Постанова

від 19.01.2022 по справі 826/18210/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18210/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Строяновської О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФИКС до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління у місті Києві, Управління Державної казначейської служби у Шевченківському районі міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФИКС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року, -

У С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю ФИКС (далі - позивач, апелянт, ТОВ ФИКС ) звернулось у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління у м. Києві (далі - відповідач-1), Управління Державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач-2), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-3), в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної Казначейської служби України у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фикс бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за червень 2013 року в загальному розмірі 10939450,00 гривень, шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФИКС задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо відмови в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю ФИКС , зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю ФИКС суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10939450,00 грн за червень 2013 року. У задоволенні решти позову відмовлено.

12 квітня 2018 року видано виконавчий лист на виконання постанови суду апеляційної інстанції.

26 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року задоволено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування з ПДВ Товариству з обмеженою відповідальністю ФИКС в розмірі 10939450,00 грн за червень 2013 року.

Ухвалою від 20 жовтня 2020 року заяву старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу виконання рішення суду залишено без задоволення.

26 липня 2021 року позивач повторно звернувся із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення безпосередньо з бюджету України суми відшкодування.

На обґрунтування заяви зазначає, що визначені судом порядок та способи захисту порушеного права на отримання товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не призвели до ефективного відновлення його права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу виконання судового рішення.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не надав оцінки діям податкового органу щодо невиконання судового рішення.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач-2 та відповідач-3 просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки ухвала суду постановлена із дотриманням вимог чинного законодавства.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок таких дій не може бути змінено спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Колегія суддів з такими висновками місцевого суду погоджується з огляду на таке.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 цієї правової норми за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу або порядку виконання судового рішення може мати місце виключно за умови існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поряд з тим, підставою для встановлення способу або порядку виконання судового рішення, є обґрунтовані обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим адміністративним судом способом.

Обґрунтованими є виключні обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Під встановленням або зміною способу чи порядку виконання судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

З огляду на викладене, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі № 759/1928/13-а.

Як убачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про зміну способу виконання судового рішення позивач вказує на те, що станом на момент подання цієї заяви рішення суду боржником - контролюючим органом не виконано. У зв`язку з чим просить змінити спосіб виконання рішення з покладення на податковий орган обов`язку внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми такого відшкодування на стягнення з державного бюджету цих коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично позивач просить змінити не спосіб виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог.

Окрім того колегія суддів зауважує, що заявником не надано доказів вчинення достатніх дій, спрямованих на виконання судового рішення та доказів, що вчинені дії не призвели до виконання судового рішення.

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 січня 2020 року в справі №826/116/17, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки така не є релевантною до розглядуваної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФИКС залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька