Рішення

від 29.04.2021 по справі 640/22451/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року м. Київ № 640/22451/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників України

до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

третя особа Український державний фонд підтримки фермерських господарств

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Асоціація фермерів та приватних землевласників України (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 12-п від 22 жовтня 2019 року Про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що законодавством визначено порядок призначення Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та компетенцію Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо питання кадрової політики, яке відповідач порушив приймаючи наказ № 12-п від 22 жовтня 2019 року Про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у відкритті провадження за позовом Громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників України до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 12-п від 22 жовтня 2019 року Про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - відмовлено.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року скасовано вказану вище ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено до участі у розгляді справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, наділений відповідними управлінськими повноваженнями щодо призначення особи на посаду виконуючого обов`язки Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до призначення керівника цього фонду у встановленому законодавством порядку.

Крім того, Українським державним фондом підтримки фермерських господарств подано до суду заперечення проти позову, з яких вбачається, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до норм чинного законодавства та не порушує права третіх осіб, зокрема, фермерських господарств, які є членами Громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників України .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року в задоволенні заяви представника Громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників України про залучення до участі у розгляді адміністративної справи №640/22451/19 Міністерство аграрної політики та продовольства України в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відмовлено.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року в задоволенні клопотання Громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників України" про розгляду справи з повідомленням про виклик сторін (учасників) справи відмовлено.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2019 року президент Громадської організації Асоціації фермерів та приватних землевласників України звернувся до Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Малованова Т.С. з листом-рекомендацією про призначення Апалькова Ю.А. на посаду генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та підписання з ним контракту терміном на 2 роки.

22 жовтня 2019 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України видано наказ з особового складу № 12-п Про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов`язки Генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств .

Вважаючи, що даний наказ прийнято відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, що, в свою чергу, суперечить вимогам законодавства та порушує права необмеженого кола суб`єктів господарювання (фермерських господарств), які є членами Громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників України , позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 1991 року № 83-р утворено Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств і кооперативів по виробництву сільськогосподарської продукції.

В подальшому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 року № 133 перетворено в Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України регламентуються Законом України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року № 973-IV(далі - Закон України № 973-IV).

Відповідно статті 10 Закону України № 973-IV Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно з статтею 11 Закон України № 973-IV, кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Так, відповідно до пункту 1.1. Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, заснованою на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства агарної політики та продовольства України і є підзвітним йому.

Стаття 1 Закону України Про управління об`єктами державної власності (далі - Закон № 185-V) визначає, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 4 вказаного Закону до суб`єктів управління об`єктами державної власності серед інших відносить Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади було прийнято рішення реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Пунктом 7 цієї постанови установлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 954 Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності , наказом Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 жовтня 2019 року № 221 Про утворення комісії з питань передачі об`єктів державної власності цілісний майновий комплекс Український державний фонд підтримки фермерських господарств передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Згідно з Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади.

До компетенції Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України віднесено утворення, ліквідація, реорганізація підприємств, установ, організацій, заснованих на державній власності, уповноваженим органом яких є Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердження їх статутів (положень), здійснення контролю за їх дотриманням, в установленому порядку призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників.

Виходячи з аналізу викладеного, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є уповноваженим органом управління Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Суд звертає увагу, що оскаржуваним наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 22 жовтня 2019 року № 12-п Про призначення ОСОБА_1 призначено ОСОБА_1 виконувачем обов`язки генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з 22 жовтня 2019 року до призначення керівника цього фонду в установленому законодавством порядку.

У той же час, суд зазначає, що пунктом 9 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, встановлено, що уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Українському державному фонду підтримки фермерських господарств, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядження ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Уповноважений орган управління: приймає рішення про реорганізацію і ліквідацію Українському державному фонду підтримки фермерських господарств; призначає на посаду та звільняє з посади генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; укладає та розриває контракт з генеральним директором Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та здійснює контроль за його виконанням; приймає рішення щодо покладення обов`язків генерального директора Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у разі його тимчасової відсутності; погоджує генеральному директору Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відпустки, відрядження; затверджує Статут Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та зміни до нього, здійснює контроль за його дотриманням; затверджує структуру, штатний розпис та кошториси, здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; здійсню контроль за фінансовою (бюджетною) дисципліною Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням майна і коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; надає згоду на оренду майна Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і пропозиції щодо умов договору оренди з метою ефективного використання орендованого майна; контролює виконання орендарями інвестиційних і технічних програм, якщо такі передбачені договором оренди; здійснює інші функції з управління Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відповідно до законодавства та цього Статуту.

Пунктом 8.31 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 03 серпня 2018 року № 367, передбачено, що призначення генерального директора на посаду здійснюється уповноваженим органом управління, за пропозицією представницького органу фермерських господарств, на умовах, визначених у контракті, в якому зазначаються строк контракту, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови оплати його праці та матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту та звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Зі змісту положень Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств суд доходить висновку, що підставою для призначення на посаду генерального директора цієї установи є контракт, повноваженнями на укладення якого наділений відповідний орган управління, а саме Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

В той же час, суд проаналізувавши норми діючого законодавства зазначає, що чинним законодавством не закріплений прямий обов`язок уповноваженого органу управління Українського державного фонду підтримки фермерських господарств здійснити призначення на посаду виконуючого обов`язки особу, яку запропоновано представницьким органом, а саме Громадською організацією Асоціація фермерів та приватних землевласників України .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників України відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.І. Кузьменко