Ухвала

від 07.02.2022 по справі 540/4827/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/4827/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д. , Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за апеляційною скаргою Великоолександрівської селищної ради Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року по справі № 540/4827/21 за позовом ОСОБА_2 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про визнання відмови у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2021 позов ОСОБА_2 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про визнання відмови у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність протиправною - задовольнив.

На зазначене рішення суду Великоолександрівська селищна рада Херсонської області подала апеляційну скаргу. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 11.01.2022 та 07.02.2022 відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

02.02.2022 (передана судді-доповідачу 03.02.2022) до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 540/4827/21, в якій заявниця просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії (купівля, продаж, застава, оренда, дарування, обмін тощо) щодо земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0036, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

В обґрунтування заяви зазначається, що 11.10.2021 під час розгляду судом першої інстанції справи, відповідачем - Великоолександрівською селищною радою прийнято рішення № 3048 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності, які будуть передаватися в оренду шляхом проведення земельних торгів окремими лотами та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди , яким затверджено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги (додаток 1 до рішення), у тому числі було виставлено на земельні торги і земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0036, для ведення особистого селянського господарства), яка є об`єктом адміністративного позову.

З огляду на зазначене, на думку ОСОБА_1 , на теперішній час існує реальна небезпека того, що земельна ділянка (кадастровий номер 6520984500:02:001:0036), яка є об`єктом адміністративного позову може бути відчужена, це в свою чергу призведе до того, що потрібно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача.

Розглянувши зазначену заяву колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказане право є не безмежним, і надається у випадку, коли особа вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У статті 150 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявниця зазначила, що відповідачем прийнято рішення № 3048 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності, які будуть передаватися в оренду шляхом проведення земельних торгів окремими лотами та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди , яким затверджено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги (додаток 1 до рішення), у тому числі було виставлено на земельні торги і земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0036, для ведення особистого селянського господарства), яка є об`єктом адміністративного позову.

При цьому, заявниця вважає, що відповідне рішення є явно протиправним, оскільки спірна земельна ділянка може бути відчужена, що в свою чергу призведе до того, що потрібно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача.

В свою чергу, сама лише незгода позивачки із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19.

Крім цього, колегія суддів вказує на імперативні вимоги частини 6 статті 151 КАС України, за якими не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Поряд з цим, у пункті 5 частини 3 статті 151 КАС України міститься застереження, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Так, апеляційний суд критично оцінює наведені вище посилання заявниці, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, адже жодних доказів того, що спірна земельна ділянка чи/або права на неї будуть реалізовані на аукціоні ще до вирішення даної справи чи/або взагалі будуть реалізовані, матеріали справи не містять, а до заяви про забезпечення позову не додано.

До того ж, відповідне рішення не є предметом оскарження за даним позовом.

Таким чином, із наведеного слідує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявницею не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вони звернулись до суду.

Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить позивач є прямим порушенням положень частини 6 статті 151 КАС України, позаяк є втручанням у проведення аукціону органом місцевого самоврядування.

Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 420/8811/20 та від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що подана позивачкою заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9,150,151, , 241, 242, 243, 248, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 540/4827/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.