Ухвала

від 19.01.2022 по справі 380/13003/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13003/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 січня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача -Кухти В.З.

представника відповідача - Мацепури В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним дії суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо проведення розслідування нещасного випадку оформленого актом проведення розслідування нещасного випадку затвердженого ТОВ командира військової частини НОМЕР_1 12.02.2021;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2021 №13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 »;

-зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 провести розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 05.01.2021 з визнанням факту пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 облікувати нещасний випадок з ОСОБА_1 05.01.2021, скласти акт за формою НВ-3 та видати нову довідку про обставини травми пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.

Предстаником позивача адвокатом Кухтою В.З. 12.10.2021 подано до суду заяву про визнання поважними причин звернення ОСОБА_1 до суду.

Предстаник позивача стверджує, що ОСОБА_1 про наявність акту службового розслідування нещасного випадку, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2021 №13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 » стало відомо лише після отримання 19.07.2021 відповіді на адвокатський запит. Із позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 29.07.2021 року. Таким чином, представник позовача вважає, що ОСОБА_1 звернулась до суду для захисту своїх прав та інтересів у визначений законом місячний строк, що підтверджується копією відповіді на адвокатський запит датований 19.07.2021. За наведених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена із матеріалами службового розслідування та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2021 №13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 », доказів доведення вказаних документів до її відома у відповідача не має, наявні підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду та просить визнати причини його пропуску поважними.

Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовних заяви ОСОБА_1 без розгляду та заперечення проти заяви ОСОБА_1 щодо визнання поважними причини пропуску звернення до суду.

В обгрунтування заяви та заперечень зазначає, що абзацом 8 п. 18 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 (у редакції наказу від 11.12.2017 № 656 Міністерства оборони України), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360, надалі Інструкція №36, передбачено, що у разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім`ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати ознайомлення з актом за формою НВ-2, подати скаргу вищому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і правильним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк. Пунктом 6 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 12.02.2021 року № 13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 » передбачено «завірену копію Акта розслідування за формою НВ-2 начальнику адмінстративної частини працівнику збройних Сил України Золотарь Н.А. не пізніше 15.02.2021 року надати ТВО начальника епідеміологічного відділу майору медицинської служби Нанівській С.А. для вручення прапорщику ОСОБА_1 з фіксацією вручення», а пунктом 7 цього ж наказу встановлено «ТВО начальника епідеміологічного відділу майору медицинської служби Нанівській С.А. не пізніше15.02.2021 року вручити прапорщику ОСОБА_1 завірену копію Акта розслідування за формою НВ-2 з фіксацією вручення.». Як вбачається із запису на сторінці 95 Журналу реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_1 за номенклатурою з номером 41 Акт проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) зареєстровано за вх. №179 09.02.2021. В колонці 5 «Підпис особи яка отримала документ» та колонці 6 «Відмітка про виконання документа» містяться записи:- ОСОБА_2 підпис; - ОСОБА_1 підпис. Отже даним журналом підтверджується, що на виконання наказу № 13 від 12.02.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали зареєтрований за вх. №179 від 09.12.2021 документ Акт проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2). Окрім того, про виконання вимог наказу № 13 від 12.02.2021 ТВО начальника епідеміологічного відділу майор медицинської служби Нанівська С.А., подала 15.02.2021 рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , про те, що зареєстрований 16.02.2021 за вх.№ 214, яким доповіла, що 12.02.2021 року після доведення командиром до особового складу наказу №13, нею ( ОСОБА_2 ) в приміщенні адмінстративної частини вручено прапорщику ОСОБА_1 копію Акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) № 179 від 09.02.2021, про що прапорщик ОСОБА_1 розписалась в журналі реєстрації. До рапорту додано Акт фіксації вручення прапорщику ОСОБА_1 . Акту проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2. У судовому засіданні 14.12.2021 року допитано свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила, що на виконання вимог наказу №13 від 12.02.2021 вона перебуваючи на посаді ТВО начальника епідеміологічного відділу, 15.02.2021 подала рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , яким доповіла, що 12.02.2021 після доведення командиром до особового складу наказу №13, нею ( ОСОБА_2 ) в приміщенні адмінстративної частини в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вручено прапорщику ОСОБА_1 копію Акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) № 179 від 09.02.2021 року, про що прапорщик ОСОБА_1 розписалась в журналі реєстрації. До рапорту додано Акт фіксації вручення прапорщику ОСОБА_1 . Акту проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2. Як вбачається з довідки від 17.12.2021 вих. № 1214 за період з 01.03.2021 по 15.04.2021 ОСОБА_1 з 08.01.2021 по 02.02.2021 перебувала на лікуванні, при цьому з 01.01.2021 по 21.04.2021 на службі у добових нарядах задіяна не була; з 01.03.2021 по 15.04.2021 протягом 45 діб перебувала у відпустці. Стверджує, що після отримання 12.02.2021 копії Акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) № 179 від 09.02.2021 ОСОБА_1 протягом місячного строку до 12 березня 2021 року мала можливість оскаржити зазначений акт в адміністративному порядку, шляхом подання скарги вищому командиру, чи безпосередньо до суду. Звертає увагу на те, що в лютому 2021 року позивачка не залучалась до добових нарядів, а з 01.03.2021 року взагалі перебувала у відпустці, а отже, до 12.03.2021 мала достатній час для отримання правової допомоги та самостійно, чи за допомогою адвоката звернутись оскаржити результати проведеного сужбового розслідування нещасного випадку . Зазначає, що ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом звернулась не в місячний строк, а лише 29 липня 2021 року, при цьому будь-яких поважних об`єктивних причн, які б перешкоджали позивачці звернутись за правовою допомогою для оскарження дій та рішень відповідача не вказала у своєму клопотанні.

