Постанова

від 10.11.2022 по справі 520/24788/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 р. Справа № 520/24788/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВНЕРУДПРОМ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/24788/21

за позовом ОСОБА_1

до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВНЕРУДПРОМ"

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, в якому просив суд:

-визнати нечинним рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради «Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» від 13 серпня 2021 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВНЕРУДПРОМ" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради "Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ "ХАРКІВНЕРУДПРОМ" від 13 серпня 2021 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВНЕРУДПРОМ», подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанціїскасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скаргитретя особа зазначила, що у позивача відсутній законний інтерес для звернення до суду, оскільки оспорюване рішення жодним чином не впливає на реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, не спричиняє суттєвого негативного впливу та не завдає жодної реальної шкоди правам територіальної громади, що фактично вказує на безпредметність та безпідставність заявленого позову. Вважає, що посилання суду на рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Гримковська проти України», «Дземюк проти України» є безпідставним. Висновок суду про відсутність повноважень у Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області щодо прийняття рішення про погодження місця розташування лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - відомчих (технологічних) автомобільних доріг вважає необґрунтованим. З посиланням на ст.ст. 5, 8, 22 Закону України «Про автомобільні дороги» та на статті 5-7 Закону України «Про дорожній рух», стверджує, що питання будівництва відомчої (технологічної) дороги не входить до компетенції ані Харківської обласної державної адміністрації, ані Харківської районної ради, ані Харківської районної державної адміністрації, У свою чергу, зазначає, що відповідно до п. 38, 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", ч.1,2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, № 452/97-ВР, Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області при прийнятті оспорюваного рішення діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також стверджує, що суд помилково дійшов до висновку, що оспорюване рішення прийняте без досліджень, які б надавали оцінку дотримання встановлених екологічних норм та можливість зацікавленим сторонам (мешканцям с. Сороківка) представити свої пропозиціїз цього приводу, оскільки оскаржуване рішення не є регуляторним актом, не відноситься до містобудівної документації, чинними правовими актами не передбачена процедура отримання зауважень та пропозицій від громадськості щодо оприлюднених проектів рішень ради, перед прийняттям рішень. З огляду на викладене, вважає, що рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради «Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ "ХАРКІВНЕРУДПРОМ"» від 13 серпня 2021 року було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» на підставі спеціального дозволу на користування надрами №6251 від 15.02.2018 р. здійснює видобування піску з кар`єру Сороківського родовища, який розташований на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області поблизу с. Сороківка.

З метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації дороги місцевого значення, що проходить через с. Сороківка, зменшення соціальної напруги, яка виникла через транспортування великовантажними автомобілями ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» видобутого піску, третя особа звернулася з листом до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області про винесення на розгляд сесії сільської ради питання погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги від кар`єру піску Сороківського родовища до виїзду на територіальну автодорогу загального користування державного значення Т 2104 Харків Старий Салтів Вовчанськ Білий Колодязь Приколотне.

13.08.2021 на позачерговій XII сесії VIII скликання Вільхівською сільською радою Харківського району Харківської області прийнято рішення «Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ».

