Рішення

від 01.02.2022 по справі 537/346/21

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/31/2022

Справа № 537/346/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2022 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі

головуючого судді - Мурашової Н.В.,

за участю секретаря - Должаніци В.С., Скічко Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мізіна В.М.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою для встановлення гаражу, стягнути з відповідачів на його користь заподіяну моральну шкоду з кожного в розмірі по 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , як інвалід дитинства ІІІ групи, отримав від Кременчуцької міської ради Полтавської області у користування земельну ділянку, кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 0,0030 га, розташовану в АДРЕСА_1 , для встановлення гаражу за місцем його проживання. Вказана земельна ділянка розташована поряд із земельною ділянкою, якою користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . 09.10.2020 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 та тестем ОСОБА_5 готували земельну ділянку для встановлення гаражу. В цей час до них підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які вчинили ОСОБА_1 перешкоди у встановленні гаражу на земельній ділянці, виділеній йому міською радою у користування, а саме виштовхали його із земельної ділянки із застосуванням фізичного примусу, висловили погрози застосувати до нього фізичне насильство в разі використання ним земельної ділянки, погрожували знищити гараж в разі його встановлення на земельній ділянці. ОСОБА_1 позбавлений можливості встановити гараж на земельній ділянці, виділеній йому у користування міською радою, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 продовжують чинити йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, висловлюють погрози. ОСОБА_1 сприймає погрози ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як реальні, звертався зі скаргами на їх дії до поліції. Такими протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було заподіяно ОСОБА_1 душевні страждання, що потягли погіршення стану здоров`я, тривогу, насторогу, нервозність, чим заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в цілому в розмірі 20000 грн. Працівники поліції дали роз`яснення, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є цивільно-правовими. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом за захистом свого право користуватися земельною ділянкою для встановлення гаражу, яке надано йому власником земельної ділянки - Кременчуцькою міською радою, а також за відшкодуванням моральної шкоди спричиненої йому протиправними діями відповідачів.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.03.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мурашової Н.В.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.05.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мізін В.М. підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. ОСОБА_1 пояснив, що як інвалід дитинства отримав від Кременчуцької міської ради право користування земельною ділянкою для встановлення гаражу за адресою: АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які користуються земельною ділянкою, розташованою поряд, перешкоджали йому встановити гараж на земельній ділянці, що виділена йому у користування міською радою. При цьому принизили його як особу інваліда з обмеженими фізичними можливостями, погрожували застосувати фізичне насильство до нього та виштовхали його з земельної ділянки із застосуванням примусу, погрожували знищити гараж, якщо він буде встановлений. Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 змушений знімати гараж, що тягне за собою додаткові витрати грошових коштів, погіршився його стан здоров`я, він став знервованим, порушено його життєвий уклад.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомили, що земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 належала за життя ОСОБА_6 , яка була дружиною ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку, яку прийняв син ОСОБА_2 . Проте по теперішній час ОСОБА_2 не отримав свідоцтво про право на спадщину матері ОСОБА_6 . Право на спадщину виникає з моменту її відкриття. Тому відповідачі вважали, що ОСОБА_2 має право користуватися вказаною земельною ділянкою, яка за життя належала його матері. В жовтні 2020 року ОСОБА_3 побачив, що ОСОБА_1 на їх земельній ділянці проводить будівельні роботи. Тому ОСОБА_3 з сином ОСОБА_2 заборонили ОСОБА_1 проводити будівельні роботи на їх земельній ділянці, оскільки такими діями останній порушує їх право користуватися належною їм земельною ділянкою, встановлення гаражу перекриває їм виїзд з їх земельної ділянки на дорогу загального користування. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнали, що в жовтні 2020 року вони вчинили перешкоди ОСОБА_1 проводити роботи для встановлення гаражу, захищаючи своє право власності на належну їм земельну ділянку, разом з тим вказували, що не принижували його, не застосовували до нього фізичного насильства, не висловлювали погроз застосувати фізичне насильство.

Представник третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не з`явився в судове засідання, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Надав письмові пояснення, в яких просив розглянути справу без його участі. Повідомив, що ОСОБА_1 , який має соціальні пільги, було виділено у безоплатне сервітутне користування земельну ділянку площею 30 кв.м. для розміщення тимчасового гаражу в АДРЕСА_1 . Відповідно до земельно-кадастрової документації, відстань від земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_6 , - становить близько 1,7 м. Використання земельних ділянок їх власниками та користувачами повинно проводитися в порядку добросусідства. Наразі до виконавчого комітету ради не надходило скарг від власників та користувачів земельних ділянок щодо перешкоджання використання вказаних земельних ділянок за їх цільовим призначенням. За таких обставин третя особа Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області просила суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом дитинства ІІІ групи безстроково, що підтверджено довідкою МСЕ №0377342 (а.с.8), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданим 19.02.1999 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області (а.с.4-5).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №82605668 віл 16.03.2017 року, земельна ділянка, кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, вид використання - для розміщення тимчасового гаража, адреса: АДРЕСА_1 . Час державної реєстрації: 10.03.2017 року. Підстава виникнення іншого речового права: договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, виданий 14.02.2017 року, видавник: Кременчуцька міська рада Полтавської області та ОСОБА_1 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34290818 від 16.03.2017 року державний реєстратор Борица Т.М., виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області. Вид іншого речового права: право користування (сервітут). Строк дії: Договір укладено строком на 5 років. Надавач надає, а Набувач приймає в безоплатне сервітутне користування об`єкт особистого строкового земельного сервітуту - земельну ділянку площею 30 кв.м. для розміщення тимчасового гаражу по АДРЕСА_1 . Надавач: Кременчуцька міська рада Полтавської області (ЄДРПОУ 24388300). Провокористувач-Набувач: ОСОБА_1 (громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 19.02.1999 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області). Опис об`єкта іншого речового права: Предметом цього договору є особистий строковий земельний сервітут, встановлений виключно Набувачу, на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для розміщення тимчасового гаражу. (а.с.6-7).

Так, за заявою ОСОБА_1 , як особи, що має спеціальні пільги, йому була виділена в безоплатне сервітутне користування земельна ділянка кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, вид використання - для розміщення тимчасового гаража, адреса: АДРЕСА_1 , відповідно до графічного матеріалу, який був доданий ним до заяви. Строк користування 5 років.

За обраним місцем розташування земельної ділянки Кременчуцькою міською радою були прийнято рішення від 26.05.2015 року Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в м. Кременчуці п.3.1. щодо надання ОСОБА_1 відповідного дозволу, а також рішення від 30.08.2016 року Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів для розміщення тимчасових гаражів громадянам пільгової категорії у м. Кременчуці п.1, на підставі якого між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., для розміщення тимчасового гаражу, зареєстрований 10.03.2017 року. Строк користування земельною ділянкою 5 років. (а.с.135-140).

Згідно схеми прив`язки тимчасового гаражу, даних земельно-кадастрової документації, відстань від земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 та земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_6 , - становить близько 1,7 м. (а.с.139).

ОСОБА_1 звертався до поліції зі скаргами на дії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . А саме з повідомленням на службу 102, що 09.10.2020 року о 10 год. 16 хв. невідомий йому чоловік перешкоджає будуватися на належній йому земельній ділянці, адреса: АДРЕСА_1 , з підстав, що це його земля. Такий факт звернення ОСОБА_1 підтверджений талоном повідомлення єдиного обліку №13848. (а.с.10). Також ОСОБА_1 звертався до поліції з повідомленням на РУ про те, що 13.10.2020 року о 14 год. 10 хв. на належній йому земельній ділянці, адреса: АДРЕСА_1 , він перебував з дружиною ОСОБА_4 та тестем ОСОБА_5 , готовили територію для встановлення гаражу. В цей час сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виражалися на їх адресу нецензурною лайкою, штовхали, пригнічували за ознаками інвалідності, вказували, що пошкодять гараж, якщо він буде встановлений. Такий факт звернення ОСОБА_1 підтверджений талоном повідомлення єдиного обліку №14045. (а.с.11).

Начальником ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області було надано відповідь №14539/115/108/01-2020 від 12.10.2020 року про те, що звернення ОСОБА_1 було розглянуто, у звернення відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 КК України, чи адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Звернення ОСОБА_1 стосується земельно-правових відносин, а відповідно до встановленого законодавством порядку земельні спори розглядаються органом місцевого самоврядування або судом. Рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до органу місцевого самоврядування або до суду. (а.с.12-13).

Аналогічна за змістом відповідь на звернення ОСОБА_1 була надана заступником начальника Управління превентивної діяльності ГУ НП в Полтавській області від 30.11.2020 року. (а.с.15).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю , навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків . Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до пункту г частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною третьою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Суд встановив, що до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, в подальшому змінено назву на виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не надходило скарг від власників чи користувачів про перешкоди у користуванні вказаними земельними ділянками.

Рішення Кременчуцької міської ради від 26.05.2015 року Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам в м. Кременчуці п.3.1. щодо надання ОСОБА_1 відповідного дозволу, а також від 30.08.2016 року Про надання згоди на встановлення земельних сервітутів для розміщення тимчасових гаражів громадянам пільгової категорії у м. Кременчуці п.1, на підставі якого між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 був укладений договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., для розміщення тимчасового гаражу, зареєстрований 10.03.2017 року, - не оскаржені, а тому відповідно до принципу правової визначеності рішення є чинними, а договір - дійсний.

А тому ОСОБА_1 має право користування (особистий строковий земельний сервітут) строком на 5 років на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., для розміщення тимчасового гаражу, зареєстрований 10.03.2017 року. Вказана земельна ділянка знаходиться на відстані близько 1,7 м. від земельної ділянки АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на ОСОБА_6 .

Суд враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнали, що в жовтні 2020 року забороняли ОСОБА_1 використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., а саме перешкоджали останньому встановити на ній тимчасовий гараж.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, виділеною йому органом місцевого самоврядування в безоплатний особистий земельний сервітут строком на 5 років, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., а саме для встановлення на ній тимчасового гаражу, на умовах договору, укладеного між Кременчуцькою міською радою Полтавською області та ОСОБА_1 , зареєстрованого 16.03.2017 року.

Згідно ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно ч. 1 ст.23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 3 ч. 2 ст.23ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У частинах 3, 4 ст.23ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, суд врахував, що вислови позивача ОСОБА_1 про те, що 09 та 13 жовтня 2020 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 застосовували до нього фізичне чи психолочічне насильство, висловлювалися нецензурною лайкою - не підтверджені поданими ним доказами. Такі заяви ОСОБА_1 перевірено поліцією, встановлено відсутність в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 КК України, чи адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чипляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян). Відповідь поліції ОСОБА_1 не оскаржена в установленому в ст.303, ст.304 КПК України порядку.

Вислови позивача ОСОБА_1 про те, що вчинені йому в жовтні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перешкоди у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням для встановлення тимчасового гаражу - погіршили його стан здоров`я, порушили його життєвий уклад, - також не підтверджені доказами.

Суду не були подані жодні докази на підтвердження факту погіршення у ОСОБА_1 самопочуття, чи доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням його стану здоров`я та діями, які були вчинені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в жовтні 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що договір про встановлення ОСОБА_1 строком на 5 років особистого строкового земельного сервітуту виданий Кременчуцькою міською радою 14.02.2017 року, зареєстрований 16.03.2017 року. Але лише в жовтні 2020 року ОСОБА_1 вчинив перші дії, направлені на реалізацію свого права користуватися виділеною йому земельною ділянкою. Незважаючи на те, що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що спір про користування земельними ділянками між сусідами може бути вирішено органом місцевого самоврядування, він навіть не звертався до міської ради з відповідною заявою. Разом з тим поведінка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , направлена на перешкоджання ОСОБА_1 користуватися виділеною йому замельною ділянкою, була викликана їх помилковим ставленням до розмірів та меж земельної ділянки, якою вони користуються, що розташована поряд із земельною ділянкою, виділеною ОСОБА_1 . Тому саме органи місцевого самоврядування мали компетенцію роз`яснити сусідам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , де проходять межі земельних ділянок, якими вони користуються, що до речі і було виконано представником міської ради в судовому засіданні в поданих письмових поясненнях.

Твердження ОСОБА_1 , що внаслідок дій ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 він був змушений орендувати гараж у зв`язку з чим поніс додаткові матеріальні витрати, - відносяться до матеріальних відносин, не були заявлені як предмет позовних вимог, а тому не можуть бути враховані при наданні оцінки розміру моральної шкоди.

Суд роз`яснив ОСОБА_1 та його представнику принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, їх обов`язок доказування обставин, які зазначені в позові, роз`яснив їм право заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру заподіяної йому моральної шкоди. Проте позивачем та його представником були проігноровані такі роз`яснення суду, жодних доказів в обґрунутвання позовних вимог про відшкодування моральної шкоди додатково подано не було.

За таких обставин, з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, який є інвалідом ІІІ групи, проте з жовтня 2020 року не міг користуватися виділеною йому у тимчасове користування земельною ділянкою для встановлення тимчасового гаражу поряд зі своїм місцем проживання внаслідок перешкод, які вчинили 09 та 13 жовтня 2020 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Разом з тим суд враховує ступінь вини відповідачів, а саме що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чинили такі перешкоди від неправильного розуміння меж земельної ділянки, яка за життя належала ОСОБА_6 , та якою вони фактично користувалися на теперішній час, проте ОСОБА_1 не вжив заходів у позасудовий спосіб звернутися до органу місцевого самоврядування з метою роз`яснення відповідачам меж земельної ділянки, яка за життя належала ОСОБА_6 . Також суд з огляду на принципи законності, вимоги розумності і справедливості, враховує очевидно низький матеріальний стан відповідачів, і що вимоги позивача про розмір заподіяної моральної шкоди не можуть лягти непомірним тягарем на відповідачів. За таких обставин суд оцінює розмір моральної шкоди, яка спричинена ОСОБА_1 від протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які мали місце 09 та 13 жовтня 2020 року - в сумі 2000 грн.

А тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду з кожного в розмірі по 1000,00 грн.

З огляду на наведене позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню .

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі по 499,40 грн. з кожного. (З розрахунку сплаченого позивачем судового збору за позовну вимогу немайнового характеру в сумі 908 грн., та сплаченого позивачем судового збору за позовну вимогу майнового характеру, пропорційно до задоволеної судом суми шкоди, 10% х 908 грн. = 90,80 грн. Що дорівнює в цілому 908 грн.+90,80 грн. =998,80 грн. Тобто з кожного відповідача по 499,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19 , 76 , 77 , 81 , 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору, Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436500:14:002:0662, площею 30 кв.м., а саме для встановлення на ній тимчасового гаражу, на умовах договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, укладеного 14.02.2017 року між Кременчуцькою міською радою Полтавською області та ОСОБА_1 , державна реєстрація проведена 16.03.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в розмірі 499,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в розмірі 499,40 грн.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 19.02.1999 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області.

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 25.07.2001 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 03.10.1995 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11.02.2022 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Н.В. Мурашова