Рішення

від 04.02.2022 по справі 120/14103/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2022 р. Справа № 120/14103/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Джуринської сільської ради (далі - сільська рада, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.09.2021 №433 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її у власність;

- зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, площею 2,0 га з кадастровим номером 0525381400:01:002:0215, яка розташована на території Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та передати ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність.

Ухвалою від 09.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Витребувано у строни відповідача додаткові докази. Крім того, вказаною ухвалою витребувано у ГУ Держеокадастру у Вінницькій області інформацію щодо повідомлення або причини не повідомлення Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про існування наказу від 25.09.2020 №2-14327/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою".

23.11.2021 на виконання вимог ухвали від 09.11.2021 ГУ Держеокадастру у Вінницькій області надано копію листа від 10.09.2021 №36-2-0.332-8342/2-21.

14.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив щодо задоволення заявлених вимог та вказав про наступне.

Посилаючись на норми ЗК України та ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-1Х від 28.04.2021, які набрали чинності з 27.05.2021, вказав, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Повідомлення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером 0525381400:01:002:0215, до Джуринської сільської ради, в терміни визначені Перехідним положенням Земельного кодексу, не надходили ні зі сторони ГУ Держгеокадастру, ні зі сторони позивача, чим порушено норми вищезазначеного Закону, та слугувало однією з підстав відмови у задоволенні відповідного клопотання.

Відповідач звернув увагу суду, що депутати Джуринської сільської ради обравши таке рішення, діяли виключно в інтересах Джуринської територіальної громади та виконували свої обов`язки визначені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" перед своїми виборцями. При цьому, прагнувши створити всі умови для забезпечення жителів, саме Джуринської громади, земельними ділянками.

Крім того, відповідач наголосив, що у наданому проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні акт приймання межових знаків на зберігання, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), та матеріали погодження проекту землеустрою, що є вкрай важливим для Джуринської громади в цілому. Копію проекту землеустрою надано до справи позивачем.

23.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, спростовуючи аргументи наведені у відзиві вказав, що прийняте рішення не відповідає вимогам ЗК України та є таким, що є прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, може бути непогодження проекту у порядку встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у земельному кадастрі.

31.12.2021 на адресу суду надійшли заперечення Джуринської сільської ради на позовну заяву ОСОБА_1 , які за своїм змістом дублюють відзив на позовну заяву.

13.01.2022 представником позивача надіслано до суду пояснення по справі, в яких представник посилається на постанову ВС від 26.10.2021 у справі №160/5982/19. Крім того, подано до суду заяву про розподіл судових витрат.

19.01.2022 надійшли пояснення відповідача, в яких останній заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вказує про недостатність наданих суду доказів фактичного здійснення витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом ГУ Держеокадастру у Вінницькій області від 25.09.2020 №2-14327/15-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

Після виготовлення документації із землеустрою відомості про земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру.

З метою завершення процедури приватизації земельної ділянки, позивач 20.08.2021 звернувся до Джуринської сільської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0525381400:01:002:0215.

Рішенням Джуринської сільської ради 11 сесії 8 скликання від 02.09.2021 №433 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0525381400:01:002:0215 у зв`язку з відсутністю повідомлення протягом місяця з дня набрання чинності пунктом 24 згідно із Законом №1423-ІХ від 28.04.2021 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та самої особи про наявність наказу про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Не погоджуючись з таким рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з вимогами статті 50 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (в редакції до 27.05.2021), і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України (в редакції до 27.05.2021)).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, за нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, в контексті цієї спірної ситуації, зважаючи, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надано позивачеві ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області від 25.09.2020, суд зважає на ту обставину, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2021 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" регламентовано передачу усіх земельних ділянок с/г призначення державної власності в комунальну власність відповідних 0ТГ.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Держгеокадастру доручено прискорити проведення інвентаризації земель с/г призначення державної власності та забезпечити передачу з 17.11.2020 земельних ділянок с/г призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, розділ Х "Перехідних положень" доповнено пунктом 24, яким серед іншого визначено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Тобто, з дня набрання чинності ЗУ № 1423-IX від 28 квітня 2021 року з 27.05.2021 у осіб, які отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а також у органів що їх надали, виник обов`язок повідомлення про це у місячний термін відповідних сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, отримавши, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.09.2020, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, розробив проект землеустрою, який подав на затвердження до Джуринської сільської ради.

