Рішення

від 15.12.2020 по справі 804/171/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року Справа № 804/171/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №2091-1303 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2016 році в розмірі 148732,55 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом було неправильно визначено суму грошового зобов`язання оскільки відповідач не звернув увагу на той факт, що договір оренди землі припинено 26.07.2016 року. З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з проведенням перерахунку на день припинення договору оренди землі. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні визначено іншу суму орендної плати ніж встановлено в договорі оренди землі, контролюючим органом неправильно визначено суму грошового зобов`язання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду на 13.03.2017 року.

13.03.2017 року розгляд справи було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_2 у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною та на виконання розпорядження в.о. керівника апарату суду від 16.05.2017 року №33 проведено повторний автоматизований розподіл справи та відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 19.05.2017 року передано на розгляд судді Врона О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 року прийнято справу до провадження суддею Врона О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2017 року.

08.06.2017 року до суду надійшла заява представника позивача про зупинення провадження у справі.

Розгляд справи, призначений на 08.06.2017 року, перенесено на 21.06.2017 року.

В судове засідання, призначене на 21.06.2017 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/17777/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі.

02.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Розгляд питання про можливість поновлення провадження у справі призначено у судовому засіданні на 21.07.2020 року.

17.07.2020 року на електронну адресу суду надійшли клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд питання про поновлення провадження без участі представника та заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

В судове засідання, призначене на 21.07.2020 року, представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом відкладено питання щодо поновлення провадження у справі до 01.09.2020 року.

01.09.2020 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача із запереченнями щодо поновлення провадження у справі. Вказана заява не підписана позивачем, а тому не розглядалася судом, як належний спосіб волевиявлення позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.09.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року допущено заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

В підготовчому судовому засіданні, призначеного на 29.09.2020 року з метою отримання від відповідача додаткових доказів судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.10.2020 року.

27.10.2020 року представником позивача подані клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату та розгляд справи у підготовчому провадженні у письмовому провадженні.

В підготовче судове засідання, призначене на 27.10.2020 року, представник відповідача не з`явився, про дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24.11.2020 року.

29.10.2020 року на електронну пошту суду надійшов відзив відповідача, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування правової позиції зазначає, що між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 27.05.2014 року. Сторонами договору складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 26.05.2014 року, де визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 0,2701 га у сумі 80747,58 грн. ОСОБА_1 22.01.2014 року підписано акт обстеження земельної ділянки, а 27.05.2014 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, складено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 26.05.2014 року, де визначено розмір орендної плати у сумі 80747,58 грн. з врахуванням пункту 2 договору оренди. Таким чином, договір оренди землі між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою містить всі істотні умови передбачені.

16.11.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій викладено незгоду з позицією відповідача, та зазначено, що позивач, здійснивши відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 20.07.2016 року, перестала бути і користувачем земельної ділянки, на якій це майно розміщено. Тобто позивачу неправомірно нараховано податкові зобов`язання по сплаті орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В подальшому розгляд справ було перенесено на 15.12.2020 року.

В судове засідання 15.12.2020 року представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

27.05.2014 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за р.№ 1627, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку за фактичним розміщенням нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В пункті 1.1 договору зазначено, що підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 30.10.2013 року №157/42.

Згідно з пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2701 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 26,24% або 0,0709 га.

Відповідно до п. 8 строк дії договору складає 10 років.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі.

Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься у строки, визначені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду по фактичному розміщенню нежилого приміщення.

Пунктом 41 договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:388:0005 від 27.05.2014 року позивачем прийнято в користування вказану земельну ділянку.

30.06.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №2691-1303 з орендної плати з фізичних осіб на суму 148732,55 грн. за 2016 рік.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №2691-1303 в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, рішенням якого від 24.10.2016 року №6752/10/04-36-10-01-09, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2016 року №2691-1303, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (далі - ПК України). Терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п.5.3 ст. 5 ПК України).

В силу частин 1 статей 2 і 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі користування землею в Україні є платним.

Відповідно до пп. 269.1.2 п.269.1. ст.269 ПК України платниками податку є землекористувачі.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пп. 286.1 статті 286 ПК України).

Відповідно до п. 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положення статті 120 Земельного кодексу кореспондують з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому з огляду на пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного, цивільного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (припинення цього права) не впливає на права та обов`язки платників у сфері оподаткування.

Згідно із ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.05.2014 року ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1627. Відповідно до пункту 35 даного договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 38 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Судом встановлено, що 20.07.2016 року ОСОБА_1 було укладено договір дарування нерухомого майн, а саме нежитлового приміщення у підвалі та на першому поверсі №№4,5-магазин продовольчих і непродовольчих товарів, на другому поверсі №6, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно умов оренди землі від 27.05.2014 року вказане є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 38).

Проте, суду не доведено, що позивач ініціювала розірвання умов договору у зв`язку з передачею права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці.

Заходів щодо державної реєстрації припинення права оренди землі позивачем проведено не було, у зв`язку з чим у 2016 році позивач входила до переліку орендарів, з якими укладено договір оренди землі комунальної власності з Дніпропетровською міською радою.

Вказаний перелік органами місцевої влади надається до податкового органу. На підставі вказаного позивачу сформовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №2091-1303 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2016 році в розмірі 148732,55 грн.

Угоду про розірвання договору оренди землі позивачем у 2016 році не укладено.

Статтею 20 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.

Отже, права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.

Тобто, припинення права оренди землі також набирає чинності з моменту проведення державної реєстрації у відповідному державному реєстрі згідно вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода про розірвання договору оренди землі не була укладена в 2016 році. За таких обставин податковим органом правомірно сформоване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №2091-1303 щодо визначення ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2016 році в розмірі 148732,55 грн.

Стосовно доводів позивача про скасування в судовому порядку договору оренди землі, суд зазначає наступне.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 27 травня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстраційним № 1627.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року у справі №200/17777/16-ц, касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.09.2017 року скасовано, а справу №200/17777/16-ц направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2019 року у справі №200/17777/16-ц рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору - відмовлено.

Таким чином, станом на день розгляду цієї справи, є така, що набрала законної сили постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2019 року у справі №200/17777/16-ц, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору.

Отже, на протязі 2016 року договір оренди землі від 27.05.2014 року, укладений між позивачем та Дніпровською міською радою, був чинним, а тому позивач в розумінні норм Податкового кодексу України була платником орендної плати за землю.

Таким чином, дослідженими у справі доказами та/або фактом їх відсутності, судом підтверджені доводи відповідача, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 205, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона