Ухвала

від 24.01.2022 по справі 360/21/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

24 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/21/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємство Сєвєродонецьке Комфорт-Авто до Державної служби України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 06 січня 2022 року надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Сєвєродонецьке Комфорт-Авто (далі - позивач, ПП Сєвєродонецьке Комфорт-Авто ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління, начальника Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Луганській області від 18 листопада 2021 року № 222882 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від позивача 24 січня 2022 року надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень - постанови заступника начальника Управління, начальника Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Луганській області від 18 листопада 2021 року № 222882 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування заяви зазначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Строк пред`явлення до виконання постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій є 18 лютого 2022 року. Незважаючи на такий строк, відповідач вжив заходів щодо примусового стягнення штрафних санкцій шляхом накладення арешту на майно позивача. Державним виконавцем 17 січня 2022 року відкрито виконавче провадження ВП № 68173046 про примусове виконання. Накладення державним виконавцем арешту на майно та кошти боржника робіть неможливим подальше ведення господарської діяльності позивачем. Зважаючи на викладене позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі і для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, коштів та часу.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Відповідно заявник має навести підстави для забезпечення позову, вичерпний перелік яких наведений у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на предмет спору, що виник між сторонами.

Проте, у вказаній заяві відсутні обставини, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду за оскарженням постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу. Однак, у заяві про забезпечення позову наводить обставини, що примусове виконання оскарженої до суду постанови може призвести до значних перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності, а не обставини, що свідчать про ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, як цього вимагають положення статті 150 КАС України.

Крім того, суд зауважує, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про виконавче провадження Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Частиною четвертою статті 35 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Таким чином, зважаючи на викладені правові норми, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом зупинення дії постанови від 18 листопада 2021 року № 222882 про застосування адміністративно-господарського штрафу жодним чином не сприятиме досягненню мети позивача - зняття арешту з майна та коштів боржника, накладених виконавцем у виконавчому провадження ВП № 68173046.

Суд також зазначає, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів в разі задоволення позову, оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно з законодавством, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

В заяві також відсутні обставини, що свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення відповідача та про порушення прав позивача цим рішенням. Слід зазначити, що сама лише незгода заявника із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про його скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, через що, у задоволенні заяви слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволені заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись статтями 150, 151, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємство Сєвєродонецьке Комфорт-Авто до Державної служби України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.О. Пляшкова