Постанова

від 18.01.2022 по справі 810/3344/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3344/15 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника позивача Грушовець А.В., представника відповідача Боднарчука Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

30.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (надалі - ТОВ "Арма Моторс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2015 №0000872202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що штраф застосований відповідачем за наслідками перевірки є протиправним, оскільки повернення готівкових коштів згідно видаткових касових ордерів є поверненням передплати за автомобіль, котрий покупці мали намір придбати, але з різних причин відмовлялися від укладання договору купівлі-продажу, при цьому, отримання товару та перехід права власності на товар, або повернення товару не відбувалось.

Позивач вважає, що вищевказані операції не повинні проводитись через реєстратор розрахункових операцій на тій підставі, що вони не є розрахунковими операціями, в розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому підстави застосування до нього штрафних санкцій, передбачених вищевказаним Законом, не було.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019 касаційну скаргу податкового органу задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду .

Колегія суддів касаційної інстанції у постанові зазначила, що судами порядок та спосіб сплати грошових коштів покупцями позивачу не встановлювався, обмежившись зазначенням в судовому рішенні про внесення фізичними особами (покупцями) коштів через касу товариства, що також унеможливлює суд касаційної інстанції визначити в якому саме місці розрахунків їх було внесено (скринька касового апарата або каса). Таким чином поза увагою судів залишено те, що на підставі видаткових касових ордерів реєструється внесення та видача коштів за допомогою операції службове внесення та службова видача .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000872202 від 16.03.2015, прийняте Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Приймючи вказане рішення суд першої інстанції зазначив, що повернення готівкових коштів згідно видаткових касових ордерів здійснено позивачем відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 (далі - Положення №637) та інших норм чинного законодавства. При цьому суд вказує, що грошові кошти, щодо яких виник спір, обліковувались відповідно до чинних нормативних документів і питань щодо їх не оприбуткування чи неналежного обліку у звітних документах не виникало. Отже, зазначає суд першої інстанції, що оскільки отримання автомобілів (запчастин) та перехід права власності на автомобілі (запчастини), або повернення автомобілів (запчастин) не відбувалось, тому вищевказані операції не повинні проводитись через реєстратори розрахункових операцій на тій підставі, що вони не є розрахунковими операціями в розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, в якій податковий орган просить його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що що під час перевірки встановлено факти проведення розрахункових операцій у готівковій формі згідно видаткових касових ордерів без застосування РРО на повну суму покупки та без видачі розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції, що є порушенням п.1, п. 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Апелянт наголосив, що в акті перевірки наводиться 67 виявлених випадків, коли позивач порушив вищевказану норму закону, а саме проведення розрахункових операцій у готівковій формі без застосування РРО, проте суд першої інстанції проаналізував лише 7 випадків.

Посилаючись на положення ч.1 ст.77 КАС України та ч.4 ст.308 КАС України апелянт вважає, що позивачем не доведено протиправність рішення відповідача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, яким погоджується з висновками суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби і у період з 20.01.2015 по 13.02.2015 посадовими особами Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за результатами якої був складений акт від 05.03.2015 №108/10-06-22-01/34356004 (т.1 а.с.40).

Згідно висновків акту перевірки перевіряючими встановлено факти проведення ТОВ "Арма Моторс" розрахункових операцій у готівковій формі на загальну суму 665331,44 грн., а саме згідно видаткових касових ордерів без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуг) та без видачі розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, чим порушено вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі висновків вказаного акту Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 №0000872202, згідно з яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 137 379,20 грн. (т.1 а.с.56, 59).

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.4 цієї ж статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, приймаючи до уваги саме ці положення КАС України, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду на підставі поданих позивачем і відповідачем документів і підстав для витребування у сторін додаткових документів з власної ініціативи у суду не має.

З огляду на вказане, колегія судів робить висновок, що згідно акту перевірки від 05.03.2015 №108/10-06-22-01/34356004 відповідачем позивачу було пред`явлено 67 випадків порушення норм закону, проте суд першої інстанції оцінив лише 7, позивач інших документів щодо решти 60 випадків не подав, тому такий довід апелянта приймається колегією суддів до уваги.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність порушення з боку позивача п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що жодна з операцій, які перелічено в акті перевірки та за вчинення яких до позивача застосовано санкції, не є розрахунковою операцією в розумінні Закону про РРО.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України (надалі ПК України) вказаний закон регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Спірні правовідносини також врегульовано, зокрема, нормами Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95 в редакції на день виникнення спірних правовідносин, березень 2015р).

Статтею 2 Закону № 265/95 визначені поняття:

фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам`яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 3 Закону № 265/95 передбачено обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, в тому числі:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;тощо.

Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 було затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого (далі - Положення №637).

Пунктом 2.6 Положення № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За порушення вимог Закону №265/95-ВР (проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів) застосовуються визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону фінансові санкції у п`ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, в тому числі у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа.

Згідно з цим Законом термін розрахунковий документ вживається в такому значенні: це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Водночас статтею 8 цього Закону повноваження щодо встановлення форми і змісту розрахункових документів покладені на Державну податкову адміністрацію України.

На виконання вимог закону Державна податкова адміністрація України затвердила Положення №614, яким встановила вимоги до форми та змісту розрахункових документів. Установлені цим Положенням вимоги до змісту розрахункових документів визначають їх обов`язкові реквізити, у разі відсутності хоча б одного з яких, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (підпункт 2.1 пункту 2).

Зазначене свідчить, що Закон №265/95-ВР встановив для суб`єктів підприємницької діяльності обов`язок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які відповідають вимогам Положення, тобто є розрахунковими документами.

Як установлено пунктом 4.7 Порядку №614, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції службова видача . Забороняється реєструвати через РРО від`ємні суми з використанням операції сторно .

Тобто реєстрація видачі коштів у разі повернення товару залежить від технічних особливостей РРО, а тому можливим є два варіанти оформлення розглядуваної розрахункової операції: у випадку, якщо алгоритм роботи РРО забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків, то вказана операція здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми у фіскальній пам`яті РРО з роздрукуванням розрахункового документу відповідної форми; у випадках, коли РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків, повернення коштів здійснюється за допомогою операції службова видача .

Пунктом 4.1 Положення №614 встановлено, що фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках.

У справі, яка розглядається, встановлено, що при здійсненні операцій по поверненню товарів за період з з 20.01.2015 по 13.02.2015 позивач використовував операцію службова видача .

Позивачем в ході судового розгляду не заперечувалось, що у використовуваних ним в господарській діяльності РРО було забезпечено алгоритм роботи окремого накопичення у фіскальній пам`яті від`ємних сум розрахунків та, відповідно, можливість друкувати видатковий чек .

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок про правомірність застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, за нероздрукування на РРО та невидача особам, які повертали товари, відповідних розрахункових документів (видаткових касових чеків).

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду висловлену у справі №820/6166/13-а.

Отже, колегія суддів з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог не погоджується у зв`язку з вищевикладеним.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій та рішень відповідача, внаслідок чого позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо інших доводів сторін судова колегія наголошує, що враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апелянта заслуговують уваги, рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2022.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р. - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль