Рішення

від 24.01.2022 по справі 520/22899/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 р. № 520/22899/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним рішення Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості викладене в наказах №НТ210917 від 17.09.2021, №НТ210920 від 20.09.2021 та скасувати їх.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 24.11.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що рішення відповідача є правомірним, та відповідає вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.04.2020 на підставі заяви про надання статусу безробітного від 02.04.2020, наказом №НТ200402 від 02.04.2020 позивачу надано статус безробітної. Виплата допомоги по безробіттю призначено з 02.04.2020 на 360 днів.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що їй потрібно було призначити виплату допомоги по безробіттю на 720 днів, як застрахованій особі передпенсійного віку з урахуванням страхового стажу понад 10 років, проте, у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 довідки Пенсійним фондом не видавалися в зв`язку з карантином, та не були надані позивачем до відповідача.

Позивачем зазначено, що 01.12.2020 їй була надана довідка "Про вік виходу на пенсію" та призначено допомогу по безробіттю 720 календарних днів, як застрахованій особі передпенсійного віку з урахуванням страхового стажу понад 10 років (наказ №НТ201201 від 01.12.2020).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Судом встановлено, що 17.09.2021 Золочівською районною філією Харківського обласного центру зайнятості рішення щодо призначення допомоги по безробіттю на 720 календарних днів було скасовано та прийняте нове рішення №НТ210917 від 17.09.2021 про призначення допомоги по безробіттю позивачу на 270 календарних днів з 02.04.2020 по 27.12.2020, на підставі ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23, п. 3 розділу VIII Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки позивач звільнений з останнього місця роботи у період карантину, 31.03.2020 за угодою сторін, та тривалість виплати з урахуванням змін внесених в п. 3 не може перевищувати 270 календарних днів.

Наказом №НТ210920 від 20.09.2021 було припинено виплату допомоги по безробіттю позивачу у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

29.09.2021 згідно наказу №НТ210929 від 29.09.2021 позивача було знято з обліку з 03.08.2021.

Позивач вважаючи рішення відповідача протиправним та прийнятим без дотримання вимог чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

За змістом ч.ч 1, 3, 4 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , дійсно, на час звернення до відповідача була особою передпенсійного віку.

Суд зазначає, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 Розділ VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" доповнено пунктом 3-2 такого змісту:

"3-2. Установити, що на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України: допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного; виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв`язок, електронні засоби тощо)".

Вказані зміни набули чинності 02.04.2020.

Законом України №553-IX від 13.04.2020, який набув чинності 18.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у пункті 3-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із змінами, внесеними Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX): абзац перший викладено в такій редакції:

"3-2. Установити, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - в період карантину)"; доповнено абзацом четвертим такого змісту: "для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п`ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів".

Так, суд зазначає, що позивач набула статус безробітного 02.04.2020, тобто в період карантину, проте, установлена пунктом 3-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" норма щодо загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю, яка не може перевищувати 270 календарних днів, не підлягає застосуванню до позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001 у справі №1-16/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (п. 4 Рішення).

В даному випадку п. 3-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України №553-IX від 13.04.2020 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020.

Тобто, вказані зміни прийняті та набрали чинність після того, як позивачу, на підставі наказу №НТ200402 від 02.04.2020 встановлено статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю, отже внесені зміни є такими, що погіршують становище позивача, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач протиправно скоротив тривалість виплати допомоги по безробіттю позивачу з 720 календарних днів до 270 календарних днів.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи наказ №НТ210917 від 17.09.2021 та як наслідок, наказ №НТ210920 від 20.09.2021, в частині що стосується виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , не врахував всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), в зв`язку з чим вони є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Водночас, частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати накази Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості №НТ210917 від 17.09.2021, №НТ210920 від 20.09.2021, в частині що стосується ОСОБА_1 та зобов`язати Золочівську районну філію Харківського обласного центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 призначену з 02.04.2020 на 720 календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості (вул. Центральна, буд. 45, смт. Золочів, Харківська область, 62203, ЄДРПОУ 03491277) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості №НТ210917 від 17.09.2021 та №НТ210920 від 20.09.2021, в частині що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Золочівську районну філію Харківського обласного центру зайнятості поновити виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), призначену з 02.04.2020 на 720 календарних днів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491277).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов