Постанова

від 02.02.2022 по справі 440/1262/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 р.Справа № 440/1262/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.10.21 року по справі № 440/1262/21

за позовом Фермерського господарства "Чопенко"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Чопенко" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000510901 від 11.01.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000490901 від 11.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.01.2021 на адресу господарства поштовим листом надійшло податкове повідомлення-рішення № 0000510901 від 11.01.2021, згідно з яким до ФГ "Чопенко" застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за зберігання пального без ліцензії та податкове повідомлення-рішення № 0000490901 від 11.01.2021, згідно з яким до ФГ "Чопенко" застосовано штраф у сумі 5100,00 грн за несвоєчасне подання звіту форми 20-ОПП. Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, оскільки фактична перевірка проведена відповідачем неповно, необ`єктивно, в ході фактичної перевірки не встановлено та відповідачем не доведено належними доказами того факту, у яких саме ємностях відбувалось зберігання пального і чи взагалі у власності та на балансі позивача маються такі ємності; якщо такі ємності малися у позивача, то перевіряючі мали б встановити фактичний об`єм залишків пального в таких ємностях; відповідачем також не перевірено наявність у власності чи у користуванні позивача транспортних засобів, фактичні залишки палива в баках транспортних засобів тощо.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.01.2021 №0000510901 та №0000490901.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Фермерського господарства "Чопенко" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7575грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що контролюючим органом правомірно здійснено фактичну перевірку ФГ "Чопенко", яка відповідає приписам відповідних правових норм, не суперечить основним принципам права, зокрема вимогам принципу законності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що паливо придбано для власних потреб господарства та залито з бензовозу постачальника в топлевні баки власних та орендованих транспортних засобів ФГ "Чопенко", що було використане в процесі господарської діяльності по обробітку землі. ФГ "Чопенко" в період з 30.03.2020 до моменту проведення фактичної перевірки не здійснювало зберігання палива в спеціально обладнаних ємностях, що виключає необхідність отримання відповідної ліцензії на зберігання пального.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ФГ "Чопенко" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2008. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ "Чопенко" має основний вид діяльності відповідно до КВЕД-2010: 01.11. вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

13.11.2020 ГУ ДПС у Полтавській області винесено наказ №2118 "Про проведення фактичної перевірки", згідно з яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, статті 16 Закону №481/95-ВР з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв, вирішено провести з 18.11.2020 фактичну перевірку ФГ "Чопенко" тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Козельщинеький район, смт. Козельщина, вул. Головка, 5 за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

На підставі наказу від 13.11.2020 №2118 відповідачем видані направлення на перевірку №№493, 494 від 16.11.2020.

19.11.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ФГ "Чопенко", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки №2636/16-31-09-04/35360708 від 27.11.2020 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки ФГ "Чопенко" встановлено порушення вимог частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: зберігання пального в місцях, які не отримували відповідні ліцензії; вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме: неподання до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП).

Акт перевірки не підписано керівником ФГ "Чопенко", містить припис "у зв`язку із неможливістю вручення (підписання, отримання) акта про результати фактичної перевірки №2636/16-31-09-04/35360708 керівнику ФГ "Чопенко" надсилається акт про результати фактичної перевірки №2636/16-31-09-04/35360708 від 27.11.2020".

11.01.2021 на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000510901, яким до позивача за порушення вимог частини першої статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі Закон №481/95-ВР) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000,00 грн.

11.01.2021 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000490901, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи), у сумі 5100,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області №0000510901 та №0000490901 від 11.01.2021 протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують, зокрема такі функції: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з пунктом 82.3 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Щодо доводів позивача, що фактична перевірка ФГ "Чопенко" призначена без передбачених податковим законодавством підстав, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово формулював правову позицію, відповідно до якої фактична перевірка не може бути проведена податковим органом довільно. Підставою для проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19.

Відповідно до наказу №2118 від 13.11.2020 зазначено, що підставою для призначення фактичної перевірки податковим органом зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та стаття 16 №481/95-ВР.

При цьому, у наказі відсутня вказівка на фактичну підставу з переліку, передбаченого законом: отримання податковим органом інформації будь-якого походження про порушення вимог законодавства в частині здійснення, зокрема, функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

У наказі зазначена мета: контроль за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв.

Так, Верховний Суд у постанові від 08.09.2020 у справі №640/21536/19 дійшов висновку про обґрунтованість висновків про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки платника податків з огляду на те, що у спірному наказі про призначення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено, у рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Колегія суддів зазначає, що в наказі ГУ ДПС в Полтавській області №2118 від 13.11.2020 "Про проведення фактичної перевірки" відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено, у рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФГ "Чопенко" вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників тощо) встановлена податковим органом.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу "Про проведення фактичної перевірки" №2118 від 13.11.2020 слугувала інформація про порушення ФГ "Чопенко" вимог законодавства.

Отже, відсутність вказаних обставин в наказі про проведення фактичної перевірки не є належним доказом на підтвердження доводів відповідача щодо правомірності проведення перевірки позивача.

При цьому, не є допустимим доказом доповідна записка, яка датована 16.11.2020, тобто після винесення наказу від 13.11.2020.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення фактичної перевірки позивача на підставі наказу №2118 від 13.11.2020 "Про проведення фактичної перевірки", у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.

Наслідком цього є висновок про те, що акт фактичної перевірки від 27.11.2020 №2636/16-31-09-04/35360708 не є належним доказом вчинення ФГ "Чопенко" податкового правопорушення, а це, у свою чергу, має наслідком висновок про протиправність оскаржуваних у цій справі рішень.

В акті перевірки №2636/16-31-09-04/35360708 від 27.11.2020 зазначено, що за результатами перевірки ФГ "Чопенко" встановлено порушення вимог частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: зберігання пального в місцях, які не отримували відповідні ліцензії.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина перша статті 17 Закону №481/95-ВР).

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень (частина друга статті 17 Закону №481/95-ВР).

Частиною двадцять другою статті 18 Закону №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Позивачем не заперечується, що ним придбано дизельне пальне 30.03.2020 в кількості 3025,26 л. та 22.09.2020 в кількості 3610,85 л.

З урахуванням приписів частини двадцять другою статті 18 Закону №481/95-ВР, суд надає оцінку лише щодо придбаного дизельного пального 22.09.2020 в кількості 3610,85 л. та щодо його зберігання без ліцензії.

Так, у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення акцизного складу, а саме:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального, є акцизним складом.

Однак, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Отже, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Водночас, згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Отже, фактичною перевіркою є перевірка, що здійснюється саме за місцем фактичного провадження платником діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, а тому не обмежується виключно дослідженням документів на відміну від документальної перевірки, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Однак, під час проведення фактичної перевірки перевіряючими не встановлено місця чи місць зберігання позивачем пального, не виявлено ємностей, у яких би позивачем зберігалося пальне, не здійснено обстеження (перевірку) вмісту таких ємностей, а посилання відповідача про те, що позивачем зберігалося пальне є лише припущеннями контролюючого органу, які зроблено виключно на підставі аналізу документів та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки перевіряючими зроблені виключно за результатом дослідження документів та свідчать про здійснення певної господарської діяльності підприємства з придбання пального та його використання у власній господарській діяльності, проте, не свідчать про зберігання позивачем пального, у тому числі станом на момент проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності ФГ "Чопенко".

Відповідач посилається на письмові пояснення керівника ФГ "Чопенко" від 19.11.2020, у яких зазначено, що ФГ "Чопенко" придбано 3610 літрів 22.09.2020 дизпалива, яке використовувалось для потреб господарства, у діяльності господарства використовується власна техніка. Це пальне доставлено бензовозом та злито в баки власної техніки. Залишки пального на 23.09.2020 становили 0 літрів. Також у цих поясненнях перелічена техніка, тобто та, яка знаходиться у власності позивача.

Позивачем в позові та у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що паливо придбано для власних потреб господарства, залито з бензовозу постачальника в топлевні баки власних та орендованих транспортних засобів ФГ "Чопенко", що використане в процесі господарської діяльності по обробітку землі. ФГ "Чопенко" в період з 30.03.2020 до моменту проведення фактичної перевірки не здійснювало зберігання палива в спеціально обладнаних ємностях, що виключає необхідність отримання відповідної ліцензії на зберігання пального.

Так, ФГ "Чопенко" має у власності наступні транспортні засоби: Комбайн MF-330; Трактор МТЗ-80; Трактор МТЗ-80; Трактор МТЗ-82.1.26; Трактор Беларус-82.1.

Також згідно з договорами найму (оренди) транспортних засобів від 15.03.2020 та від 01.08.2020 ФГ "Чопенко" прийняв у строкове платне користування транспортні засоби з екіпажем, зокрема: Камаз-5320; ДАФ-95ХГ 380. Відсутність залишків пального після зливання з бензовозу постачальника в баки транспортних засобів свідчать лімітно-заборочні картки від 22.09.2020.

У поясненнях від 21.07.2021 керівником господарства наведено об`єм баку техніки: Комбайн MF-330 - 800 л., Трактор МТЗ-80 - 130 л., Трактор МТЗ-80 - 130 л., Трактор МТЗ-82.1.26 - 130 л., Трактор Беларус-82.1 - 130 л.; Камаз-5320 - 1200 л., ДАФ-95ХГ 380 - 1200 л..

Отже, позивачам доведено можливість використання палива для власних потреб господарства та залито з бензовозу постачальника в топлевні баки власних та орендованих транспортних засобів ФГ "Чопенко". При цьому, відповідач не спростовував вказаних доводів позивача.

Так, податковий орган фактично висловив припущення про те, що платник зберігав пальне: порівняв кількість придбаного пального зі загальною місткістю баків власних транспортних засобів і, вважаючи, що придбане пальне не могло бути поміщене в баки транспортних засобів за одну заправку, зробив висновок, що платник залишки придбаного пального у якийсь проміжок часу десь зберігав.

Таким чином, стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, податковий орган не надав докази: скільки і якого пального, у якому місці, у який період часу позивач зберігав.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000510901 від 11.01.2021, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000490901 від 11.01.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним рішенням встановлено порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та застосовано фінансову санкцію згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Згідно з пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Колегія суддів зазначає, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі № 440/1262/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Курило С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 07.02.2022 року