Ухвала

від 17.01.2022 по справі 160/7550/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/7550/21

Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року по справі №160/7550/21 за позовом Приватного підприємства Спецстройсистема до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року адміністративний позов Приватного підприємства Спецстройсистема задоволено.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подало апеляційну скаргу.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи, вважаю, що вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 01.09.2021 за наслідками розгляду справи у порядку письмового провадження. Апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області подана 24.12.2021 (згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про можливість поновлення пропущеного строку на підставі положень ч.2 ст.295 КАС України.

За змістом п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Таким чином, Законом передбачена можливість поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду учаснику справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, у разі, якщо апеляційна скарга подана учасником справи протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Як вказує скаржник та свідчить наявна в матеріалах справи розписка, копію оскаржуваного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 відповідачу вручено 09.09.2021.

Отже, з огляду на положення ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку, що визначений положеннями п.1 ч.2 ст.295 КАС України, розпочався 10.09.2021 та останнім

днем такого строку, з урахуванням вихідних днів, є 11.10.2021. В даному ж випадку, як встановлено вище, апеляційна скарга подана відповідачем 24.12.2021, тобто поза межами тридцятиденного строку з дня вручення йому копії оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, посилання відповідача на можливість поновлення пропущеного строку на підставі положень ч.2 ст.295 КАС України є безпідставними.

До апеляційної скарги скаржником також долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Аргументація даного клопотання фактично зводиться до того, що дана апеляційна скарга подається повторно. Попередня ж апеляційна скарга була судом апеляційної скарги повернута. Скаржник зазначає, що ця апеляційна скарга подається в найкоротший строк з дати проведення платіжної операції казначейством (про сплату судового збору) та ним вживалися дії для виділення коштів з бюджету. Зауважує, що апеляційна скарга подається в межах річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Звертає увагу на закріплене на законодавчому рівні право на доступ до правосуддя.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Що стосується аргументів скаржника з приводу того, що ця апеляційна скарга подається ним повторно, а попередня апеляційна скарга була повернута судом апеляційної інстанції, то такі аргументи відповідачем не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами справи та відомостями КП ДСС , а відтак є безпідставними.

Стосовно аргументів скаржника, що апеляційна скарга подається ним в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, що, на думку відповідача, свідчить про дотримання останнім строку апеляційного оскарження судового рішення, то суд зазначає, що частиною другою статті 299 КАС України імперативно встановлено для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість ця норма процесуального закону не змінює загальні строки реалізації цими суб`єктами права на апеляційне оскарження, які встановлені статтею 295 КАС України.

З приводу посилань відповідача, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, на відсутність достатнього фінансування на сплату судового збору суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування, на яке посилається скаржник, не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що в даному випадку сплата судового збору за подання апеляційної скарги відповідачем здійснена лише в грудні 2021 року. У той час, коли право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у відповідача виникло у вересні 2021 року.

Жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу, з дня виникнення права на апеляційне оскаження до звернення з апеляційною скаргою (на які посилається скаржник), спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що скаржник дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження в найкоротші строки, відповідач до суду не надав.

Відносно аргументів скаржника, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, суд зазначає, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

В апеляційній скарзі та поданому клопотанні відповідач не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, у зв`язку з чим підстави для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.

Згідно ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У зв`язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, встановивши заявнику строк для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.

Керуючись ст.169, ч.3 ст.298 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року по справі №160/7550/21.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року по справі №160/7550/21 залишити без руху.

Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили 17.01.2022р. та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.В. Семененко