Разом з тим, спірним рішенням від 02.09.2021 №433 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0525381400:01:002:0215 у зв`язку з відсутністю повідомлення протягом місяця з дня набрання чинності пунктом 24 згідно із Законом №1423-ІХ від 28.04.2021 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та самої особи про наявність наказу про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

В контексті цієї спірної ситуації, надаючи оцінку підставам для відмови у затвердженні проекту землеустрою, викладеним у спірному рішенні, варто наголосити, що ЗК України не визначено відповідальності для осіб, які, отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою від органу виконавчої влади та не повідомили про це у місячний строк з 27.05.2021 сільську, селищну, міську ради.

При цьому суд зауважує, що наказ ГУ Держеокадастру у Вінницькій області від 25.09.2020 №2-14327/15-20-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою є чинним, проект землеустрою розроблений на його виконання.

В свою чергу, згідно з п. 24 Перехідних положень ЗК України рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Крім того, варто звернути увагу, що в матеріалах справи міститься лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.09.2021 №36-2-0.332-8342/2-21, яким повідомлено Джуринській сільській раді про те, що наказом ГУ Держеокадастру у Вінницькій області від 25.09.2020 №2-14327/15-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою.

Стосовно аргументів відповідача, які наведені у відзиві, що у наданому проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні акт приймання межових знаків на зберігання, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість), та матеріали погодження проекту землеустрою, то такі не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Абзацом 2 частини 2 статті 77 КАС України регламентовано, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, суд звертає увагу, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

При розгляді цієї справи, суд враховує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Відповідно правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зазначені відповідачем в оскарженому рішенні від 02.09.202 №433, не є належними підставами відповідно до норм Земельного кодексу України для такої відмови, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню судом.

Визначаючись щодо вимоги зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зважає на наступне.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізуючи застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на вищезазначені висновки, суд при вирішенні спору, та задля застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, має встановити наявність усіх умов.

Перевіряючи наявність цих умов, в межах цієї спірної ситуації, суд констатує про наявне порушення прав позивача щодо протиправної відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, суд вважає, що не може підміняти собою орган місцевого самоврядування та надавати оцінку тим обставинам, які не були досліджені цим суб`єктом владних повноважень, а саме в частині дотримання умов, визначених законом для прийняття рішення, зокрема, питанню форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів до сільської ради.

Суд бере до уваги, що на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою у Земельний кодекс України та ЗУ "Про землеустрій" було внесено зміни, статтю 50 ЗУ "Про землеустрій" викладено в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021, а частину восьму статті 118 та статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-ІХ від 28.04.2021.

При цьому, відповідно до частин дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Повноваження міської ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якої передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде прийняття рішення про зобов`язання Джуринську сільську раду повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, площею 2,0 га з кадастровим номером 0525381400:01:002:0215, яка розташована на території Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, і за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до положенням частини 3 статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,30 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 9000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано:

- договір про надання правової допомоги № б/н від 10.11.2021, в якому визначено розмір погоджених договором гонорарних відносин, зокрема: зустріч та консультація з клієнтом 600 грн., підготовка та подання клопотання 800 грн., підготовка та подання позову 3500 грн., підготовка та подання відповіді на відзив - 2600 грн.

- квитанцію до прибутково-касового ордера від 06.01.2022 про оплату позивачем гонорару у розмірі 9000 грн.

- акт приймання-передачі адвокатських послуг від 06.01.2022, згідно з яким адвокатом Корнійчуком С.А. надано клієнту Блаху О.Г., наступні послуги: консультація визначення позиції захисту, підготовка та подання клопотання, підготовку та подання позову, підготовка та подання відповіді на відзив.

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 6000 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 2000 грн.

Разом із тим з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Разом з тим, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу, враховує ту обставину, що договір про надання правової допомоги № б/н від 10.11.2021 укладено між позивачем та адвокатом Корнічуком С.А. 10.11.2021, тоді як позовну заяву направлено до суду та 22.10.2021.

На переконання суду, виходячи із обставин даної конкретної справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальній сумі 9000 грн. є завищеним.

Так, суд враховує те, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження та має ознаки справи незначної складності. Загальна вартість та види наданих адвокатських послуг частково не відповідають обставинам справи.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Джуринської сільської ради від 02.09.2021 №433 в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її у власність.

Зобов`язати Джуринську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, площею 2,0 га з кадастровим номером 0525381400:01:002:0215, яка розташована на території Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, і за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,30 грн. (шістсот п`ять 30 коп.), а також понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн. (дві тисячі грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Джуринська сільська рада (вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325489)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.02.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович