Постанова

від 11.10.2007 по справі 52/282-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/282-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 52/282-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Лакіза В.В. , Шепітько І.І.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників сторін:

прокурора - Малінка В.Є., посв. № 9 від 02.02.2007 р.

позивача - Кулінічева Н.О., доручення в матеріалах справи

відповідача -  Стаднічук Н.Л., доручення в матеріалах справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2805Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.07 р. по справі № 52/282-07

за позовом Прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до ТОВ "Преса-Харків", м. Харків

про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2007 р. по справі № 52/282-07 (суддя Білоусова Я.О.) позовні вимоги задоволені повністю - зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Преса-Харків" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, зайняту кіоском у парку ім. Горького (коло тр. № 5) у м. Харкові, привести вказану ділянку у придатний для використання стан та повернути її Харківській міській раді.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими та порушення судом норм процесуального  права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007 р. по справі № 52/282-07 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався також на те, що судом першої інстанції порушено правила предметної або територіальної підсудності, оскільки цей спір є адміністративним, крім того, у прокурора відсутні повноваження звертатися до суду з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування в особі Харківської міської ради.

          Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні  просив суд рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007 р. по справі № 52/282-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обґрунтованим.

          Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні  просив суд рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007 р. по справі № 52/282-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, мотивуючи тим, що вказане рішення є законним та обґрунтованим.

          Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд  зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, зайняту кіоском відповідача у парку ім. Горького (коло тр. № 5) у м. Харкові, привести вказану ділянку у придатний для використання стан та повернути позивачу. Прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідач без достатніх правових підстав самовільно займає вищевказану земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно  зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки до виникнення  у нього права на її оренду.

Підтвердженням цього є складений головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради Мазуром О.В. за результатами обстеження спірної земельної ділянки акт від 13.02.2007 р. № 375/07 (а. с. 5), яким встановлено, що спірну земельну ділянку площею 0,0030 га, яку рішенням ХХХ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 20.12.2004 р. № 224/04  ТОВ "Преса-Харків" було надано в  оренду терміном  на 1  рік з моменту державної реєстрації договору  оренди землі для розміщення малої архітектурної форми з метою здійснення  підприємницької діяльності, в порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України відповідач використовує для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску без правовстановлюючих документів.

Акт обстеження земельної ділянки є належним доказом у справі, оскільки складений посадовою особою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради - органу, створеного міською радою відповідно до статей 12, 189 Земельного кодексу України та статті 12 Закону України "Про охорону земель" для здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності і посадова особа цього управління при обстеженні земельної ділянки та складанні акту обстеження діяла  відповідно до Положення про відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого рішенням ХХІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 23.06.2004 р.

Крім того, слід зазначити, що доказами самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є також постанова Харківського міського управління земельних ресурсів від 31.10.2006р. № 389 та постанова від 11.01.2007 р. № 4, якими на генерального директора ТОВ "Преса-Харків" Ваганова В.Ю. за порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України - використання земельних ділянок, у тому числі спірної для малої архітектурної форми - експлуатації кіосків по продажу друкованої продукції без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками, накладено адміністративне стягнення - штрафи у розмірі 255 грн. ( а. с. 11-12).

Як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Однак договір оренди спірної земельної ділянки, який згідно з пунктом 4.1  рішення Харківської міської ради від 20.12.2004 р. № 224/04 відповідач був зобов‘язаний оформити в трьохмісячний строк, він не оформив і в установленому законом порядку не зареєстрував. Тому право на оренду спірної земельної ділянки у відповідача не виникло.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що даний спір є адміністративним, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки це твердження  суперечить ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено чіткий перелік адміністративних справ, що відносяться до компетенції адміністративних судів. Оскільки предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, тобто між сторонами є спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Щодо відсутності у прокурора м. Харкова повноважень на пред'явлення даного позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради, то це твердження відповідача судова колегія також вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування  земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями  в межах  населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні міські ради, а за межами  населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

А отже,  прокурором у позовній заяві правильно зазначений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведене таке: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник  в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення  матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним в ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

          На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 14.08.07 по справі № 52/282-07 прийняте у відповідності до чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача    задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

постановила:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2007 р. по справі № 52/282-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                               (підпис)                            Бондаренко В.П.  

                                 Судді                                (підпис)                           Лакіза В.В.  

                                                                            (підпис)                          Шепітько І.І.  

Постанову підписано 11.10.2007 р.