Рішення

від 27.01.2022 по справі 520/24788/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 р. Справа № 520/24788/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю ХАРКІВНЕРУДПРОМ про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд визнати нечинним рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ від 13 серпня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач з перевищенням свої законодавчих повноважень всупереч інтересів територіальної громади оскаржуваним рішенням безоплатно вилучив в інтересах господарюючого суб`єкта - ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ з порушенням встановленого порядку виділення землі, із спільної власності жителів територіальної громади, у тому числі і позивача, земельну ділянку для будівництва дороги, яка не передбачена Програмою розвитку дорожнього господарства Харківської області на 2021 - 2025 рр. Стверджує, що питання погодження місця розташування лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - відомчих (технологічних) автомобільних доріг на території сільських рад статтею 26 Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад та статтею 30 Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, |громадського харчування, транспорту і зв`язку Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до компетенції сільських рад законом не віднесено.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Також ухвалою суду від 30.11.2021 витребувано у відповідача - Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, належним чином завірену копію оскаржуваного рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ від 13 серпня 2021 року; всі наявні документи (погодження, листування, тощо), пов`язані з прийняттям оскаржуваного рішення.

Крім того, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути на права, інтереси та обов`язки ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ , суд дійшов висновку про необхідність залучення ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ до участі у справі в якості третьої особи, про що винесено відповідну ухвалу.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача. Вважає, що позивачем не надано жодних належних доказів в розумінні КАС України, що підтверджують порушення особистих прав позивача у спірних правовідносинах, крім того, неможливо встановити, які саме положення оскаржуваного рішення порушують права, свободи, законні інтереси, та яким чином скасування оскаржуваного рішення сприятиме захисту/поновленню порушених/невизнаних (на його думку) позивача.

Від представника третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких представник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку третьої особи, оскаржуване рішення відповідає вимогам чинного законодавства та не зачіпає інтересів позивача.

У відповідь на відзив позивач повідомив, що право приймати участь у вирішенні питань місцевого значення позивача у територіальній громаді, жителем якої він є, є невід`ємним правом на участь у місцевому самоврядуванні, гарантованим законом України Про місцеве самоврядування . Вказує, що управлінські дії сільської ради, які втілені в оскаржуваному рішенні всупереч інтересів Вільхівської територіальної громади, жителем якої є позивач, з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, прямо зачіпає права та законні інтереси позивача.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 мешкає в с. Сороківка, що за правилами адміністративно-територіального устрою відноситься до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківськоїь області.

13.08.2021 на позачерговій XII сесії VIII скликання Вільхівською сільською радою Харківського району Харківської області прийнято рішення Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ .

Згідно вказаного рішення сільська рада, розглянувши лист ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ вхід. № 1490/07-10 від 02.08.2021 щодо погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ Харківнерудпром для перевезення піску, враховуючи розташування поблизу с. Сороківка кар`єру Сороківського родовища, на якому підприємство Харківнерудпром відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 6251 від 15.02.2018 (видобування) видобуває пісок та те, що видобування піску провадиться на земельних ділянках приватної власності площею кожна 2,0 га з кадастровими номерами 6325184000:02:013:0139, 6325184000:02:013:0138, 6325184000:02:013:0137, 6325184000:02:013:0140, 6325184000:02:013:0141, 6325184000:02:013:0143, 6325184000:02:013:0144, 6325184000:02:013:0145, 6325184000:02:013:0146, 6325184000:02:013:0147 (загальна площа ділянок 20га), які призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних-будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, з метою впорядкування руху вантажного автотранспорту, по території Вільхівської сільської ради, зняття соціальної напруги та дотримання чинного законодавства (зокрема, п.22.5 Правил дорожнього руху), відповідно до Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення , Закону України Про дорожній рух , Закону України Про автомобільні дороги , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , керуючись Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Вільхівська сільська рада вирішила погодити місце розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ для руху транспортних засобів з понаднормовими ваговими параметрами встановленими для доріг загального користування місцевого значення, перевезення корисних копалин (піску), що пролягатиме від кар`єру Сороківського родовища до виїзду на територіальну автодорогу загального користування державного значення Т 2104 Харків - Старий Cалтів - Вовчанськ - Білий Колодязь - Приколотне, орієнтовною довжиною 9,0 км з двома в`їздами-виїздами на територію кар`єру Сороківського родовища згідно графічного додатку Схеми розташування відомчої (технологічної) автомобільної дороги від кар`єру піску Сороківського родовища до виїзду на територіальну автодорогу загального користування державного значення 2104 (передпроектна пропозиція), що є невід`ємною частиною цього рішення.

В рішенні вказано, що фінансування робіт з проектування та будівництва здійснюється за рахунок власних коштів ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ .

ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ до початку будівництва повинен забезпечити: отримання вихідних даних на проектування дороги; узгодження питання будівництва дороги з усіма зацікавленими землевласниками та землекористувачами та оформлення права користування землею для будівництва відомчої (технологічної) дороги відповідно до вимог чинного законодавства; оформлення та узгодження відповідно до законодавства проектної дозвільної документації на будівництво дороги.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач як учасник ініціативної групи жителів с. Сороківка, що заперечують проти прийняття цього рішення, звернувся до суду.

Частиною першою ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У справі за зверненнями жителів міста Жовті Води Конституційний Суд України офіційно розтлумачив цю конституційну норму і вирішив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод(п. 1 рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року).

З наведеного офіційного тлумачення ч. 1 ст. 55 Конституції України випливають наступні умови, за яких суд не може відмовити у правосудді:

- людина звернулася за захистом прав і свобод, які належать їй особисто, а не будь-яким іншим особам. Ця умова випливає також із співставлення ч. 1 ст. 55 Конституції України з ч. 3, 5, 6 цієї статті, в яких ідеться про захист своїх прав, тобто прав, які належать особі, яка їх захищає;

- людина вважає, що її права і свободи, за захистом яких вона звернулася до суду: а) порушені (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися), або б) порушуються (щодо протиправних діянь, які тривають), або в) створюються перешкоди для їх реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі), або г) мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст інших ущемлень Конституційним Судом України не розтлумачений, однак звичайне граматичне значення слова ущемлення дозволяє інтерпретувати його як обмеження . Таке тлумачення призводить до висновку, що особа може звернутися до суду за захистом права або свободи, якщо воно обмежується;

- для звернення до суду за захистом прав та свобод достатньо суб`єктивного переконання людини, якій ці права належать, що має місце їх порушення.

У справі про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини Конституційний Суд України, проаналізував особливості застосування ст. 55 Конституції України в контексті адміністративного судочинства (рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року), зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини), і офіційно розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (п. 1 рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Частинами 1, 2 статті 6 Закону №280/97-ВР визначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Суд зазначає, що право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають всі особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти, в разі якщо є підстави вважати, що порушені їх права, свободи або законні інтереси.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2020 у справі №187/687/16-а вказав на те, що, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення.

При цьому, що для вирішення питання про наявність порушених прав позивачів, а відтак і права на судовий захист, визначальним є визначення належності позивачів до відповідної територіальної громади.

Вирішуючи питання суті права, за захистом якого звернувся позивач, суд виходить із того, що позивач на час звернення до суду був мешканцем с. Сороківка та належав до територіальної громади.

Отже, позивач має право оскаржити рішення Вільхівської селищної громади Харківського району Харківської області, посилаючись на те, що це рішення зачіпає його права.

Вирішуючи питання про те, чи порушено оскаржуваним рішення інтереси позивача, що охороняються законом, суд ураховує, що як в позовній заяві, так і в зверненнях до відповідача (а.с. 5 - 15), позивач обґрунтовує порушення своїх прав неминучими ризиками настання негативних наслідків від будівництва автомобільної дороги, яка буде проходити вздовж будинків, де мешкають жителі с. Сороківка, загрозою руйнування моста через р. Роганка через проїзд через нього великогабаритного транспорту, а також негативного впливу на стан природних комплексів, оскільки транспортування буде здійснюватися у безпосередній близькості до ентомологічного заказника Лаптєве .

Надаючи правову оцінку таким доводам, суд ураховує наявність у позивача екологічного інтересу у цій справі та необхідністю захисту саме екологічних прав при оскарженні спірного рішення з огляду на те, що будівництво ділянки автомобільної дороги реально може призвести до погіршення екологічної ситуації в межах території с. Сороківка.

Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у значенні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18.

Враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи відповідача та третьої особи про те, що позивачем не надано жодних належних доказів в розумінні КАС України, що підтверджують порушення особистих прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки на противагу таким доводам встановлено, що відбувається як порушення екологічних прав позивача, так і не допуск громадськості у прийнятті рішень з екологічних питань.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Гримковська проти України" (Заява № 38182/03) від 21.10.2011, висловив правову позицію, що наголошуючи на важливості участі громадськості у прийнятті рішень з екологічних питань як процесуальної гарантії забезпечення прав, закріплених у статті 8 Конвенції, Суд підкреслює, що істотним елементом цієї гарантії є можливість для особи оскаржити в незалежному органі рішення, дії або бездіяльність державних органів, що впливають на її права в цій сфері (рішення в справі "Дубецька та інші проти України", п. 143)(п. 69).

У справі Гримковська проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що органи влади перед тим, як будувати автомобільну дорогу, не провели належних досліджень, які б надавали оцінку дотримання встановлених екологічних норм та можливість зацікавленим сторонам представити свої думки з цього приводу. В подальшому влада виявилась неспроможною належно врегулювати проблеми, пов`язані з негативним впливом від дороги на мешканців вулиці, вздовж якої було збудовано автомагістраль. В результаті Суд дійшов висновку про те, що Україною не було дотримано мінімальні гарантії, спрямовані на забезпечення справедливого балансу між інтересами заявниці та інтересами суспільства.

Застосовуючи висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі Гримковська проти України , до обставин цієї справи, суд вважає, що позивач має право звертатися до суду за захистом своїх прав та суд не може залишити поза увагою питання безпеки, пов`язані з негативним впливом від дороги на мешканців територіальної громади, територією якої може здійснюватися рух вантажного транспорту.

Отже, в контексті розгляду цієї справи суд повинен надати правову оцінку оскаржуваному рішенню на предмет відповідності його приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначена загальна компетенція сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України Про дорожній рух до компетенції органів влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій у сфері дорожнього руху, зокрема, належить затвердження регіональних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про дорожній рух , до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій, зокрема, належить розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Статтею 7 Закону України Про дорожній рух встановлено виключний перелік компетенційних повноважень сільських, селищних рад, їх виконавчих органів, до яких зокрема, належить, забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки; розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху; створення позабюджетних фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху; організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки; сприяння створенню на території відповідного населеного пункту підприємств і організацій для надання платних послуг, пов`язаних з підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів; сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об`єктами сервісу; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів; визначення шляхів стимулювання користування транспортними засобами, оснащеними електричними двигунами (одним чи декількома), та іншими екологічними видами транспорту; сприяння організації та здійсненню медичної допомоги потерпілим у дорожньо-транспортних пригодах та інших заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху; проведення серед різних соціально-вікових груп населення профілактичних заходів щодо безпеки дорожнього руху; навчання населення Правил дорожнього руху; здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

При цьому, суд звертає увагу, що питання погодження місця розташування лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - відомчих (технологічних) автомобільних доріг на території сільських рад не включено до переліку повноважень сільських рад, що передбачені статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (виключна компетенція сільських, селищних, міських рад).

Отже, органом, що здійснює управління автомобільними дорогами загального користування на території Харківської області, та в тому числі може вирішувати питання будівництва нових автомобільних доріг, є Харківська обласна державна адміністрація, а на території Харківського району - Харківська районна рада та Харківська районна державна адміністрація, в той час як Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області згідно чинного законодавства не має будь-яких повноважень у цій сфері правового регулювання.

Суд наголошує, що прийняття Вільхівською сільською радою рішення про погодження місця розташування лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - відомчих (технологічних) автомобільних доріг прийнято без врахування досліджень, які б надавали оцінку дотримання встановлених екологічних норм та можливість зацікавленим сторонам (мешканцям с. Сороківка) представити свої пропозиції з цього приводу та явно виходить за межі повноважень цього суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, оскаржуване рішення є протиправним, що зумовлює настання наслідків передбачених статтею 245 КАС України.

Відповідно до п.1, 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач просить суд визнати нечинним оскаржуване рішення, але такий спосіб захисту порушених прав стосується саме нормативно-правового акта у випадку визнання його протиправним. Рішення сільської ради в контексті розгляду цієї справи є актом індивідуальної дії, а тому за наявності на це підстав має бути визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи вищевказані висновки, наведені у даному рішенні, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з обранням такого способу захисту порушених прав як визнання протиправним та скасування рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ від 13 серпня 2021 року, а не шляхом визнання його нечинним.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (а.с.26).

Таким чином, враховуючи задоволення вимог позову, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 1, с. Вільхівка, Харківський район, Харківська область, 62431, код ЄДРПОУ 04396667), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю ХАРКІВНЕРУДПРОМ (вул. Китаєнка, буд. 1, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 41184204), про визнання нечинним рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ ХАРКІВНЕРУДПРОМ від 13 серпня 2021 року.

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 1, с. Вільхівка Харківського району Харківської області, 62431, код ЄДРПОУ 04396667) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.