Постанова

від 15.03.2023 по справі 440/1262/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 440/1262/21

адміністративне провадження № К/990/6528/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у складі головуючого судді Канигіної Т.С. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бегунца А.О., Курило Л.В., Рєзнікової С.С. у справі № 440/1262/21 за позовом Фермерського господарства «Чопенко» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Фермерське господарство «Чопенко» (далі- позивач, ФГ «Чопенко») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган, податковий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 №0000510901 та №0000490901.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 № 0000510901 та № 0000490901.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ФГ «Чопенко» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7575 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення фактичної перевірки позивача, оскільки наказ не містить конкретних фактичних підстав призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють призначення такої. Щодо виявлених під час перевірки порушень, то ФГ «Чопенко» доведено можливість використання палива для власних потреб господарства та залито з бензовозу постачальника в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів, що відповідачем не спростовано. Крім того, суди зазначили, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане з отриманням дозвільних документів тощо.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ФГ «Чопенко» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2008. Основний вид діяльності відповідно до КВЕД-2010: 01.11. вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

13 листопада 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області прийнято наказ № 2118 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, статті 16 Закону № 481/95-ВР з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв, вирішено провести з 18.11.2020 фактичну перевірку ФГ позивача тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Козельщинеький район, смт. Козельщина, вул. Головка, 5 за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому ПК України.

На підставі наказу від 13.11.2020 № 2118 відповідачем видані направлення на перевірку від 16.11.2020 № 493 та № 494.

19 листопада 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ФГ «Чопенко», за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки № 2636/16-31-09-04/35360708 від 27.11.2020.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 15 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), а саме: зберігання пального в місцях, на які не отримували відповідні ліцензії; вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме: неподання до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП).

Акт перевірки не підписано керівником ФГ «Чопенко», містить припис «у зв`язку із неможливістю вручення (підписання, отримання) акта про результати фактичної перевірки № 2636/16-31-09-04/35360708 керівнику ФГ «Чопенко» надсилається акт про результати фактичної перевірки № 2636/16-31-09-04/35360708 від 27.11.2020».

11 січня 2021 року на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000510901, згідно з яким до позивача за порушення вимог частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500 000 грн;

- № 0000490901, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 5100 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Полтавській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

На думку контролюючого органу, висновок судів щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з посиланням на правову позицію Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19 є помилковим. Натомість відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 та від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Також скаржник указує на обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на виявлені під час фактичної перевірки порушення.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених ПК України (пункт 81.3 статті 81 Кодексу).

Разом із цим, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вище зазначено, підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Суди попередніх інстанцій зі змісту наказу від 13.11.2020 № 2118 «Про проведення фактичної перевірки» встановили, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв, наказано провести з 18.11.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб ФГ «Чопенко» за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, смт. Козельщина, вул. Головка, 5 за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому ПК України (а.с. 62).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме право на проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу слугувала інформація про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства. У самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.

Окрім того, у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19.

Щодо доводу відповідача про ненадання оцінки судом апеляційної інстанції доповідній записці № 297/16-31-09-04-21, то колегія суддів уважає його безпідставним у зв`язку з наступним. Указана доповідна записка датована 16.11.2020, тобто після прийняття наказу від 13.11.2020, тому обґрунтовано не врахована судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що ГУ ДПС у Полтавській області не довело наявність підстав у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФГ «Чопенко», що зумовлює також протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд критично оцінює посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли його до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень у справі. Цитування відповідачем висновків постанов Верховного Суду на підтвердження передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав касаційного оскарження не свідчить про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням вимог законодавства. Висновки перелічених постанов у касаційній скарзі не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2021 № 0000510901.

Зі змісту акта перевірки від 27.11.2020 № 2636/16-31-09-04/35360708 вбачається, що податковим органом встановлено порушення ФГ «Чопенко» вимог частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме: зберігання пального в місцях, які не отримували відповідні ліцензії.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.

Частиною двадцять другою статті 18 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Позивачем не заперечується, що ним придбано дизельне пальне 30.03.2020 в кількості 3025,26 л та 22.09.2020 в кількості 3610,85 л.

З урахуванням приписів наведеної норми, суди надавали оцінку лише факту придбання дизельного пального 22.09.2020 у кількості 3610,85 л та його зберігання без ліцензії.

Так, у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення акцизного складу, а саме:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального, є акцизним складом.

Однак, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Отже, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Суди попередніх інстанцій встановили, що під час проведення фактичної перевірки перевіряючими не виявлено місць зберігання позивачем пального; ємностей, у яких би позивачем зберігалося пальне; не здійснено обстеження (перевірку) вмісту таких ємностей; тому дійшли висновку, що твердження контролюючого органу про зберігання позивачем пального є лише припущенням, не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Щодо посилання відповідача на письмові пояснення керівника ФГ «Чопенко» від 19.11.2020, то в них зазначено, що 22.09.2020 ФГ «Чопенко» придбано 3610 літрів дизпалива, яке використовувалось для потреб господарства, у діяльності господарства використовується власна техніка. Це пальне доставлено бензовозом та злито в баки власної техніки. Залишки пального на 23.09.2020 становили 0 літрів. Також у цих поясненнях перелічена техніка, яка знаходиться у власності позивача.

Судами попередніх інстанцій на підставі пояснень позивача встановлено, що паливо придбано для власних потреб господарства, залито з бензовозу постачальника в паливні баки власних та орендованих транспортних засобів ФГ «Чопенко», що використане в процесі господарської діяльності по обробітку землі. ФГ «Чопенко» в період з 30.03.2020 до моменту проведення фактичної перевірки не здійснювало зберігання палива в спеціально обладнаних ємностях, що виключає необхідність отримання відповідної ліцензії на зберігання пального.

Так, ФГ «Чопенко» має у власності наступні транспортні засоби: Комбайн MF-330, Трактор МТЗ-80, Трактор МТЗ-80, Трактор МТЗ-82.1.26, Трактор Беларус-82.1.

Також згідно з договорами найму (оренди) транспортних засобів від 15.03.2020 та від 01.08.2020 позивач прийняв у строкове платне користування транспортні засоби з екіпажем, зокрема: Камаз-5320, ДАФ-95ХГ 380. Відсутність залишків пального після зливання з бензовозу постачальника в баки транспортних засобів підтверджують лімітно-забірні картки від 22.09.2020.

У поясненнях від 21.07.2021 керівником ФГ «Чопенко» вказано об`єм баку техніки: Комбайн MF-330 - 800 л, Трактор МТЗ-80 - 130 л, Трактор МТЗ-80 - 130 л, Трактор МТЗ-82.1.26 - 130 л, Трактор Беларус-82.1 - 130 л; Камаз-5320 - 1200 л, ДАФ-95ХГ 380 - 1200 л.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000510901 від 11.01.2021, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2021 № 0000490901, яким встановлено порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України та застосовано штрафні санкції згідно з пунктом 117.1 статті 117 Кодексу.

За положеннями пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Колегія суддів уважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ГУ ДПС у Полтавській області протиправно та підлягає скасуванню.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко