Постанова

від 31.01.2022 по справі 820/18/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 р.Справа № 820/18/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Шинкарчук А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.21 по справі № 820/18/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецвогнеізоляція (далі - ТОВ Спецвогнеізоляція , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області ( далі - ГУ ДФС у Харківській обл., відповідач), в якому просило:

- скасувати податкового повідомлення-рішення ( далі - ППР) ГУ ДФС у Харківській обл.№0000251421 від 29.12.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2018 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДФС у Харківській обл. №0000251421 від 29.12.2017.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській обл. залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 - без змін.

Постановою Верховного Суду у склад Касаційного адміністративного суду від 01.06.2021 касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській обл. задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №820/18/18 скасовано.

Справу № 820/18/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 адміністративний позов задоволено.

Скасовано ППР ГУ ДФС у Харківській обл. №0000251421 від 29.12.2017.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Харківській обл. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податку , і сум утриманого з них податку ( форма 1- ДФ) за ІІІ квартал 2016 року не надавався, останній звіт до Личаківської ОДПІ ( Шевченківське відділення) ГУ ДФС у Львівській обл. подано за жовтень 2017 року ( вх.ДПІ від 20.11.2017 № 154746), тоді як звіт з податку на прибуток за 2016 рік та фінансовий звіт станом на 31.12.2016 не надавалися. Вказав, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про відкриття кримінального провадження № 32017120010000006 від 21.01.2017 відносно контрагента позивача - ТОВ Велхаус за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченими ч.1-2 ст.205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України ( далі - КК України). Зауважив, що ГУ ДПС у Харківській обл. надано лист Кіровоградської обласної прокуратури, у якому зазначено, що обвинувальний акт скеровано до суду і триває судовий розгляд вказаного кримінального провадження, що свідчить про дефектність первинних бухгалтерських документів ТОВ Спецвогнеізоляція та, як наслідок про внесення недостовірних даних до декларацій з ПДВ товариством за грудень 2016 року та їх використання у господарській діяльності.

21.10.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №820/18/18.

12.11.2021 2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у справі № 820/18/18.

10.01.2022 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються документів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВЕЛХАУС (ідентифікаційний код 40760005) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 та за податковими зобов`язаннями за ланцюгом постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2016 року.

15.12.2017 податковим органом оформлено результати перевірки актом від №24733/20-40-14-21-07, в якому зазначено про вчинення платником порушень абз. а п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за рахунок включення до складу податкового кредиту з ПДВ виписаних ТОВ ВЕЛХАУС податкових накладних за господарськими операціями, котрих у дійсності не відбувалось.

29.12.2017 з посиланням на названий акт перевірк ГУ ДФС у Харківській обл. прийнято оскаржуване ППР №0000251421, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 790 462,25 грн. (основний платіж - 632 370,00 грн., штраф - 158092,50 грн.).

Вважаючи вказане ППР протиправним позивач звернувся до суду із вимогою щодо його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності доказів щодо наявності ознак фіктивності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом та, як наслідок, з наявності правових підстав для скасування ППР ГУ ДФС у Харківській обл. №0000251421 від 29.12.2017.

Колегія суддів погоджується за таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом оскарження у справі є ППР ГУ ДФС у Харківській обл. №0000251421 від 29.12.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 790 462,25 грн. (основний платіж - 632 370,00 грн., штраф - 158092,50 грн.).

Згідно вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV ( далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 ( далі - Положення № 88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, враховує висновки, викладені в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі за №820/18/18 в якій зазначено, що суду при повторному розгляді справи необхідно звернути увагу та встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, порядок здійснення розрахунків, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. З`ясувати та дослідити технічну можливість контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), а також дослідити інформацію по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017120010000006 від 21.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченими чч.1-2 ст.205, ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 212 КК України відносно контрагента позивача ТОВ ВЕЛХАУС .

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції між позивачем (у якості покупця) в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ ВЕЛХАУС (у якості постачальника) в особі директора Романенко Н.М. вчинено правочин у формі договору постачання від 09.12.2016 №09/12-3 (а.с. 102-104 т. 1), за яким контролюючим органом не реалізовувалась управлінська функція згідно з п. 20.1.30 ст.20 ПК, а відтак, він є діючим.

За умовами вказаного договору позивач придбав у власність товар (будматеріали), що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 1252 від 12.12.2016 на суму 168832,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 28138,72 грн.), № 1253 від 12.12.2016 на суму 624972,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 104162,14 грн.), № 1254 від 12.12.2016 на суму 582536,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 97089,48 грн.), № 1255 від 13.12.2016 на суму 289532,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 48255,42 грн.), № 1256 від 14.12.2016 на суму 203714,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 33952,41 грн.), № 1257 від 15.12.2016 на суму 614444,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 102407,34 грн.), №1258 від 15.12.2016 на суму 252583,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 42097,16 грн.), №1259 від 15.12.2016 на суму 525475,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 87579,19 грн.), №1260 від 15.12.2016 року на суму 532131,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 88688,54 грн.), (а.с. 105-115, т.1), за якими виписано відповідні податкові накладні № 196 від 12.12.2016 на суму 168832,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 28138,72 грн.), № 195 від 12.12.2016 на суму 624972,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 104162,14 грн.), №194 від 12.12.2016 на суму 582536,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 97089,48 грн.), № 237 від 13.12.2016 року на суму 289532,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 48255,42 грн.), № 238 від 14.12.2016 на суму 203714,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 33952,41 грн.), № 255 від 15.12.2016 на суму 614444,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 102407,34 грн.), № 258 від 15.12.2016 на суму 252583,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 42097,19 грн.), № 256 від 15.12.2016 на суму 525475,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 87579,19 грн.), № 257 від 15.12.2016 на суму 532131,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 88688,54 грн.) (а.с. 116-134 т. 1).

На виконання умов договору товариством складено рахунки-фактури на оплату придбаних ТМЦ на загальну суму 3 794 222, 56 грн., а саме: № 1137 від 09.12.2016 на суму 168832,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 28138,72 грн.), № 1136 від 09.12.2016 на суму 624 972,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 104162,14 грн.), № 1135 від 09.12.2016 на суму 582 536,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 97089,48 грн.), № 1134 від 09.12.2016 на суму 289 532,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 48255,42 грн.), № 1141 від 12.12.2016 на суму 1672050, 39 грн. (у т.ч. ПДВ - 278675,06 грн.), № 1257 від 12.12.2016 на суму 614444,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 102407,34 грн.), №1159 від 12.12.2016 на суму 252583,11 грн. (у т.ч. ПДВ - 42097,16 грн.), №1133 від 12.12.2016 на суму 203714,48 грн. (у т.ч. ПДВ -33952,41 грн.).

Зобов`язання з оплати вартості товару виконано у спосіб безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками по банківському рахунку та платіжними дорученнями ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ .

Транспортування ТМЦ підтверджується укладеним 01.12.2016 між ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ та ФОП ОСОБА_2 договором № 01/12-2016/ФВ про надання транспортних послуг (т. 1, а.с. 179-180), що відповідає договору постачання №09/12-3 від 09.12.2016, де передбачено, що відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця, ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ , на умовах самовивезення.

Отримання послуг за цим договором підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, актами надання послуг, платіжними доручення про оплату отриманих послуг (т. 1, а.с. 181-193, т. 2, а.с. 73).

Факт використання підприємством у власній господарській діяльності ТМЦ, отриманих у грудні 2016 року від постачальника ТОВ ВЕЛХАУС , підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 194-226), а саме договором підряду від 24.11.2016 №175 між Комунальним підприємством капітального будівництва, реконструкції та інвестицій Голосіїво-будінвест (у якості замовника) та ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ про виконання робіт з реконструкції дитячого навчального закладу №658 за адресою: проспект 40-річчя Жовтня, 94/96, Голосіївського району м. Києви, виконання робіт за яким підтверджується календарним графіком робіт, графіком фінансування по об`єкту, актом КБ-2в №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, актом КБ-2в №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідкою про вартість будівельних робіт за грудень 2016 року за №276/12, банківськими виписками по оплаті виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 року за №310/12, відомостями ресурсів за грудень 2016 року та платіжними дорученнями.

Факт транспортування ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 181-193, т. 2, а.с. 73).

Також, факт використання підприємством у власній господарській діяльності ТМЦ, отриманих у грудні 2016 року від постачальника ТОВ ВЕЛХАУС , підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 127-248, т. 2, а.с. 1-18), а саме договором підряду №239 від 20.12.2016 на виконання робіт з капітального ремонту харчоблоку ДНЗ №305, по вул. Лісничій, 3 у Голосіївському районі м. Києва, укладеним між Управлінням будівництва та архітектури Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ , виконання робіт за яким підтверджується календарним графіком робіт, графіком фінансування по об`єкту, актом КБ-2в №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, довідкою про вартість будівельних робіт за грудень 2016 року, банківськими виписками по оплаті виконаних робіт, відомостями ресурсів за грудень 2016 року та платіжними дорученнями.

Факт транспортування ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 181-182, т. 2, а.с. 73).

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган у спірних правовідносинах жодним чином не заперечує реальності придбаного позивачем товару та подальшого використання цього товару у межах власної господарської діяльност, про що вірно зазначено судом першої інстації.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ ВЕЛХАУС анульовано лише 29.01.2019, а відтак станом на момент вчинення господарський операцій з позивачем було чинним.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем з метою підтвердження реальності господарських відносин між ними, відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996, дефектів форми, змісту або походження не мають.

Щодо наявності кримінального провадження №32017120010000006 відносно ТОВ ВЕЛХАУС колегія суддів зазначає.

Як вірно встановлено судом першої інстанції за наслідками проведеного досудового розслідування кримінального провадження №32017120010000006 від 25.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України 26.06.2018 обвинувальний акт скеровано до суду. Інших даних відповідачем не подано, що зазначено в листі від 18.08.2021 Кіровоградської обласної прокуратури №0913-2209-17, отриманого судом першої інстанції на виконання вимог протокольної ухвали суду щодо надання інформації.

Також як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.03.2020 у справі №405/4131/18 призначено судовий розгляд обвинувального акту в кримінальному провадженні №32017120010000006 у Ленінському районному суді м. Кіровограда.

Колегія суддів зазначає, що спірний правочин на час його укладання від імені ТОВ ВЕЛХАУС був підписаний директором Романенко Н.М.,тоді як відомостей про те, що відносно підприємства ТОВ ВЕЛХАУС та на час укладання спірного правочину його директора Романенко Н.М.скеровувався до суду обвинувальний акт чи взагалі, що відносно ОСОБА_9 відкрито кримінальне провадження, матеріали справи не містять, про що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи, що обвинувальний вирок відносно відповідальних осіб ТОВ ВЕЛХАУС та його директора Романенко Н.М.не даний час не ухвалено колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відомості процесуальних документів досудового розслідування у кримінальному провадженні не можуть бути кваліфіковані судом як належні та допустимі докази вчинення податкового правопорушення, оскільки не містять остаточну юридичну оцінку певних обставин органами судової влади, а лише мають припущення органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь вказаними особами.

З огляду на викладене колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав до суду доказів, які б безспірно посвідчували ту обставину, що господарський договір та документи первинного бухгалтерського обліку від імені контрагента позивача підписані особою, як керівником підприємства ТОВ ВЕЛХАУС , яка не має причетності (чи повноважень) до їх підписання, або яку обвинувачують чи притягнуто до відповідальності за ознаками скоєння правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст.ст. 205, 212 КК України, і вказане правопорушення скоєно саме в грудні 2016 року.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені вище правові норми колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між ТОВ СПЕЦВОГНЕІЗОЛЯЦІЯ та його контрагентом ТОВ ВЕЛХАУС підтверджені первинними документами, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит на прибуток підприємства та ПДВ за ними, а відтак визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ППР ГУ ДФС у Харківській обл. від 29.12.2017 №0000251421 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи податкового органу про те, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про відкриття кримінального провадження № 32017120010000006 від 21.01.2017 відносно контрагента позивача - ТОВ Велхаус за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченими ч.1-2 ст.205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище.

Твердження апелянта про те, що відповідно до листа Кіровоградської обласної прокуратури, обвинувальний акт скеровано до суду і триває судовий розгляд кримінального провадження відносно ТОВ ВЕЛХАУС , що свідчить про дефектність первинних бухгалтерських документів ТОВ Спецвогнеізоляція та, як наслідок про внесення недостовірних даних до декларацій з ПДВ товариством за грудень 2016 року та їх використання у господарській діяльності колегія суддів визнає помилковими, оскільки на даний час обвинувального вироку відносно ТОВ ВЕЛХАУС не ухвалено, тоді як відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Щодо доводів апелянта про те, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку , і сум утриманого з них податку ( форма 1- ДФ) за ІІІ квартал 2016 року не надавався, колегія суддів зазначає, що факт неподання ТОВ ВЕЛХАУС Декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, як про це визначено в довідці Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ВЕЛХАУС (код 40760005) за звітний період декларування ПДВ: грудень 2016 року, не є безумовним свідченням нереальності вищенаведених господарських операцій, про що вірно зазначено судом першої інстанцїі.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з приписами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року по справі №820/18/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 10.02.2022