Рішення
від 25.01.2022 по справі 280/9301/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2022 року Справа № 280/9301/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Келюх К.С.,

представника позивача - Карабак В.А.,

представника відповідача - Жовтоножко Д.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 24510970)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (далі - позивач або ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА ), підписаний представником - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем (далі - представник), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2021 №0083200703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств які сплачують інші підприємства на суму +66759114 грн. 25 коп., з яких: +54780804,00 грн. сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями: +11978310,25 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2021 №0083250703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з юридичних осіб на суму +41666,60 грн., з яких: +33333,30 грн. сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; +8333,30 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 №0083240703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі +680,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 №0083380703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі +1020,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 №0083390705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму +70748580,00 грн., з яких: +56598864,00 грн. сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; +14149716,00 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасування рішення №0076940717 від 02.06.2021 про застосування до Скаржника штрафних санкцій у розмірі 1297,31 грн. та про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі +2594,61 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717 зі сплати заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 2594,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА податковим органом був складений акт від 28.04.2021 №3166/08-01-07-03/24510970 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА , на підставі якого винесені оскаржувані рішенні. Позивач вважає, що відповідачем не спростована законність дій платника податків (позивача), а лише зазначено про нереальність його господарських операцій з контрагентами, тобто, фактично податковим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини спростовуються лише господарська діяльність контрагентів позивача і жодних чином не доведена недобросовісність ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА та відсутність реальності господарських операцій. Стверджує, що в даному випадку контролюючий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той же час, відповідач не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Звертає увагу на те, що оскаржуваними рішеннями суттєво порушено його права як платника податків, такі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, породжують підстави для змін майнового стану юридичної особи. Реалізація таких рішень може призведе до безпідставного та протиправного зменшення майна особи. Відповідно, оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. З огляду на вищевикладене вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 05.10.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 29.10.2021.

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2021 відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2021.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 16.11.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№66766), в якому зазначає, що згідно наданих ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА первинних документів, в т.ч. бухгалтерського рахунку 28 Товари , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 644 Податковий кредит , не встановлено фактичне отримання товарів від суб`єктів господарювання, а встановлено лише їх документальне оформлення. При цьому встановлено отримання товару з джерела невідомого походження, які в подальшому були реалізовані на контрагентів покупців. Вказує на те, що з первинних документів, виписаних від постачальників у 2018-2020 роках на адресу ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА , відображені господарські операції, які фактично не відбулись, первинні документи (договір, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг)), не мають юридичної сили первинних документів, а тому є сумніви, в першу чергу, щодо розумної ділової мети платника податків, тобто його діяльності саме на отримання доходу в процесі здійснення господарської діяльності та кожної окремої угоди, оскільки зібрані докази у своїй сукупності свідчать про відсутність такої розумної ділової мети, крім мінімізації оподаткування. Крім того звертає увагу на те, що перевіркою даних бухгалтерського обліку, а саме головної книги за 2017-2020 роки по рахунках 702 Дохід від реалізації , 704 Вирахування з доходу , 71 Інший операційний дохід , 73 Відсотки одержані , 80 Матеріальні витрати , 81 Витрати на оплату праці , 82 Витрати на соціальні заходи , 83 Амортизація , 84 Інші операційні витрати , 36 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 28 Товари встановлено, що ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА безпідставно було занижено та завищено відповідні вищевказані рядки Звіту про фінансовий результат, що вплинуло на визначення фінансового результату до оподаткування.

Ухвалою суду від 24.11.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, відкладено підготовче судове засідання на 21.12.2021.

Протокольною ухвалою суду від 21.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2022.

У судовому засіданні 25.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970) 27.08.2002 зареєстроване в якості юридичної особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №11031200000010773 від 20.12.2005. Видами діяльності є: 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього (основний) 26.20 Виробництво комп`ютерів і периферійного устатковання 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням.

Фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.2 ч.1 ст.13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464 - VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.03.2021 №768-п, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970) за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2020 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2011 по 31.12.2020 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 24510970) складено акт від 28.04.2021 №3166/08-01-07-03/24510970, яким встановлені наступні порушення:

- п.п.134.1.1.п. 134.1 ст. 134, п.135.1. ст.135 розділу ІІІ з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р (із змінами та доповненнями), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996- XIV, П(С)БО 15 Дохід , П(с)БО 16 Витрати , в результаті чого, ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА встановлено заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 54 780 805 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА встановлено заниження суми податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету (р.18) на загальну суму 57 133 113 грн.;

- пп.267.1.1 п.267.1, пп.267.2.1 п.267.2, п.267.4, 267.6.4, пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 у частині не перерахування до бюджету транспортного податку у загальній сумі 33 333,3 грн., в т.ч. по періодах: за 2017 рік на суму 8333,3грн., за 2018 рік на суму 25000грн., та п.120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. у частині неподання платником податків податкових декларацій (розрахунків) за 2017 рік, 2018 рік;

- п. 63.3 ст. 63, п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (із змінами та доповненнями), пункту 8.4 Порядок здійснення такого повідомлення про об`єкти оподаткування визначений Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2011 №1588 ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА не надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-0ПП;

- аб. а пп.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.1.2., п. 3.2, п. 3.3., п. 3.4, п.3.5. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, а саме, подання з помилками та недостовірними даними податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку у періоді 2 кв.2017р., 2,3,4 кв.2018р., 1,2,3,4 кв. 2019р., 1,2,4 кв. 2020р., що призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку;

- пп. 168.1.1 п 168 .1 ст.168, пп.164.2.17 е п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст.167, з урахуванням п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб на протязі 2017 - 2020рр. у сумі 318,81 грн., в т.ч. у періоді з 01.01.2018р. по 31.12. 2018 р. - 128,30 грн., у 2019 р. - 132,78 грн., у 2020 р.- 57,73 грн., в результаті не нарахування, не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб за ознакою 126 Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо ;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.164.2.17 е п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755^1 від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) в частині не нарахування, не утримання та неперерахування військового збору із виплаченого доходу у вигляді додаткового блага в розмірі - 21,79 грн.;

- п. 4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI; пункту 8 Розділу II Наказу ДФС України від 14.04.2015р №435 Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині неподання до податкового органу Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2015 року;

- вимоги пункту 1 частини 2 статті 6; частини 2, частин 5, 7 статті 8, частин 2,8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464^1 від 08.07.2010р. (зі змінами та доповненнями), а саме не нарахування єдиного внеску за серпень 2015 року (відсутність Звіту), в результаті чого донараховано єдиного соціального внеску за серпень 2015 року на суму 2594,61 грн.;

- вимоги пункту 1 частини 2 статті 6; частини 2, частин 5,7 статті 8, частин 2,8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464^1 від 08.07.2010р. (зі змінами та доповненнями), та тягне за собою накладення штрафу згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України №2464^1 від 08.10.2010р. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями, у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

- порушено вимоги п.1 ч.2 ст.6, п.2,8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464^1 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету єдиного внеску за серпень 2015 року у сумі 2594,61 грн.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ Промелектроніка з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, на суму 22 584 189,15 грн., в т.ч. ПДВ 3764031,52 грн.:

- ТОВ Грандспецторг (код за ЄДРПОУ 32440827) на суму 2 570 073,00 грн., в т.ч. ПДВ 428 345,50 грн.;

- ТОВ Лайт-Енерджи (код за ЄДРПОУ 39411792) на суму 5 752 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 958 800,00 грн.;

- ТОВ Баракуда Компані (код за ЄДРПОУ 42023418) на суму 1 716 989,06 грн., в т.ч. ПДВ 286164,84грн.;

- ТОВ Туліца Стайл (код за ЄДРПОУ 42021358) на суму 427 316,20 грн., в т.ч. ПДВ 71 219,37 грн.;

- ТОВ Рода Транзіт (код за ЄДРПОУ 42026780) на суму 1 067 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 177 964,00 грн.;

- ТОВ Квадрум Еліт (код за ЄДРПОУ 42719383) на суму 758 258,88 грн., в т.ч. ПДВ 126 376,48 грн.;

- ТОВ Укрторгком ЛТД (код за ЄДРПОУ 43032617) на суму 5 631 618,55 грн., в т.ч. ПДВ 938 603,09 грн.;

- ТОВ Вітамін Постач (код за ЄДРПОУ 42166741) на суму 917 537,75 грн., в т.ч. ПДВ 152 922,96 грн.;

- ТОВ Каніс. (код за ЄДРПОУ 42674898) на суму 2 143 349,88 грн., в т.ч. ПДВ 357 224,98 грн.;

- ТОВ Флайс Компані ЛТД (код за ЄДРПОУ 42959168) на суму 499 752,68 грн., в т.ч. ПДВ 83 292,11 грн.;

- ТОВ Лоер Компані Ворк (код за ЄДРПОУ 42981167) на суму 1 098 709,15 грн., в т.ч. ПДВ 183 118,19 грн.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС Запорізької області. Однак, Листом від 07.06.2021 №34097/6/08-01-07-03-08 ГУ ДПС у Запорізькій області, останній повідомив про залишення заперечень без задоволення, а акту перевірки без змін.

За результатами вказаної вище перевірки та акту, на адресу Позивача було надіслано:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.06.2021 №0083200703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств які сплачують інші підприємства на суму +66 759114 грн. 25 коп., з яких: +54 780 804 грн. сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; +11 978 310,25 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Дане ППР отримане в поштовому конверті з трекінг номером 6900510583011.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.06.2021 №0083250703 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з юридичних осіб на суму +41666,60 грн., з яких: +33 333,3 грн. сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; +8 333,3 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Дане ППР отримане в поштовому конверті з трекінг номером 6900510583011.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.06.2021 №0083240703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі +680 грн. у зв`язку із тим, що ТОВ Промелектроніка не подано до контролюючого органу декларації з транспортного податку за 2017, 2018 рік. Дане ППР отримане в поштовому конверті з трекінг номером 6900510583011.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.06.2021 №0083380703 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі +1020 грн. у зв`язку із тим, що ТОВ Промелектроніка не подано до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП. Дане ППР отримане в поштовому конверті з трекінг номером 6900510583011.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.06.2021 №0083390705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на суму +70 748 580, 00 грн., з яких: +56 598 864 грн. сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; + 14 149 716,00 грн. сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Дане ППР отримане в поштовому конверті з трекінг номером 6900510583011.

- рішення від 02 червня 2021 року №0079200717 про застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 170 грн. на підставі п.7 ч. 11 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за неподання до органів ДПС звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період серпень 2015 року. Даний документ було отримано в конверті з трекінг номером 6910704541773.

- рішення №0076940717 від 02.06.2021 про застосування до Скаржника Позивача штрафних санкцій у розмірі 1297,31 грн. на підставі п.3 ч.11 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі +2594,61 грн. Даний документ було отримано в конверті з трекінг номером 6910704541773.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717 зі сплати заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 2594,61 грн. Даний документ було отримано в конверті з трекінг номером 6910704541773.

Позивачем було подано скарги на всі вищезазначені ППР до ДПС України.

Так, Листом ДПС від 03.08.2021 №17768/6/99-00-06-03-01-06 ДПС повідомила, що скарги на ППР №№0083240703, №0083380703, №0083250703 отримано. Листом від 23.07.2021 №1698/6/00-00-06-01-01-06 ДПС повідомила про отримання скарг на ППР №0083200703, №0083390705. Листом від 29.07.2021 ДПС надіслала рішення про продовження строку розгляду скарг на рішення №0079200717, рішення №0076940717, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717.

14.09.2021 позивач отримав рішення від контролюючого органу вищого рівня від 08.09.2021 №20526/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717, на рішення від 02 червня 2021 року №0079200717, на рішення №0076940717 від 02.06.2021. Згідно з даним рішенням, адміністративна скарга частково задоволена, а саме рішення від 02 червня 2021 року №0079200717 про застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 170 грн. на підставі п.7 ч. 11 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування скасувати та вважати відкликаним; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717, рішення №0076940717 від 02.06.2021 про застосування до Скаржника штрафних санкцій у розмірі 1297,31 грн. залишити без змін. Отже, рішення від 02 червня 2021 року №0079200717 про застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 170 грн. на підставі п.7 ч. 11 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в судовому порядку не оскаржується внаслідок його відкликання ДПС України.

Будь-якого рішення за результатами скарг в адміністративному порядку на ППР №№0083240703, №0083380703, №0083250703, №0083200703, №0083390705 позивачу від ДПС не надходило.

23.09.2021 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Держапвної податкової служби України із приводу надання інформації про результати розгляду скарг.

Відповідь на вказаний запит матеріали справи не містять.

Позивач, не погодившись з правомірністю податкових повідомлень рішень від 14.06.2021 за №0083200703, №0083250703, №0083240703, №0083380703, №0083390705, рішення №0076940717 від 02.06.2021 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності призначення податкової перевірки суд зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року №540-IX внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року№211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановами від 09 грудня 2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину.

Разом з цим, відповідно до положень пункту 4 розділу II ; Прикінцеві положення Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі Закон №909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Дана норма не є нормою Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , а тому на даний час є діючою. Не конституцію не визнана.

Таким чином, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, як і пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону №909-ІХ були прийняті саме з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.

Отже, враховуючи право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке надано положеннями Закону №909-ІХ, суд відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України скоротити строк дії обмежень, заборон, встановлених положеннями пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

З метою реалізації вимог пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону №909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки (далі постанова КМ України №89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. №568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою КМ України №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію. Постанова Кабінету Міністрів України №89 є чинною, доказів скасування або визнання її нечинною до суду не надано.

Щодо встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки №3166/08-01-07-03/24510970 від 28.04.2021, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Грандспецторг , ТОВ Лайт-Енерджи , ТОВ Баракуда Компані , ТОВ Туліца Стайл , ТОВ Рода Транзіт , ТОВ Квадрум Еліт , ТОВ Укрторгком ЛТД , ТОВ Вітамін Постач , ТОВ Каніс. , ТОВ Флайс Компані ЛТД та ТОВ Лоер Компані Ворк , а як наслідок про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей, зокрема: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (п.п. а п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 указаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Аналіз положень п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Судом досліджені договори про закупівлю товарів, укладені між ПАТ Промелектроніка та її постачальниками, видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Грандспецторг , ТОВ Лайт-Енерджи , ТОВ Баракуда Компані , ТОВ Туліца Стайл , ТОВ Рода Транзіт , ТОВ Квадрум Еліт , ТОВ Укрторгком ЛТД , ТОВ Вітамін Постач , ТОВ Каніс. , ТОВ Флайс Компані ЛТД та ТОВ Лоер Компані Ворк у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Грандспецторг , ТОВ Лайт-Енерджи , ТОВ Баракуда Компані , ТОВ Туліца Стайл , ТОВ Рода Транзіт , ТОВ Квадрум Еліт , ТОВ Укрторгком ЛТД , ТОВ Вітамін Постач , ТОВ Каніс. , ТОВ Флайс Компані ЛТД та ТОВ Лоер Компані Ворк не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Що стосується податкової інформації/даних податкових баз, слід зазначити про таке.

Так, доказом правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена та зареєстрована в ЄРПН продавцем податкова накладна, а не данні інформаційних баз.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України.

Аналіз змісту Акту перевірки, свідчить про те, що податковий орган, фактично не дослідивши наявні у позивача первинні документи щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів позивача. Проте податкова інформація може бути лише підставою для проведення перевірки підприємства проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що наявна податкова інформація про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є належним доказом нереальності господарської операції. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №803/1712/13-а (провадження №К/9901/27172/18). Так, допущені порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15. Контролюючим органом не доведено про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У Постанові Верховного суду від 27.05.2021 по справі №808/3513/16 вказано наступний висновок:

У акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагентів позивача та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди .

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Суд зауважує, що електроні бази даних органів ДПС, зокрема реєстраційна інформація про платників податків або система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, формуються на підставі поданої платниками податків до податкового органу податкової звітності, яка сама по собі не може бути беззаперечним доказом відсутності на том чи іншому підприємстві основних фондів, та інших виробничих активів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та інших виробничих активів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Також суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при укладанні та виконанні угод з вказаними підприємствами слугувала податкова інформація.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі №804/853/14.

Таким чином, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, акт перевірки не містить конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорам.

Даний висновок викладений у Постанові Верховного суду від 13 січня 2021 року по справі 808/2547/16.

Щодо висновку відповідача про безпідставність внесення сум ПДВ до складу податкового кредиту з огляду на те, що позивач повинен був надати відповідачу транспортні накладні, слід зазначити наступне.

Так, у постанові від 12.06.2018 №826/11879/13-а (касаційне провадження №К/9901/4022/18) Верховний суд дійшов висновку, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Також, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 №815/3310/17 (касаційне провадження №К/9901/49561/18) зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Судом встановлено, що у відповідь на запит контролюючого органу від 16.04.2021 №1, ТОВ Промелектроніка письмово надало відповідь з приводу транспортування товару від СГ-постачальників. Зокрема, у відповіді було зазначено, що товар, придбаний у СГ-постачальників нашого товариства поставлявся за рахунок постачальників на склад покупця (ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА ), вартість такої доставки входила у ціну товару, тобто транспортування товару здійснювалося силами контрагентів-продавців, а не силами ТОВ Промелектроніка . ТОВ Промелектроніка не було учасником транспортного процесу, а умови укладення та виконання договорів на закупівлю ТОВ Промелектроніка товарів не передбачали ані здійснення нашим товариством контролю за перевезенням товару, ані проведення ТОВ Промелектроніка розрахунків за перевезення вантажу, у останнього був відсутній обов`язок оформлення товарно-транспортних накладних.

У зв`язку із тим, що товар не є великогабаритним, жодних додаткових витрат та зусиль доставити такий товар на 3-ій поверх не вимагалося від сторін договору, такий товар зберігався в орендованих ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА приміщеннях. Також повідомляємо, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами. Транспортні документи, зокрема, товарно-транспортна накладна визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи, а не з придбання товарів, робіт і відповідного руху активів підприємства.

Крім того, за умовами укладених договорів із постачальниками, поставка товару здійснюється на умовах DDP (Склад покупця), м. Запоріжжя.

Відповідно до умов Инкотермс-2010 термін DDP (Delivered Duty Paid (... named place of destination) постачання з оплатою мита (... назва місця призначення) означає, що продавець надасть товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов`язаний нести усі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення.

Наведені норми свідчать про звільнення позивача від обов`язку складення товарно-супровідних документів.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .

Крім того, у випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16.

Також суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного суду, викладеною у Постанові від 11 серпня 2021 року по справі 420/5652/19, встановлено наступне:

товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а.

Більше того, в ході судового розгляду справи представник позивача зміг надати обґрунтовані пояснення з приводу відсутності документальних доказів транспортування товарів за спірними операціями, зазначивши, що габарити придбаних позивачем у контрагентів тмц (пристроїв передачі даних УП-2) є невеликими та не вимагали залучення вантажного транспорту для їх переміщення, а тому, в залежності від умов договору поставки були поставлені продавцем або доставлені товариством самостійно власним легковим транспортом.

Доводи відповідача щодо відсутності сертифікатів якості на товар колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки сертифікати, паспорти на продукцію, або інші документи, що підтверджують якість і безпеку товару не є документами, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

Відтак відсутність у платника податків сертифікатів якості та сертифікатів походження товару за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями. Податкове законодавство не пов`язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості й сертифікатів походження товару.

Верховний Суд також зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України). Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Зі змісту абзаців 3 частини першої статті 6, частини першої статті 43 Господарського кодексу України вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємства мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб`єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційний розрахунок та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення з боку його контрагентом.

Відтак оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

В даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад .

Що стосується висновку відповідача про ненадання паспортів/сертифікатів якості на товар, суд зазначає наступне.

Так, сертифікати якості товару, паспорти на товар, є товаросупровідними документами, які передаються разом із товаром, який був проданий покупцям позивача, копії таких документів позивач не зберігав і не повинен був зберігати згідно вимог чинного законодавства. Паспорти на товар/сертифікати якості знаходяться у покупців, про що було повідомлено відповідача.

Відповідач не здійснив зустрічної звірки покупців товару від позивача, тому висновки про відсутність паспортів/сертифікатів на продану позивачем продукцію не є обґрунтованими і не підтвердженими.

Суд зазначає, що від покупців позивача, яким був реалізований товар, скарг на товар чи його якість не надходило, а законом не передбачено зберігання паспортів товару. Тому, висновки відповідача про нереальність господарських операцій при відсутності паспортів на товар/сертифікатів є упередженими та нормативно не обґрунтованими і не підтвердженими належними доказами.

Також ненадання сертифікатів якості не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, дані документи були передані підприємствам - покупцям ТОВ Промелектроніка за договорами поставки, а також зберігання сертифікатів якості/паспортів на товар не є обов`язковим для платника податку. В той же час, податковий орган не позбавлений був можливості в ході проведення перевірки пересвідчитись у фактичному знаходженні чи відсутності придбаних товарів значного асортименту на складі. Наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а не при їх використанні у власній господарській діяльності, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №803/1712/13-а (провадження №К/9901/27172/18) та у постанові від 23.10.2018 року у справі №808/849/17(СН/808/2/18) (провадження №№К/9901/61710/18).

Так, відсутність сертифікатів якості та інформації від товаровиробника товару не є підставою для визнання операцій з постачання товару нереальними, оскільки такі сертифікати не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - вони не фіксують господарські операції та не відображають їх зміст.

Відсутність таких сертифікатів не може свідчити про відсутність господарської операції. Більш того, договорами купівлі-продажу товару з вищезазначеними контрагентами передбачено, що якість товару повинна відповідати чинним нормам ГОСТ і ТУ, проте умови договору не містять вимоги щодо надання сертифікату якості.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року по справі №810/4304/16.

З приводу тверджень відповідача про те, що деякі контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, слід дійти висновку про необхідність врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 травня 2018 року у справі №822/2348/16, від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, згідно яких наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюються його розслідування за фактом фіктивного підприємства контрагента позивача може мати юридично-правове значення, але виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, на момент проведення перевірки, на час подачі цього адміністративного позову не було встановлено завершення досудового розслідування по зазначеним відповідачем кримінальним справам, а також наявність судових рішень за результатами їх розгляду, що унеможливлює прийняття доводів податкового органу щодо фіктивності контрагентів позивача лише на підставі факту наявності кримінального розслідування. Адже, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно, вищезазначені доводи про наявність кримінальних проваджень самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновків про вчинення позивачем господарських операцій без розумної економічної причини.

Слід також зазначити про необхідність врахування правових позицій висловлених Верховним Судом у постановах від 21 травня 2019 року у справі №804/887/17 та від 28 травня 2019 року у справі №826/15112/16.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень КАС України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

В акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що відносно певних контрагентів - постачальників відкриті кримінальні провадження за ст.. 205 КК України.

З цього приводу слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес №101-IX від 18.09.2019 року статтю 205 виключено, що свідчить про відсутність кримінального правопорушення.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17 зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

В постанові по справі №822/2198/17 від 12.06.2018 Верховний Суд звернув увагу на те, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. А якщо вже контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як доказ, то повинен надати підтвердження причетності товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.

Також, суд наголовує на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття добросовісний платник податків . Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З огляду на викладене, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, податковим органом в Акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Промелектроніка , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та подальших постачальників по ланцюгу постачання. Реальність виконання господарських операцій з огляду на їх зміст та оформлення не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів, товари не були фактично поставлені (послуги не були надані).

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковим органом в акті не зазначено.

Крім того, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є доказом нереальності операцій.

Притягнення до відповідальності платника податків має відбуватись виключно за порушення норм податкового законодавства, оскільки така відповідальність передбачена спеціальними нормами і є самостійним видом юридичної відповідальності.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Вищенаведений висновок ЄСПЛ підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а здійснювані ним господарські операції. Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто господарська операція повинна спричиняти реальні наслідки її вчинення - зміну майнового стану платника податків.

Податковим органом обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована - в Акті перевірки відсутнє посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок (виконаних робіт).

Документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 по справі №805/10886/13-а (провадження №К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 березня 2019 року у справі №810/302/15.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Також, відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин, відповідач не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами позивача, оскільки б це привело до порушення загальних засад кримінального судочинства (стаття 129 Конституції України) таких як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4 частини 2 статті 129 Конституції України), забезпечення права на захист (пункт 6 частини 2 статті 129 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Навіть визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призведе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами позивача.

Крім того, злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього та не поширюється на подальшу діяльність фіктивно створеної юридичної особи.

Межі вказаного складу злочину не охоплюють подальші правові дії, вчинені від імені цієї юридичної особи після її створення (придбання) та подальшу господарську діяльність вказаного підприємства. Визначальною ознакою цього складу злочину є наявність спеціальної мети саме в момент створення (придбання) суб`єкта підприємницької діяльності - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У постанові від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а ВС висловився: у вироках, на які посилається відповідач, зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироках не встановлено. Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили . Нарешті у постанові від 12.04.2018 у справі №826/1571/16 ВС було підкреслено, що вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником та контрагентом тільки, якщо він містить посилання саме на ці операції. ( Посилання податкового органу на вирок суду …як на підтвердження доводів щодо безтоварності господарських операцій Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю судом до уваги не беруться, оскільки дані обставини не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, а також з огляду на те, що зазначений вирок не утримує в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій Товариства із названим контрагентом ).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 14.06.2021 за №0083200703, №0083250703, №0083240703, №0083380703, №0083390705, прийняті Головним управління ДПС у Запорізькій області, є такими, що винесені протиправною, а тому підлягають скасуванню.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення №0076940717 від 02.06.2021 про застосування до Скаржника штрафних санкцій у розмірі 1297,31 грн. та про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі +2594,61 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717 зі сплати заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 2594,61 грн., суд зазначає про таке.

Як встановлено судом вище, 14.09.2021 ТОВ Промелектроніка отримало рішення від контролюючого органу вищого рівня від 08.09.2021 №20526/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717, на рішення від 02 червня 2021 року №0079200717, на рішення №0076940717 від 02.06.2021. Згідно з даним рішенням, адміністративна скарга частково задоволена, а саме рішення від 02 червня 2021 року №0079200717 про застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 170 грн. на підставі п.7 ч. 11 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування скасувати та вважати відкликаним; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717, рішення №0076940717 від 02.06.2021 про застосування до Скаржника штрафних санкцій у розмірі 1297,31 грн. залишити без змін. Отже, рішення від 02 червня 2021 року №0079200717 про застосування до Позивача штрафних санкцій у сумі 170 грн. на підставі п.7 ч. 11 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в судовому порядку не оскаржується внаслідок його відкликання ДПС України.

Натомість, згідно з платіжним дорученням №3354 позивачем було сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 228,60 грн., а згідно з платіжним дорученням №3355 від 12.08.2015 позивачем також було сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 2366,01 грн.

Отже, 12.08.2015 скаржником разом було сплачено єдиного соціального внеску 2366,01 грн. + 228,60 грн. = 2594,61 грн. (саме ту суму, яку контролюючий орган виставляє недоїмкою зі сплати єдиного соціального внеску).

Спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами в редакціях на час перебігу спірних правовідносин: Податковий кодекс України (ПК України), Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Закон №2464), Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 (Інструкція №449).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (ч. 1 ст. 5 Закону №2464).

За змістом ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, поміж іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. (ч. 4 ст. 25 Закону №2464).

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Рішенням №0076940717 до скаржника застосовано максимальний штраф у розмірі 50 % 1297,31 грн.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми (пп. 3 п. 2 Розділу VII Інструкції №449).

Резюмуючи викладене, штрафні санкції можуть накладатись за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в разі донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, скаржником же своєчасно було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, відповідно, у Головного управління ДПС у Запорізькій області були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464).

Днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464).

З огляду на встановлені обставини та наведене нормативне обґрунтування, суд дійшов висновку про протиправність рішення №0076940717 від 02.06.2021 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717, та відповідно, їх скасування.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим такі рішення та вимога підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 24510970) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 14.06.2021 за №0083200703, №0083250703, №0083240703, №0083380703, №0083390705.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0076940717 від 02.06.2021.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2021 №Ю-0076840717.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕЛЕКТРОНІКА сплачену суму судового збору у розмірі 56750,00 грн. (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 02.02.2022.

Суддя М.С. Лазаренко

Дата ухвалення рішення25.01.2022
Оприлюднено15.02.2022
Номер документу103157021
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Судовий реєстр по справі —280/9301/21

Ухвала від 31.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 07.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Рішення від 24.01.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Рішення від 24.01.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Ухвала від 23.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 10.01.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Постанова від 13.12.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Постанова від 13.12.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Ухвала від 25.08.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Ухвала від 18.07.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні