Постанова

від 07.02.2022 по справі 754/17465/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року м. Київ

Справа № 754/17465/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/3054/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на рішення Деснянського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Гринчак О.І. 01 вересня 2021 року у м. Києві, повний текст рішення складений 16 вересня 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за необліковану електричну енергію у сумі 117820,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач. Однак, під час перевірки 26 грудня 2013 року представниками позивача за адресою відповідача виявлено самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі, поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори (джерело живлення ПЛ-0,4 кв-СБ-6762/4) до господарських приміщень, з метою безоблікового споживання електричної енергії, про що складено акт про порушення №23895. На засіданні комісії було вирішено провести розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН відповідно п. 3.4 Методики за формулою (2.7). Нарахована сума склала 117820,83 грн. Вказана сума була стягнута судовим наказом, однак ухвалою Деснянського районного суду від 30 січня 2020 року у справі №754/20758/14-ц цей судовий наказ був скасований. Оскільки сума вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачемправил користування електричною енергією, відповідачем не сплачена, тому позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року позов ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення зафіксований представниками позивача в акті №23895 від 26 грудня 2013 року. Порушення саме відповідачем підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме схемою порушення доданою до акту, Протоколом № 2004 від 24 березня 2014 року засідання комісії з розгляду акта порушення № 23895 від 26.12.2013, показаннями свідків в судовому засіданні. Судом також враховано, що відповідач є директором Благодійного фонду «Мустанг», який судовим рішенням у господарський справі було виселено з приміщень, до яких йшло постачання необлікованої енергії. Тому суд вважав доведеними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за необліковану електричну енергію у сумі 117820,83 грн.

Водночас, враховуючи заяву відповідача та відсутність зазначення позивачем поважних причин, які перешкоджали йому (чи його попереднику) звернутися до суду саме із позовом про стягнення коштів з відповідача протягом строку, який обчислюється з 09 травня 2014 року по 09 травня 2017 року, тобто в межах позовної давності, суд застосував наслідки пропуску цього строку та відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав.

Не погодилось із зазначеним рішенням суду ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», представником товариства подана апеляційна скарга, в якій він посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказують на те, що вони погоджуються з висновками суду першої інстанції про доведеність позовних вимог, однак не погоджуються щодо застосування наслідків пропуск строку позовної давності, так як вони в межах строку позовної давності в грудні 2014 року звернулись до суду, який видав судовий наказ, тим самим був перерваний строк позовної давності. Лише в січні 2020 року даний наказ був скасований і позивач отримав право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», що підтверджується їх Статутом, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1683/21.1/7-16 від 21 лютого 2016 року /а.с.8-15/.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (приватний будинок), за вказаною адресою на його ім`я відкритий обліковий рахунок щодо споживання електричної енергії, що надається позивачем /а.с.20-29,51/.

З доповідної записки від 18 грудня 2013 року вбачається, що працівник позивача електромонтер ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що під час виконання робіт по звірці схеми підключень побутових споживачів від ПЛ-0,4 кВ по вулиці Ушицькій, 18 грудня 2013 року було виявлено відгалуження КПЛ -0,4 кВ (від 4-ї опори ПЛ-0,4 кВ по вул. Ушицькій) в бік безхазяйних приміщень колишньої військової частини. Відгалуження не мало позначень оперативних на опорі ПЛ, а мешканці військових бараків повідомили, що тепер вони розводять коней, котрі належать громадянину Чурону, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . До приладів обліку працівника не допустили, що підтверджує підозру на безоблікове користування електроенергією /а.с.30/.

Згідно з актом про порушення №23895 від 26 грудня 2013 року під час перевірки представниками позивача за адресою відповідача АДРЕСА_1 . Биківня виявлено порушення, а саме: порушення статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», пунктів 9, 18, 32 ПКЕЕН - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі, поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори (джерело живлення ПЛ- 0,4 кв - СБ-6762/4) до господарських приміщень, з метою безоблікового споживання електричної енергії.

Представниками енергопостачальника під час фіксації порушення споживачем ПКЕНН, за допомогою наступних типів засобів вимірювальної техніки: штангенциркуля (інвентаризаційний № 072928) було проведено виміри матеріалу проводу (кабелю), перерізу проводу (кабелю) мм. кв.

Внаслідок проведених замірів з використанням штангенциркуля було визначено: параметри самовільного підключення: матеріал проводу - алюміній; переріз проводу 3 x 16+1 х 10 мм.кв., що згодом було використано як вихідні дані з метою проведення розрахунку необлікованої електричної енергії.

Даний акт складено та підписано трьома представниками енергопостачальника: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При цьому, зазначено, що споживач ОСОБА_1 від підпису відмовився. До акту додано схему підключення та фотоматеріали /а.с.31-37/. Особи, що склали цей акт ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в суді першої інстанції були допитані в якості свідків і підтвердили обставини, викладені в акті.

Крім того, позивачем складено Акт про усунення порушення ПЕЕЕ (ПКЕЕН) від 26 грудня 2013 року, Акт технічної перевірки та схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб у побутового споживача від 26 грудня 2013 року, за яким встановлено користування електроенергією поза приладом обліку відкритим способом /а.с.38-40/.

Протоколом № 2004 від 24 березня 2014 року засідання комісії з розгляду акта порушення №23895 від 26 грудня 2013 року прийнято рішення про проведення нарахування, згідно п. 3.4 за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ (ПКЕЕН) за період з 29 грудня 2012 року по 28 грудня 2013 року та визначено вартість не облікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн /а.с.45-46/.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 03/31/7-2481 від 25 березня 2014 року про сплату вартості необлікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн, протягом 30 календарних днів з дня отримання листа /а.с.47/. Відповідач вказаний лист отримав 08 квітня 2014 року /а.с.48/, однак кошти не сплатив.

Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року у справі № 754/20758/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» вартість необлікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн /а.с.16/. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року у справі № 754/20758/14-ц скасовано вказаний судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» заборгованості за необліковану електроенергію /а.с.17-18/.

З ухвали Господарського суду міста Києва від 23 березня 2015 року у справі №910/23741/13 вбачається, що судом було змінено спосіб виконання рішення Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, а саме постановлено: «Виселити Благодійний фонд «Мустанг» (м. Київ, вул. Ушицька, буд. 30) з нерухомого майна будівель за адресою: Київська обл., с. Биківня,в/м № 226,інв. №15 площею 241,8 кв.м., інв. №16 площею 45,7 кв.м, інв. №17 площею 64,2 кв.м., інв. №18 площею 156,6 кв.м., інв. №19 площею 156 кв.м., інв №20 площею 195,7 кв.м., загальною площею 860 кв.м та передати його Київському квартирно-експлуатаційному Управлінню Міністерства оборони України /а.с.123-124/.

Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в листі №303/6/28/1540 від 15 серпня 2018 року, наданим у відповідь на лист Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня», повідомило про те, що земельні ділянки вивільнених військових містечок, у тому числі військового містечка № НОМЕР_1 , перебувають у користуванні землекористувача Міністерства оборони України та плануються до використання для потреб оборони за призначенням, в тому числі під будівництво житла для військовослужбовців /а.с.67/.

Згідно з актом обстеження Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня» від 13 лютого 2019 року комісією (до складу якої входив і відповідач), було проведено обстеження стану електропостачання та зняття показників лічильника у нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що до даного нежилого приміщення підведений електрокабель від опори поблизу будинку № 30, лічильник знаходиться у робочому стані, опломбований. До цього акту додані схеми без підпису та визначення осіб, що їх склали /а.с.68-70/.

Вирішуючи спір по суті апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В порядку ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до п.1 Загальних положень Правил користування електричної енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року, Правила регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обовязкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до п.48 ПКЕЕН споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: порушення правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку.

Питання пов`язані з порядком виявлення, фіксації та розгляду фактів в тому числі і розкрадання електричної енергії врегульовані п.53 ПКЕЕН.

Пунктом 53 ПКЕЕН передбачено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату. Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. У разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення). Якщо між споживачем і енергопостачальником не досягнуто згоди щодо користування електричною енергією, її оплати, збереження приладів обліку тощо, спірні питання вирішуються в установленому законодавством порядку.

За п.3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04 травня 2006 року (далі - Методика), вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог Правил в разі виявлення порушень Правил, зокрема самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) без порушення схеми обліку (підпункт 4 пункту 3.1).

Відповідно до п. 3.3 Методики (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється:

за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії;

за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір вартості необлікованої електричної енергії;

за кількістю днів у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника - із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення;

у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричної мережі після припинення електропостачання у зв`язку з порушенням ПКЕЕН - із дня припинення електропостачання електроустановки споживача до дня повторного припинення електропостачання, але не більше ніж за три роки;

За пунктом 3.5. Методики визначено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 3.1 цієї глави у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, та порушень, зазначених у підпунктах 5, 6 пункту 3.1 Методики, добовий обсяг споживання електричної енергії W (кВт.год) через проводи, якими здійснене самовільне доб.с.п. підключення або підключення поза приладом обліку, визначається за формулою (2.7) Методики.

У межах даного предмета спору доказуванню підлягали обставини, пов`язані з встановленням обставин використання необлікованої енергії, тобто конкретним порушенням Правил, тому дослідженню і оцінці підлягали такі докази, як акт порушення, протокол засідання комісії, розрахунок суми збитків, повідомлення про оплату по акту про порушення.