У судовому засіданні засіданні позивач та його представник вказану заяву підтримали, просили визнати поважними причини пропуску звернення до суду, проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду заперечили.

У судовому засіданні засіданні представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, просив залишити позов без розгляду, проти клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску звернення до суду заперечив з мотивів, наведених у запереченні та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, виходив з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Окрім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:

- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об`єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;

- це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді начальника медичної групи дезінфекції епідеміологічного відділу військової частини НОМЕР_1 .

05.01.2021 приблизно о 16:45 ОСОБА_1 перебувала на службі та виконувала службові обов`язки. Ідучи з адміністративного корпусу до свого кабінету, через коридор лабораторного відділу ОСОБА_1 втратила свідомість.

Майор м/с ОСОБА_5 негайно викликав швидку невідкладну допомогу, однак позивач відмовилася від госпіталізації.

Вдома стан ОСОБА_1 погіршився і 08.01.21 відвезли у військо-медичний клінічний центр Західного регіону, де її госпіталізували.

Згідно з виписки №55 із медичної карти стаціонарного хворого позивачка перебувала на лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 08.01.2021 по 18.01.2021 та у неї було діагностовано струс головного мозку; садно потиличної ділянки; забій м`яких тканин передпліччя та стегна.

Відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку, затвердженого ТВО командира військової частини ОСОБА_6 12 лютого 2021 факт падіння і травмування прапорщика ОСОБА_1 05.01.2021 на території військової частини НОМЕР_1 не підтверджено. Даний випадок не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2021 №13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 » нещасний випадок не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення розслідування

нещасного випадку оформленого актом проведення розслідування нещасного

випадку та наказ військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2021 №13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 » протиправними ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

ОСОБА_1 стверджує, що про наявність акту службового розслідування нещасного випадку, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2021 №13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 » стало відомо лише після отримання 19.07.2021 відповіді на адвокатський запит.

В той же час з позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 29.07.2021 року.

Отже, позивач вважає, що перебіг строку звернення до суду починається з дати отримання нею та її адвокатом відповіді на адкокатський запит, тобто з 19.07.2021.

На запитання суду чому позивач звернулася до адвоката про надання їй правничої допомоги лише в липні 2021, а не значно раніше: в лютому, березні, квітні, травні чи в червні 2021 року ОСОБА_1 пояснила, що довго не могла знайти кваліфікованого адвоката, і лише у липні 2021 року їй це вдалося зробити.

Суд зазначає, що неможливість протягом досить тривалого часу підшукати адвоката для надання правничої допомоги не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи.

Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні також зазначила, що з позовом до суду вона звернулася лише в липні 2021, оскільки вона постійно перебувала на службі, на якій була дуже завантажена, зокрема в добових чергуваннях а після служби вона була виснажена та після отриманої травми в неї було погане самопочуття.

Суд витребував у відповідача довідку про час служби позивача, лікарняні та відпустки за період після проведення розслідування нещасного випадку та прийняття спірного наказу.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2021 року вих. № 1214 за період з 01.03.2021 року по 15.04.2021 року ОСОБА_1 : з 08.01.2021 року по 02.02.2021 та з 1.06.2021 по 16.06.2021 перебувала на лікуванні, при цьому з 01.01.2021 року по 21.04.2021 року на службі у добових нарядах задіяна не була; з 01.03.2021 року по 15.04.2021 року протягом 45 діб перебувала у відпустці.

Суд вважає, що в період перебування позивача на лікуванні з 08.01.2021 року по 02.02.2021 та з 1.06.2021 по 16.06.2021 позивач дійсно не мав можливості звернутися з позовом до суду.

Однак, поважності причин не звернення до суду в інший час за винятком пеіоду лікування позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що ні перебування позивача на службі, ні її важкий психологічний чи фізичний стан після служби не унеможливлюють звернення позивача до суду за захистом своїх прав самостійно, або через представника у встановлений законом строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.

Суд наголошує також, що позивач протягом 45 діб перебувала у відпустці.

Суд зазначає, що позивач знала про проведення службового розслідування та його завершення, оскільки ОСОБА_1 відмовилась від надання в ході розслідування будь-яких пояснень з приводу події, яка за її твердженням мала місце 05.01.2021, що підтверджується: поясненням від 05.02.2021 ОСОБА_1 та протоколом від 15.01.2021 опитування та пояснювальна записка свідків та інших осіб, причетних до події, складеним за підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Крім того, ОСОБА_1 знала про нещасний випадок, оскільки він трапився саме з нею, а не з іншою особою.

На запитання суду чи знає позивач про те, що після того, як стається нещасний випадок з військовослужбовцем на службі обов`язково проводиться розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, ОСОБА_1 відповіла, що знає і усвідомлює.

Суд наголошує, що в адвокатському запиті адвоката Кухти В.З. від 13.07.2021, адресованому відповідачу, адвокат зазначає, що з інформації від ОСОБА_1 05.01.2021 на території війської частини НОМЕР_1 відбувся нещасний випадок у ході якого остання отримала тілесні ушкодження. У відповідності до Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 6.02.2001 №36 проводилося розслідування нещасного випадку та складався відповідний акт. Відповідно у запиті адвокат просить надати йому такий акт та матеріали, що до нього додаються щодо нещасного випадку з військовослужбовцем.

Отже, сам адвокат у запиті не ставить питання відповідачу чи проводилося службове розслідування нещасного випадку та чи складався відповідний акт, а зазначає, що ОСОБА_1 володіє інформацією про проведення розслідування нещасного випадку та складання відповідного акту.

При цьому, суд зазначає, що цей адвокатський запит адвоката Кухти В.З. від 13.07.2021 не був долучений позивачем при поданні позову, а був наданий адвокатом у судовому засіданні на вимогу суду.

Тим самим, адвокат намагався ввести в оману суд щодо відсутності у ОСОБА_1 до 29.07.2021 інформації про проведення розслідування нещасного випадку та складання відповідного акту.

Також у січні 2021 року прапорщик ОСОБА_1 зверталась зі скаргою до Військової служби правопорядку щодо можливого неповідомлення командуванням відповідача (в/ч НОМЕР_1 ) про факт її травмування 05.01.2021.

У зв`язку з скаргою ОСОБА_1 військовою службою правопорядку було направлено подання вих.№ 674/1/251 від 21.01.2021 командиру в/ч НОМЕР_1 .

На виконання вимог даного подання командиром військової частини НОМЕР_1 (відповідачем) надано відповідь від 26.02.2021 за вих №210.

Не змогла пояснити суду позивач чому вона сама не сприяла повному та об`єктивному проведенню розслідування нещасного випадку, що стався з прапорщиком ОСОБА_1 та чому не цікавилася його результатами.

Що стосується обставин ознайомлення ОСОБА_1 з Актом розслідування за формою НВ-2 суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є не сам Акт розслідування за формою НВ-2, дії відповідача щодо проведення розслідування

нещасного випадку.

Пунктом 6 наказу в/ч НОМЕР_1 від 12.02.2021 року № 13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 » передбачено «завірену копію Акта розслідування за формою НВ-2 начальнику адмінстративної частини працівнику збройних Сил України Золотарь Н.А. не пізніше 15.02.2021 року надати ТВО начальника епідеміологічного відділу майору медицинської служби Нанівській С.А. для вручення прапорщику ОСОБА_1 з фіксацією вручення».

Пунктом 7 цього ж наказу встановлено «ТВО начальника епідеміологічного відділу майору медицинської служби Нанівській С.А. не пізніше 15.02.2021 року вручити прапорщику ОСОБА_1 завірену копію Акта розслідування за формою НВ-2 з фіксацією вручення.».

Як вбачається із запису на сторінці 95 Журналу реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_1 за номенклатурою з номером 41 Акт проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) зареєстровано за вх. №179 09.02.2021. В колонці 5 «Підпис особи яка отримала документ» та колонці 6 «Відмітка про виконання документа» містяться записи:- ОСОБА_2 підпис; - ОСОБА_1 підпис.

Отже даним журналом підтверджується, що на виконання наказу №13 від 12.02.2021 ОСОБА_1 отримала зареєтрований за вх. №179 від 09.12.2021 документ Акт проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2).

Суд зазначає, що ОСОБА_1 намагається спростувати факт отримання Акт проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) та ознайомлення з ним, стверджуючи спочатку в судовому засіданні про те, що вона розписалася не в тій колонці Журналу, а пізніше голослівно заявила, що це не вона підписувалася в Журналі про ознайомлення.

Суд роз`яснив позивачу про те, якщо у неї є певні сумніви щодо її підпису в журналі, вона має право подати клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, однак такого клопотання ОСОБА_1 до суду не подавала.

Також ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні ту обставину, що вона не ознайомлена з Актом проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) обгрунтовує не відповідністю дати затвердження Акту та дати ознайомлення з Актом та його отримання.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що Акт проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) вона не отримувала та з ним не ознайомлювалася, оскільки вказане спростовується особистим записом позивача про його отримання, де стоїть проставлена нею дата.

Досліджуючи обставини, що необхідні для правильного вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача поважних причини пропуску, встановленого законом, строку звернення до суду, у судових засіданнях 14.12.2021 року та 28.12.2021 року, за заявою сторони відповідача допитано в якості свідків:

- ОСОБА_2 , майора медичної служби, начальника епідеміологічного відділення епідеміологічного відділу в/ч НОМЕР_1 ;.

- ОСОБА_6 , майора медичної служби;

- ОСОБА_9 , начальника адміністративної частини в/ч НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_7 , капітана медичної служби, старшого лікаря санітарно-гігієнічного відділення санітарно-гігієнічного відділу в/ч НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_10 , підполковника медичної служби, голови комісії з розслідування факту нещасного випадку з ОСОБА_1 в період з 11.01.2021 року по 09.02.2021 року.

У судовому засіданні 14.12.2021 року суд допитав свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила, що на виконання вимог наказу № 13 від 12.02.2021 року, вона перебуваючи на посаді ТВО начальника епідеміологічного відділу, 15.02.2021 року подала рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 яким доповіла, що 12.02.2021 року після доведення командиром до особового складу наказу №13, нею ( ОСОБА_2 ) в приміщенні адмінстративної частини в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вручено прапорщику ОСОБА_1 копію Акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) № 179 від 09.02.2021 року, про що прапорщик ОСОБА_1 розписалась в журналі реєстрації. До рапорту додано Акт фіксації вручення прапорщику ОСОБА_1 . Акту проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2.

Позивач стверджує, що у неї не було можливості самостійно отримати документи, зокрема і копії Акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2) вих. №179 09.02.2021, через те, що упововажені працівники відповідача не приймали та не реєстрували від неї жодних рапотів та скарг.

В той же час, ОСОБА_1 дії чи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття чи не реєстрації від неї рапортів, заяв чи скарг до суду не оскаржувала.

Суд наголошує, що у вказаній справі предметом спору є не сам Акту проведення розслідування нещасного випадку (форма НВ-2), а дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо проведення розслідування

нещасного випадку оформленого актом проведення розслідування нещасного

випадку затвердженого ТОВ командира військової частини НОМЕР_1 12.02.2021.

Що стосується обставин ознайомлення ОСОБА_1 з наказом в/ч НОМЕР_1 від 12.02.2021 року № 13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 » суд зазначає наступне.

В судовому засіданні суд встановив, що спірний наказ був оголошений позивачу в світлиці військової частини, де були присутні військовслжбовці військової частини НОМЕР_1 .

Також вказані обставини підтверджуються також і поясненнями свідків військовслужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Дослідивши вищевказані обставини, суд зазначає, що перебіг строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій відповідача та скасування наказу в/ч НОМЕР_1 від 12.02.2021 року № 13 «Про результати розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 » починається з 13.02.2021, а відтак розпочався місячний строк на звернення до суду, однак до суду позивач звернувся лише 29.07.2021.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що беззаперечним є факт пропуску позивачем без поважних причин місячного строку (встановленого ч. 5 ст.122 КАС України) для звернення до суду з позовною вимогою щодо визнання протиправними дій та наказу і його скасування.

Суд наголошує, що зазначені скаржником причини пропуску строку на звернення до суду фактично обґрунтовані життєвими труднощами, які не є непереборними чи такими, що об`єктивно не дали можливість їм своєчасно, протягом тривалого часу, реалізувати своє право на звернення до суду.

Суд зазначає, що з лютого 2021 позивачка з об`єктивних чи суб`єктивних причин не цікавилася результатами розслідування нещасного випадку, що стався з нею.

За змістом норми частини 2 статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд не встановив обставин, які би свідчили про поважність пропущення строку звернення до суду та наявність правових підстав для поновлення строку звернення з даним позовом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

В обсязі встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд дійшов висновків про недоведеність ОСОБА_1 поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки обставини, про які зазначено в позовній заяві та клопотанні, не створювали для позивача об`єктивних перешкод для вжиття протягом більш ніж 4 місяці при місячному терміні оскарження необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх прав. Позивачем в порушення вимог частини 1 статті 77 КАС України не надано доказів на підтвердження наявності об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати його право на звернення до суду із даним позовом.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише 29.07.2021 тому ним строк на звернення до адміністративного суду пропущено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними слід відмовити; клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення, а позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77,122,240, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними - відмовити.

Клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 21.01.2022.

Суддя Р.М. Брильовський