Рішення

від 31.08.2021 по справі 754/17465/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2428/21

Справа №754/17465/20

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю:

секретаря судових засідань Чехун Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Галича О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за необліковану електричну енергію у сумі 117820,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , (далі також відповідач), є споживачем електричної енергії, яку постачає позивач. 26.12.2013 під час перевірки представниками позивача за адресою відповідача виявлено порушення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (далі по тексту також Правила користування електричною енергією, ПКЕЕН), а саме: порушення ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п.п. 9, 18, 32 ПКЕЕН самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі, поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори (джерело живлення ПЛ-0,4 кв-СБ-6762/4) до господарських приміщень, з метою безоблікового споживання електричної енергії, про що складено акт про порушення №23895. Відповідно до вимог ПКЕЕН, відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення. Комісією було встановлено, що акт складено правомірно. На засіданні комісії було вирішено провести розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН відповідно п.3.4 Методики за формулою (2.7). Нарахована сума склала 117820,83 грн. Ухвалою Деснянського районного суду від 30.01.2020 № 754/20758/14-ц скасовано судовий наказ за заявою ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за необліковану електроенергію. Оскільки сума вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, відповідачем не сплачена, тому позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача суму заборгованості, яка становить 117820,83 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.12.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 03.02.2021.

27.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позову, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки як вбачається зі змісту поданих позивачем до позовної заяви доказів за вимогою про стягнення вартості необлікованої електричної енергії (акт № 23895 від 26.12.2013 з додатками, доповідна записка) відгалуження електричної мережі від електроопори біля буд. АДРЕСА_2 . Биківня, спрямовується до приміщень, розташованих на іншому боці АДРЕСА_3 . За вказаною адресою розташована земельна ділянка загальною площею 16,51 га, що знаходиться у державній власності в підпорядкуванні МОУ (в/ч НОМЕР_1 , військове містечко 226). Нерухоме майно, що знаходиться на вказаній ділянці відповідно до остаточного рішення у господарській справі № 38/39-32/133 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011) належить Державі Україна через орган уповноважений управляти майном Міністерство оборони України, від імені якого діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління «Укроборонбуд». Позивачем не надано суду жодного доказу знаходження електроустановок у приміщеннях за адресою АДРЕСА_3 у власності відповідача або його права власності на такі електроустановки. Відповідач зазначає, що він не є споживачем електроенергії за адресою: АДРЕСА_3 . Також відповідач вказує на те, що не має відношення до приміщень, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 16,51 га, що знаходиться у державній власності в підпорядкуванні МОУ (в/ч НОМЕР_1 , військове містечко 226), що підтверджується листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/6/28/1540 від 15.08.2018 та актом обстеження ОСН «Комітет мікрорайону «Биківня» від 13.02.2019.

У судове засідання 03.02.2021 сторони з`явилися. Судом задоволено клопотання представника позивача про допит свідків та відкладено розгляд справи на 11.03.2021.

04.02.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача не погоджується з викладеною у відзиві позицією відповідача, оскільки відповідно до п. 53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем ПКЕЕН, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Відповідно до акту про порушення №23895 від 26.12.2013, акт складено та підписано трьома представниками енергопостачальника: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Таким чином, сама по собі відмова споживача електричної енергії від підпису акту про порушення під час складання та підписання трьома представниками енергопостачальника акту про порушення не є безумовною підставою вважати, що акт є недійсним, а складений акт про порушення є лише фіксацією правопорушення, яку було виявлено під час проведення енергопостачальником перевірки дотримання ПКЕЕН, та є одним із доказів. Комісією з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення встановлено, що акт складено правомірно та вирішено провести розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН відповідно п. 3.4 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562, за формулою (2.7), а нарахована сума складає 117820,83 грн.

Щодо неналежного відповідача, то сторона позивача у відповіді на відзив звертає увагу суду, що позивачем не зазначається адреса: АДРЕСА_3 , на яку посилається відповідач, оскільки порушення виявлено у господарських приміщеннях біля будинку №30. Водночас відповідач, заперечуючи проти своєї причетності до самовільного підключення у відзиві, досить добре обізнаний щодо характеристик об`єкту, де було виявлено безоблікове споживання електричної енергії та складено відповідний акт. Також позивач посилається на доповідну записку від 18.12.2013 електромонтера ОСОБА_6 , в якій зазначено: «під час виконання робіт по звірці схеми підключень побутових споживачів від ПЛ-0,4 кВ по вулиці Ушицькій, 18 грудня 2013 року було виявлено відгалуження КПЛ -0,4 кВ (від 4-ї опори ПЛ-0,4 кВ по вул. Ушицькій) в бік безхазяйних приміщень колишньої військової частини. Відгалуження не мало позначень на опорі ПЛ, а мешканці військових бараків повідомили, що тепер вони розводять коней, котрі належать громадянину Чурону, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . До приладів обліку не допустили, що підтверджує підозру на безоблікове користування електроенергією». Крім того, представник позивача виклав свої заперечення щодо акту обстеження від 13.02.2019, доданого відповідачем, посилаючись на те, що даний акт складений через 6 років після фіксування порушення; акт обстеження показників приладу обліку відповідно до ПКЕЕН проводяться тільки електропередавальною організацією.

У судове засідання 11.03.2021 учасники справи з`явились. Судом допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У судовому засіданні оголошено перерву до 21.04.2021.

21.04.2021 на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 21.04.2021 відкладено на 25.05.2021 у зв`язку з неявкою сторін.

11.05.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він вказує, що особи, які були присутні під час виявлення безоблікового споживання пояснили представнику енергопостачальника (позивача), що в цих приміщеннях утримують коней, які належать громадянину Чурону (відповідачу), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . 26 грудня 2013 року під час складання акту №23895, представники енергопостачальника (позивача) мали розмову з відповідачем, в якій останній повідомив їм, що коні, які утримуються в приміщенні, де було виявлено безоблікове підключення до електромережі, належать йому. Вказану обставину підтвердив свідок в судовому засіданні. Крім того, позивач посилається на те, що за інформацією з публічних джерел ОСОБА_2 (відповідач) є директором Благодійного фонду «Мустанг», заснованого 10.06.2002 за адресою: АДРЕСА_2 (місце реєстрації та проживання відповідача). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі №910/23741/13 було змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014, а саме постановлено: «Виселити Благодійний фонд «Мустанг» (м. Київ, вул. Ушицька, буд. 30) з нерухомого майна будівель за адресою: Київська обл., с. Биківня, в/м №226, інв. №15 площею 241,8 кв.м., інв. №16 площею 45,7 кв.м, інв. №17 площею 64,2 кв.м., інв. №18 площею 156,6 кв.м., інв. №19 площею 156 кв.м., інв №20 площею 195,7 кв.м., загальною площею 860 кв.м та передати його Київському квартирно-експлуатаційному Управлінню Міністерства оборони України. Таким чином, на думку сторони позивача, вищезазначені обставини, у своїй сукупності, підтверджують той факт, що відповідач на момент виявлення безоблікового споживання та складання Акту №23895 здійснював господарювання в приміщенні щодо якого було виявлено несанкціоноване підключення до електричних мереж позивача, а отже саме відповідач має нести відповідальність за споживання необлікованої електричної енергії.

24.05.2021 відповідачем подано «заяву про застосування строку позовної давності» посилаючись на те, що право позивача пред`явити вимогу до відповідача про сплату нарахованого обсягу та вартості електроенергії, спожитої останнім з порушенням Правил користування електричною енергією, що діяли на момент складання акту № 23895 від 26.12.2013 на суму 117820,83 грн. виникло 24.03.2014, оскільки тільки в цей день згідно з Протоколом № 2004 від 24.03.2014 комісією з розгляду цього акта було прийняте рішення провести вказані нарахування. За таких умов, на думку сторони відповідача, строк позовної давності до вимог про стягнення 117820,83 грн. закінчився 23.03.2017. Відповідно до ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Жодного доказу визнання відповідачем боргу з оплати вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 117820,83 грн. не надано. Крім того, подання 16.12.2014 позивачем заяви про видачу судового наказу про стягнення зазначеного боргу не перериває перебіг позовної давності відповідно до постанови ВП ВС від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.

Судове засідання 25.05.2021 відкладено на 09.06.2021 у зв`язку з неявкою сторін.

07.06.2021 представником позивача подано заперечення на клопотання про застосування позовної давності, оскільки лише після скасування судового наказу ухвалою суду від 30.01.2020 позивач мав право звернутися до суду з позовом, а подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває строк позовної давності.

У судове засідання 09.06.2021 сторони з`явилися. Розгляд справи відкладено на 25.08.2021 за клопотання представника відповідача.

25.08.2021 відповідачем подано пояснення про застосування позовної давності, в яких він вказує, що позивач мав звернутися не з заявою про видачу судового наказу, а з позовом, при цьому звернення з заявою про видачу судового наказу не перериває позовну давність.

У судовому засіданні 25.08.2021 оголошено перерву до 01.09.2021.

У судове засідання 01.09.2021 сторони з`явилися. Представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити. Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що згідно з даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО».

При цьому, Товариство є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в частині прав і обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі і в частині використання ліцензій та тарифів виданих та встановлених для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».

18.12.2013 працівник позивача електромонтер ОСОБА_6 повідомив позивача доповідною запискою про те, що під час виконання робіт по звірці схеми підключень побутових споживачів від ПЛ-0,4 кВ по вулиці Ушицькій, 18 грудня 2013 року було виявлено відгалуження КПЛ -0,4 кВ (від 4-ї опори ПЛ-0,4 кВ по вул. Ушицькій) в бік безхазяйних приміщень колишньої військової частини. Відгалуження не мало позначень оперативних на опорі ПЛ, а мешканці військових бараків повідомили, що тепер вони розводять коней, котрі належать громадянину Чурону, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . До приладів обліку працівника не допустили, що підтверджує підозру на безоблікове користування електроенергією.

26.12.2013 під час перевірки представниками позивача за адресою відповідача АДРЕСА_1 . Биківня виявлено порушення, а саме: порушення статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», пунктів 9, 18, 32 ПКЕЕН - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі, поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори (джерело живлення ПЛ- 0,4 кв - СБ-6762/4) до господарських приміщень, з метою безоблікового споживання електричної енергії, про що складено акт про порушення №23895.

Представниками енергопостачальника під час фіксації порушення споживачем ПКЕНН, за допомогою наступних типів засобів вимірювальної техніки: штангенциркуля (інвентаризаційний № 072928) було проведено виміри матеріалу проводу (кабелю), перерізу проводу (кабелю) мм. кв.

Внаслідок проведених замірів з використанням штангенциркуля було визначено: параметри самовільного підключення: матеріал проводу - алюміній; переріз проводу 3x16+1х10мм.кв., що згодом було використано як вихідні дані з метою проведення розрахунку необлікованої електричної енергії.

До акту про порушення № 23895 від 26.12.2013 додано схему підключення та фотоматеріали.

Крім того, позивачем складено Акт про усунення порушення ПЕЕЕ (ПКЕЕН) від 26.12.2013, Акт технічної перевірки та схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб у побутового споживача від 26.12.2013, за яким встановлено користування електроенергією поза приладом обліку відкритим способом.

З акту про порушення № 23895 від 26.12.2013 вбачається, що акт складено та підписано трьома представниками енергопостачальника: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При цьому, споживач (відповідач у справі) від підпису відмовився.

Свідок ОСОБА_3 показав, що на момент складання акту перебував на посаді начальника відділу технічного аудиту Київенерго. Від східного району електромереж надійшла інформація щодо виявлення самовільного приєднання в с. Биківня. У зв`язку з чим представники позивача поїхали обстежувати цей район. Було виявлено, що від опори, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є відгалуження через дорогу в господарські приміщення, де перебували коні. Особи, що були біля приміщень направили представників позивача до домоволодіння на АДРЕСА_4 , де вийшли люди і повідомили, що приміщення не їхнє, але коні їхні, приміщення пустує і вони його використовують як конюшню. Серед цих людей був відповідач, він постійно говорив, що приміщення не його, а коні належать йому. Провід був прикручений до основної лінії. Від цієї опори було тільки два приєднання, які йшли на Ушицького, 30 та до господарських приміщень. Представниками позивача був складений акт та відключена лінія.

Свідок ОСОБА_5 показав, що працював на посаді керівника підрозділу позивача, на території якого знаходилося домоволодіння відповідача. Був складений акт порушення на підставі виявленого електромонтером стороннього підключення за адресою Ушицького, 30, після чого була проведена перевірка з виїздом на місце. Перевіркою встановлено, що підтверджується стороннє підключення нез`ясованого об`єкта, в якому була електроенергія та знаходилися люди, які для з`ясування питання щодо проведення робіт та наявності електроенергії в приміщенні, яке було за даними позивача відключеним від енергопостачання, направили до власника коней за адресою Ушицького, 30. У розмові з власником помешкання за адресою АДРЕСА_2 , було з`ясовано, що коні належать йому і він користується електроенергією в господарських приміщеннях за погодженням з невідомими особами. Спілкування відбувалося особисто з ОСОБА_9 . Господарські приміщення на момент складення акту належали колишній військовій частині, яка була відключена від енергопостачання, оскільки договір з нею був розірваний, і її прилад обліку знаходився в іншому місці.

Свідок ОСОБА_4 був працівником позивача, який складав акт, та показав, що, приїхавши на місце, виявили підключення приміщень від опори будинку на Ушицького,30. Люди, які були в господарських приміщеннях, направили їх до власника будинку на Ушицького, 30. Власник (відповідач) відповів, що люди його, він утримує коней і для того, щоб освітлювати приміщення використовує електроенергію.

Протоколом №2004 від 24.03.2014 засідання комісії з розгляду акта порушення № 23895 від 26.12.2013 прийнято рішення про проведення нарахування, згідно п. 3.4 за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ (ПКЕЕН) за період з 29.12.2012 по 28.12.2013 та визначено вартість не облікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №03/31/7-2481 від 25.03.2014 про сплату вартості необлікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн. протягом 30 календарних днів з дня отримання листа. Відповідач вказаний лист отримав 08.04.2014, однак кошти не сплатив.

Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2014 у справі №754/20758/14 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» вартість необлікованої електричної енергії в сумі 117820,83 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду від 30.01.2020 № 754/20758/14-ц скасовано вказаний судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» заборгованості за необліковану електроенергію.

Відповідно до частини першої статті 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, частиною першою статті 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст.714ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з п. 1 Правил користування електричною енергією для населення (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, ці Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками. Правила обов`язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 ПКЕЕН самовільне підключення - споживання електричної енергії без укладення з електропостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил.

Відповідно до п. 3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією побутовим споживачем та електропостачальником.

Пунктом 9 ПКЕЕН передбачено, що споживання електричної енергії без засобів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами.

У квартирах або інших об`єктах побутового споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один засіб обліку незалежно від кількості господарських будівель.

За наявності декількох наймачів (власників) квартири засіб обліку встановлюється для кожного з них.

Відповідно до п. 7 ПКЕЕН для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією. Після чого енергопостачальник протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості підключає квартиру або об`єкт побутового споживача до електропостачання.

Відповідно до п. 53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об`єкта або має право користуватися цим об`єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

У разі причетності побутового споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються:

відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;

розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.

У разі відмови побутового споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).

Факт порушення зафіксований представниками позивача в акті №23895 від 26.12.2013. Порушення саме відповідачем підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме схемою порушення доданою до акту, Протоколом №2004 від 24.03.2014 засідання комісії з розгляду акта порушення № 23895 від 26.12.2013, показаннями свідків в судовому засіданні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 (відповідач) є директором Благодійного фонду «Мустанг», код ЄДРПОУ 26199312, заснованого 10.06.2002, за адресою: м. Київ, вул. Ушицька, буд. 30 (місце реєстрації та проживання відповідача). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/23741/13 було змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014, а саме постановлено: «Виселити Благодійний фонд «Мустанг» (м. Київ, вул.Ушицька, буд. 30) з нерухомого майна будівель за адресою: Київська обл., с. Биківня, в/м№226, інв. №15 площею 241,8 кв.м., інв. №16 площею 45,7 кв.м, інв. №17 площею 64,2 кв.м., інв. №18 площею 156,6 кв.м., інв. №19 площею 156 кв.м., інв №20 площею 195,7 кв.м., загальною площею 860 кв.м та передати його Київському квартирно-експлуатаційному Управлінню Міністерства оборони України.

Водночас відповідач стверджує, що він не є належним відповідачем, посилаючись на лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/6/28/1540 від 15.08.2018 та акт обстеження Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня» від 13.02.2019.

Так, листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/6/28/1540 від 15.08.2018, наданим у відповідь на лист Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня» щодо використання територій вивільнених військових містечок, у тому числі території військової частини НОМЕР_1 (військові містечка № НОМЕР_2 , с.Биківня, Деснянський район, м. Київ), повідомляється про те, що земельні ділянки вивільнених військових містечок, у тому числі військового містечка № НОМЕР_2 , перебувають у користуванні землекористувача Міністерства оборони України та плануються до використання для потреб оборони за призначенням, в тому числі під будівництво житла для військовослужбовців.

Згідно з актом обстеження Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня» від 13.02.2019 встановлено, що 13.02.2019 комісією Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня», до складу якої входить і відповідач, було проведено обстеження стану електропостачання та зняття показників лічильника у нежитловому приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (номер містечка в акті обстеження вказаний саме 266, а не 226), та встановлено, що до даного нежилого приміщення підведений електрокабель від опори поблизу будинку №30, лічильник знаходиться у робочому стані, опломбований.

Суд відхиляє такі докази (лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/6/28/1540 від 15.08.2018 та акт обстеження Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня» від 13.02.2019), оскільки вони не стосуються періоду, у який виявлено порушення Правил користування електричною енергією відповідачем, адже складені через 5 років з моменту виявлення порушення. Крім того, як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі №910/23741/13 було змінено спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2014, та виселено Благодійний фонд «Мустанг» (м. Київ, вул. Ушицька, буд. 30) з нерухомого майна будівель за адресою: Київська обл., с. Биківня, в/м № 226, та передано його Київському квартирно-експлуатаційному Управлінню Міністерства оборони України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за необліковану електричну енергію у сумі 117820,83 грн є доведеними та обґрунтованими.

Водночас, як зазначалося вище, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до усталених загальних правових висновків Верховного Суду щодо порядку застосування позовної давності, викладених, зокрема, в постановах від 23 січня 2020 року у справі № 916/2128/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 914/197/19, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач отримав вимогу № 03/31/7-2481 від 25.03.2014 про сплату заборгованості за актом № 23895 від 26.12.2013 разом з додатками (копією протоколу та квитанцією) 08.04.2014. У вказаній вимозі зазначено про можливість добровільної сплати заборгованості за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів, тобто до 08.05.2014, отже днем початку перебігу позовної давності є 09.05.2014, оскільки саме з цієї дати фактично настало прострочення відповідачем зобов`язання щодо виплати заборгованості.

За таких обставин, враховуючи, що перебіг позовної давності розпочався з 09.05.2014, то строк звернення позивача з позовом до суду у даних спірних правовідносинах сплинув 09.05.2017, натомість позивач звернувся до суду з даним позовом лише 21.12.2020.

Позивач посилається на те, що позовна давність перервалася у зв`язку з тим, що 23.12.2014 Деснянським районним судом міста Києва був виданий судовий наказ №754/20758/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 117820,83 грн. Судовий наказ набрав законної сили 13.01.2015. Судовий наказ відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України (у редакції чинній на час постановлення судового наказу) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Проте ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.01.2020 було скасовано судовий наказ № 754/20758/14 від 23.12.2014. Відповідно до 171 ЦПК України у разі скасування судового наказу заявник має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Лише після скасування судового наказу, який набрав законної сили, позивач мав право звернутися до суду з позовом. Враховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, на думку представника позивача, перериває позовну давність.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 провадження № 14-448цс19) викладена правова позиція, відповідно до якої (п. 38) Велика Палата Верховного Суду вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

При цьому, (п. 39 вказаної постанови) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 провадження № 14-448цс19) зазначається, що інститут наказного провадження був запроваджений у цивільному процесі України з 1 вересня 2005 року, коли набрав чинності ЦПК України. ЦК України набрав чинності 1 січня 2004 року. З того часу приписи статті 264 цього кодексу про переривання перебігу позовної давності залишаються незмінними, а перелік підстав такого переривання є вичерпним (п. 36.1 постанови). Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати) (п. 36.2 постанови).

Отже, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 провадження № 14-448цс19) викладено правовий висновок, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (пункт 82).

З огляду на зазначене, звернення позивача зі заявою про видачу судового наказу не може розцінюватися судом як підстава для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 53 ПКЕЕН у разі відмови побутового споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).

Водночас позивач не наводить поважних причин, які перешкоджали йому (чи його правопопереднику) звернутися до суду із саме з позовом про стягнення коштів з відповідача протягом строку, який обчислюється з 09 травня 2014 року по 09 травня 2017 року, тобто в межах позовної давності.

Відповідно до ч. 4ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування позовної давності, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», код ЄДРПОУ 41946011, місце знаходження: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2021 року.

Суддя О.І.Гринчак