Рішення

від 13.07.2007 по справі 15/327-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/327-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2007 р.                                                            Справа № 15/327-07

вх. № 8091/3-15

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Вовк Д.О.  дов б/н від 15.12.2006 роу  відповідача - Новак А.І. дов б/н від 02.06.2007 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "Сільгоспмашсервіс", м. Х-в  

до  ТОВ "Агро-Інвест", с. Руська Лозова  

про стягнення 48585,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача  48 585,60 грн., у т.ч. основного боргу у сумі 10 080,00 грн., що виник із договору про надання механізованих послуг зі збирання сільськогосподарських культур комбайнами «Bizon BS-Z110» № Хр-Мех-10/20-02 від 20.10.06, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору з оплати наданих послуг зі збирання врожаю. Позивач також просить стягнути з відповідача платню за користування чужими грошовими коштами у сумі 38 505,60 грн. та судові витрати.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву заборгованість не визнав, проти задоволення позову заперечує повністю.

В судовому засіданні оголошовувалася перерва з 04.07.2007 року до 11.07.2007 року та з 11.07.2007 року до 13.07.2007 року для підготовки повного тексту рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання механізованих послуг зі збирання сільськогосподарських культур комбайнами «Bizon BS-Z110» № Хр-Мех-10/20-02 від 20.10.06 (далі – договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги зі збирання сільськогосподарських культур (кукурудзи), а відповідач прийняти і оплатити ці послуги.

          Згідно з п. 4.1. договору вартість послуг позивача за договором склала 140,00 грн. за один гектар. Згідно з п. 4.2. договору відповідач зобов'язаний розрахуватись за надані послуги грошовими коштами.

          Відповідно до п. 5.1. договору у забезпечення гарантій оплати за виконання механізованих послуг відповідач проводить попередню оплату за кожне надане для збирання поле згідно з п. 2.1. і п. 4.1. договору. Відповідно до п. 5.2. відповідач зобов'язується здійснити розрахунок із позивачем протягом 2-х днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

          Згідно з актом виконаних робіт № 11/30-02 від 30.11.06 позивачем надано відповідачеві послуг зі збирання кукурудзи на суму 10 080,00 грн. Проте в порушення умов договору, відповідач послуги позивача не оплатив.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений термін відповідно до договору. Статтею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо невизначеності у договорі строків оплати послуг через те, що сторонами порушено умови договору щодо проведення передплати послуг позивача (п. 5.1.) у зв'язку із наступним. По-перше, формулювання пункту свідчить, що закріплюючи його, сторони мали на увазі скоріше засіб забезпечення виконання зобов'язань, не застосування якого не звільняє відповідача від обов'язку розрахуватись із позивачем відповідно до умов п. 5.2. договору, ніж умову оплати наданих послуг. По-друге, аналізуючи пп. 2.1., 4.1. договору, неможливо визначити розмір передплати, яку зобов'язаний сплатити відповідач (зокрема не встановлено номер поля і його розмір, що не дає можливості обрахувати конкретну суму передплати), та строки її оплати, через що порядок розрахунків сторін має регулюватись п. 5.2. договору. По-третє, договір не містить положень щодо права позивача відмовитись від надання послуг, у разі несплати відповідачем передплати, або про незастосування до розрахунків між сторонами п. 5.2. договору у цьому випадку.

Так само необґрунтованими є посилання відповідача на те, що акт виконаних робіт № 11/30-02 від 30.11.06 підписано сторонами у межах виконання іншого договору, ніж договір про надання механізованих послуг зі збирання сільськогосподарських культур комбайнами «Bizon BS-Z110» № Хр-Мех-10/20-02 від 20.10.06. Зазначений акт виконаних робіт, підписаний представниками сторін і скріплений печатками, містить положення про те, що він укладений у відповідності із договором № Хр-Мех-10/20-02 від 20.10.06, відповідачем не надано доказів існування будь-яких інших договорів із позивачем з аналогічними реквізитами, в межах яких міг підписуватись цей акт, через що твердження відповідача про те, що послуги надані позивачем не в межах договору, не підтверджені матеріалами справи і не беруться судом до уваги.

Таким чином, вимоги позивача у розмірі 10 080,00 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими до справи доказами, і суд знаходить, що ця сума підлягає стягненню.

Відповідно до п. 6.5. договору у випадку прострочки виконання зобов'язань з оплати наданих послуг, якщо відстрочка не передбачена відповідною додатковою угодою, відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 2% від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є платнею за користування чужими грошовими коштами (у відповідності із ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України).

Визначаючи природу відносин, що врегульована сторонами у п. 6.5. договору, суд виходить з того, що п. 6.5. договору міститься у розділі 6 договору «Відповідальність сторін». Виходячи з цього платіж, передбачений зазначеним пунктом, що його сторони визначили як платня за користування чужими грошовими коштами, є негативним наслідком, який настає для відповідача у разі несвоєчасної оплати послуг позивача. Формулювання п. 6.5. свідчить, що такий платіж є обрахованим за кожен день розміром річних від простроченої суми, які боржник (відповідач у справі) сплачує на користь кредитора (позивача у справі) у випадку порушення строків оплати наданих послуг.

При цьому суд не погоджується із доводами відповідача про те, що цей платіж фактично є фінансовою послугою, яку позивач надає відповідачеві і яка має здійснюватись суб'єктом господарювання, що має відповідну ліцензію. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01 № 2664-ІІІ фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Оскільки жодне із положень договору не передбачає надання позивачем відповідачеві фінансових активів із метою отримання прибутку (навпаки, умовами договору передбачено надання саме послуг), передбачений п. 6.5. договору обов'язок відповідача сплатити 2% від суми боргу за кожний день прострочки платежу виникає лише у випадку неналежного виконання ним умов договору щодо оплати послуг позивача, а сплата цих коштів не є метою договору, передбачені п. 6.5. платежі не можуть бути розцінені як форма фінансової послуги.

Так само необґрунтованим є твердження відповідача про те, що встановлення відповідальності у розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочки платежу суперечить чинному законодавству, оскільки Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.06.96 № 543/96-ВР розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу. У той же час зазначений закон у статтях 1, 3 обмежує лише розмір пені, що може встановлюватись сторонами у договорі. Пункт 6.5 договору не містить посилань на те, що закріплена у ньому відповідальність є пенею. Про зворотне свідчить і приведене у спірному пункті посилання на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання та, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У договорі позивач і відповідач домовились про зміну розміру річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, збільшивши її до 2% від простроченої суми за кожен день прострочки.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення платні за користування чужими грошовими коштами у сумі 38 505,60 грн. підтвердженими матеріалами справи. У той же час, приймаючи до уваги, з одного боку, волю сторін, які змінили шляхом збільшення розмір річних від простроченої суми заборгованості, а також те, що відповідач більше 7 місяців не розраховувався із позивачем, а з іншого – розмір нарахованих річних суд вважає за необхідне зменшити відповідальність, передбачену п. 6.5. договору, визначивши її в сумі 15 000,00 грн.

          Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 625 Цивільного Кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»,  62403, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Руська Лозова, п/р 260030065316 у ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589, код 32797012, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Харків», 61128, м. Харків, Садовий проїзд, 9, п/р 26009070343 у ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 350727, код 33207305,  основний борг -10 080,00 грн., 15 000,00 грн. платні за користування чужими грошовими коштами,державне мио 250 грн 80 коп, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Лаврова Л.С.

рішення підписане 13.07.2007 року