Постанова

від 20.01.2022 по справі 804/171/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2022 року м.Дніпросправа № 804/171/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 804/171/17 (суддя Врона О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 30.06.2016 №2691-1303.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із рішенням суду не погодилась позивач та подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що здійснивши відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 20.07.2016 року, перестала бути і користувачем земельної ділянки, на якій це майно розміщено. Тобто, позивачу неправомірно нараховано податкові зобов`язання по сплаті орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік, що є безумовною підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Крім того, просить розгляд справи проводити за участю його представника.

Справа судом віднесена до категорії незначних, розглядалася судом в порядку письмового провадження, характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, клопотання представника відповідача про розгляд справи за його участю у відкритому судовому засіданні задоволенню не підлягає.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 27.05.2014 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за р.№ 1627, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку за фактичним розміщенням нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В пункті 1.1 договору зазначено, що підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 30.10.2013 №157/42.

Згідно з пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2701 га, площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 26,24% або 0,0709 га.

Відповідно до п. 8 строк дії договору складає 10 років.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі.

Згідно з пунктом 11 договору, орендна плата вноситься у строки, визначені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду по фактичному розміщенню нежилого приміщення.

Пунктом 41 договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:388:0005 від 27.05.2014 року позивачем прийнято в користування вказану земельну ділянку.

30.06.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №2691-1303 з орендної плати з фізичних осіб на суму 148 732,55 грн. за 2016 рік.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №2691-1303 в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, рішенням якого від 24.10.2016 №6752/10/04-36-10-01-09, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

В силу частин 1 статей 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі користування землею в Україні є платним.

Відповідно до пп.269.1.2 п.269.1. ст.269 ПК України платниками податку є землекористувачі.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пп.286.1 статті 286 ПК України).

Відповідно до п.288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положення статті 120 Земельного кодексу кореспондують з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому з огляду на пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (припинення цього права) не впливає на права та обов`язки платників у сфері оподаткування.

Згідно із ст. ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.05.2014 ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1627. Відповідно до пункту 35 даного договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 38 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Судом встановлено, що 20.07.2016 ОСОБА_1 було укладено договір дарування нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення у підвалі та на першому поверсі №№4,5-магазин продовольчих і непродовольчих товарів, на другому поверсі №6, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно умов оренди землі від 27.05.2014 року вказане є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 38).

Проте, суду не доведено, що позивач ініціювала розірвання умов договору у зв`язку з передачею права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці.

Заходів щодо державної реєстрації припинення права оренди землі позивачем проведено не було, у зв`язку з чим у 2016 році позивач входила до переліку орендарів, з якими укладено договір оренди землі комунальної власності з Дніпропетровською міською радою.

Вказаний перелік органами місцевої влади надається до податкового органу. На підставі вказаного позивачу сформовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №2091-1303 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2016 році в розмірі 148 732,55 грн.

Угоду про розірвання договору оренди землі позивачем у 2016 році не укладено.

Статтею 20 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України Про оренду землі , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.

Отже, права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.

Тобто, факт припинення права оренди землі відбувається та пов`язаний з моменту проведення державної реєстрації у відповідному державному реєстрі згідно вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода про розірвання договору оренди землі не була укладена в 2016 році.

Отже, на протязі 2016 року договір оренди землі від 27.05.2014, укладений між позивачем та Дніпровською міською радою, був чинним, а тому позивач в розумінні норм Податкового кодексу України була платником орендної плати за землю.

За таких обставин податковим органом правомірно сформоване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №2691-1303 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2016 році.

У даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 804/171/17 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак