Постанова

від 26.01.2022 по справі 640/5568/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5568/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

при секретарі - Поляновській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Телеком" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та касування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Телеком" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2020 року № 12270411.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Також апелянт наголосив, що за результатом камеральної перевірки позивача встановлено неправильне застосування ставки рентної плати за користування радіочастотним ресурсом, що призвело до заниження плати за користування радіочастотним ресурсом України за вересень 2020 року на 1 039 768,00 грн.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин наданих судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Телеком" є користувачем радіочастотного ресурсу України в діапазоні 3400- 3800 МГц та платником відповідної рентної плати.

За вересень 2020 року позивачем подано декларацію з рентної плати, в якій, застосував ставку в 45,83 грн за 1 МГц та самостійно визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 105 982,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 30 жовтня 2020 року № 1 позивачем сплачено 106 000,00 грн.

Головним управління ДПС у м. Києві за результатом камеральної перевірки податкової звітності по рентній платі за користування радіочастотним ресурсом України складено акт від 23 жовтня 2020 року № 131/26-15-04-11/25256270, яким встановлено заниження ТОВ "Аеро Телеком" суми податкового зобов`язання, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), уточнюючих деклараціях (розрахунках) за вересень 2020 року, оскільки застосовано ставку 45,83 грн за 1 МГц, замість визначеної в підрозділі 93 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України ставки 458,3 грн за 1 МГц.

На підставі акта перевірки від 23 жовтня 2020 року № 131/26-15-04-11/25256270 Головним управлінням ДПС в м. Києві прийнято податкове повідомленням-рішенням від 09 листопада 2020 року №12270411, яким позивачеві збільшено податкове зобов`язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України на 1 039 768,01 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 519 884,01 грн.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України з скаргою від 24 листопада 2020 року, якою просив скасувати податкове повідомленням-рішенням від 09 листопада 2020 року №12270411.

Рішенням Державної податкової служби України від 18 лютого 2021 року №3884/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-ІХ набрав чинності 23 травня 2020 року, його положення в частині внесення змін до елементів податку, мають застосовуватись лише з нового бюджетного періоду, починаючи з 01 січня 2021 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до ст. 25 ПК України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Згідно з актом перевірки від 23 жовтня 2020 року № 131/26-15-04-11/25256270, підставою для нарахування податкового зобов`язання з рентної плати став висновок про неправильне застосування позивачем ставки податку.

Відповідно до п. 251.1 ст. 251 ПК України рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі: ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення; дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.(п. 254.1 ст. 254 ПК України).

Об`єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм (п. 254.3 ст. 254 ПК України).

Підпунктом 12 п. 254.5 ст. 254 ПК України (в редакції, чинній на 01.01.2020) ставка рентної плати за радіозв`язок у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації в діапазоні частот 2- 7 ГГц за 1 МГц смуги радіочастот становила 45,83 грн.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-ІХ (далі - Закон № 466) внесено зміни до п. 254.4 ст. 254 ПК України та доповнено Розділ ХХ Перехідні положення ПК України Підрозділом 93.

За змістом пп. 161 п. 254.4 ст. 254 ПК України (редакції, чинній станом на жовтень 2020 і в подальшому) ставка рентної плати за види радіозв`язку (незалежно від служби, системи, радіотехнології, радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв) в діапазоні частот 3400- 3800 МГц за 1 МГц смуги радіочастот становить 3000,00 грн.

Відповідно до Підрозділу 93 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України тимчасово, до 31 грудня 2020 року включно, ставка рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за види радіозв`язку, передбачені пп. 16-1 п. 254.4 ст. 254 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 458,30 гривні на місяць за 1 мегагерц смуги радіочастот.

Таким чином, Законом № 466, який набрав чинності 23 травня 2020 року, збільшено ставки плати за користування радіочастотним ресурсом України, зокрема, в діапазоні 3400- 3800 МГц.

Частиною 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 01 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

За змістом пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає, зокрема, положення, визначені в п. 7.1, 7.2 ст. 7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів (пп. 12.1.3 п. 12.1 ст. 12 ПК України).

Згідно з п. 7.1 ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Отже рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України є загальнодержавним податком, елементи якого, зокрема ставка, визначається виключно Верховною Радою України та, з урахуванням принципу стабільності податкового законодавства, не пізніше шести місяців до початку бюджетного періоду, в якому така ставка діятиме, який розпочинається з 01 січня року.

Оскільки Закон № 466 набрав чинності 23 травня 2020 року, його положення в частині внесення змін до елементів податку, мають застосовуватись лише з нового бюджетного періоду, починаючи з 01 січня 2021 року.

Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 816/846/16 сформулював правовий висновок про те, що, оскільки Закон № 1621-VII було прийнято 31 липня 2014 року (набрав чинності 03 серпня 2014 року), тобто за 5 місяців до початку нового бюджетного періоду (2015 року), а Закон №71-VIIІ (набрав чинності 01 серпня 2015 року), було прийнято 28 грудня 2014 року, тобто за 3 дні до початку нового бюджетного періоду, яким є 2015 рік, то історичний та нормативний підхід до розуміння положень статті 252 ПК України, зокрема, її пункту 252.20, дає підстави вважати, що зміни до ставок податку (збору), які були внесені Законами №1621-VII та №71-VIIІ у 2014 році менш, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2015 року), можуть застосовуватись відповідно до принципу стабільності оподаткування лише з нового бюджетного періоду - тобто з 2016 року. Саме у такому разі буде виконано умову пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якої зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, тобто дотримано принцип стабільності податкових відносин.

З урахуванням того, що станом на 01 січня 2020 року ставка рентної плати за радіозв`язок у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації в діапазоні частот 2 - 7 ГГц за 1 МГц смуги радіочастот становила 45,83 грн, позивач правомірно використовував її при поданні декларації та визначенні грошового зобов`язання за вересень 2020 року.

Оскільки збільшення податкового зобов`язання на 1 039 768,01 грн, відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на застосуванні підвищеної ставки податку, таке збільшення слід є протиправним, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки контролюючим органом грошове зобов`язання з рентної плати за вересень 2020 року позивачу нараховано протиправно, відсутня підстава для застосування положень згаданої норми.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що хоча підвищена ставка рентної плати була закріплена в ПК України станом на вересень 2020 року, таке підвищення відбулось всупереч принципу стабільності податкового законодавства, з огляду на що, позивач правомірно користувався ставкою, визначеною станом на початок бюджетного періоду.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено "28" січня 2022 року.