Рішення

від 26.01.2022 по справі 560/10407/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10407/21

РІШЕННЯ

іменем України

26 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації, Летичівської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо неправильного нарахування та не виплати заробітної плати в грудні 2020 року ОСОБА_1 , стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 21318806) як правонаступника Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 8366,75 гривень заборгованості по виплаті заробітної плати та 1473,92 гривень компенсації за невикористану відпустку, та середній заробіток за весь період затримки починаючи з дня виникнення заборгованості з 01 січня 2021 року по день винесення рішення суду, з розрахунку 580,98 гривень (середньоденний заробіток) х кількість днів заборгованості з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, та моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що розпорядженням голови комісії з реорганізації Летичівської райдержадміністрації №7/2021-р/к-2 від 28.01.2021 року звільнена з посади начальника архівного відділу Летичівської районної державної адміністрації у порядку переведення в Летичівську селищну раду Хмельницької області на підставі частини 5 статті 36 КЗпП. Зазначає, що в грудні 2020 року у роботодавця виникла заборгованість по її заробітній платі в сумі 8366,75 грн, оскільки їй неправильно нарахована та виплачена заробітна плата. У зв`язку з цим, позивачка просить також стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральну шкоду.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У поданому відзиві на позов Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області не заперечує щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати. Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн вважає її завищеною, а витрати пов`язані з підготовкою позову до суду та розглядом справи в суді неспівмірними з складністю цієї справи.

Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області правом на подання відзиву на позов не скористалася. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Розпорядженням голови комісії з реорганізації Летичівської районної державної адміністрації від 28.01.2021 №7/2021-р/к-2 ОСОБА_1 звільнена 01.02.2021 року з посади начальника архівного відділу Летичівської районної державної адміністрації у зв`язку з реорганізацією.

Відповідно до довідки про зарплату від 17.03.2021 року №42/01-05-49/2021-11, виданої Хмельницькою районною державною адміністрацією, позивачці за грудень 2020 року виплачено 1824,17 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо нарахування та виплати заробітної плати в грудні 2020 року, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

За змістом частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд встановив, що за результатами інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Хмельницькій області встановлена наявність заборгованості з виплати заробітної плати позивачці за грудень 2020 року в розмірі 6546,05 грн.

У зв`язку з цим, позивачці під час звільнення неправильно нараховані та недоплачені такі суми: заробітна плата за грудень 2020 року в сумі 8366,75 грн, компенсація за невикористану відпустку в сумі 1473,92 грн.

Заборгованість підтверджена листом Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби з питань праці від 17.02.2021 №1045/2021, розрахунковою відомістю нарахування заробітної плати за грудень 2020 року, розрахунком суми грошової допомоги, індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідкою про зарплату Хмельницької районної державної адміністрації від 17.03.2021 №42/01-05-49/2021-Л.

Таким чином, заборгованість Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо випоати заробітної плати позивачці становить 9840,67 грн.

У відзиві на позов Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області визнала правомірними вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 8366,75 гривень заборгованості по виплаті заробітної плати та 1473,92 гривень компенсації за невикористану відпустку.

Суд враховує, що приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються" визначено, що якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області (код ЄДРПОУ 21314961) перебуває в стані припинення.

При цьому правонаступником Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області є Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області (код ЄДРПОУ 21318806).

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 8366,75 грн заборгованості по виплаті заробітної плати та 1473,92 грн компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим, статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Зміст статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, які встановлюють обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №120/1407/19-а.

Таким чином, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні є передчасною та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимоги позивачки в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, суд враховує таке.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, позивачка не надала суду жодного доказу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Тому, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки стосовно відшкодування їй моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача усіх судових витрат, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн позивачка надала суду договір про надання правової допомоги від 26.03.2021; додаток №1 від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26.03.2021, додаткову угоду від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордера №73 від 05.11.2021.

Відповідач подав до суду заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вказує, що при вирішенні питання щодо відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу має бути враховано принцип співмірності, оскільки дана справа є незначної складності, визначений розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн є необґрунтованим.

Суд встановив, що за умовами укладеного між ОСОБА_2 (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) договору про надання правової допомоги від 26.03.2021:

- предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у адміністративній справі, що розглядатиметься Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі (пункт 1.1);

- гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом виконаних робіт (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року гонорар адвоката з урахуванням п.4.1 договору, є фіксованим та становить 10000 гривань, що включає в себе всі витрати, які нестиме адвокат, у зв`язку з наданням послуг клієнту.

За змістом додатку №1 від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26.03.2021, яким є акт здачі-приймання наданих послуг, адвокат надав такі послуги: попереднє опрацювання матеріалів, формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява), представництво в суді.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №73 від 05.11.2021 позивачка сплатила 10000,00 грн за надання правової допомоги.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування позивачці витрат, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Так, такі послуги адвоката як попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють дані відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, охоплюються послугою підготовка процесуальних документів по справі. Як наслідок, вказані витрати адвоката у загальному розмірі 2000,00 грн не відповідають критерію "неминучості", охоплюються іншою послугою, вартість якої вже включена у розрахунок, а тому не належать розподілу.

Крім того, суд враховує, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судових засідань за участю учасників судового процесу. Отже, підстави для стягнення на користь позивачки 6000,00 грн за представництво в суді відсутні.

Враховуючи викладене, заявлений позивачкою до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому розмір таких витрат слід зменшити до 2000,00 грн, а саме за складання адміністративного позову.

Тому, необхідно стягнути на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області в розмірі 2000,00 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог судовий збір необхідно стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України .

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, що полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати в грудні 2020 року.

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 8366,75 грн заборгованості по виплаті заробітної плати, 1473,92 грн компенсації за невикористану відпустку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька районна державна адміністрація (вул. Камянецька, 122/2,Хмельницький,Хмельницька область,29016 , код ЄДРПОУ - 21318806)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук