Ухвала

від 04.02.2022 по справі 753/2285/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2285/22

провадження № 2-з/753/59/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2022 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Лужецька О.Р., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держанівська сільська рада Носівського району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дарницького районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держанівська сільська рада Носівського району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити органам і посадовим особам, на які покладено обов`язок вчиняти нотаріальні дії, видавати свідоцтва про право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосування вказаного виду забезпечення позову обгрунтовується тим, що відповідач як спадкоємець за за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , може в будь який момент отримати свідоцтво про прийняття спадщини. Таким чином, невжиття таких заходів забезпечення позову може, у разі задоволення позовних вимог, ускладнити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали поданої заяви, співставивши її вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної заяви виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7 Постанови № 9 Пленуму ВС України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або в судовому засіданні ( залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пунктів 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з пунктами 2,4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї копій документів, спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, шестимісячний строк, після якого відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину, закінчився ще 23.09.2021.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на дату звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони органам і посадовим особам, на які покладено обов`язок вчиняти нотаріальні дії, видавати свідоцтва про право на спадщину, тобто протягом періоду часу з 23.03.2021 року по 03.02.2022, відповідачу ОСОБА_2 не було видане свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 суду надано не було, що, як наслідок, ставить під сумнів ефективність захисту прав та законних інтересів позивача шляхом вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову.

Вбачається, що заявником не доведено, яким чином не вжиття судом заходу забезпечення позову у даній справі може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, в тому числі створити перешкоди для його звернення до нотаріуса із відповідною заявою на підставі такого рішення суду.

Крім того, ч.2 ст.8-1 Закону України Про нотаріат встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 шляхом подання до суду позовної заяви про визнання заповіту недійсним, фактично оспорюється право іншого спадкоємця - відповідача ОСОБА_2 на спадкування належного спадкодавцю майна.

Доказів звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса про перебування на розгляді Дарницького районного суду м. Києва поданої ним до іншого спадкоємця ОСОБА_2 позовної заяви та зупинення у зв`язку з цим вчинення нотаріальних дій по спадковій справі, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що не вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обгрунтування позивачем обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову про визнання заповіту недійсним, у зв`язку з чим в забезпеченні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Разом з тим суд роз`яснює позивачу ОСОБА_1 право звернутися до відповідного нотаріуса із заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із видачею відповідачеві ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , до вирішення справи судом.

Керуючись статтями 149 -153, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Держанівська сільська рада Носівського району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного судупротягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА