Рішення

від 04.02.2022 по справі 140/13282/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13282/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 та №0512197-2405-0317, визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 22.10.2021 №9339/С/99-00-06-01-04-09.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.06.2020 позивач отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0512201-2405-0317 від 30.04.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік в сумі 9877,13 грн.;

- №0512197-2405-0317 від 30.04.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік в сумі 73351,14 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими-повідомленнями рішеннями, у відповідності до вимог Податкового кодексу України (ПК України) позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, надіславши на адресу ДПС України скаргу за, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області. Проте 26.10.2021 позивачем отримано рішення за результатами розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 зазначає, що належний йому цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим №0710400000:13:004:0083 площею 3,1323 га. по АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки ця будівля використовується за його функціональним призначенням у своїй господарській діяльності. Відтак вважає прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №0512197-2405-0317 від 30.04.2021 протиправним та таким що підлягає скасуванню. Крім того, позивач незгідний з проведеним розрахунком оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Що стосується податкового-повідомлення рішення №0512201-2405-0317 від 30.04.2021, яким відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 9877,14 грн. ОСОБА_1 не погоджується із застосованим ГУ ДПС у Волинській області розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за ставкою в розмірі 0,2%, оскільки із додатку №1/1 до рішення сесії сільської ради від 21.12.2018 №28/3 Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , - встановлено ставки на 2019 рік, які вводяться в дію з 01 січня 2019 року для фізичних осіб, в тому числі ФОП на будівлі сільськогосподарського призначення інші (Код 1272.9) зона 1 в розмірі 0,1%.

Також, зазначає що зерносклад по якому винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення належить позивачу як сільськогосподарському товариству на праві приватної власності.

Додатково звертає увагу на те, що ст. 297 ПК України передбачено особливості нарахування , сплати та подання звітності з окремих податків та зборів платниками єдиного податку. Зі змісту абзацу 1 п.1. розділу І Прикінцевих положень ПК України слідує, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: …….п.п.4, п.297.1 ст. 297 ПК України, що набирають чинності з 1 липня 2020 року . Тому, з врахуванням наведеного, позивач вважає, що обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки виникає з моменту набрання чинності закону, що регулює відносини, що виникають в сфері справляння податків і зборів.

З наведених підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.113).

У відзиві на позовну заяву від 06.12.2021 (а.с.118-120), який подано до суду 08.12.2021 представник відповідачів заявлених позовних вимог не визнав та зазначав, що відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_1 обліковано цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м. що розташований за адресою АДРЕСА_1 , та враховуючи те, що основний КВЕД позивача 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, то вищевказане приміщення цеху напівфабрикатів є об`єктом оподаткування, у зв`язку із чим оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями було визначеного грошове зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Стосовно заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 22.10.2021 №9339/С/990006010409 вказує, що запровадженні ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящим податковим органом за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, не створює, не змінює та не припиняє будь яких пав та обов`язків позивача.

З огляду на вищезазначене, представник відповідачів просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

09.12.2021 від представника ДПС України на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог, щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 22.10.2021 №9339/С/990006010409 (а.с.129-131).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю сторін не відповідає вимогам статті 167 КАС України, а тому не підлягало вирішенню по суті.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований з 06.06.2003 по 29.06.2021 як фізична особа - підприємець, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Видами діяльності позивача за КВЕД були: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) 10.13 Виробництво м`ясних продуктів 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у. 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 01.50 Змішане сільське господарство.

Як слідує із матеріалів справи ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0512201-2405-0317 від 30.04.2021 яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік в сумі 9877,13 грн. (а.с.19).

- №0512197-2405-0317 від 30.04.2021, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2020 рік в сумі 73351,14 грн. (а.с.44).

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 29.06.2021.

Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 22.10.2021 №9339/С/99-00-06-01-04-09, податкові повідомлення - рішення від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 та №0512197-2405-0317 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.15-18).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, а також рішенням ДПС України, за результатами їх перегляду в адміністративному порядку, ОСОБА_1 , звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, передбачено, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечувалося сторонами по справі, ОСОБА_1 на праві власності належать цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 12.12.2011 (а.с.45), у зв`язку із чим згідно податкового повідомлення - рішення від 30.04.2021 №0512197-2405-0317 контролюючий орган визначив йому суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Отже, спірним питанням у межах даних правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, у зв`язку з цим, суд уважає за необхідне зазначає наступне.

Відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що прислівник зокрема вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета будівлі промисловості , оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

Разом з тим, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки будівлі промислові , які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт ґ підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівель промисловості , зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій будівлі промислові , законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

З урахуванням зазначеного, функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Суд також враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17 частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 по справі №806/2676/17, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як уже встановлено судом, у власності ОСОБА_1 перебуває цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м. та серед видів діяльності наявний КВЕД 10.13- виробництво м`ясних продуктів.

На підтвердження фактичного виготовлення промислової продукції та використання вказаного цеху за функціональним призначенням, позивач надав суду договір на виготовлення харчових напівфабрикатів №Н-1-2020 від 03.01.2020, умовами яких передбачено, що виробник (ФОП ОСОБА_2 ) на основі замовлень замовника (ФОП ОСОБА_3 ) виготовляє на апараті харчові напівфабрикати з сировини замовника та приймає і оплачує продукцію в асортименті, згідно наданих накладних (а.с.49), акти приймання-передачі сировини від 04.02.2020, 01.05.2020, 13.05.2020, 07.07.2020, 30.10.2020 (а.с.50-54), акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2020, 20.03.2020, 30.06.2020, 30.09.2020, 31.12.2020, рахунки - фактури, прибутково касові ордери, акти звірки взаєморозрахунків (а.с.55-65а).

Також на підтвердження фактичного використання вказаного цеху напівфабрикатів позивач надав суду документи, що свідчать про оплату ним коштів за послуги зв`язку та використану електроенергію по вказаному об`єкті (а.с.86-87).

Подальша реалізація виготовлених, ФОП ОСОБА_1 напівфабрикатів підтверджується наданими суду видатковими накладними (а.с.66-70).

Наявність у позивача достатніх трудових ресурсів для виготовляє харчових напівфабрикатів на апараті підтверджується трудовими договорами від 08.06.2015 року №1, від 12.03.2020 №1 (а.с.71-72), розрахунково-платіжними відомостями щодо нарахування працівника зарплати та квитанціями про сплату із доходів ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом (а.с.73-79).

Зокрема, як убачається із пункту 2 трудового договору від 12.03.2020 № 1, до обов`язків працівника ОСОБА_4 належить виготовлення харчових напівфабрикатів, що спростовує твердження представника відповідача 1 про те, що вказану продукцію в орендованому у позивача приміщені цеху напівфабрикатів могла виробляти сама ОСОБА_3 .

Відтак, на думку суду, є достатні підстави стверджувати, що цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м. використовується ОСОБА_1 за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік за цех напівфабрикатів площею 3388,5 кв.м., який використовується підприємцем для виготовлення промислової продукції. а, відтак, податкове повідомлення - рішення, на переконання суду, 30.04.2020 №0512197-2405-0317 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 суд керується таким.

Як уже було зазначено вище, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Згідно з підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи вищенаведену норму ПК України, слід дійти висновку, що її застосування передбачає наявність трьох умов, перша з яких власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, третя - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Так, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства 777-ПЛЮС , яке зареєстроване як суб`єкт господарювання 20.01.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.26-28). Основним видом діяльності ФГ 777-ПЛЮС є: Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство.

Відповідно до договору оренди землі від 10.01.2006, укладеного між Ковельською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, позивачу передано в оренду терміном на 48 років земельну ділянку загальною площею 74,9261 га, розташовану на землях Білашівської сільської ради, для створення фермерського господарства (а.с.29-30). Додатковою угодою до даного договору від 30.01.2006 визначено, що у зв`язку з державною реєстрацією ФГ 777-ПЛЮС орендарем земельної ділянки рахувати ФГ 777-ПЛЮС в особі його голови Стельмаха В.М. (а.с.31).

Отже, матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивач в розумінні ПК України є сільськогосподарським товаровиробником. Доказів протилежного, зокрема, щодо не здійснення ФГ 777-ПЛЮС господарської діяльності, відповідач суду не подав.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Так, об`єкт нерухомого майна приміщення зерноскладу за адресою: вул. Кайдана, 1а, с. Білашів, Ковельський район, Волинська область, що належать позивачу як сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності і щодо якого контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлею, віднесеного до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ДК 018-2000 приміщення зерноскладу слід відносити до коду 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші , а не коду 1252.9 Склади та сховища , оскільки поняття зерносклад тотожне поняттю зерносховище , яке відноситься до коду 1271 ДК 018-2000.

Відтак, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що контролюючий орган, визначаючи податкове зобов`язання на об`єкт нерухомого майна зерносклад, невірно застосував ставку податку відповідно до рішення Білашівської сільської ради від 21.12.2018 №28/1 за кодом 1252.9 0,200, оскільки в даному випадку підлягала застосуванню ставка податку за кодом 1271.9, яка становить 0,100 (а.с.20-22).

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 винесено відповідачем безпідставно, та як наслідок підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22.10.2021 №9339/С/99-00-06-01-04-09 суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та подав на податкові повідомлення - рішення від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 та №0512197-2405-0317 до ДПС України скаргу від 29.06.2021.

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою, повноваження ДПС щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на податкові повідомлення -рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків позивача.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду 06 лютого 2020 року по справі №810/101/16, від 06 лютого 2020 року по справі №620/228/19, від 26 березня 2019 року у справі № 810/1710/16, від 11 червня 2019 року по справі №826/24656/15.

Відтак в задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 22.10.2021 №9339/С/99-00-06-01-04-09 слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як передбачено частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1816,00 грн. згідно квитанції на IBAN з карткового рахунку від 08.11.2021 (а.с.14), за 2 вимоги, як майнового характеру (визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 та №0512197-2405-0317) так і немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 22.10.2021 №9339/С/99-00-06-01-04-09), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинської області судові витрати при сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 30.04.2021 №0512201-2405-0317 та №0512197-2405-0317.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

В задоволенню решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський