Рішення

від 10.01.2022 по справі 440/12668/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/12668/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області про призначення і проведення службового розслідування нещасного випадку, викладену у листах від 27.09.2021 №Н-17Л.К. та № Н 3634 л.к. від 06.10.2021;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області призначити і провести службове розслідування нещасного випадку, що стався 09.03.2013 під час виконання службових обов`язків та повноважень в період перебування позивача на посаді старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, оформивши його результати з урахуванням вимог "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

Під час розгляду справи суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області (далі також відповідач, ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги позивач мотивував протиправною бездіяльністю відповідача щодо непроведення службового розслідування нещасного випадку та нескладення актів службового розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5 з ОСОБА_1 , який стався 09.03.2013 у період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України, під час якого останнім були отримані тілесні ушкодження, оскільки факт отримання ОСОБА_1 травм під час виконання службових обов`язків підтверджуються медичними документами, в яких зазначено обставини їх отримання під час виконання обов`язків. Однак, на звернення позивача, відповідач відмовляється від проведення службового розслідування за даним фактом.

26.11.2021 судом одержано відзив Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на позов, у якому комісія заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що проведення розслідування нещасного випадку покладається на той підрозділ, в якому працював потерпілий на момент нещасного випадку. В даному випадку, станом на 11.03.2013 ОСОБА_1 проходив службу в Полтавському РВ УМВС України в Полтавській області. Тому проведення розслідувань нещасного випадку належить виключно до компетенції Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, як до самостійно відокремленого підрозділу. 08.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 08675080). При цьому, Єдиний державний реєстр не містить даних про наявність у Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області правонаступника. Виходячи з приписів законодавства така функція (повноваження) Полтавського РВ. як проведення розслідувань нещасних випадків відповідно до Порядку №1346 не могла бути передана до УМВС України в Полтавській області. Відтак, правові підстави для проведення вказаного розслідування саме УМВС, як окремою юридичною особою (яка не є правонаступником ОСОБА_2 ), відсутні.

01.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, яка містить аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Станом на 09.03.2013 ОСОБА_1 працював на посаді старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, що учасниками справи не заперечується та фактично визнається відповідачем.

09.09.2021 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області за вх.№Н-3600л.к. надійшла заява колишнього старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 , в якій останній просив надати акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1, а у випадку його відсутності призначити проведення службового розслідування та скласти відповідні акти по нещасному випадку, що стався з ним в період проходження служби в ОВС, а саме, 11.03.2013.

Листом від 27.09.2020 №Н-17л.к. Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області повідомила ОСОБА_1 про те, що матеріалів службового розслідування нещасного випадку, який стався 11.03.2013 з ОСОБА_1 , на архівному зберіганні не виявлено. Окремо зазначено, що відповідно до пункту 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи. У зв`язку з тим, що станом на 11.03.2013 ОСОБА_1 працював на посаді старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, проведення розслідування випадку, який з ним трапився, відносилося до компетенції Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Станом на 08.11.2019 було закінчено ліквідаційну процедуру та внесено запис про припинення Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області як юридичної особи публічного права, що унеможливлює направлення заяви ОСОБА_1 за належністю.

04.10.2021 колишній старший слідчий СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області Новосядлий А.В. звернувся до ГУНП в Полтавській області зі заявою, в якій просив провести службове розслідування нещасного випадку, що мав місце 09.03.2013 за участю старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області Новосядлого А.В. під час виконання службових обов`язків та повноважень і видати відповідний акт із урахуванням службових завдань, які виконувалися ОСОБА_1 на момент травмування.

Листом від 06.10.2021 №Н-3634л.к. відповідач поінформував ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи. У зв`язку з тим, що станом на 09.03.2013 ОСОБА_1 працював на посаді старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, проведення розслідування випадку, який з ним трапився, відносилося до компетенції Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Станом на 08.11.2019 було закінчено ліквідаційну процедуру та внесено запис про припинення Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області як юридичної особи публічного права, що унеможливлює направлення заяви ОСОБА_1 за належністю.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області щодо проведення розслідування нещасного випадку, який стався 09.03.2013 у період проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ України та під час якого останнім були отримані тілесні ушкодження, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Норми права, що підлягають застосуванню

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для правильного вирішення публічно-правого спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 14.10.1992 №2694-XIІ "Про охорону праці" (далі - Закон №2694-XIІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров`я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

За приписами статті 1 Закону №2694-XIІ охороною праці є система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до статті 14 Закону №2694-XIІ працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, було затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Пунктом 2.2 Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2) (пункт 2.4 цього Порядку №1346).

За змістом пункту 3.1 Порядку №1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Пунктом 3.4 Порядку №1346 визначено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

У свою чергу, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення) (пункт 3.5 Порядку №1346).

Відповідно до пункту 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Висновки щодо правозастосування

За змістом відзиву на позовну заяву, в якості підстави для відмови у проведенні розслідування нещасного випадку, що зі слів ОСОБА_1 стався з ним 09.03.2013, слугувало те, що функція (повноваження) Полтавського РВ як проведення розслідувань нещасних випадків відповідно до Порядку №1346 не могла бути передана до УМВС України в Полтавській області. Відтак, правові підстави для проведення спірного розслідування саме УМВС, як окремою юридичною особою (яка не є правонаступником Полтавського РВ), відсутні.

Суд не приймає цього аргументу в якості належної підстави для оскаржуваної відмови.

Адміністративними судами України, у тому числі Верховним Судом, неодноразово виловлювалася стала правова позиція, згідно якої державний орган не може бути припинений без правонаступника, якщо тільки держава не відмовилася від відповідної державної функції взагалі.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Також у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16 Верховний Суд вказує: при визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є єдиним органом, який слід вважати таким, що йому передані відповідні функції підрозділу, де працював позивач, та цей же відповідач є єдиним на даний час органом, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

З приводу власне підстав для проведення розслідування нещасного випадку, суд вказує на таке.

З наведених вище положень Порядку №1346 слідує, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі №823/346/17 та від 19.02.2020 у справі №580/864/19.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 3.19 Порядку №1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

В аспекті наведеної правової норми чітко слідує, що нещасний випадок, який стався з позивачем 09.03.2013, має розслідуватися згідно із Порядком №1346.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 09.09.2021 та 04.10.2021 звертався до відповідача зі заявами про розслідування нещасного випадку, який стався з ним при виконанні службових обов`язків у період проходження служби, однак отримав відмови листами від 27.09.2021 №Н-17л.к. та від 06.10.2021 №Н-3634л.к. у проведенні цього розслідування, у зв`язку з тим, що станом на 09.03.2013 ОСОБА_1 працював на посаді старшого слідчого СВ Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, а тому проведення розслідування випадку, який з ним трапився, відносилося до компетенції Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, як юридичної особи публічного права, що 08.11.2019 припинена.

Між тим, аналіз змісту наведених положень Порядку №1346 дає підстави для висновку, що єдиною підставою організації розслідування нещасного випадку є одержання керівником повідомлення про нещасний випадок, і керівник підрозділу, у свою чергу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією (пункт 3.5 Порядку).

Тож саме рішення (відмова) ліквідаційної комісії є формою виконання повноважень, покладених на даний орган.

Таким чином, при зверненні позивача зі заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався 09.03.2013, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування нещасного випадку.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в проведенні розслідування нещасного випадку, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 01.11.2019 року у справі №823/346/17 у аналогічних правовідносинах.

Як наслідок, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом: - визнання протиправною відмови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 09.03.2013, викладеної у листах Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 27.09.2021 №17л.к. та від 06.10.2021 №Н-3634л.к.; зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 09.03.2013 згідно поданих заяв від 09.09.2021 та від 04.10.2021 вх.№Н3634л.к. та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Позивач поніс витрати зі сплати судового збору за подання цього позову 908,00 грн.

Зважаючи на факт задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 08592276) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службового розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 09.03.2013, викладену у листах Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 27.09.2021 №17л.к. та від 06.10.2021 №Н-3634л.к.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести службове розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 09.03.2013 згідно поданих заяв від 09.09.2021 та від 04.10.2021 вх.№Н3634л.к.; оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков