Рішення

від 24.01.2022 по справі 340/9113/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9113/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, с. Кетрисанівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська область,27247

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Кетрисанівської сільської ради "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19.05.2021 р. №1102;

2) зобов`язати Кетрисанівську сільську раду на найближчій сесії, з дня набрання законної сили рішенням суду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки /кадастровий номер - 3520881200:02:000:0510 у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (код КВЦПЗ А 01.03) загальною площею 2,00 га за адресою - Буховецька сільська рада Бобринецький район Кіровоградська область.

Ухвалою суду від 23.11.2021 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволені вимог зазначивши, що рішенням відповідача правомірно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності вимогам земельного законодавства України (вх.№37885/21 від 10.12.2021).

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№38064/21 від 13.02.2021).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Буховецької сільської ради Кіровоградської області №404 від 12.06.2020 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.25).

Кропивницькою філією Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Буховецької сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 3520881200:02:000:0510 .

Вказаний проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, про що складено висновок від 27.11.2020 №19287/82-20 (а.с.27).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Рішенням шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19.05.2021 №1102 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з таких підстав: з метою уникненням загрози збільшення вітрових та водних ерозійних процесів на території Кетрисанівської сільської ради та, відповідно до рішення п`ятої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.02.2021 року №156 "Про створення громадських пасовищ на території Кетрисанівської сільської ради", земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення під пасовищами, які не надані у власність і користування та розташовані за межами населених пунктів на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, відведено під громадські пасовища (КВЦПЗ 18.00) (а.с.32).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 9, 10 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, суд зауважує, що положення частини 9 статті 118 Земельного кодексу України не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України було доповнений пунктом 24, яким, передбачено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Як зазначив відповідач, підставою відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою стало те, що, відповідно до рішення п`ятої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради від 26.02.2021 №156, земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення під пасовищами, які не надані у власність і користування та розташовані за межами населених пунктів на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, відведено під громадські пасовища.

Матеріали справи містять копію рішення п`ятої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.02.2021 №156, яким сільська рада вирішила: створити громадські пасовища на території Кетрисанівської громади (пункт 1); затвердити Положення про громадські пасовища, які створюються в адміністративних межах Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (пункт 2); надати дозвіл Кетрисанівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 5660 га пасовищ, за рахунок земель комунальної власності не наданих у власність і користування, для створення громадських пасовищ (код КВЦПЗ 18.00) розташованих за межами населених пунктів на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (пункт 3).

При цьому, в вказаному рішенні не наведено інформації щодо створення громадського пасовища на земельній ділянці комунальної власності, за рахунок якої позивач розробив проект землеустрою.

Згідно частини 2 статті 34 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

За змістом статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", згідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У цій справі відповідачем не було надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Матеріали даної справи не містять доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення на території сільської ради громадського пасовища, формування такої земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

При цьому, рішення п`ятої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 26.02.2021 №156 є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, а його прийняття не означає позитивного вирішення питання по суті.

Інших обставин, які б свідчили про неможливість ведення позивачем на земельній ділянці особистого селянського господарства в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено.

Приписами пункту "а" частини 2 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Таким чином, наведена норма свідчить про наявність у позивача права щодо використання земельної ділянки як пасовища в межах ведення особистого селянського господарства.

Крім того, інших, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою у оскаржуваному рішенні не наведено.

Відтак, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що рішення від 19.05.2021 №1102 прийняте у порушення вимог Земельного кодексу України та не відповідає критеріям відповідності, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, як протиправне.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає таке.

Як зазначалось, ст.118 Земельного кодексу України прямо передбачено обов`язок органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення у випадку надання погодженого проекту землеустрою. Крім того, ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України також передбачено право особи на оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або у випадку залишення клопотання без розгляду.

Судом встановлено, що станом на день винесення спірного у справі рішення було наявне позитивне рішення належного суб`єкта владних повноважень про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, проект землеустрою погоджено експертом держаної експертизи, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність шляхом прийняття, у встановленому законом порядку, відповідного рішення. Тобто, відповідач вирішив дане питання у порядку, що відповідає вимогам чинного законодавства. В той же час, як встановлено судом, таке рішення є необґрунтованим, оскільки не містить жодної визначеної ЗК України правової підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства свідчать про те, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення, підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Кетрисанівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2га для ведення особистого селянського господарства за адресою - Кіровоградська область, Кропивницький район, Буховецька сільська рада.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09 січня 2020 року у справі №812/1264/17 (№К/9901/46454/18).

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

При цьому, оцінка поданих особами і самостійно зібраних судом доказів в адміністративних справах здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат у справі, то згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 951.60 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 6 сесії 8 скликання Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність /шляхом безоплатної передачі/ для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19.05.2021 р. №1102.

Зобов`язати Кетрисанівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /кадастровий номер - 3520881200:02:000:0510/ у власність шляхом безоплатної передачі, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А 01.03) загальною площею 2,00 га за адресою - Буховецька сільська рада Бобринецький район Кіровоградська область, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 951,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кетрисанівської сільської рад Кропивницького району Кіровоградської області .

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко