Постанова

від 02.02.2022 по справі 520/11672/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 р.Справа № 520/11672/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "НП-Трейдінг" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.06.21 року по справі № 520/11672/18

за позовом Приватного підприємства "НП-Трейдінг"

до Державної податкової служби України , Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство «НП-Трейдінг» (далі - Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2018 року № 0000635016, яким збільшено суму грошового зобов`язання Підприємства за платежем "податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на 1 519 595 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - на 1 054 612 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 464 983 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року скасовано. Адміністративну справу № 520/11672/18 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідач, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Офісом ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та митного законодавства, в тому числі, здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акцепт трейд", ТОВ "АРС групп", ТОВ "Піреус транс", ТОВ "АгропромінвестК", ТОВ "Альмікс груп компані", ТОВ "Укренергоблок", ТОВ "Міолакс", ТОВ "Ремарс", ТОВ "М Стройпоставка", ТОВ "Майстер Дірект", ТОВ "Кадар Маркет", ТОВ "Рекопт", ТОВ "Чогорі Груп", ТОВ "Лігас-Трейд, ТОВ "Гудопт", ТОВ "Баріум Транс", ТОВ "Лукер", ТОВ "Тіроф", ПП "МайстербудРівне", ТОВ "Амлак", ПП "Адітум Маркет" за період 2014 - 2017 роки.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 20 вересня 2018 року № 51/28-10-50-16-06/3290405, згідно з висновками якого встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 054 612 грн, у тому числі по періодах: за 2015 рік - на 124 646 грн, за півріччя 2016 року - на 383 635 грн, за 9 місяців 2016 року - на 835 699 грн, за І квартал 2017 року - на 94 267 грн; несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2016 року; неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками та недостовірними відомостями податкової звітності за Формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 року про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку.

Перевіркою встановлено, що Підприємство за період, що перевірявся, не мало фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акцепт трейд", ТОВ "АРС групп", ТОВ "Піреус транс", ТОВ "АгропромінвестК", ТОВ "Альмікс груп компані", ТОВ "Укренергоблок", ТОВ "Міолакс", ТОВ "Ремарс", ТОВ "М Стройпоставка", ТОВ "Майстер Дірект", ТОВ "Кадар Маркет", ТОВ "Рекопт", ТОВ "Чогорі Груп", ТОВ "Лігас-Трейд, ТОВ "Гудопт", ТОВ "Баріум Транс", ТОВ "Лукер", ТОВ "Тіроф", ПП "МайстербудРівне", ТОВ "Амлак", ПП "Адітум Маркет".

Водночас, за результатами перевірки виявлено, що, починаючи з 2015 року, позивачем було реалізовано паливно-мастильні матеріали підприємствам (ТОВ "Кімет груп", ТОВ "Емсар", ТОВ "Пальмір Груп", ТОВ "Пролайт Плюс") - неплатникам акцизного податку (тобто тим, які не мали права подальшої реалізації пального), які не мали власних чи орендованих основних фондів, достатніх трудових ресурсів, місця для зберігання паливно-мастильних матеріалів, та посадові особи яких дали пояснення щодо реєстрації відповідних підприємств на своє ім`я за грошову винагороду; при оформленні взаємовідносин з вказаними контрагентами необхідні документи первинного обліку або відсутні або мають дефекти, які, на думку податкового органу, свідчать про суто формальне укладення договорів без мети створення реальних прав та обов`язків для сторін та, відповідно, відсутність реальних господарських відносин між сторонами, що не надає право позивачу на включення даних за цими відносинами до відповідної податкової звітності.

Враховуючи те, що наданими до перевірки платіжними дорученнями підтверджено оплату зазначеними контрагентами вартості товару за вказаними договорами, Офіс ДФС дійшов висновку про перерахування зазначеними контрагентами грошових коштів позивачу за безтоварними операціями, внаслідок чого відповідний дохід мав бути оподаткованим податком на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ "Кімет груп" (покупець) 15 березня 2017 року було укладено договір поставки, предметом якого були паливно-мастильні матеріали. На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем до суду надано копію видаткової накладної, копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів, а також копію довіреності на отримання товару, відвантаження товару зафіксовано в журналі нафтобази 16 березня 2017 року.

15 червня 2016 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Емсар" було укладено договір поставки, предметом якого було постачання паливно-мастильних матеріалів. На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти).

3 березня 2017 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Пролайт плюс" було укладено договір поставки, предметом якого було постачання паливно-мастильних матеріалів. На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивач надав до суду копії видаткової накладної, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти), довіреності на отримання товару.

16 травня 2016 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Пальмір груп" було укладено договір поставки, предметом якого було постачання на адресу ТОВ "Пальмір груп" паливно-мастильних матеріалів. На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано копії податкової накладної та видаткової накладної на реалізацію бензину.

Щодо правовідносин позивача з "Bernatel Overseas INC" (Республіка Панама) судом встановлено, що позивачем укладено з вказаним нерезидентом контракт від 2 листопада 2015 року, згідно з яким позивач придбав у нього паливо авіаційне. За період з 2 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року сторони виконали вказаний контракт на суму 2 308 263,58 грн. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977 "Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України", в редакції, що діяла до 1 січня 2018 року, Республіка Панама включена до переліку таких держав (територій). На підтвердження понесених витрат та відповідності їх за правилами звичайних цін позивачем було надано до перевірки свої статутні документи, довідки з загальною інформацією про платника податків, договори, штатний розклад по підприємству, ліцензії, дозволи, копії відповідних договорів (контрактів), опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов`язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги), відомості про фактично проведені розрахунки у контрольованій операції (сума та валюта платежів, дата, платіжні документи) , звіт про фінансовий результат за 2015 рік, оборотно-сальдові відомості, бухгалтерські довідки з аналізом рентабельності з іншими неконтрольованими контрагентами у відповідний період і за аналогічними операціями (купівля - продаж нафтопродуктів).

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 1 жовтня 2018 року № 0000635016, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 519 595 грн, у тому числі основного зобов`язання - 1 054 612,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 464 983,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 7 грудня 2018 року № 39633/6/99-99-11-04-02-25 спірне податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення .

Позивач, вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 23.1 , 23.2, 23.3, 23.4 статті 23 Податкового кодексу України визначено , що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

У випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Згідно вимог п.п. 134.1.1. п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 та п. 49.18. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:

п.п.137.4.1. виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу;

п.п.137.4.2. у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду;

п.п.137.4.3. якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Відповідно до вимог п. 51.1. ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з п.176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Між тим, первинною для умов податкового обліку може вважатись документація складена під час реального здійснення господарської операції.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Крім цього, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Cуду України від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-3849а15).

Той факт, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо службових осіб контрагентів позивача, не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14).

Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу. Вимоги цього підпункту можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до статті 39 цього Кодексу; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 №21-421а11, від 01.12.2015 №21-1661а15, від 02.12.2015 №21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 27.05.2020 року у справі №620/937/19.

В свою чергу, в товарно транспортних накладних наданих не зазначено повну адресу пункту навантаження, номер резервуара з якого відпущено нафтопродукт, температура нафтопродукту, за якої визначалась густина, а також час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Колегія суддів звертає увагу, що дані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363 та не відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто не є первинними документами та не можуть підтверджувати факт транспортування та фактичного отримання позивачем товару від контрагентів.

Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №П/811/2247/14, постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №К/9901/8996/18.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи , що перевіряючи господарські взаємовідносини позивача контролюючий орган дійшов висновку, що по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Кімет груп" (код ЄДРПОУ 41047134), ТОВ "Емсар" (код ЄДРПОУ 40325576), ТОВ "Пальмір Груп" (код ЄДРПОУ 40304865), ТОВ "Пролайт Плюс" (код ЄДРПОУ 40542363) необхідні документи первинного обліку або відсутні або мають дефекти, які, на його думку, свідчать про суто формальне укладення договорів без мети створення реальних прав та обов`язків для сторін та, відповідно, відсутність реальних господарських відносин між сторонами, що не надає право позивачу на включення даних за цими відносинами до відповідної податкової звітності. Щодо правовідносин позивача з "Bernatel Overseas INC" (Панама) контролюючим органом було враховано відсутність з боку позивача належного обґрунтування цін фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом, що вплинуло на правомірність визначення показника різниці, що збільшують фінансовий результат та до заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.

Так, щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Кімет груп" контролюючий орган вказав, що транспортування товарів, придбаних ТОВ "Кімет груп" у позивача здійснювалось за рахунок замовника відповідно до товарно-транспортної накладної, яка містить не повну інформацію (відсутні відомості про особу одержувача вантажу, реквізити довіреності на отримання товару, дату та час прибуття та виїзду від вантажоодержувача), а перевізник - ФОП ОСОБА_1 здійснила перевезення товару автомобілем, який згідно баз даних зареєстровано на іншу особу на непідконтрольній території України.

Крім того контролюючий орган взяв до уваги, що ТОВ "Кімет груп" реєструвало податкові накладні на значний спектр різноманітних товарів у великих обсягах, не маючи при цьому власних або орендованих основних фондів, автотранспорту, складів тощо, а за юридичною адресою ТОВ "Кімет груп" знаходиться квартира в житловому будинку.

Також, посилаючись на матеріали кримінального провадження від 09.10.2017р. №32017100100000090, контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Кімет груп" створено невстановленими особами без мети реального здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається , що 15.03.2017р. між позивачем (постачальник) та ТОВ "Кімет груп" (покупець) було укладено договір поставки № 15-03/17-02, предметом якого було паливно-мастильних матеріалів.

Позивачем до перевірки та у подальшому до матеріалів справи надано договір поставки №15-03/17-02 від 15.03.217, укладений з ТОВ «КІМЕТ ГРУП» , податкову накладну на поставку Бензину А-92-Євр4-Е5. Відповідно до наданої податкової накладної Позивачем виписано видаткову накладну № 3/16-6 від 16.03.2017 Бензин А-92-Євро4-Е5 (Код УКТЗЕД - 2710124195), кількість (об`єм , обсяг) - 12,87 т, ціна 16,83 грн. без ПДВ за 1 л. Також, надано акт звіряння розрахунків, якому зазначено відомості про оплату, а саме платіжне доручення №15 від 16.03.2017 на перерахування грошових коштів.

Транспортування товарів було здійснено за рахунок замовника ТОВ «КІМЕТ ГРУП у відповідності до ТТН. З наданої торгово-транспортної накладної не вбачається ким отримано вантаж, довіреність не містить дати і часу прибуття та виїзду; не містить даних про вантажоодержувача. Пунктом навантаження в ТТН вказано Харківська обл., с. Безлюдівка, вул. Чайковського.

ПП «НП - ТРЕЙДІНГ» зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального. У відомостях про пункти (склади, комплекса станції, інші об`єкти) з реалізації пального відсутня адреса нафтобази або іншого пункту реалізації за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того, в ТТН перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 .

Контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно даних бази ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, автомобілі зазначений в ТТН, а саме: д.н. НОМЕР_1 був власністю гр. ОСОБА_2 , що зареєстрований на не підконтрольній території України. Згідно даних податкової декларації з ПДВ ТОВ «КІМЕТ ГРУП» та розшифровки податкового кредиту в розрізі постачальників (ЄРПН), у підприємства відсутні взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1 (Перевізник). Таким чином, придбаний у позивача бензин обсягом 12 870 л. не реалізовано на адресу третіх осіб та не повернуто постачальнику.

Крім того, позивачем було реалізовано паливно-мастильні матеріали підприємству ТОВ "Кімет груп", яке не є платником акцизного податку (тобто не має право подальшої реалізації пального), та у якого відсутні місця зберігання ПММ власні або орендовані, відсутні основні фонди. Повернення товарів на адресу позивача не відбувалося, договори відповідального зберігання не укладалися.

Аналізом ЄРПН, перевіркою встановлено, що ТОВ «КІМЕТ ГРУП» реєструє накладні на дуже великий спектр різноманітних товарів у значних обсягах: авто крісла, товари для немовлят, іграшки дитячі, продукти харчування, побутова техніка (малогабаритна та габаритна), сантехніка, будівельні матеріали, акумулятори та шини автомобільні. При цьому, ТОВ «КІМЕТ ГРУП» не мав власних або орендованих основним фондів, автотранспорту, складів зберігання, тощо. За юридичною адресою підприємства знаходиться квартира в житловому будинку - в даному приміщенні (габаритність - не має можливості зберігати ТМЦ, щодо яких підприємством реєструються подані накладні).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що на запит контролюючого органу від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві отримано відомості та документи, що містяться в матеріалах кримінального провадження від 09.10.2017 №32017100100000090 за ч. 2 ст. 205 ККУ. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи повторно створили (придбали) суб`єкти підприємницької діяльності, у т. ч. ТОВ «КІМЕТ ГРУП» .

У ході досудового розслідування проведено допити керівників підприємств, у т. ч. ТОВ «КІМЕТ ГРУП» - ОСОБА_3 , які повідомили, що відношення до фінансово - господарської діяльності підприємств не мають. Згідно протоколу допиту свідка від 24.10.2017 гр. ОСОБА_3 , безробітній надав показання щодо непричетності до діяльності ТОВ «КІМЕТ ГРУП» та реєстрації даного підприємства на своє ім`я за грошову винагороду.

Також, позивачем з TOB «КІМЕТ ГРУП» укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів (бензину) № 15-03-/17-2 від 15.03.2017 р., у п. 1.3 якого зазначено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні, та/або додаткові угоди до Договору, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару).

Як убачається з матеріалів перевірки та наданих до матеріалів справи доказів, відповідно до договору позивач визначає видаткову накладну № 3/16-6 від 16.03.2017 та Товарно-транспортну накладну № НПТ-03/16-6 - такими, що належно оформлені та є доказом факту поставки.

Згідно з п.п. 7.5.6 п. 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 р. № 805/15496 (далі - Інструкція № 805/15496), відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості

та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у

чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням

до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним

документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції № 805/15496 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від

14 жовтня 1997 року N 363 , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН

(нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури

20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Враховуючи положення вищезазначених норм, форма № 1-ТТН є обов`язковою для відпуску нафтопродуктів, так і є обов`язковим заповнення усіх реквізитів зазначеної форми, що не було виконано позивачем при проведенні господарської операції.

Крім того, позивачем видано довіреність гр. ОСОБА_3 16.03.2016 р. зі строком дії до 26.03.2016 р., тобто на 10 діб для отримання товарно-матеріальних цінностей. Марченком, відповідно до видаткової накладної № 3/16-6, товар отримано за вищенаведеною довіреністю 16.03.2017 р., отже на час отримання довіреність втратила чинність.

Також з наданих позивачем до матеріалів справи витягів з журналу нафтобази за 16.03.2016 року не можливо дослідити правдивість відображення інформації та реальність існування журналу. Отже, факт транспортування ТОВ «КІМЕТ ГРУП» паливно-мастильних матеріалів, згідно наявної інформації та наданих документів позивачем не підтверджено.

Що стосується господарських правовідносин позивача з ТОВ "Емсар", колегією суддів встановлено, що між вказаними особами 15.06.2016р. було укладено договір поставки №15-06/16-01, предметом якого було постачання паливно-мастильних матеріалів. На виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних, копії актів прийому-передачі, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) (а.с. 132-143, том 1).

Поставка нафтопродуктів ТОВ "Емсар" здійснювалась як безпосередньо від виробника ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (надалі - УГД), так і з орендованих резервуарів на нафтобазах, а саме: за видатковою накладною № 6/15-12 від 15.06.2016 поставлено 12520 кг А-92, ТТН УГД №4488 від 15.06.2016 р., автомобіль і доставка покупця, про отримання товару складено акт приймання-передачі від 15.06.2016 р.; за видатковою накладною № 6/16-11 від 16.06.2016 р. поставлено 27900 та 12560 кг А-92, отримання товару покупцем підтверджується ТТН УГД №4522 від 16.06.2016 та №4502 від 16.06.2016 р., автомобіль і доставка за рахунок покупця; за видатковою накладною №6/21-3 від 21.06.2016 р. поставлено 17152 л А-92, автомобіль і перевезення за рахунок покупця, на вивезення товару складено ТТН №НПТ-06/21-3, виїзд автомобіля з нафтобази з товаром зафіксовано в журналі за 21.06.2016 р.; за видатковою накладною №6/23-9 від 23.06.2016 р. поставлено 15152 л А-92, автомобіль і перевезення за рахунок покупця, ТТН №НПТ-06/23-9 від 23.06.2016 р.; виїзд автомобіля з товаром зафіксовано в журналі за 23.06.2016 р.; за видатковою накладною №6/25-10 від 25.06.2016 р. поставлено 12743,91 л А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН УГД №4763 від 25.06.2016; за видатковою накладною №6/29-14 від 29.06.2016 р. поставлено 12530 кг А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН УГД № 4830 від 29.06.2016 р.; за видатковою накладною № 6/29-12 від 29.06.2016 р. поставлено 3163 т А-95, автомобіль і доставка покупця, ТТН № НПТ-06/29-12 від 29.06.2016 р.; за видатковою накладною № 6/29-10 від 29.06.2016 р. поставлено 3072 кг А-92, автомобіль і доставка покупця, ТТН №НПТ-06/29-10 від 29.06.2016 р., виїзд автомобіля з товаром з нафтобази зафіксовано в журналі за 29.06.2016 р. за видатковою накладною №6/30-7 від 30.06.2016 р. поставлено 6390 л А-92-Євро, доставка покупця, ТТН №НПТ-06/30-7 від 30.06.2016 р., виїзд автомобіля з товаром на нафтобазі зафіксовано в журналі за 30.06.2016 р.; за видатковою накладною №6/30-14 від 30.06.2016 р. поставлено 8,82 т А-92-Євро, доставка за рахунок покупця, ТТН УГД №4860 від 30.06.2016 р.; за видатковою накладною №7/4-10 від 04.07.2016 р. поставлено 9390 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 04.07.2016 р., ТТН УГД №5035 від 04.07.2016 р.; за видатковою накладною №7/5-13 від 05.07.2016 р. поставлено 12560 кг та 7370 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 05.07.2016 р., ТТН УГД №5075 та № 5076 від 05.07.2016 р.; за видатковою накладною № 7/9-12 від 09.07 2016 р. поставлено 12670 кг та 9950 кг А-92, автомобіль і доставка за рахунок покупця, отримання товару оформлено актом приймання-передачі від 09.07.2016 р., ТТН УГД №5211 та №5213 від 09.07.2016 р. (а.с.73-100, том 2).

Проте, в актах приймання-передачі не зазначено конкретної адреси місяця зберігання ПММ позивача та відповідно місця передачі ПММ. Товаросупровідні документи, а саме довіреність на отримання ТМЦ відсутні, а ТТН на відпуск нафтопродуктів, які надано до матеріалів справи заповнені з порушенням, оскільки не містять усієї необхідної інформації.

Так, згідно даних бази ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, автомобіль, зазначений в ТТН - д.н НОМЕР_2 та НОМЕР_3 - був власністю гр. ОСОБА_4 , яка зареєстрована на непідконтрольній території України. У ТТН зазначено автомобіль НОМЕР_3 та водій ОСОБА_5 , номенклатура - бензин автомобільний А-92, при цьому того ж дня зазначений водій та цей самий автомобіль отримав бензин автомобільний А-95 на іншому місті завантаження, відомості про наявність причепа в ТТН відсутні. Таким чином, відбулося завантаження різних марок бензину в одну й ту саму цистерну, в один день.

Позивачем з ТОВ «Емсар» було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів (бензину) №15-06/16-01 від 15.06.2016, у п.1.3 якого зазначено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні, та/або додаткові угоди до договору, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару).

Як убачається з матеріалів справи доказів, позивач надав видаткові накладні 7/9-12 від 09.07.2016, 7/5-13 від 05.07.2016, 7/4-10 від 04.07.2016, 6/30-14 від 30.06.2016, 6/30-7 від 30.06.2016, 6/29-14 від 29.06.2016, 6/29-12 від 29.06.2016, 6/29-10 від 29.06.2016, 6/25-10 від 25.06.2016, 6/23-9 від 23.06.2016, 6/21-3 від 21.06.2016, 6/16-11 від 16.06.2016, 6/15-12 від 15.06.2016 та товарно-транспортні накладні.

Проте, всупереч положення Інструкції №805/15496 та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України №363, позивачем не до усіх господарських операцій були складені товарно-транспортні накладні за формою №1-ТТН, яка є обов`язковою для відпуску нафтопродуктів, із обов`язковим заповненням усіх реквізитів зазначеної форми.

Крім того, позивачем надано довіреність №2206-1 від 22.06.2016 на отримання ТМЦ, яка зазначена у ТТН на відпуск нафтопродуктів №НПТ-06/23-9 від 23.06.2016.

Позивачем реалізовано паливно-мастильні матеріали підприємству ТОВ «Емсар» , яке не є платником акцизного податку, тобто не має права подальшої реалізації пального, та, у якого відсутні місця зберігання ПММ власні або орендовані, відсутні основні фонди. Крім того, повернення товарів на адресу позивача не відбувалося, договори відповідального зберігання не укладалися.

Таким чином, факт транспортування ТОВ «Емсар» паливно-мастильних матеріалів, згідно наданих доказів підтвердити неможливо, тому даними декларацій з ПДВ та ЄРПН не підтверджується факт транспортування та придбання ТОВ «Емсар» послуг транспортування або послуг оренди транспортних засобів. Виплати на користь ФОП не здійснювалися, що підтверджується звітністю форми 1-ДФ.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що всі покупці на адресу яких ТОВ «Емсар» реєструвало податкові накладні, учасники кримінальних проваджень за ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.205, ч.3 ст.258-5 КК України, зазначені, як підприємства з ознакам фіктивності та наявні пояснення директорів, щодо реєстрації підприємств за грошову винагороду.

Стосовно господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "Пальмір груп" колегією суддів встановлено, що між ними 16.05.2016р. було укладено договір поставки № 16-05/16-02 (а.с. 145-148, том 1), предметом якого є постачання на адресу ТОВ "Пальмір груп" паливно-мастильних матеріалів. Позивачем до податкової перевірки та, в подальшому, до суду надано копії податкової накладної №317 від 23.05.2016р., видаткової накладної №5/24-16 від 24.05.2016р. на реалізацію бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С (код УКТЗЕД - 2710124195) у кількості 3,16 т.

Транспортування товарів здійснено за рахунок замовника ТОВ «ПАЛЬМІР-ГРУП» згідно ТТН.

Проте, ТТН на відпуск нафтопродуктів №НПТ-05/26-18 від 26.05.2016 не містить даних щодо автомобілю перевізника, посвідчення водія, підпису водія ОСОБА_6 про отримання товару, не зазначено одержувача вантажу.

Довіреність №2305-1 від 23.05.2016 не містить дати і часу прибуття, а також виїзду вантажоодержувача.

Крім того, позивач зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального. Відомості про пункти (склади, комплекти, станції, інші об`єкти) з реалізації пального не містять адреси нафтобази або іншого пункту реалізації за адресою: Харківська обл., смт Андріївка, УПГГК ШВПГКН, відсутні дані про адресу фактичного розвантаження ПММ.

Таким чином, вказана ТТН не містить даних про особу вантажоотримувача, реквізитів довіреності, інформації щодо посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажоодержувача, інформацію щодо прибуття вантажу до вантажоодержувача, місця розвантаження, найменування перевізника.

На запит контролюючого органу від ОУ ГУ ДФС у Полтавській області отримано протокол допиту свідка ОСОБА_7 , відповідно до якого останній на прохання раніше не знайомої людини надав документи для реєстрації ТОВ «Пальмір-Груп» . Після уповноваження на реєстрацію підприємства, подальша доля вказаних осіб та підприємства йому невідома.

Стосовно господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ "Пролайт плюс" судом встановлено, що між ними було укладено договір поставки від 03.03.2017р. №03-03/17-01 , предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів. Виконання вказаного договору позивач обґрунтовує наданими до суду копіями видаткової накладної №3/3-9 від 03.03.2017р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НПТ-03/03-9 від 03.03.2017р., довіреності на отримання товару №0303-1 від 03.03.2017р. .

В підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності Приватним підприємством надано до суду «НП-ТРЕЙДІНГ» наступні копії документів, які надані і до перевірки : баланс ПП «НП-ТРЕЙДІНГ» станом на 31.12.2015 р.; фінансові результати за 2015 р.; митна декларація 903030004/2015/000176; митна декларація 903030004/2015/000175; сертифікат відповідності № UА 1.185.0026132-15; договір відступлення права вимоги № CA-JET02/11 від 29.01.2016 р.; контракт № 02/11 JET від 02 листопада 2015 р.; інвойс № 02/11 JET-1 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-2 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-3 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-4 від 02.1 1.2015 р.; інвойс № 02/11JET-5 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-6 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-7 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-8 від 02.11.2015 р.; інвойс № 02/11JET-9 від 02.11.2015 р.; акт звірки взаєморозрахунків на 29.01; копія Статуту ПП «НП-ТРЕЙДІНГ» .

Проте, ТТН не містить відомостей про особу вантажоотримувача, інформації щодо посади, прізвища та підпис відповідальної особи вантажоодержувача, інформації щодо прибуття вантажу до вантажоодержувача.

В рядку «прийняття» зазначено ОСОБА_8 , як водій транспортного засобу та не має відношення до роботи «Пролайт Плюс» .

Крім того, довіреність №0303-1 від 03.03.2016 на отримання ТМЦ виписана не на фактичного отримувача нафтопродуктів, а ТТН на відпуск нафтопродуктів заповнена з порушенням норм чинного законодавств та не містить інформації щодо підпису вантажоотримувача.

Таким чином, даними декларацій з ПДВ та ЄРПН, звітністю за ф.1-ДФ не підтверджено факт самостійного транспортування ПММ або придбання ТОВ «Пролайт Плюс» послуг транспортування або послуг оренди транспортних засобів.

Отже, сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин обумовлюють правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, колегія суддів зазначає, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин,а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "НП-Трейдінг" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 520/11672/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 09.02.2022 року