Рішення

від 27.01.2022 по справі 400/4005/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 р. № 400/4005/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Суліменко І.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Компания Прометей", вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015,

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 № 4834000706 Форма"В4" в частині; № 4634000706 Форма "В1",

За участю:

представника позивача: Шилова В.Ю.,

представника відповідача: Гомонець О.Є.,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ ПРОМЕТЕЙ (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Південного управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі-відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 року № 4634000706 Форма «В1» та від 11.05.2021 року № 4834000706Форма «В4» частині заявлених вимог.

В обґрунтування позову позивач вказав, що висновки відповідача, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, є необґрунтованими, прийнятими без врахування всіх обставин справи.

Відповідач у відзиві зазначив, що позов не визнає, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі. За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 16.04.2021 № 90/34-00-07-06/41255380 в якому встановлено порушення позивачем п. 192.1 ст .192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки він завищив суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 207 899 грн. Також відповідач зазначив у цьому висновку, що позивач порушив п. 192.1 ст .192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки він завищив від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 1 316 330 грн. На підставі Акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення від 11.05.2021 р. №4634000706 та податкове повідомлення-рішення від 11.04.2021 року № 4834000706, які складено відповідно до норм чинного законодавства.

У відповіді на відзив сторона позивача надала свої пояснення та заперечення.

Ухвалою від 04.06.2021 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.07.2021 року суд продовжив підготовче провадження у справі.

Ухвалою від 31.08.2021 року суд закінчив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідив подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встанволено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ ПРОМЕТЕЙ є юридичною особою з 04.04.2017р., основним видом діяльності якої згідно КВЕД 46.21 є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Між позивачем та ФГ Золото Ниви було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 5051214 від 23.12.2020 р. та специфікацію від 23.12.2020 року до нього в рамках якої ФГ Золото Ниви мало поставити позивачу соняшник у кількості 36 т 903 кг. За ціною 19819,13 грн. Загальна вартість товару з ПДВ склала 731385,64 грн. Сума ПДВ 121897,60 грн.

Також між позивачем та ФГ Золото Ниви було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 51163 від 22.12.2020 р. та специфікацію до нього від 22.12.2020 р. в рамках якої ФГ Золото Ниви мало поставити позивачу соняшник у кількості 26 т 460 кг. За ціною 19501,42 грн. Загальна вартість товару з ПДВ склала 516007,57 грн. Сума ПДВ 86001,26 грн.

Відповідач в Акті перевірки та відзиві вказав, що позивач не міг придбати товар у цього підприємства з огляду на те, що воно має мало працівників, подана статистична звітність про кількість засіяних полів та зібраного врожаю не відповідають дійсності, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ФГ Золото Ниви не мало у користуванні об`єктів нерухомого майна, а за дослідженням ІТС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних вбачається, що ФГ Золото Ниви не купувало та не здійснювало переміщення товару.

Також однією з підстав для винесення податкового повідомлення-рішення є взаємовідносини між позивачем та ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 , які уклали договір поставки сільськогосподарської продукції № 50639 від 03.12.2020 р. та специфікацію від 03.12.2020 року до нього, договір поставки сільськогосподарської продукції № 50947 від 16.12.2020 р. та специфікацію до нього від 16.12.2020 р.

Відповідач вказав в Акті, що ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» подано звіти про посівні площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році (форма 29-СГ річна) та звіти про збирання врожаю с/г культур на 01.10.2020 р. (форма 37-СГ) в яких відрізняються посівні площі на 4171,80 га. Виходячи з вказаного посадові особи відповідача вказали, що статистичні дані між посівною площею та площею з якої зібрано врожай відрізняються, а тому неможливо встановити скільки засіяно та зібрано врожаю ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012 , що в свою чергу не дає можливості підтвердити факт придбання товару позивачем. Також відповідач вказує в Акті, що за результатами аналізу товарно-транспортних накладних встановлено, що місце поставки зазначене Житомирська область, с. Мала Рача. Згідно інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 не мало на території с. Мала Рача зареєстрованих об`єктів нерухомості. Враховуючи це відповідач вважає, що такі ТТН не можуть бути підтвердженням фактичного руху товару.

Ще однією з підстав складення Акту та відповідного податкового повідомлення-рішення відповідач вказав, що позивач занизив на 28761 грн показник у рядку 14 (колонка Б) Коригування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січенб 2021 року внаслідок неврахування всупереч п. 192.1 ст. 198, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Судом встановлено, що відповідачем не описано, яким чином кількість працівників ФГ Золото Ниви вплинула на можливість продажу товару позивачу, а посилання на те, що їх недостатньо є лише суб`єктивною думкою і нічим не підтвердженою. Щодо невідповідності поданої інформації в формах 4-сг та 29-сг то на це суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за своїх контрагентів і зазначена в них інформація не підтверджує та не спростовує наявність господарських відносин між платника податків.

Відповідач зазначає, що за державними реєстрами не було встановлено реєстрації земельних ділянок за ФГ Золото Ниви . Проте в той самий час відповідачем не досліджено під час перевірки, чи є у власності або користуванні земельні ділянки у його засновника. Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство (в редакції що діяла до 20.10.2021 року) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

В ході перевірки за базами даних відповідач дійшов висновку, що ФГ Золото Ниви не могло придбати соняшник та продати його позивач у зв`язку із тим, що не було фактичного переміщення товару. В обґрунтування цього висновку відповідач поклав отриману інформацію з ІТС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних. На думку суду такий висновок є передчасним, а отримана інформація неналежним доказом.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Лише в сукупності з дослідженням первинних документів можливо встановити всі факти та обставини. Таку позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 460/143/19 від 19.03.2021 року та у справі № 804/939/16 від 20.03.2018 р.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім цього у цьому ж рішенні вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Крім того відповідно до положень статей 72-73 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити збір інформації, в тому числі шляхом подання запитів.

Як було встановлено в ході судового засідання відповідач не скористався своїм право та не проводив зустрічних перевірок контрагентів позивача та не подавав їм запитів, в тому числі по операціям проведеним між позивачем та ФГ Золото Ниви , що вказує на неповне дослідження всіх обставин з боку відповідача.

В свою чергу позивач надав первинні документи, які підтверджують придбання товару у ФГ Золото Ниви , а саме договори зі специфікація, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри прийнятого товару елеватором, платіжні доручення, податкові накладні. З описаних документів вбачається, що факт господарської операції повністю відбувся, а саме одна сторона продала товар, а інша прийняла товар і сплатила його вартість.

Окрім того абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Поза тим факт отримання товару позивачем та переміщення підтверджується товарно-транспортними накладними, які долучено до позову. Зокрема на момент поставки товару на елеватор придбаного насіння соняшнику, останній поставив відмітку на ТТН та видав реєстр прийнятого насіння за яким вбачається якої якості та кількості товару надійшло на елеватор. Між позивачем та елеватором (товариство з обмеженою відповідальністю Прометей Сайлос (код ЄДРПОУ 40155738) укладено договір складського зберігання в рамках якого позивач має право зберігати соняшник на елеваторі.

Щ стосується взаємовідносин між позивачем та ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 , то суд зазначає наступне. Відповідач не зміг підтвердити будь-якими належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, що ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 не могло зібрати врожай кукурудзи в кількості відображеній у статистичних звітах, а тому такий висновок ґрунтується лише на припущеннях посадових осіб відповідача. Крім того така звітність не підтверджує та не спростовує наявність товару у ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 та/або господарських операцій між останнім та позивачем. Більш того за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у тому числі цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського, податкового обліку та поданих статистичних звітів.

В свою чергу позивач надав первинні документи, які підтверджують придбання товару у ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 , а саме договори зі специфікація, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні. З описаних документів вбачається, що факт господарської операції повністю відбувся, а саме одна сторона продала товар, а інша прийняла товар і сплатила його вартість.

Що стосується наявних невідповідностей у товарно-транспортних накладних, то на це суд зазначає наступне. Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Дослідивши в сукупності первинні документи суд не вбачає, що декі помилки вплинули на факт поставки. З огляду самих товарно-транспортних накладних вбачається, що придбаний товар у ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 позивач поставляв до терміналу ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» за адресою м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122, що не було піддано сумнівам з боку відповідача під час перевірки. На самих ТТН наявні відмітки цього підприємства, що підтверджують кількість та якість поставленого товару, який було придбано у ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 . Також позивач підтвердив, що між ним та ТОВ ОРЕКСИМ УККРАЇНА (код ЄДРОПУ 38086896) укладено контракт №220620/02 від 22.06.2020 р. про надання послуг з перевалки та зберігання за умовами якого цей контрагент надає послуги експедирування та зберігання вантажу позивача на терміналі ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» . Також за частиною товарно-транспортних накладних вбачається, що придбаний товар у ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 позивач поставляв до терміналу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (код ЄДРПОУ 37506172) за адресою м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122/1 та причалу №7 Миколаївського морського порту, що не було піддано сумнівам з боку відповідача під час перевірки та розгляду справи. На самих ТТН наявні відмітки цього підприємства, що підтверджують кількість та якість поставленого товару, який було придбано у ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 . Позивач підтвердив, що між ним та АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України укладено договір №02/08-20 від 04.08.2020 року про надання послуг з перевалки. Крім цього ще частина придбаного товару була поставлена на зберігання до елеватора. Зокрема на момент поставки товару на елеватор для зберігання придбаного насіння соняшнику, останній поставив відмітку на ТТН за яким вбачається якої якості та кількості товару надійшло на елеватор. Похивач підтвердив, що між ним та елеватором (товариство з обмеженою відповідальністю Прометей Сайлос (код ЄДРПОУ 40155738) укладено договір складського зберігання №148/С від 01.06.2020 року в рамках якого позивач має право зберігати придбаний товар на елеваторі за адресою Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Центральна, 14.

Водночас посилання відповідача на те, що згідно інформації з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі - Державний реєстр), ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» не мало на території с. Мала Рача зареєстрованих об`єктів нерухомості не є достатнім доказом. Сторона позивача пояснила в ході судового розгляду, що зазначена в ТТН адреса місця навантаження товару є загальним позначенням місця поставки, адже позивач фактично навантажував придбаний товар на полях, які знаходяться в користуванні ТОВ АГРО-ЦВІТ-2012 і розміщені біля с. Мала Рача. В свою чергу відповідач не зміг спростувати та заперечити таке. Окрім того абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Поза тим варто зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Вказане підтвердив також Верховний Суд в постанові від 16.04.2019 у справі № 804/6909/17.

Що стосується заниження позивачем на 28761 грн показника у рядку 14 (колонка Б) Коригування податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року внаслідок неврахування всупереч п. 192.1 ст. 198, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. зареєстрованого в ЄРПН розрахунок коригування, то на це суд зазначає наступне.

Описані на думку відповідача порушення в Акті перевріки не відповідають дійсності так як посадові особи відповідача поверхнево провели перевірку цієї операції, без встановлення всіх обставин. Так, з огляду наданих доказів встановлено, що між позивачем та ФГ Фефелов було укладено договір № 50823 від 10.12.2020 га поставку сільськогосподарської продукції. Відповідно до специфікації № 1 від 11.12.2020 р. до цього договору ФГ Фефелов мав поставити позивач 25,611 т на суму 172567,69 грн в тому числі ПДВ. 15.12.2020 року позивач сплатив частину коштів за товар. 17.12.2020 року ФГ Фефелов поставив вказаний товар позивач. 12 та 13.01.2020 р. позивач доплатив залишок ФГ Фефелов за поставлений товар.

Так, 22.12.2020 р. ФГ Фефелов зареєстрував на користь позивача податкову накладну № 11 від 17.12.2020 на суму 172 567,69 грн, в тому числі ПДВ на суму 28761,28 грн. Позивач в свою зареєстрував 30.12.2020 розрахунок коригування від 17.12.2020 № 1 до цієї накладної якою повернув її. Варто звернути увагу, що позивач створив та зареєстрував цей розрахунок коригування у зв`язку із тим, що ФГ Фефелов помилково вказано, що першою подією відбулась поставка товару в повному об`ємі. Першою подією було сплата 15.12.2020 авансу за товару у сумі 137000 грн. В наступному 17.12.2020 р. ФГ Фефелов поставило товар. Враховуючи вказане ФГ Фефелов було складено 30.12.2020 р. податкову накладну № 11 від 15.12.2020 р. на суму ПДВ 22833,33 грн. Також 30.12.2020 р. було складено податкову накладну № 12 від 17.12.2020 р. на суму ПДВ 5927,94 грн. Таким чином позивач отримав за результатами цієї операції на свою користь ПДВ на суму 28761грн. При цьому проведена реєстрація розрахунку коригування та податкових накладних відбулась в одному звітному період. З боку відповідача не було допущено порушень строку реєстрації розрахунку коригування/податкових накладних, не виявлено в них помилок, проведена господарська операції між ФГ Фефелов та позивачем не піддавалась сумніву з боку відповідача.

Таким чином позивач не повинен був відображати вказаний розрахунок коригування у податковій декларації так як за результатами все одно отримав зазначену суму ПДВ, а тому висновок відповідача про те, що позивач якимось чином завищив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не відповідає дійсності. А зарахований податковий кредит відповідає реальним обставинам проведеної операції між позивачем та ФГ Фефелов . За таких обставин суд не знайшов підтвердження тому, що своїми діями позивач порушив положення п. 192.1 ст. 192, ст. 198, ст. 200.1, абз. в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Ще одна подія, яка стала підставою для складення податкового повідомлення-рішення є завищення на 14304 грн позивачем показника рядку 10 (колонка Б) декларації у складі податкового кредиту за січень 2021 року незареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, виписаної СФГ Новіка Сергія Миколайовича . В якості обґрунтування цього відповідач посилається на те, що у цього контрагента відсутній ліміт на рахунку ПДВ. Станом на 12.01.2021 р. його від`ємне значення складало -6166,01 грн. На підставі зазначеного позивач часткового погоджується з податковим повідомленням-рішення від 11.05.2021 р. № 4834000706, яким зменшено розмір суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 14 304 грн та не оскаржує цю частину в судовому порядку. Наданими додатковими поясненнями сторона позивача просила врахувати суд цю обставину та при ухваленні рішення суду частково визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 11.05.2021 р. № 4834000706.

Отже, суд з урахуванням вищевикладеного, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач визначивши в Акті перевірки порушення з боку ТОВ КОМПАНИЯ ПРОМЕТЕЙ , зробив хибний висновок, заснований на припущеннях, та не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку суд вважає, що податковий орган, складаючи акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її належними доказами.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України .

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 23799,00грн. суд повідомляє таке.

Згідно із статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача подав до суду такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 01.05.2021р., копію додаткової угоди № 1 від 29.08.2021 року, копію заявки № 1 від 15.05.2021 р., ордер на надання правової допомоги серії ВЕ №1038890 , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001872, копію акту про надані послуги від 29 . 08.2021р., копію видаткового касового ордеру від 29 . 08.2021р. на суму 23799,00грн.

Дослідив зазначені докази у сукупності, суд установив, що заявлені до стягнення 23799,00 грн. витрат на правову допомогу складаються з наданих адвокатом послуг визначений в акті наданих послуг від 29 . 08.2021р. вартість за які складає 7661,00грн та гонорару успіху у розмірі 1% від суми позову, що становить 16138,00 грн .

Відповідач надав до суду заперечення, в якому вказав про те, що розмір витрат заявлених представником позивача до стягнення є необґрунтованим та не підтвердженим жодним доказом з боку позивача, оскільки не надано до справи підтвердження того, що дійсно такі послуги були надані адвокатом ТОВ "КОМПАНИЯ ПРОМЕТЕЙ". В задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу відповідач просив відмовити.

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 640/194/98/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Зважаючи на те, що справа є складною, розглянута в порядку загального провадження, значний обсяг матеріалів справи (поданих позивачем доказів), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23799,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки саме така сума, на думку суду, є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компания Прометей" (вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41255380) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.05.2021 року № 4834000706Форма «В4» частині заявлених вимог.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.05.2021 року № 4634000706 Форма «В 1» .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Компания Прометей" (вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41255380) судовий збір в розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.), сплачений платіжним дорученням від 02.06.2021р. №1861.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (проспект Шевченка, буд. 15/1, м. Одеса, 65015, код ЄДРПОУ 44104032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Компания Прометей" (вул. Потьомкінська, 114, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41255380) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23799,00грн. (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень 00 коп.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.02.2022р.

Суддя І. А. Устинов