Згідно вказаного рішення сільська рада, розглянувши лист ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» вхід. № 1490/07-10 від 02.08.2021 щодо погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ «Харківнерудпром» для перевезення піску, враховуючи розташування поблизу с. Сороківка кар`єру Сороківського родовища, на якому підприємство «Харківнерудпром» відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 6251 від 15.02.2018 (видобування) видобуває пісок та те, що видобування піску провадиться на земельних ділянках приватної власності площею кожна 2,0 га з кадастровими номерами 6325184000:02:013:0139, 6325184000:02:013:0138, 6325184000:02:013:0137, 6325184000:02:013:0140, 6325184000:02:013:0141, 6325184000:02:013:0143, 6325184000:02:013:0144, 6325184000:02:013:0145, 6325184000:02:013:0146, 6325184000:02:013:0147 (загальна площа ділянок 20га), які призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних-будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, з метою впорядкування руху вантажного автотранспорту, по території Вільхівської сільської ради, зняття соціальної напруги та дотримання чинного законодавства (зокрема,п.22.5 Правил дорожнього руху), відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»,Закону України «Про дорожній рух»,Закону України «Про автомобільні дороги»,Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючисьЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Вільхівська сільська рада вирішила погодити місце розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» для руху транспортних засобів з понаднормовими ваговими параметрами встановленими для доріг загального користування місцевого значення, перевезення корисних копалин (піску), що пролягатиме від кар`єру Сороківського родовища до виїзду на територіальну автодорогу загального користування державного значення Т 2104 ХарківСтарий CалтівВовчанськБілий КолодязьПриколотне, орієнтовною довжиною 9,0 км з двома в`їздами-виїздами на територію кар`єру Сороківського родовища згідно графічного додатку «Схеми розташування відомчої (технологічної) автомобільної дороги від кар`єру піску Сороківського родовища до виїзду на територіальну автодорогу загального користування державного значення 2104» (передпроектна пропозиція), що є невід`ємною частиною цього рішення.

В рішенні вказано, що фінансування робіт з проектування та будівництва здійснюєтьсяза рахунок власних коштів ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ».

ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» до початку будівництва повинен забезпечити: отримання вихідних даних на проектування дороги; узгодження питання будівництва дороги з усіма зацікавленими землевласниками та землекористувачами та оформлення права користування землею для будівництва відомчої (технологічної) дороги відповідно до вимог чинного законодавства; оформлення та узгодження відповідно до законодавства проектної дозвільної документації на будівництво дороги.

Не погодившись із вказаним вище рішенням ОСОБА_1 , як мешканець с. Сороківка, що за правилами адміністративно-територіального устроювідноситься до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення «Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури - відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявний екологічний інтерес у цій справі, який підлягає захисту, з огляду на те, що будівництво ділянки автомобільної дороги реально може призвести до погіршення екологічної ситуації в межах території с. Сороківка. Крім того, прийняте відповідачем рішення є протиправним, оскільки Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області згідно чинного законодавства не має будь-яких повноважень у сфері управління автомобільними дорогами загального користування. Також зазначив, що прийняття Вільхівською сільською радою рішення про погодження місця розташування лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури - відомчих (технологічних) автомобільних доріг прийнято без врахування досліджень, які б надавали оцінку дотримання встановлених екологічних норм та можливість зацікавленим сторонам (мешканцям с. Сороківка) представити свої пропозиціїз цього приводу та явно виходить за межі повноважень цього суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 766/12374/17, від 20.11.2019 у справі335/2236/15-а.

Відповідно до правової позиції сформованої в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі № 522/3665/17, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України;

в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Позивач наголошував, що оскаржуване рішення зачіпає його права як мешканця с. Сороківка, що за правилами адміністративно-територіального устроювідноситься до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Позивач обґрунтовує порушення своїх прав неминучими ризиками настання негативних наслідків від будівництва автомобільної дороги, яка буде проходити вздовж будинків, де мешкають жителі с. Сороківка, загрозою руйнування моста через р. Роганка через проїзд через нього великогабаритного транспорту, а також негативного впливу на стан природних комплексів, оскільки транспортування буде здійснюватися у безпосередній близькості до ентомологічного заказника «Лаптєве».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність у позивача законного інтересу, оскільки позивачем не було наведено достатніх підстав вважати, що у зв`язку з прийняттям оскарженого рішення мала місце серйозна загроза безпеки або що ймовірність завдання шкоди стала такою, що вона могла б вважатися порушенням права. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо настання у майбутньому негативних екологічних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при підтвердженні наявності у позивача екологічного інтересуне звернув увагу на Протокол №10 засідання постійної депутатської комісії Вільхівської сілької ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного і навколишнього середовища від 09.08.2021 р. Відповідно до Протоколу №10 до порядку денного було включено питання про розгляд звернення ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» щодо погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги на території Вільхівської сільської ради. Розгляд питання проводився у формі виїзного засідання. За результатами розгляду було встановлено, що запропоноване місце розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги не перетинає межі населених пунктів, не проходить поблизу житлових будинків громадян, що у свою чергу сприятиме впорядкуванню руху вантажного автотранспорту на території Вільхівської територіальної громади, забезпечить належне виконання вимог чинного законодавства у сфері дорожнього руху (зокрема, п. 22.5 Правил дорожнього руху), та в цілому відповідатиме інтересам територіальної громади.

Таким чином, оскільки місце розташування лінійного об`єкту інженерно-транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги, щодо якого прийнято рішення про погодження місця розташування, знаходиться за межами населеного пункту, в якому мешкає позивач, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про наявність загрози порушення прав позивача та можливість нанесення шкоди його інтересам у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення про погодження місця розташування.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, згідно з ч.1ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог (ч.2ст.9 КАС України).

За приписами ч.1ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Отже, позивачем не наведено, наявності безпосереднього зв`язку між станом довкілля та оскаржуваним рішенням, і ймовірною передбачуваною шкодою правам територіальної громади або інших осіб, які позивач прагне захистити.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року, в справі № 522/3665/17 вказав, що при з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», суд має керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини.

Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або

b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011)

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).

Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).

У свою чергу, Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)

Однак, особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти Боснії та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).

З наведеного вбачаються наступні ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, не надав жодних доказів, які б посвідчували ті обставини, що він є потерпілим у зв`язку з з прийняттям відповідачем оспорюваного рішення. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

З приводу посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Гримковська проти України», «Дземюк проти України» колегія суддів зазначає, що вказані рішення стосуються ситуацій, коли заявникам безпосередньо було завдано майнової або немайнової шкоди внаслідок забруднення довкілля, яке стало наслідком дій (бездіяльності) органів державної влади.

Між тим, обставини справи, у якій було прийнято оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду, суттєво відрізняються від обставин, за яких прийнято зазначені рішення Європейського суду з прав людини, в обох вищезазначених рішеннях ЄСПЛ екологічні питання були пов`язані з безпосереднім втручанням у права заявників та негативним впливом чи наявністю безпосередньої загрози для житла, приватного або сімейного життя заявників, що було констатовано судовими рішеннями та висновками відповідних експертиз. У спірних відносинах, на відміну від ситуації, що розглядалася ЄСПЛ, не мало місця фактичне втручання в екологічну ситуацію.

У п. 3 оспорюваного рішення зазначено, що ТОВ «ХАРКІВНЕРУДПРОМ» до початку будівництва повинен забезпечити:

3.1.Отримання вихідних даних на проектування дороги.

3.2.Узгодження питання будівництва дороги з усіма зацікавленими землевласниками та землекористувачами та оформлення права користування землею для будівництва відомчої (технологічної) дороги відповідно до вимог чинного законодавства.

3.3. Оформлення та узгодження відповідно до законодавства проектної та дозвільної документації на будівництво дороги.

Колегія суддів доходить до висновку, що оскаржуване рішення носить виключно процедурний характер, оскільки стосується лише попереднього узгодження місце розташування відомчої (технологічної) дороги, зазначене рішення є лише передумовою початку здійснення комплексу необхідних дій для будівництва дороги у сфері земельних відносин, охорони довкілля та містобудівної діяльності, що не передбачає вчинення якихось конкретних дій, які хоча б теоретично могли завдати шкоди правам позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17, від10.08.2020 року у справі №522/1611/17, 31.03.2021 року у справі №640/21611/19 та від 28.09.2021 року у справі №802/350/17-а).

З огляду на вищенаведене, відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апеляційної скарги, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1ст. 317 КАС Українинеповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 р. у справі № 520/24788/21 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВНЕРУДПРОМ" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 по справі № 520/24788/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення позачергової XII сесії VIII скликання Вільхівської сільської ради "Про погодження місця розташування лінійного об`єкту інженерно - транспортної інфраструктури відомчої (технологічної) автомобільної дороги по території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області ТОВ "ХАРКІВНЕРУДПРОМ" від 13 серпня 2021 року.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий