Рішення

від 17.01.2022 по справі 820/7112/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 січня 2022 року № 820/7112/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,

при секретарі - Андрущенко Д.В.,

за участі представників:

позивача - Нестеренка О.В.,

відповідача - Жури О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" (вул. Клочківська, 188, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 31941457)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Автотрейдінг-Харків" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Автотрейдінг-Харків", підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган, владний суб`єкт), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002301402, №0002291402 від 13 грудня 2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.12.2016 року №0002301402. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.12.2016 року №0002291402.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 820/7112/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 серпня 2021 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою харківського окружного адміністративного суду від 31серпня 2021 року зазначену справу прийнято до розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року замінено відповідача в адміністративній справі №820/7112/16 з Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ ВП 43983495; адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, владний суб`єкт).

Зі змісту постанови Верховного Суду від 02.08.2021 р. вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази. Вказуючи на обставини, які підлягають з`ясуванню під час нового розгляду, суд касаційної інстанції зазначив, що оцінюючи реальність операцій, на підставі яких позивач формував свої фінансові та податкові показники, суди залишили поза увагою основний аргумент, який супроводжував висновки контролюючого органу за результатами проведеної документальної перевірки - оцінка за об`єктивними критеріями відповідності здійснюваної позивачем діяльності поняттю господарська діяльність у розумінні Податкового кодексу України.

Відносно обставин, котрі має встановити суд в ході розгляду справи, позивачем надано письмові пояснення.

Відповідач направив до суду відзив на адміністративний позов в якому заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований в установленому чинним законодавством України юридичною особою 16.04.2002 року номер запису 1 480 120 0000 001404 та зареєстрований платником ПДВ згідно копії свідоцтва про реєстрацію № 28383776 від 24.04.2002 р.

У період, за який проводилась перевірка, видами діяльності ДП Автотрейдінг-Харків були торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний вид діяльності), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, а також оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (т.10 а.с. 58-59).

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наказ № 2002 від 29.07.2016 р. Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП Автотрейдінг-Харків .

Головним управлінням ДФС у Харківській області у період з 09.08.2016 р. по 30.08.2016р. було проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства Автотрейдінг-Харків з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині отримання-повернення поворотної фінансової допомоги, здійснення операцій фінансового лізингу, здійснення експортних операцій за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016р. (далі по тексту - акт перевірки) (т.1, а.с. 21-83).

За висновками вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області були встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.14.1.27, 14.1.36, пп.14.1.257, 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5, п.138.1, 138.2, 138.10.5, 138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.4-7, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 7 284 074 грн.;

- п.44.1, ст.44, п.185.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 359 722 грн. (у т.ч. за лютий 2013 року - 6430 грн., за серпень 2013 року - 41333 грн., за січень 2014 року - 107081 грн., за липень 2014 року - 92893 грн., за липень 2015 року - 111985 грн.).

На підставі акту №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016 р. Головне управління ДФС у Харківській області 22 вересня 2016 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001571402, яким позивачу було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на прибуток у розмірі 7 284 074,00 гривень;

- №0001581402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на додану вартість на суму 441 615,00 гривень, в тому числі 353 292,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 88 323,00 гривень за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України в порядку адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України було прийняте рішення від 07.12.2016р. за №26433/6/99-99-11-01-01-25 (т.1, а.с.97-105), яким було скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.09.2016 року №0001571402 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати ДП Автотрейдінг-Харків на користь ТОВ А.П.К. Трейд комісійної винагороди в частині операцій з організації транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, сертифікації експортного товару ТОВ Малахіт Профтехнології і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, в розмірі 348 470 грн, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Зазначеним рішенням Державної фіскальної служби України було також скасоване податкове повідомлення-рішення №0001581402 від 22.09.2016 року в частині донарахування 41 333 гривень податку на додану вартість за серпень 2013 року та штрафних санкцій у сумі 10 333 гривень, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У зв`язку з частковим скасуванням Державною фіскальною службою України вищевказаних податкових повідомлень-рішень Головним управлінням ДФС у Харківській області 13 грудня 2016 року було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002291402 про зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 935 604 грн., та №0002301402 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 389 947,75 грн., з них за січень 2014 р. - 107 081 грн., за липень 2014 р. - 92 893 грн, за липень 2015 р. - 111 985 грн. та за штрафними санкціями - 77 989,75 грн.

Як вбачається з акту перевірки, з урахуванням рішення ДФС від 07.12.2016р. за №26433/6/99-99-11-01-01-25, до складу суми зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 935 604 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002291402 від 13.12.2016 р., контролюючим органом включено:

4 877 890 грн. - суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді умовно нарахованих процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання суми поворотної фінансової допомоги, неповернутої на кінець звітного періоду (визначена контролюючим органом згідно положень абзацу сьомого підпункту 14.1.257 пункту 14.1. статті 14 ПК України);

607 573 грн. - частину суми витрат на сплату ТОВ ОТП Лізинг лізингових платежів за об`єктами лізингу (легковими автомобілями Ford) згідно договорів фінансового лізингу №1274-FL, №1275-FL та №1276-FL;

1 450 140 грн. - суми витрат на збут за операціями, пов`язаними з постановками за межі митної території України товару позивача (олії соняшникової) в рамках договорів комісії.

До складу суми збільшення позивачу контролюючим органом суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002301402 від 13.12.2016р. включено 311 959 грн. суми податкового кредиту, відображеного позивачем за результатами відшкодування комісіонерам витрат, пов`язаних з експортом у 2013 та 2014 роках товару позивача згідно укладених договорів комісії, а також 77 990 грн. штрафних санкцій (25% від суми донарахування).

Зазначений розрахунок суми грошових зобов`язань з ПДВ та суми зменшення позивачу від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підтверджено відповідачем у доданих до матеріалів справи письмових поясненнях від 18.07.2017 року (т.9, а.с.194-195).

Як встановлено судом на підставі наявних в справі письмових доказів, в тому числі додатково наданих позивачем в ході підготовчого провадження, а також згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період, за який проводилась перевірка, єдиним власником (учасником) ДП Автотрейдінг-Харків було Товариство з обмеженою відповідальністю Автотрейдінг Атолл Груп (ЄДРПОУ 35755339), яке по відношенню до позивача є материнською компанією та пов`язаною особою в розумінні підпункту 14.1.103, пункту а) підпункту 14.1.159 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно розділу 2 Загальні положення акту перевірки №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016р. (т.1, а.с. 22), що також підтверджується письмовими поясненнями позивача, свою господарську діяльність ДП Автотрейдінг-Харків здійснювало з використанням власних (новозбудованих) нежитлових приміщень за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 188 та орендованих приміщень за адресою м. Харків, пр-т Леніна, 25.

Згідно копії звіту про фінансовий стан (балансу) ДП Автотрейдінг-Харків на 31.12.2013, на початок періоду, що перевірявся, первісна вартість основних засобів підприємства позивача складала 98,009 млн. грн (рядок 1011 звіту про фінансовий стан), а розмір поточних зобов`язань підприємства позивача складав більше ніж 33,7 млн. грн - рядок 1695 звіту про фінансовий стан (т.9 а.с.90-91). При цьому розмір непокритого збитку ДП Автотрейдінг-Харків на початок періоду, що перевірявся, складав 28,325 млн. грн (рядок 1420 звіту про фінансовий стан, т.9 а.с. 91).

Згідно даних звіту про фінансовий стан (балансу) ДП Автотрейдінг-Харків станом на 31.12.2015, на кінець періоду, що перевірявся, первісна вартість основних засобів підприємства позивача складала більше 98,8 млн. грн (рядок 1011 звіту про фінансовий стан), вартість (залишкова) основних засобів складала 19,3 млн. грн (рядок 1010 звіту про фінансовий стан), а розмір поточних зобов`язань підприємства позивача складав більше ніж 46,6 млн. грн - рядок 1695 звіту про фінансовий стан (т.1 а.с.116-117). При цьому розмір непокритого збитку ДП Автотрейдінг-Харків на кінець періоду, що перевірявся, складав більше ніж 33,7 млн. грн (рядок 1420 звіту про фінансовий стан, т.1 а.с. 117).

Зазначені показники звітів про фінансові результати позивача свідчать про те, що витрати на придбання та створення основних засобів і їх подальша амортизація в значній частині вплинули на формування від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток (збитків) у всіх подальших податкових періодах діяльності ДП Автотрейдінг-Харків . Згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік збитки ДП Автотрейдінг-Харків попереднього податкового періоду (за результатами 2012 року) складали 11,2 млн. грн (рядок 06.5 декларації, т.10, а.с.52). При цьому показники уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства позивача за 2013 рік свідчать про те, що собівартість придбаних та реалізованих позивачем товарів за 2013 рік склала 218,4 млн. грн (рядок 05.1 декларації, т.10, а.с.51). Аналіз вказаних показників дозволяє дійти висновку про те, що для забезпечення здійснення господарської діяльності ДП Автотрейдінг-Харків на початок періоду, що перевірявся, позивачу в середньому необхідно було постійно мати в обігу кошти в сумі близько 18,2 млн. грн на місяць (218,4 млн. грн ч 12 місяців), що з врахуванням зазначеної суми збитку за попередній звітний період (11,2 млн. грн) та розмір поточних зобов`язань (33,7 млн. грн) свідчить про складний фінансовий стан підприємства позивача.

Як встановлено під час розгляду справи, в періоді, що перевіряв, позивач на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги залучав від ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп та повертав вказаному кредитору позики на різні суми та на строки, які, як правило, не перевищували трьох місяців (т.1, а.с.26). Враховуючи викладене вище, таке періодичне залучення ДП Автотрейдінг-Харків в 2013-2015 р.р. запозичених коштів у материнської компанії - ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп з метою поповнення обігових коштів та для покриття збитків попередніх періодів, а також подальше повернення зазначеному кредитору таких запозичених коштів вбачається об`єктивно виправданим і відповідає поняттю господарська діяльність в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки, з огляду на види діяльності позивача та його фінансовий стан, їх залучення забезпечувало позивачу можливість придбавати товари у постачальників та здійснювати їх наступну реалізацію своїм покупцям з метою отримання доходу.

Досліджуючи обставини щодо правомірності нарахування позивачу контролюючим органом суми процентів, умовно нарахованих на суми фінансових допомог, що періодично отримувалися позивачем від материнської компанії за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, судом встановлено наступне.

Зміст акту позапланової перевірки №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016р. (т.1, а.с. 27-34) свідчить про те, що умовне нарахування відповідачем до складу доходів позивача за 2013-2014 р.р. суми процентів здійснювалось на наступні суми заборгованості позивача перед ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп :

- на загальний розмір заборгованості позивача перед ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп в сумі 29 783 000 грн, за договорами поворотної фінансової допомоги, укладеними між ДП Автотрейдінг-Харків (отримувач) та ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп (надавач) в 2012 році, що існувала станом на 01.01.2013 року та була повернута кредитору 21.03.2013, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т.7, а.с. 222), а також

- на загальну суму заборгованості позивача перед ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп в розмірі 29 773 000 грн., що існувала в 2013 та 2014 р.р. одночасно за декількома з наступних договорів поворотної фінансової допомоги, укладеними між ДП Автотрейдінг-Харків (отримувач) та ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп (надавач):

Договір №13/0320-ААГ-РАТХ від 20.03.13 на суму 9 783 000 грн (т.7, а.с.114);

Договір №13/0321-ААГ-РАТХ від 21.03.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.115);

Договір №13/0322-ААГ-РАТХ від 22.03.13 на суму 10 000 000 грн. (т.7, а.с.116);

Договір №13/0619-ААГ-РАТХ від 19.06.13 на суму 9 783 000 грн (т.7, а.с.119);

Договір №13/0620-ААГ-РАТХ від 20.06.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.120);

Договір №13/0621-ААГ-РАТХ від 21.06.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.121);

Договір №13/0923-ААГ-РАТХ від 23.09.13 на суму 9 783 000 грн (т.7, а.с.126);

Договір №13/0924-ААГ-РАТХ від 24.09.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.167);

Договір №13/0925-ААГ-РАТХ від 25.09.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.127);

Договір №13/1223-ААГ-РАТХ від 23.12.13 на суму 9 773 000 грн (т.7, а.с.129);

Договір №13/1224-ААГ-РАТХ від 24.12.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.130);

Договір №13/1225-ААГ-РАТХ від 25.12.13 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.131);

Договір №14/0327-ААГ-РАТХ від 27.03.14 на суму 14 773 000 грн (т.7, а.с.134);

Договір №14/0328-ААГ-РАТХ від 28.03.14 на суму 5 000 000 грн (т.7, а.с.135);

Договір №14/0331-ААГ-РАТХ від 31.03.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.136);

Договір №14/0619-ААГ-РАТХ від 19.06.14 на суму 9 773 000 грн (т.7, а.с.137);

Договір №14/0620-ААГ-РАТХ від 20.06.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.138);

Договір №14/0623-ААГ-РАТХ від 23.06.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.139);

Договір №14/0919-ААГ-РАТХ від 19.09.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.144);

Договір №14/0922-ААГ-РАТХ від 22.09.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.145);

Договір №14/0924-ААГ-РАТХ від 24.09.14 на суму 9 773 000 грн (т.7, а.с.147);

Договір №14/1223-ААГ-РАТХ від 23.12.14 на суму 9 773 000 грн (т.7, а.с.154);

Договір №14/1224-ААГ-РАТХ від 24.12.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.152);

Договір №14/1225-ААГ-РАТХ від 25.12.14 на суму 10 000 000 грн (т.7, а.с.150).

Аналіз положень акту позапланової перевірки №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016р., а також доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позовну заяву та в наданих суду поясненнях, вказує на те, що при розрахунку умовних процентів суми заборгованості позивача перед ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп за різними договорами про надання поворотної фінансової допомоги, що діяли одночасно протягом 2013-2014 р.р., враховувались контролюючим органом як постійна сума поворотної фінансової допомоги, що безперервно знаходиться у фактичному користуванні позивача, як за єдиним правочином. Однак, такий підхід контролюючого органу для визначення суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, не відповідав положенням застосовуваного законодавства з огляду на наступне.

Статтею 135 Податкового кодексу України в редакції, чинній у період здійснення позивачем господарських операцій, відображення в обліку результатів яких стало підставою для виникнення спірних правовідносин, було встановлено порядок визначення доходів та їх склад.

Згідно пункту 135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 ст.135 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, віднесені до складу інших доходів.

За визначенням безповоротної фінансової допомоги , наведеним в підпункті 14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, до безповоротної фінансової допомоги віднесено, окрім іншого, суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (в подальшому також умовні проценти ).

Відповідно до визначення поняття, наведеного у тому ж підпункті 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Дослідивши зміст вище наведених договорів суд встановив, що умови таких договорів не передбачають нарахування процентів або надання кредитору інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, а суми наданих за ними позик є обов`язковими до повернення. Відповідно суми отриманих позивачем позик за вищевказаними договорами вважаються поворотними фінансовими допомогами в розумінні підпункту 14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень п.152.9 ст.152 та п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України з метою нарахування умовних процентів базовим податковим (звітним) періодом з податку на прибутку позивачем визначено календарний рік у 2014 році та квартал у 2013 році.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Системний аналіз вищевказаних норм податкового законодавства дозволяє зробити висновок про те, що до доходу позивача за відповідний календарний рік повинні були включатися суми процентів, умовно нарахованих тільки на ту суму поворотної фінансової допомоги, яка залишалась неповерненою на кінець звітного періоду та надійшла позивачу за відповідним договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами. При чому суми умовно нарахованих процентів розраховуються за кожний день фактичного використання такої не поверненої на кінець звітного періоду (календарного року, кварталу) фінансової допомоги, отриманої за відповідним договором, а період такого розрахунку визначається за відповідними первинними та іншими документами, згідно яких можна встановити та підтвердити:

підставу отримання фінансової допомоги та її вид - поворотна чи безповоротна;

суму та дату отримання фінансової допомоги за відповідним договором;

суму та дату повернення фінансової допомоги за відповідним договором.

Як слідує зі змісту акту перевірки (т.1 а.с.37-38), визначаючи позивачу дохід за 2013 та 2014 роки у вигляді умовно нарахованих процентів, відповідач виходив з тієї позиції, що операції з отримання позивачем та повернення сум поворотної фінансової допомоги за договорами позики, зазначеними відповідачем в таблиці на сторінках 14-15 акту перевірки (т.1, а.с.34-35) не призводять до настання будь-яких правових наслідків та змін в структурі активів та зобов`язань ДП Автотрейдінг-Харків .

На підставі вищевказаних помилкових висновків відповідачем було прийнято до розрахунку загальну суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 29 773 000 грн. так, ніби вона була отримана позивачем до 01.01.2013 та не повернута станом на 31.12.2014, що спростовується матеріалами справи.

Підставами для отримання ДП Автотрейдінг-Харків позик від ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп були окремі договори про надання поворотної фінансової допомоги, якими окрім суми позики визначались також зобов`язання позивача щодо повернення позики, а також визначались строки її повернення та відповідальність за несвоєчасне повернення коштів.

Згідно частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п.1) ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

На підставі банківських виписок з поточних рахунків позивача, копії яких містять в матеріалах справи, а також копії листа позивача №187/2 від 22.06.2013 про уточнення призначення платежу (т.7, а.с. 168), судом встановлено, що отримані позивачем суми поворотних фінансових допомог за вищевказаними договорами про надання поворотної фінансової допомоги були повернуті кредитору - ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп в наступні дати:

за договором №13/0320-ААГ-РАТХ від 20.03.13 на суму 9 783 000 грн - позика повернена 21.06.2013 згідно банківської виписки за 21.06.2013 (т.8, а.с.7-10);

за договором №13/0321-ААГ-РАТХ від 21.03.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 21.06.2013 згідно банківської виписки за 21.06.2013 (т.8, а.с.7-10) та листа позивача №187/2 від 22.06.2013 про уточнення призначення платежу (т.7, а.с. 168);

за договором №13/0322-ААГ-РАТХ від 22.03.13 на суму 10 000 000 грн. - позика повернена 21.06.2013 згідно банківської виписки за 21.06.2013 (т.8, а.с.7-10);

за договором №13/0619-ААГ-РАТХ від 19.06.13 на суму 9 783 000 грн - позика повернена 25.09.2013 згідно банківської виписки за 25.09.2013 (т.7, а.с.218);

за договором №13/0620-ААГ-РАТХ від 20.06.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 25.09.2013 згідно банківської виписки за 25.09.2013 (т.7, а.с.218);

за договором №13/0621-ААГ-РАТХ від 21.06.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 25.09.2013 згідно банківської виписки за 25.09.2013 (т.7, а.с.218);

за договором №13/0923-ААГ-РАТХ від 23.09.13 на суму 9 783 000 грн - позика повернена 25.12.2013 згідно банківської виписки за 25.12.2013 (т.7, а.с.184-185);

за договором №13/0924-ААГ-РАТХ від 24.09.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 25.12.2013 згідно банківської виписки за 25.12.2013 (т.7, а.с.184-185);

за договором №13/0925-ААГ-РАТХ від 25.09.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 25.12.2013 згідно банківської виписки за 25.12.2013 (т.7, а.с.184-185);

за договором №13/1223-ААГ-РАТХ від 23.12.13 на суму 9 773 000 грн - позика повернена 31.03.2014 згідно банківської виписки за 31.03.2014 (т.8, а.с.33);

за договором №13/1224-ААГ-РАТХ від 24.12.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 31.03.2014 згідно банківської виписки за 31.03.2014 (т.8, а.с.33);

за договором №13/1225-ААГ-РАТХ від 25.12.13 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 31.03.2014 згідно банківської виписки за 31.03.2014 (т.8, а.с.34);

за договором №14/0327-ААГ-РАТХ від 27.03.14 на суму 14 773 000 грн - позика повернена частково 23.06.2014 згідно банківської виписки за 23.06.2014 (т.7, а.с.245) та 24.06.2014 згідно банківської виписки за 24.06.2014 (т.7, а.с.244);

за договором №14/0328-ААГ-РАТХ від 28.03.14 на суму 5 000 000 грн - позика повернена 23.06.2014 згідно банківської виписки за 23.06.2014 (т.7, а.с.245);

за договором №14/0331-ААГ-РАТХ від 31.03.14 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 23.06.2014 згідно банківської виписки за 23.06.2014 (т.7, а.с.245);

за договором №14/0619-ААГ-РАТХ від 19.06.14 на суму 9 773 000 грн - позика повернена 24.09.2014 згідно банківської виписки за 24.09.2014 (т.7, а.с.243);

за договором №14/0620-ААГ-РАТХ від 20.06.14 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 24.09.2014 згідно банківської виписки за 24.09.2014 (т.7, а.с.243);

за договором №14/0623-ААГ-РАТХ від 23.06.14 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 24.09.2014 згідно банківської виписки за 24.09.2014 (т.7, а.с.243);

за договором №14/0919-ААГ-РАТХ від 19.09.14 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 25.12.2014 згідно банківської виписки за 25.12.2014 (т.7, а.с.173);

за договором №14/0922-ААГ-РАТХ від 22.09.14 на суму 10 000 000 грн - позика повернена 25.12.2014 згідно банківської виписки за 25.12.2014 (т.7, а.с.173);

за договором №14/0924-ААГ-РАТХ від 24.09.14 на суму 9 773 000 грн - позика повернена 25.12.2014 згідно банківської виписки за 25.12.2014 (т.7, а.с.173).

За договорами №14/1223-ААГ-РАТХ від 23.12.14 на суму 9 773 000 грн, №14/1224-ААГ-РАТХ від 24.12.14 на суму 10 000 000 грн та №14/1225-ААГ-РАТХ від 25.12.14 на суму 10 000 000 грн. строк повернення позик був продовжений до 31.12.2015 року згідно укладених сторонами додаткових угод від 31.03.2015 (т.7, а.с. 149, 151, 153).

Наведена у вищевказаних письмових доказах інформація щодо отримання та повернення сум позик (поворотних фінансових допомог) відповідає даним, наведеним контролюючим органом у таблиці на сторінках 14-15 акту позапланової перевірки (т.1, а.с.34-35) та підтверджує дати припинення зобов`язань позивача за договорами позики, а також свідчать про фактичне припинення користування позивачем коштами, які були отримані за відповідними договорами про надання поворотної фінансової допомоги, у ці дати.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що протягом 2013 року позивач фактично користувався сумою неповерненої фінансової допомоги на загальну суму 29 783 000 грн протягом 10 днів у І кв., протягом 10 днів у ІІ кв., протягом 6 днів у ІІІ кв. та на загальну суму 29 773 000 грн. протягом 7 днів у ІV кварталі, а також у 2014 році позивач фактично користувався сумою неповерненої фінансової допомоги на загальну суму 29 773 000 грн. протягом 7 днів у ІV кварталі, а не безперервно протягом 2013-2014 років. З огляду на викладене надані позивачем розрахунки суми процентів, умовно нарахованих на суму неповерненої фінансової допомоги, в розмірі 179 034,06 грн за 2013 рік та 79 958,48 грн за 2014 рік (т.9, а.с. 187-193) відповідають дійсності та підтверджуються фактичними обставинами справ.

На підставі встановлених обставин, керуючись наведеними вище нормами податкового та цивільного законодавства, а також оцінивши вищенаведені письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що фактичне користування позивачем коштами, які були отримані за вищевказаними договорами позики, припинялося одночасно з припиненням зобов`язань позивача за такими договорами (у зв`язку з поверненням позики). Відповідно й суми умовних процентів правомірно розраховувались позивачем лише за період користування тими сумами позик, які не були повернені позикодавцю на кінець звітного періоду. При цьому нарахування таких умовних процентів повинно було здійснюватися в період вчинення відповідних господарських операцій, а саме з моменту отримання відповідних позик до кінцевої дати відповідного звітного періоду (календарного року).

Згідно підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно статті 1 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до визначення поняття, наведеного в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Виконуючи приписи вищевказаних норм податкового законодавства, а також положення закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні позивач здійснював облік кожної операції з отримання та повернення фінансових допомог виходячи з відповідних первинних документів, які містили відомості про кожну таку господарську операцію (отримання або повернення фінансової допомоги) та підтверджували її здійснення. Таким первинними документами були виписки з банківських рахунків ДП Автотрейдінг-Харків про операції з зарахування та списання грошових коштів на рахунки або з рахунків Позивача, які в сукупності з договорами про надання фінансової допомоги надавали позивачу підстави визначати отримані позики, саме як поворотні фінансові допомоги, а також визначати строки їх повернення.

Вказані в акті перевірки договори фінансової допомоги між позивачем та ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп , на підставі яких позивач отримував та повертав позики, були спрямовані на настання реальних правових наслідків - виникнення або припинення грошових зобов`язань, реально виконувались сторонами, їх реалізація була спрямована на підтримання ліквідності підприємства позивача і фактично забезпечувала можливість здійснення позивачем своєї основної господарської діяльності; вказані договори поворотної фінансової допомоги не містили ознак нікчемності і не були визнані недійними на підставі судових рішень. З цих причин позивач зобов`язаний був враховувати положення вказаних договорів про надання поворотної фінансової допомоги та обліковувати господарські операції за первинними документами по кожному з таких договорів окремо, (визначаючи та відокремлюючи окремо кожну суму та дату надання-повернення позики за кожним договором), а не суцільною сумою в 29 773 000 грн, як помилково вважав відповідач.

У зв`язку з цим наведені в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0002291402 від 13.12.2016 висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.п.14.1.27, 14.1.36, 14.1.257, 14.1.231, п.44.1, п.44.2, п.135.1, п.135.5.4, п.138.1, п.138.2, п.138.10.5, п.138.10.3, п.139.1.9 Податкового кодексу України в частині податкового обліку результатів господарських операцій з отримання та повернення поворотних фінансових допомог у 2013-2014 р.р. не ґрунтуються на нормах діючого на той час податкового законодавства, а тому рішення відповідача, прийняті на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Досліджуючи обставини щодо правомірності зменшення позивачу від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму у розмірі 607 573 грн, яка складала частину суми витрат позивача на сплату ТОВ ОТП Лізинг лізингових платежів за об`єктами лізингу (легковими автомобілями Ford) згідно договорів фінансового лізингу №1274-FL, №1275-FL та №1276-FL, судом встановлено наступне.

Як було вже встановлено судом вище, основним видом діяльності ДП Автотрейдінг-Харків була торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Зокрема, на підставі Дилерського договору про продаж і обслуговування №055/F від 01.01.2012р., копія якого міститься в матеріалах справи (т.9 а.с. 101-113), укладеного між позивачем та дистриб`ютором автомобілів марки Ford на території України - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Віннер Імпортс Україна, ЛТД , Дочірньому підприємству Автотрейдінг-Харків було надано статус та відповідні повноваження офіційного дилера автомобілів торгівельної марки Ford . Згідно умов п.2.6 вказаного Дилерського договору позивач зобов`язався постійно мати в наявності в справному робочому стані, придатному для демонстрації, нові автомобілі в кількості, як це буде визначено дистриб`ютором. Невиконання позивачем вищевказаного зобов`язання, згідно умов п.13.3 Дилерського договору могло бути підставою для розірвання вказаного договору дистриб`ютором (т.9 а.с.110).

Таким чином, для підтримання статусу офіційного дилера марки Ford на виконання укладеного позивачем дилерського договору та з метою забезпечення умов для здійснення своєї основної діяльності ДП Автотрейдінг-Харків зобов`язано було придбати у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Віннер Імпортс Україна, ЛТД три демонстраційні автомобілі марки Ford , а саме: Ford Kuga С520 Titanium 5d Універсал 2,0 дизель 163 к.с. 6АТ, Ford Focus C346 Pack Trend Pluss 5d Хечбек 1,0 EcoBoost Бензин 125 к.с. 6МТ та Ford Fiesta VCF Comfort Plus 5d Хечбек 1,0 EcoBoost Бензин 100 к.с. 6АТ, загальною вартістю 625 119 грн, в т.ч. ПДВ.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини про складний фінансовий стан ДП Автотрейдінг-Харків в періоді, що перевірявся, та, як стверджує позивач, враховуючи постійну нестачу у позивача обігових коштів, що також підтверджується незначними сумами залишків на поточних рахунках позивача згідно доданих до матеріалів справи банківських виписок, яку доводилось перекривати позиками материнської компанії, суд вважає об`єктивними та приймає до уваги доводи позивача про те, що така значна витрата на придбання основних засобів у вигляді нових демонстраційних автомобілів на тривалий час могла би позбавити позивача значної частини фінансових ресурсів, в т.ч. й необхідних для забезпечення здійснення ДП Автотрейдінг-Харків господарської діяльності.

За вказаних обставин господарські операції по придбанню позивачем у дистриб`ютора нових автомобілів Ford завідомо з метою їх подальшого продажу лізинговій компанії фактично за ціною придбання та наступного залучення цих же транспортних засобів (набуття у користування) в якості демонстраційних автомобілів на умовах фінансового лізингу відповідають визначенню господарської діяльності в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки такі господарські операції пов`язані з реалізацією товарів та сприяють отриманню доходу від здійснення підприємством своєї основної діяльності. При цьому здійснення вказаних господарських операцій забезпечило збереження в обігу у позивача значної суми грошових коштів, необхідних для ведення його діяльності, що свідчить про наявність у позивача ділової мети під час здійснення таких операцій.

Як встановлено під час розгляду справи (т.9 а.с. 1-88) ДП Автотрейдінг-Харків придбало у ТОВ Віннер Імпортс Україна, ЛТД автомобіль Ford Fiesta VCF Comfort Plus 5d Хечбек 1,0 EcoBoost Бензин 100 к.с. 6АТ згідно прибуткової накладної №0000003175 від 02.12.2013р. за ціною 149 520 грн, в т.ч. ПДВ.

Після придбання вказаного автомобіля позивач здійснив його продаж лізинговій компанії - ТОВ ОТП Лізинг згідно видаткової накладної №0000001335 від 25.12.2013 за ціною 149 520 грн, в т.ч. ПДВ, після чого залучив цей же автомобіль у користування на умовах фінансового лізингу на підставі попередньо укладеного з ТОВ ОТП Лізинг Договору фінансового лізингу №1274-FL від 28.11.2013р.

Фактично у лізингове користування позивачу вказаний автомобіль був переданий за Актом приймання-передачі 30 грудня 2013 року.

Автомобіль Ford Kuga С520 Titanium 5d Універсал 2,0 дизель 163 к.с. 6АТ ДП Автотрейдінг-Харків придбало у ТОВ Віннер Імпортс Україна, ЛТД згідно прибуткової накладної №0000003173 від 29.11.2013р. за ціною 316 829 грн, в т.ч. ПДВ.

Після придбання вказаного автомобіля позивач здійснив його продаж лізинговій компанії - ТОВ ОТП Лізинг згідно видаткової накладної №0000001336 від 25.12.2013р. за ціною 316 829 грн, в т.ч. ПДВ, після чого залучив цей же автомобіль у користування на умовах фінансового лізингу на підставі попередньо укладеного з ТОВ ОТП Лізинг Договору фінансового лізингу №1275-FL від 28.11.2013р.

Фактично у лізингове користування позивачу вказаний автомобіль був переданий за Актом приймання-передачі 30 грудня 2013 року.

Автомобіль Ford Focus C346 Pack Trend Pluss 5d Хечбек 1,0 EcoBoost Бензин 125 к.с. 6МТ ДП Автотрейдінг-Харків придбало у ТОВ Віннер Імпортс Україна, ЛТД згідно прибуткової накладної №0000003296 від 24.12.2013р. за ціною 158 770 грн, в т.ч. ПДВ. Після придбання вказаного автомобіля позивач здійснив його продаж лізинговій компанії - ТОВ ОТП Лізинг згідно видаткової накладної №0000001337 від 25.12.2013 за ціною 158 770 грн, в т.ч. ПДВ, після чого залучив цей же автомобіль у користування на умовах фінансового лізингу на підставі попередньо укладеного з ТОВ ОТП Лізинг Договору фінансового лізингу №1276-FL від 28.11.2013р.

Фактично у лізингове користування позивачу вказаний автомобіль був переданий за Актом приймання-передачі 30 грудня 2013 року.

За своїм змістом умови вказаних Договорів фінансового лізингу є ідентичними, та відрізняються лише предметами лізингу та сумами платежів. Так, згідно пунктів 1.1 вказаних договорів, лізингодавець на підставі договорів купівлі-продажу (поставки) зобов`язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації, а лізингоотримувач зобов`язується прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові та інші платежі згідно умов договору. Тобто, умовами п.1.1 договорів лізингу встановлено, що предмети лізингу будуть придбаватись лізингодавцем в майбутньому і на момент укладення договору лізингу не є об`єктами права власності лізингодавця, що повністю відповідало визначенню фінансового лізингу, наведеному в ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг , який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно специфікацій до договорів лізингу предметами лізингу були нові легкові автомобілі Ford. ДП Автотрейдінг-Харків також не було власником вказаних автомобілів на момент укладення договорів фінансового лізингу, а придбало їх 29.11.2013 за видатковою накладною №828149/1076, 02.12.2013 за видатковою накладною №13229 та 24.12.2013 за видатковою накладною №14367 у ТОВ Віннер Імпортс Україна Лтд з метою подальшої реалізації лізингодавцю. Тобто на момент укладення договорів фінансового лізингу, а саме 28.11.2013, предмети лізингу не перебували у власності, користуванні чи володінні а ні позивача, а ні ТОВ ОТП Лізинг . Однак, зазначена обставина не протирічить визначенню фінансового лізингу згідно Закону України Про фінансовий лізинг (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), не позбавляла сторін договору права укладати зазначені договори фінансового лізингу і не являлася ознакою їх нікчемності чи підставою для визнання таких договорів недійсними.

Відповідно до умов зазначених Договорів фінансового лізингу №1274-FL, №1275-FL та №1276-FL окрім відшкодування вартості предмета лізингу позивач зобов`язався в складі лізингового платежу сплатити лізингодавцю винагороду за передачу у лізинг вказаних автомобілів. Загальна сума такої винагороди, нарахованої позивачу в складі лізингових платежів за вищевказаними договорами лізингу за 2014 рік склала 607 573,23 грн.

Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем та матеріалами справи, значне збільшення розміру суми такої винагороди лізингодавця було пов`язане зі значним зростанням курсу гривні до долара США, оскільки за умовами п.6.7 Договорів фінансового лізингу вартість предметів лізингу, а також відповідно й суми лізингових платежів підлягали коригуванню на суму курсової різниці відповідно до зміни курсу гривні до долара США.

Високі орендні платежі (комісійна винагорода) за фінансовим лізингом пояснюється тим, що вони вираховуються з прив`язкою гривні до офіційного курсу долару США, встановленого НБУ на дату здійснення платежу (п.6.7 Договорів фінансового лізингу). На момент укладання договорів фінансового лізингу та передачі автомобілів курс НБУ був стабільним та складав 7.99 гривень за 1 дол. США. На момент дострокового погашення позивачем лізингових платежів курс НБУ змінився та складав 15.66 гривень за 1 дол. США. Зазначене підтверджується даними з офіційного сайту НБУ станом на 28.11.2013 року, 30.12.2013 року, 23.12.2014 року. Отже позивач не міг передбачити таку значну зміну курсу долару США до національної валюти України на момент укладання договорів фінансового лізингу.

У податковому обліку суму зазначеної винагороди лізингодавця за Договорами фінансового лізингу було відображено позивачем у складі витрат по рядку 06.3 Декларацій з податку на прибуток підприємств за 2014 рік Фінансові витрати відповідно до положень підпункту 138.10.5 пункту 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Також на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що в подальшому позивач здійснив продаж придбаних у лізингодавця предметів лізингу - вищевказаних автомобілів Ford кінцевим споживачам, а саме:

автомобіль Ford Focus був проданий позивачем фізичній особі ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 16.01.2015 р. за 259 000 грн., в т.ч. ПДВ (т.9 а.с.74), що перевищує початкову вартість цього автомобіля;

автомобіль Ford Kuga був проданий позивачем фізичній особі ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 27.01.2015р. за 508 000 грн., в т.ч. ПДВ (т.9 а.с.76) що перевищує початкову вартість цього автомобіля;

автомобіль Ford Fiesta був проданий позивачем фізичній особі ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 20.01.2015р. за 234 000 грн., в т.ч. ПДВ (т.9 а.с.78), що перевищує початкову вартість цього автомобіля.

Враховуючи складний фінансовий стан підприємства, що підтверджується фінансовою звітністю за 2013 рік, та відсутність можливості отримати банківський кредит через збитковість підприємства та кризову ситуацію в Україні, продаж і наступний лізинг були здійсненні позивачем для того, щоб повернути обігові кошти.

Враховуючи висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 02.08.2021, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (т.10, а.с.56-82), а також за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом було також встановлено, що в період, за який проводилась перевірка, ні ДП Автотрейдінг-Харків , ні його материнська компанія - ТОВ Автотрейдінг Атолл Груп не були пов`язаними особами з ТОВ ОТП Лізинг , оскільки ознаки пов`язаності вказаних осіб, наведені в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 ст.14 ПК України, відсутні.

Таким чином, наведені в акті позапланової перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0002291402 від 13.12.2016 висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.138.10.5 Податкового кодексу України з врахуванням норм п.14.1.27, п.14.1.36 та п.14.1.231 Податкового кодексу України в частині завищення витрат у 2014 році на загальну суму 607 573 грн. не знаходять свого підтвердження і спростовуються наведеними вище доказами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

Згідно з п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Також, перевіркою встановлено порушення ДП «АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ» пп. 44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139. пп.138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено витрати (витрати на збут) на загальну суму 1450141 гри., у т.ч. за 2013 рік - 698091 грн., 2014 рік 752050 грн., порушення пп. 44.1 ст.44 Податковою кодексу України, п.4-7. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом МФУ від 31.12.1999р. №318, завищено витрати за 2015 рік у розмірі 348470 грн., порушення п.44.1 ст.44. п.185.1. п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 ПК України.

В свою чергу, суд зауважує, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Водночас згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми ПК України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом встановлено, що протягом 2013-2015 р.р ДП «Автотрейдінг-Харків» здійснювало реалізацію товарів (олії соняшникової) за межі митної території України (експортні операції) в рамках договорів комісії, які містяться в матеріалах справи.

Товар (олія соняшникова) придбаний ДП «Автотрейдінг-Харків» у ТОВ "Сателлит", що підтверджується копіями видаткових накладних.

Даний товар ДП «Автотрейдінг-Харків» передано комісіонерам ТОВ "А.П.К. Трейд" та ТОВ "Слобожанська торгова компанія" відповідно до договорів комісії, згідно умов яких Комітент доручає, а комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені і за рахунок комітента одну або декілька правочинів з продажу товарів за межі митної території України.

Комісіонери здійснили реалізацію товарів за межі митної території України відповідно до договорів комісії, що підтверджується звітами комісіонерів та доданих до них вантажно - митних декларацій, які містяться в матеріалах справи.

На реалізовану продукцію оформлені сертифікати. Сертифікацію експортного товару здійснено виробником ТОВ "Сателлит".

Відповідно до звітів комісіонерів та доданих до них документів перевезення товару зі складу ТОВ "Сателлит" м. Маріуполь, вул. Таганрозька до Маріупольського порту здійснено відповідно до товарно - транспортних накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно звітів комісіонерів ТОВ "А.П.К. Трейд" і ТОВ "Слобожанська торгова компанія" та доданих до них документів, комісіонер самостійно не здійснював операції з транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, а уклав договори з ПП "Малахіт-2004" та ТОВ "Малахіт Профтехнології", ТОВ "Мізон Трейд".

Згідно умов договорів комісії (п.1.5) та ст. 1016 ЦК України за угодою, здійсненою Комісіонером з третьою особою, придбає права та стає зобов`язаним Комісіонер.

Факт здійснення вищезазначених господарських операції підтверджується тим, що відповідно до цілого ряду митних декларацій товар перетнув межі кордону України.

ТОВ «А.П.К.Трейд» , ТОВ «Слобожанська торгова компанія» та всі треті особи, з якими комісіонерами було укладено угоди на виконання договорів комісії, на цей час є зареєстрованими органами ДФС України та за інформацією з офіційного сайту ДФС України не мають податкового боргу.

Суму ПДВ у розмірі 359722 грн. ДП «Автотрейдінг-Харків» відображено у складі податкового кредиту, а саме: лютий 2013 року - 6430 грн., серпень 2013 року - 41333 грн., жовтень 2013 року - 91856 грн., січень 2014 року - 15225 грн., травень 2014 року - 75687 грн., червень 2014 року - 17206 грн., листопад 2014 року - 18444 грн., грудень 2014 року - 23847 грн., січень 2015 року - 16569 грн., квітень 2015 року - 53125 грн.

Суд зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, суд вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено факту невикористання ДП «Автотрейдінг-Харків» у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагентів, взаємопов`язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов`язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, а тому позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

З приводу посилань відповідача на ряд порушень з оформлення первинної документації ТОВ «Малахіт-2004» , ТОВ «Малахіт Профтехнології» , ТОВ «Мізон Трейд» , а саме відсутність у актах наданих послуг посад осіб, які їх підписували, не зазначення місця складання; неповне заповнення товарно-транспортних накладних ТОВ «Сателлит» , суд зазначає наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що загальна сума господарської операції з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), невірне оформлення такого документу як товарно-транспортна накладна чи акт наданих послуг не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

Також, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку, ДП «АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом та постачальниками по ланцюгу постачання.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини та аналіз чинного законодавства, позовні вимоги ТОВ " Автотрейдінг-Харків " підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" (вул. Клочківська, 188, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 31941457) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.12.2016 року №0002301402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.12.2016 року №0002291402.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" (код ЄДРПОУ 31941457, вул. Клочківська, 188 м. Харків, 61145) сплачену суму судового збору в розмірі 101851, 06 грн. (сто одна тисяча вісімсот п`ятдесят одна гривня 06 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.01.2022 р.

Суддя Бадюков Ю.В.