Постанова

від 27.01.2022 по справі 640/19863/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19863/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Міністерства розвитку громад та територій України на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 червня 2020 року по 22 липня 2020 року у розмірі 25 628,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2020 року по 22 липня 2020 року, оскільки останнього поновлено на роботі лише 23.07.2020.

Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відсутня бездіяльність Міністерства розвитку громад та територій України щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №640/11489/19 з огляду на те, що посада, на яку вказаним судовим рішенням поновлено позивача, була скорочена, що ускладнила виконання такого судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що у період з 11.06.2020 по 22.06.2020 відсутні підстави для виплати позивачу грошових коштів за вимушений прогул, оскільки лише 22.06.2020 відповідачем отримано повний текст судового рішення про поновлення позивача на займаній посаді. Крім того, в штаті відповідача була відсутня посада, на яку зобов`язав поновити позивача суд у зв`язку із її скороченням, а поновити на рівнозначній посаді суд не зобов`язував.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у справі №640/11489/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №640/11489/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 212К/ОС від 27 травня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; стягнуто з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2019 року по 11.06.2020 в розмірі 238 898,52 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23 липня 2020 року №257 К/ОС ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Позивач вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2020 року по 22 липня 2020 року, оскільки останнього поновлено на роботі лише 23.07.2020, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи поновлення позивача на займаній посаді лише 23.07.2020, наявні підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок №100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно п. п. 5, 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Підсумовуючи викладене, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23 липня 2020 року №257 К/ОС на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №640/11489/19 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Колегія суддів наголошує, що у разі визнання звільнення позивача незаконним у судовому порядку, відповідно до приписів чинного законодавства, позивач повинен бути поновлений на попередній посаді в день винесення судового рішення про поновлення на роботі, оскільки таке рішення підлягає негайному виконанню.

Доводи апелянта, що ним отримано повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №640/11489/19 лише 22.06.2020 не спростовує того, що позивача слід поновити на займаній посаді 11.06.2020 (день винесення судового рішення про поновлення), оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття незалежно від дати виготовлення повного тексту.

Також відсутність відповідної посади у відповідача не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне поновлення його порушених прав та виконання судового рішення.

Відсутність відповідної посади не може позбавляти позивача права на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу враховуючи незаконне звільнення останнього.

За таких обставин, період затримки виконання судового рішення в даному випадку становить з 12 червня 2020 року по 22 липня 2020 року, що становить 28 робочих днів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки Міністерства розвитку громад та територій України сердньоденний заробіток позивача становить 915,32 грн.

Отже, за період з 12 червня 2020 року по 22 липня 2020 року позивачу належить до стягнення 25628,96 грн (28 х 915,32).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 13 травня 2020 року у справі №826/1001/16 вказано, що передусім Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судами не було враховано, що після звільнення позивач була працевлаштована та отримувала певний дохід, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 25628,96 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад та територій України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2022.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна