Постанова

від 26.01.2022 по справі 640/22451/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22451/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Масловської К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за позовом Громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників України" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, третя особа - Український державний фонд підтримки фермерських господарств, про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Асоціація фермерів та приватних землевласників України" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа - Український державний фонд підтримки фермерських господарств, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 12-п від 22 жовтня 2019 року "Про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

17 листопада 2021 року протокольною ухвалою Шостий апеляційний адміністративний суд здійснив заміну відповідача, а саме: з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (код ЄДРПОУ 37508596) на Міністерство аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967).

21 грудня 2021 року протокольною ухвалою Шостий апеляційний адміністративний суд продовжив строк розгляду справи на більш розумний.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 вересня 2019 року президент Громадської організації "Асоціації фермерів та приватних землевласників України" звернувся до Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Милованова Т.С. з листом-рекомендацією про призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та підписання з ним контракту терміном на 2 роки.

22 жовтня 2019 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України видано наказ з особового складу № 12-п "Про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств".

Вважаючи, що даний наказ прийнято відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, що, в свою чергу, суперечить вимогам законодавства та порушує права необмеженого кола суб`єктів господарювання (фермерських господарств), які є членами Громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників України", позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 1991 року № 83-р утворено Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств і кооперативів по виробництву сільськогосподарської продукції, та в подальшому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 року № 133 перетворено в Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України регламентуються Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV(далі - Закон України № 973-IV).

Відповідно статті 10 Закону України № 973-IV Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно з статтею 11 Закон України № 973-IV, кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства агарної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Стаття 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (далі - Закон № 185-V) визначає, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 4 вказаного Закону до суб`єктів управління об`єктами державної власності серед інших відносить Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" було прийнято рішення реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Пунктом 7 цієї постанови установлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 954 "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності", наказом Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 жовтня 2019 року № 221 "Про утворення комісії з питань передачі об`єктів державної власності" цілісний майновий комплекс Український державний фонд підтримки фермерських господарств передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Таким чином, з 21.10.2019 року уповноваженим органом управління Укрдержфонду було Мінекономіки.

Згідно з Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади.

До компетенції Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України віднесено утворення, ліквідація, реорганізація підприємств, установ, організацій, заснованих на державній власності, уповноваженим органом яких є Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердження їх статутів (положень), здійснення контролю за їх дотриманням, в установленому порядку призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників.

Виходячи з аналізу викладеного, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є уповноваженим органом управління Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Згідно із пунктом 9 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, встановлено, що уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Українському державному фонду підтримки фермерських господарств, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядження ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Уповноважений орган управління: приймає рішення про реорганізацію і ліквідацію Українському державному фонду підтримки фермерських господарств; призначає на посаду та звільняє з посади генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; укладає та розриває контракт з генеральним директором Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та здійснює контроль за його виконанням; приймає рішення щодо покладення обов`язків генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у разі його тимчасової відсутності; погоджує генеральному директору Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відпустки, відрядження; затверджує Статут Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та зміни до нього, здійснює контроль за його дотриманням; затверджує структуру, штатний розпис та кошториси, здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; здійсню контроль за фінансовою (бюджетною) дисципліною Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням майна і коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; надає згоду на оренду майна Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і пропозиції щодо умов договору оренди з метою ефективного використання орендованого майна; контролює виконання орендарями інвестиційних і технічних програм, якщо такі передбачені договором оренди; здійснює інші функції з управління Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відповідно до законодавства та цього Статуту.

Пунктом 8.31 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, передбачено, що призначення генерального директора на посаду здійснюється уповноваженим органом управління, за пропозицією представницького органу фермерських господарств, на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк контракту, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови оплати його праці та матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту та звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Зі змісту положень Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств вбачається, що підставою для призначення на посаду генерального директора цієї установи є контракт, повноваженнями на укладення якого наділений відповідний орган управління, а саме Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Щодо тверджень позивача, про відсутність повноважень для підписання оскаржуваного наказу, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 11.09.2019, "№ 838, Міністр: 1) очолює Мінекономіки, здійснює керівництво його діяльністю; 2) спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мінекономіки; 3) спрямовує і координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема: забезпечує формування державної політики у відповідних сферах та контролює її реалізацію центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; визначає основні напрями роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, та шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани роботи таких центральних органів виконавчої влади; погоджує структуру апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; видає обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, доручення з питань, що належать до компетенції таких органів; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівників і заступників керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, скасувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови - скасовує акти територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, повністю чи в окремій частині; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, повністю чи в окремій частині; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, та їх заступників; ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, їх територіальних органів та їх заступників, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу; ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, їх заступників, інших державних службовців і працівників апарату та їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління таких органів; приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, та їх територіальних органів; заслуховує звіти про виконання покладених на центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, завдань та планів їх роботи; визначає структурні підрозділи апарату Мінекономіки, що відповідають за взаємодію з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; визначає посадових осіб Мінекономіки, які включаються до складу колегій центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; визначає порядок обміну інформацією між Мінекономіки та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, періодичність її подання; вирішує інші питання, пов`язані із спрямуванням і координацією діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром; 4) визначає пріоритети роботи Мінекономіки та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Мінекономіки, звіти про їх виконання; 5) організовує та контролює виконання міністерством Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України; 6) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є Мінекономіки; 7) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є Мінекономіки та центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції Мінекономіки, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України; 8) проводить переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень; 9) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Мінекономіки, визначає персональний склад патронатної служби Міністра; 10) порушує в установленому порядку питання щодо присвоєння рангу державного службовця державному секретарю Мінекономіки; 11) вносить подання щодо представлення в установленому порядку працівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекономіки, до відзначення державними нагородами України; 12) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника та заступників Міністра, державного секретаря Мінекономіки; 13) визначає обов`язки першого заступника, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником та заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності; 14) дає обов`язкові для виконання працівниками апарату Мінекономіки доручення; 15) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінекономіки; 16) організовує внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечує їх здійснення в Мінекономіки та бюджетних установах, що належать до сфери його управління; 17) представляє Мінекономіки у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; 18) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції; 9) підписує накази Мінекономіки; 20) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваним наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 22 жовтня 2019 року № 12-п "Про призначення ОСОБА_1 " призначено ОСОБА_1 виконувачем обов`язки генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з 22 жовтня 2019 року до призначення керівника цього фонду в установленому законодавством порядку, а тому підстави для задоволенні позовних вимог відсутні.

Щодо решти аргументів апелянта, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників України"- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 31 січня 2022 року.