносу 348 789,42 грн., загальна вартість матеріального збитку складає суму у розмірі 403 674,42 грн. (т. 1, а.с. 43).

Розмір страхового відшкодування у сумі 403 674, 42 грн. був сплачений позивачем, а саме, як вбачається із страхового акту № 10261-02 від 30.08.2019 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 403 674,42 грн., з яких 34 060,00 грн. сума страхового відшкодування - залік, 54 885,00 грн. на рахунок ФОП Тимець У.І., 314 729, 42 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" та відповідно до платіжних доручень № 23371 від 03.09.2019 року на суму 89 614, 42 грн., № 23102 від 30.08.2019 року на суму 85 115,00 грн., № 23285 від 02.09.2019 року на суму 140 000,00 грн. позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Захід Преміум" було здійснено страхове відшкодування. Платіжнии дорученням № 23101 від 30.08.2019 року на суму 54 885,00 грн. позивачем на рахунок фізичної особи - підприємця Тимець У.І. було здійснено страхове відшкодування.

Відповідно до довідки - підтвердження заліку страхового відшкодування, позивачем суму у розмірі 34 060,00 грн. зараховано 30.08.2019 року в рахунок несплаченого страхового платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту № 7045997-02-14-01 від 15.04.2019 року (т. 1, а.с. 45-46, 47-49).

При цьому, позивач (який є страховиком потерпілої особи ОСОБА_2 ) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем.

Відносини ж між відповідачем та його страховиком, регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів , згідно з частиною 1 якої у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, цивільна відповідальність водія автомобіля Mercedes-benz, д.р.н. НОМЕР_3 , була застрахована АТ "СГ "ТАС", про що свідчить поліс серія АМ № 009442599. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 100 000,00 грн., франшиза за договором - 0 грн. (т. 1, а.с. 51).

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mercedes-benz, д.р.н. НОМЕР_3 , була застрахована в АТ "СГ "ТАС", позивач звернувся до цієї страхової компанії з вимогою відшкодувати витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування.

За положеннями статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно-пошкодженого транспортного засобу.

Слід зазначити, що знос нараховується тільки на деталі (а не на роботи) згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, при розрахунку якого враховуються вік транспортного засобу, дані про те, чи автомобіль відновлювався ремонтом (випадки не пов`язані з даним ДТП, до нього), чи є пошкодження кузова (корозія) і таке інше.

При цьому, в пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

В той же час, згідно з пунктом 7.39. Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Згідно з пунктом 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 - 2015 року, тобто станом на час ДТП (02.08.2019 року) не перевищував вказаного у Методиці строку - 5 років.

Так, з огляду на наведені законодавчі приписи, АТ "СГ "ТАС" виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сплативши позивачеві страхове відшкодування у сумі 100 000,00 грн., в межах суми ліміту, яка визначена у полісі серія АМ № 0094425599 (т. 1, а.с. 51-52).

Отже, сума збитків, які були відшкодовані потерпілому позивачем і не включені до суми страхової виплати, яка здійснена страховиком винної у ДТП особи ( ОСОБА_1 ), становить 303 674, 42 грн. (403 674,42 грн. - 100 000,00 грн).

Як вбачаться із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з 29.11.2017 року по 11.12.2019 року (тобто на момент ДТП - 02.08.2019 року) ОСОБА_1 був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Мілк - Сервіс", про що свідчить запис у трудовій книжці НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 54-55).

Виходячи із норм статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Тобто, у даному випадку позивачем, як страховиком потерпілої особи, пред`явлено вимогу до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Мілк - Сервіс", як особи, відповідальної за заподіяну шкоду у відповідності до статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, про відшкодування непогашеної частини його страховиком повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах у справі №333/1050/15-ц від 21.03.2018 року, №754/1114/15-ц від 14.02.2018 року, №352/1384/18 від 03.12.2020 року, №754/5129/15-ц від 11.03.202 року, №331/6395/18 від 04.03.2020 року, №753/17977/18 від 21.02.2020 року, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Вказаний висновок підтверджений і Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.04.2021 року у справі №759/7787/18.

Враховуючи викладене, встановивши, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД" Мілк - Сервіс", перевищує виплачений страховиком винної особи на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача різницю у разі недостатності страхового відшкодування, виплати для повного відшкодування завданої шкоди у розмірі 303 674, 42 грн. на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 20583 від 06.09.2021 року) зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 рік випуску автомобіля AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 - 2015. Відповідно до звіту, отриманого на сайті Https://ua.carlates.app// автомобіль AudiA8 було виготовлено у Німеччині в 2015 року. 04.09.2018 року було продано на аукціоні Сполучених Штатів Америки, з ознаками аварійного пошкодження. Позивач керуюсь статтею 1199 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача суми завданих збитків у розмірі 303 674,42 грн. Проте позивачем заявлено суму у розмірі 303 674, 42 грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що не відповідає вимогам законодавства. Також зазначає, що якщо, для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Та посилається на постанови Верховного суду у справах № 910/3650/16, 910/32969/15, 910/3867/16, 910/22886/16 та Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

У зв`язку із чим, на думку відповідача, позивач з урахуванням того. що складові частини автомобіля відновлювалися внаслідок ДТП, що сталася 02.08.2019 року, мав суму страхового відшкодування розрахувати з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Тому пред`явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлюваного ремонту буз урахування коефіцієнту фізичного зносу є неправомірним.

Також заперечує в частині вини відповідача щодо пошкоджень автомобіля AudiA8, а саме зазначає, що позивачем не надано доказів причинного зв`язку між пошкодженнями лівої та передньої частини автомобіля AudiA8 та ДТП, що сталася 02.08.209 року, у зв`язку із чим, стягнення із відповідача відновлюваного ремонту лівої частини та передньої частини автомобіля AudiA8 є безпідставним.

За твердженнями відповідача, машину AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 було придбано з аукціону, та з пошкодженнями зазначеними на фотокартках, та пункт 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у зв`язку із чим, сума страхового відшкодування була розрахована з порушенням вимог законодавства.

Щодо обґрунтованості розміру збитків, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що ТОВ "Ніко-Захід" та ФОП Тимець У.І. є СТО офіційного дилера, що здійснюють гарантійне обслуговування ТЗ (т. 1 а.с. 120-106).

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, автомобіль AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 - 2015 року, тобто станом на час ДТП (02.08.2019 року) не перевищував вказаного у Методиці строку - 5 років, що спростовує заперечення відповідача.

Будь-яких інших доказів у підтвердження вищевикладених заперечень, відповідачем до суду надано не було.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем не доведено, що підприємство, яке виконало ремонт автомобіля, є СТО офіційного дилера, що здійснюють гарантійне обслуговування ТЗ, та те що додатковою угодою № 7 після 5 років з дня закінчення строку дії договору його продовжено також не приймаються судом, оскільки із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ Ніко Захід Преміум має ЄДРПОУ 37041524 та Фізична особа - підприємець Тимець У.І. відповідно до рахунку № 00656 від 07.08.2019 року має РНКППО НОМЕР_6 .

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у пункті 5.2. договору укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (позивач, страховик) та Хіль А.Д. (страхувальник) добровільного страхування наземного транспорту № 7045997-02-14-01 від 15.04.2019 року, що кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку та на підставі рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ та обране страховиком (т. 1, а.с. 16).

З наявної у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації за ЄДРПОУ 37041524 зареєстрована юридична особа ТОВ Ніко Захід Преміум , види діяльності зокрема технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджено рахунком на оплату № 10998 від 07.08.2019 року ТОВ Ніко Захід Преміум має ЄДРПОУ 37041524 (т. 1, а.с. 32-34).

З наявної у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації за РНКППО 2907702549 зареєстрована Фізична особа - підприємець Тимець У.І., види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність страхових агентів і брокерів.

Відповідно до дилерського договору ТОВ Ніко Захід Преміум є дилером, та відповідно до умов договору, останній має право отримувати, продавати зазначені у додатку 1 продукти договору марки "Audi" та здійснювати повний якісний сервіс, що орієнтований на високе задоволення клієнтів (т. 1, а.с. 177-185).

Згідно договору № 10-09-2018 з технічного обслуговування та ремонту автомобілів на СТО ФОП Тимець У.І. від 10.09.2018 року, ТОВ Ніко Захід Преміум є замовником послуг із технічного обслуговування автомобілів, а ФОП Тимець У.І. - виконавцем таких послуг (т. 1, а.с. 186-191).

Крім того, ТОВ Ніко Захід Преміум листом від 11.10.2018 року вих. № 51/1/10 було повідомлено позивача, що ФОП Тимець У.І. є партнером ТОВ Ніко Захід Преміум щодо проведення відновлювальних ремонтів автомобілів марки "Audi" на акредитованому СТО суб`єкта підприємницької діяльності (т. 1, а.с. 195).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що ТОВ Ніко Захід Преміум та ФОП Тимець У.І. є суб`єктами господарювання та на законних підставах здійснювали ремонт автомобіля AudiA8, д.р.н. НОМЕР_1 , що спростовують доводи відповідача, що ФОП Тимець У.І. та ТОВ Ніко Захід Преміум не є СТО офіційного дилера.

При цьому, самі лише заперечення відповідача, без належних доказів у підтвердження того, що підприємство, яке виконало ремонт автомобіля, не є СТО офіційного дилера не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позивних вимог. Будь-яких доказів у підтвердження того, що ТОВ Ніко Захід Преміум не є офіційним дилером, та того що дилерський договір, та додаткова угода № 7 є недійсними, відповідачем до суду надано не було.

Щодо заперечень відповідача в частині того, що вини відповідача щодо пошкоджень автомобіля AudiA8, а саме зазначає, що позивачем не надано доказів причинного зв`язку між пошкодженнями лівої та передньої частини автомобіля AudiA8 та ДТП, що сталася 02.08.209 року, та фотокартки не можуть бути доказом не приймаються судом, оскільки як вбачається із акту (протоколу) огляду ТЗ - зава на виплату від 07.08.2019 року оцінювачем (спеціалістом позивача) було зазначено як ліву так і праву частину, які постраждали в наслідок ДТП 02.08.2019 року (т. 1, а.с. 30-31).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на обґрунтування поданих заперечень та спростування розміру завданої шкоди відповідачем суду не подано, із клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи відповідач до суду не звертався.

При цьому, судом ухвалою від 16.11.2021 року у підготовчому засіданні з власної ініціативи було призначено експертизу (т. 1, а.с. 53-58). Відповідачем оскаржено ухвалу від 16.11.2021 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.11.2021 у справі №922/3152/21 скасовано в частині призначення у справі № 922/3152/21 судової автотоварознавчої експертизи та зупинення провадження у справі до отримання висновку з автотоварознавчої експертизи від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, у зв`язку із відсутністю необхідності призначення відповідної експертизи (т.2 а.с. 123-133).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі суд керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Times v. United Kingdom.

У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із відповідача суми у розмірі 303 674,42 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 4 555, 12 грн.

Керуючись, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС" (64291, Харківська обл., Харківський р-н., с. Котляри, вул. Миру, буд. 1, корпус Р, ЄДРПОУ 39681292) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, ЄДРПОУ 31650052) суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 303 674, 42 грн., та судовий збір у розмірі 4 555,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, ЄДРПОУ 31650052);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МІЛК-СЕРВІС" (64291, Харківська обл., Харківський р-н., с. Котляри, вул. Миру, буд. 1, корпус Р, ЄДРПОУ 39681292);

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено "10" лютого 2022 р.

Суддя О.О. Ємельянова