Рішення

від 17.01.2022 по справі 420/21951/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21951/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі - Дівинець А.М.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моулін Груп до Одеської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 02.10.21 № UA500020/2021/000084/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.10.21 № UA500020/2021/00627.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митну декларацію на товар, який надійшов на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення та інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Ухвалою судді від 17.11.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

01.12.21 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у коносаменті від 04.08.21 № SLZSEC210713158 зазначені умови оплати фрахту FREIFGT COLLECT тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 20.01.20 № 1-20IMG упаковка входить у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) в наданих до митного оформлення документах та у гр. 20 МД зазначені умови постави CFR (вартість та фрахт), відповідно до якого продавець несе розходи по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт, покупець сплачує страхування вантажу. Проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення страхування вантажу; 4) згідно п. 6 доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 20.01.20 № 1-20IMG оплата товару здійснюється у вигляді 100% передоплати, проте до митного оформлення жодних документів щодо засвідчення оплати даного товару не надано. Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.

Ухвалою від 13.12.21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю МОУЛІН ГРУП 12.11.2018 зареєстровано Шевченківською районною в місті Києві державною адміністраціє, номер запису: 10741020000081098. Видами діяльності Товариства обрано: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

20.01.20 між іноземною компанією YIWU GongyuImportandExport CO., LTD (Продавець) та ТОВ Моулін Груп (Покупець) укладено контракт №1-20IMG, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає товари в асортименті та кількості, яка вказується у відповідних додатках.

Згідно п.2.1-2.3 контракту ціна на товар узгоджується на кожну партію товару та указується в додатках. Ціна встановлюються в доларах США за 1 (одну) одиницю товару та розуміється на умовах CFR морський порт Одеса.

В ціну товару входить вартість тари, упаковки і маркування, доставка товару у вказаний покупцем порт, страхування згідно умовам поставки.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно с правилами Інкотермс - 2010 на умовах CFR морський порт Одеса.

26.05.21 між компанією YIWU GongyuImportandExport CO., LTD та ТОВ Моулін Груп було укладено додаткову угоду № 2 до контракту №1-20IMG від 20.01.20, згідно якої сторони погодили поставку товару (дверні петлі у кількості 123200 одиниць) вартістю 57625,50 дол. США; строк поставки: вересень-жовтень 2021 р.; умови оплати: передоплата 100%.

На виконання зазначеного контракту на адресу позивача компанією YIWU GongyuImportandExport CO., LTD було поставлено партію товару (арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для дверей (не містить в своєму складі приймальних та передавальних пристроїв). Петлі сталеві дверні. Торгівельна марка GR GAVROCHE. Виробника YIWU GONGYU IMPORT AND EXPORT Co., LTD. Країна виробництва CN, Китай.

З метою митного оформлення одержаного товару декларантом було подана митна декларація № UA500020/2021/214468, ціну задекларованого товару в якій було визначено за першим методом (ціна договору).

Для підтвердження вказаних у митній декларації відомостей, до митної декларації було надано нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 30.07.21;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) YIWUGGR-03 від 30.07.21;

- коносамент (Вill of lading) SZLSEC210713158 від 04.08.21;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 21C3307Y1705/00002;

- сертифікат № 213505В1/010389 від 10.09.21;

- наряд № 14012 від 29.09.21;

- платіжний документ (світ), що підтверджує вартість товару № 210915/001692992 від 15.09.21;

- меморіальний валютний ордер № 15076650 від 15.09.21;

- прайс-лист № CN-U2 від 26.06.21;

- прайс-калькуляція (розрахунок ціни) від 26.05.21;

- контракт № 1-20 IMG від 20.01.20;

- додаток № 03 від 26.05.21 до контракту;

- договір транспортного експедирування № 1102/19-01 від 11.02.19;

- договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів № 2106 від 21.06.13;

- результати зважування РК-35584437 від 30.09.21;

- лист № 10 від 02.10.21;

- лист ТОВ Ексімгруп від 02.10.21;

- митна декларація країни відправлення № 310420210549490262 від 31.07.21.

За результатами розгляду поданих позивачем документів митним органом було ініційовано процедуру консультацій із декларантом, оскільки на думку митного органу пакет документів, який було подано декларантом, не давав митному органу можливості здійснити оцінювання задекларованого товару за методом, який було обрано позивачем (ціна договору).

Декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу митного органу декларантом 02.10.21 надіслано платіжний документ № 210915/001692992 від 15.09.21, копію МД країни відправлення, прайс-лист виробника та надіслано лист від 02.10.21 б/н про відсутність можливості надати інші документи.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.10.21 № UA500020/2021/00627 та рішення про коригування митної вартості товарів від 02.10.21 № UA500020/2021/000084/2.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. у коносаменті від 04.08.21 № SLZSEC210713158 зазначені умови оплати фрахту FREIFGT COLLECT тобто фрахт сплачено в порту відправлення, проте до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

2. згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 20.01.20 № 1-20IMG упаковка входить у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3. в наданих до митного оформлення документах та у гр. 20 МД зазначені умови постави CFR (вартість та фрахт), відповідно до якого продавець несе розходи по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт, покупець сплачує страхування вантажу, проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення страхування вантажу;

4. згідно п. 6 доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 20.01.20 № 1-20IMG оплата товару здійснюється у вигляді 100% передоплати, проте до митного оформлення жодних документів щодо засвідчення оплати даного товару не надано.

В рамках проведеної консультації з декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 є більшим (МД № UA500020/2021/211659 від 16.09.21; UA807170/2021/64154 від 07.06.21; UA500050/2021/7100 від 07.06.21): 4,08 дол. США за 1 кг нетто, ніж заявлено декларантом 2,4257 дол. США за 1 кг нетто.

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, загальна сума фінансової гарантії склала 1046040,55 грн за МД UA500020/2021/214468, за якою було вивільнено товар відповідно до розділу Х Митного кодексу України, що є різницею між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Не погодившись із вищезазначеними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митних органів контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, надані інвойси, які містять дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митних декларацій та не суперечить умовам контракту, відомості прайс-листів, пакувальних листів не суперечать один одному та відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару тощо.

При цьому суд оцінює зауваження митного органу щодо того, що у коносаменті від 04.08.21 № SLZSEC210713158 зазначені умови оплати фрахту FREIFGT COLLECT тобто фрахт сплачено в порту відправлення, проте до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, декларантом до митної декларації № UA500020/2021/214468 від 02.10.21 додано розрахунок ціни № CN-U2 від 26.05.21 (розділ Товар № 1 до графи 44 (класифікатор документів - 3021), згідно якого в ціну товару входить вартість перевезення вантажу.

Також не заслуговує на увагу зауваження митного органу про те, що згідно п. 6 доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 20.01.20 № 1-20IMG оплата товару здійснюється у вигляді 100% передоплати, проте до митного оформлення жодних документів щодо засвідчення оплати даного товару не надано.

Так, декларантом до митної декларації надано платіжний документ (свіфт), що підтверджує вартість товару, № 210915/001692992 від 15.09.21 на суму 57625 дол. США, про що зазначено і в самій декларації ІМ 40 ДЕ UA500020/2021/214468 в розділі Товар № 1 до графи 44 (класифікатор документів 3002) .

Про належність та достатність повідомлень системи Swift (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив ВС/КАС у постанові від 27 червня 2019 року по справі № 826/9719/16, адміністративне провадження №К/9901/16498/18.

Дослідивши зміст платіжного документа SWIFT № 210915/001692992 від 15.09.21 судом встановлено, що у наданому електронному повідомленні міститься посилання на передплату за двері по контракту № 1-20NG (Details of payment: prepayment for door hing Application № 3 to Contract № 1-20IMG dated 20, January, 2020).

Крім того, суд критично оцінює зауваження митного органу про те, що в наданих до митного оформлення документах та у гр. 20 МД зазначені умови постави CFR (вартість та фрахт), відповідно до якого продавець несе розходи по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт, покупець сплачує страхування вантажу. Проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення страхування вантажу.

Згідно з п. 2.3 контракту № 1-20ING від 20.01.20, в ціну товару входить доставка товару в названий покупцем порт, страхування згідно умовам поставки, а відповідно до п. 4.1 контракту поставка товару здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2010 на умовах CFR морський порт Одеса.

Поставка товару на умовах СFR (вартість і фрахт) Інкотермс 2010 включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Тобто у разі міжнародних перевезень за умовами CFR саме на продавця покладається обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.

З огляду на зазначене, умови поставки товару CFR (вартість і фрахт) Інкотермс 2010 виключають необхідність підтвердження витрат на транспортування, оскільки саме продавець зобов`язаний укласти договір, сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Декларант листом від 02.10.21 № 10 та листом ТОВ Ексімгруп від 02.10.21 повідомив митному органу про те, що останній не страхував вантаж згідно інвойсу YIWUGGR-03 від 30.07.21 по коносаменту SZLSEC210713158 від 04.08.21.

Також суд відхиляє доводи митного органу про те, що згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 20.01.20 № 1-20IMG упаковка входить у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Так відповідно до п.2.3, 5.2, 5.3 контракту № 1-20ING від 20.01.20 в ціну товару входить вартість тари, упаковки і маркування, доставка товару у вказаний покупцем порт, страхування згідно умовам поставки; товари повинен бути упакований в стандартну експортну упаковку продавця; маркування товару повинно відповідати експортним стандартам.

Отже вартість упаковки та маркування входить до вартості товару за контрактом, у зв`язку із чим підстав для надання додаткових документів при визначенні митної вартості товарів немає. Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну, а оскільки поставка товару здійснена у тарі постачальника / продавця товару, та її вартість входить в ціну товару.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Отже вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та необґрунтованою.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

У постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, яких дотримується й сучасна судова практика (постанова від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625, постанова від 11 лютого 2021 року по справі № 826/8228/16), що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

Відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Крім того, Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У постанові від 30.04.20 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі Звежинський проти Польщі позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі Pressos Compania Naviera S. А. та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі Беєлер проти Італії ). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України , будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Моулін Груп (вул. Зоологічна, 4а, оф. 139, м. Київ, 04119; ЄДРПОУ 42622153) до Одеської митниці Державної митної служби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а; ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів від 02.10.21 № UA500020/2021/000084/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.10.21 № UA500020/2021/00627.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Моулін Груп сплачений судовий збір у розмірі 17960,61 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 61 копійка).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.01.22.

Суддя І.В. Завальнюк