Ухвала

від 31.01.2022 по справі 369/15747/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника ТОВ «АРТЕЛЬ» ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Києво-Святошиської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на:

-вантажний фургон маловантажний - В: марки «RENAULT TRAFIC» № кузова НОМЕР_1 ;

-вантажний сідловий тягач - Е, марки «Renault Magnum 460.18., № кузова НОМЕР_2 ;

-напівпричіпKrone Profi Liner 5D WKESD000000366125;

-легковийавтомобіль марки «Lexus GS 350»,№ кузова НОМЕР_3 , чорного кольору, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , обєм двигуна 3500 см. куб., повна маса 2120 кг., із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися рухомим майном, а саме: переліченими вище та зазначеними в пункті 1 транспортними засобами, незастосування заборони розпорядження та користування якими може призвести до зникнення, пошкодження майна або настання інших наслідків, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту намайно з метою забезпечення збереження речових доказів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ТОВ «АРТЕЛЬ» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

Щодо строку апеляційного оскарження, представник зазначає, що судовий розгляд клопотання прокурора ОСОБА_7 про арешт майна здійснювався без участі представника ТОВ «АРТЕЛЬ», копія оскаржуваної ухвали була отримана адвокатом ОСОБА_6 лише 19 листопада 2021 року, що підтверджується відповідною розпискою, копія якої додається, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений не був.

Як зазначає представник, власником усього майна товариства є, власне, товариство і у разі, якщо внаслідок кримінального правопорушення таке майно вибуло з власності товариства, потерпілою є така юридична особа, а не її учасник.

Таким чином, будь-які дії службових осіб або учасників ТОВ «Техноарт», які були вчинені протягом 2017-2019 років не могли заподіяти шкоду ОСОБА_8 , а відтак на думку апелянта, висновки суду першої інстанції не відповідаютьфактичним обставинам кримінального провадження, що на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з істотним порушенням ст. 170 КПК України, оскільки арештовані транспортні засоби не є доказами вчинення будь-якого кримінального правопорушення або проступку і були відчужені відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, щопредставником власника майна не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року, з огляду на положення абзацу 2 ч. 3ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020110200000578 від 31 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.358, ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що до Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_9 , що діє інтересах ОСОБА_8 , з приводу неправомірних дій невідомих осіб щодо підробки установчих, фінансово-господарських, та інших документів ТОВ «Техноарт», та викрадення грошових коштів з рахунків ОСОБА_8 .

10 грудня 2020 року прокурор Києво-Святошиської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Києво-Святошиського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на:

-вантажний фургон маловантажний - В: марки «RENAULT TRAFIC» № кузова НОМЕР_1 ;

-вантажний сідловий тягач - Е, марки «Renault Magnum 460.18., № кузова НОМЕР_5 617GKA000010465;

-напівпричіпKrone Profi Liner 5D WKESD000000366125;

-легковийавтомобіль марки «Lexus GS 350»,№ кузова НОМЕР_3 , чорного кольору, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , обєм двигуна 3500 см. куб., повна маса 2120 кг., із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися рухомим майном, а саме: переліченими вище та зазначеними в пункті 1 транспортними засобами, незастосування заборони розпорядження та користування якими може призвести до зникнення, пошкодження майна або настання інших наслідків, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 рокузадоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на вказане майно, з метою збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12020110200000578, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обгрунтованого висновку, що воно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому на нього необхідно накласти арешт.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та правомірно визнане речовими доказами.

Тому твердження апелянта про те, що в матеріалах справи немає жодних даних, які б давали підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу, є такими, що не грунтуються на матеріалах справи.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Отже, доводи, на які посилається в апеляційній скарзі представник, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст.174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,307,309, 376,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Києво-Святошиської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на:

-вантажний фургон маловантажний - В: марки «RENAULT TRAFIC» № кузова НОМЕР_1 ;

-вантажний сідловий тягач - Е, марки «Renault Magnum 460.18., № кузова НОМЕР_5 617GKA000010465;

-напівпричіпKrone Profi Liner 5D WKESD000000366125;

-легковий автомобіль марки «Lexus GS 350»,№ кузова НОМЕР_3 , чорного кольору, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , обєм двигуна 3500 см. куб., повна маса 2120 кг., із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися рухомим майном, а саме: переліченими вище та зазначеними в пункті 1 транспортними засобами, незастосування заборони розпорядження та користування якими може призвести до зникнення, пошкодження майна або настання інших наслідків, що може перешкодити кримінальному провадженню залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «АРТЕЛЬ» ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/53/2022

Єдиний унікальний номер справи 369/15747/20

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_10 .

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1