Саме дотримання умов та порядку складання акту про порушення відповідно до вищезазначених Правил може бути належною підставою для прийняття рішення про притягнення особи, яка порушила Правила, до відповідальності, оскільки відповідно до пункту 3.1. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачамиправил користування електричною енергією, затвердженоюпостановою НКРЕ № 562 від 04 травня 2006 року, ця Методика застосовується на підставі акту про порушення, складеного з урахуванням вимог Правил.

Факт порушенняПравил користування електричною енергієюдля населення, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника підтверджується актами про порушення, підписаними трьома представниками позивача та свідками, що підтверджує їх дійсність, а також, що вказані акти відповідають вимогам вищезазначених Правил та містять усі передбачені законодавством дані, необхідні та достатні для визначення обсягу і вартості необлікованої електричної енергії, зокрема за пунктами 3.3, 3.5 та формулою 2.7 Методики. Вказане в силу п. 53 ПКЕЕН є достатнім для дійсності акту.

Таким чином, позивачем правомірно нарахована сума заборгованості за не обліковану енергію в розмірі 117820,83 грн. До того ж, вказана сума і наведені розрахунки не спростовні стороною відповідача в ході розгляду справи. Судом не прийняті до уваги посилання відповідача на притягнення його як неналежного відповідача, суд вважав доведеними обставини щодо використання саме ним не облікованої енергії. Відповідач не спростовує вказані висновки суду, правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не скористався. Позивач в апеляційній скарзі в цій частині погоджується з висновками суду першої інстанції.

В порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 цієї норми законодавства).

В даній справі, в цій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так це виходить за межі апеляційного перегляду справи.

Доводи апеляційної скарги позивача стосуються висновків суду першої інстанції щодо застосування наслідків пропуску строку позовної даності, що і визначено судом підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В порядку визначеному ч.ч.2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в Постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до судусаме позовудо належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та субєктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після предявлення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інститут наказного провадження був запроваджений у цивільному процесі України з 1 вересня 2005 року, коли набрав чинності ЦПК України. ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року. З того часу приписи статті 264 цього кодексу про переривання перебігу позовної давності залишаються незмінними, а перелік підстав такого переривання є вичерпним. Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обовязком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (п.п. 36-39 постанови ВП ВС).

Як вбачається з наведених вище обставин у даній справі, спірні правовідносини виникли в період з 26 грудня 2013 року по 24 березня 2014 року, так як актом № 23895 від 26 грудня 2013 року було виявлено порушення у вигляді самовільного підключення та використання електроенергії поза засобами обліку, а протоколом № 2004 від 24 березня 2014 року засідання комісії з розгляду вказаного акта прийнято рішення про проведення нарахування та визначені обсяг та вартість спожитої електроенергії.

Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року у справі № 754/20758/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» вартість необлікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн. Ухвалою Деснянського районного суду від 30 січня 2020 року скасовано вказаний судовий наказ.

При зверненні до суду з позовом позивач наводив ці обставини вказуючи на переривання строку позовної давності.

Відповідач 24 травня 2021 року звернувся до суду із заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якій вказував на те, що спірні правовідносини виникли в 2014 року, 24 березня 2014 року коли було прийнято рішення комісії провести нарахування йому заборгованості, тому трирічний строк позовної давності закінчився 23 березня 2017 року, позов був пред`явлений до суду лише в грудня 2020 року /а.с.126-127/.

Позивач надав свої заперечення на клопотання про застосування позовної давності, в яких наголошував на тому, що цей строк не пропущений, так як в межах строку позовної давності в грудні 2014 року вони звернулись до суду, який видав судовий наказ, тим самим був перерваний строк позовної давності. Лише в січні 2020 року даний наказ був скасований і позивач отримав право на звернення до суду в порядку позовного провадження /а.с.136-137/.

З огляду на зазначене, слід погодись з висновком суду першої інстанції про те, що звернення позивача з даним позовом здійснено з порушення строку позовної давності. При цьому звернення позивача із заявою про видачу судового наказу не може розцінюватися судом як підстава для переривання перебігу позовної давності. Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність застосування правової позиції викладеної Верховним Судом у Постанові від 21 березня 2018 року у справі № 61-3144св18 не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наявність іншої правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 для застосування єдиної судової практики.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не наводить поважних причин, які перешкоджали йому (чи його попереднику) звернутися до суду саме з позовом про стягнення коштів з відповідача протягом строку, який обчислюється з 09 травня 2014 року по 09 травня 2017 року, тобто в межах позовної давності. Крім того, позивачем не подано заяву про поновлення пропущеного строку позовної даності.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справ, дав їм належну правову оцінку, рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі відсутні.

В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки як позовні вимоги, так і вимоги апеляційної скарги до задоволення не підлягають, то відсутні підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук