Постанова

від 03.02.2022 по справі 320/2917/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2917/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Горобцова Я.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Щербашенське до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Щербашенське (далі - позивач, СТОВ Щербашенське ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 16.01.2020 № 0001140511 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно нараховані грошові зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб та відповідні штрафні (фінансові) санкції, оскільки порушень вимог податкового законодавства не було.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.01.2020 № 0001140511.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Щербашенське зареєстроване в якості юридичної особи 28.02.2000 (номер запису: 13291200000000156 від 14.04.2008) за адресою: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Олександра Василенка, 1, про що свідчать наявні в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості за кодом в ЄДРПОУ 03753705 станом на день розгляду справи. У графі Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення зазначено, що позивач перебуває в стані припинення, 13.08.2019, 13291270034000156, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації .

Судом установлено, що 03.12.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ Щербашенське , код за ЄДРПОУ 03753705 від 03.12.2019 № 266/10-36-05-11/03753705.

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема серед іншого, вимог підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141, пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам на суму 3 380 681, 00 грн. за півріччя 2019 року.

Позивачем до контролюючого органу були подані заперечення на акт перевірки від 03.12.2019 № 266/10-36-05-11/03753705, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято рішення від 14.01.2020, відповідно до якого висновки акта перевірки є обґрунтованими та залишені без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акта перевірки від 03.12.2019 № 266/10-36-05-11/03753705 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0001140511 на суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб за податковими зобов`язаннями в розмірі 3 380 681, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 845 170, 00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПС від 05.03.2020 № 8471/6/99-00-08-05-01-06 Про результати розгляду скарги скаргу залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 ПК України).

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Із вступної частини акта перевірки вбачається, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі направлень від 20.11.2019 №№ 700, 701, 702, 705, 706, наказу ГУ ДПС у Київській області від 19.11.2019 № 659 з питань, що стали предметом оскарження висновків акта перевірки від 11.10.2019 № 133/10-36-05-11/03753705 щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 03.10.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 03.10.2019 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 03.10.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 03.10.2019, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Копію наказу відповідача про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.11.2019 № 659, а також направлення від 20.11.2019 №№ 700, 701, 702, 705 та 706 на право проведення перевірки вручено 20.11.2019 головному бухгалтеру СТОВ Щербашенське Лапунько О.С.

Вказану перевірку було проведено з відома директора позивача Тюхіна Д.О. та в присутності головного бухгалтера Лапунько О.С., про що в журналі реєстрації перевірок вчинено відповідний запис за № 13 від 20.11.2019.

Вищевказані обставини учасниками справи не заперечувалися.

Щодо інкримінованих позивачу порушень податкового законодавства в частині оподаткування доходів нерезидента (податок на прибуток) вбачається, що за період з 01.01.2016 по 03.10.2019 контролюючим органом установлено здійснення виплат доходів нерезидентам джерелом походження з України, а саме: СТОВ Щербашенське надано протокол від 22.10.2015 № 22/10/15-01, згідно з яким засновниками позивача є: Compani KINTAS Limited ( Кіпр, м. Нікосія, 1097, Діагору 4, Керміа Хаус, квартира/офіс 502 ), сума внеску складає 27 664 946, 75 грн. (частка у статутному капіталі 99,9998%) та Compani Devisal Limited (Кіпр, м. Нікосія, 1097, Діагору 4, корпус Кермія , оф. 104), сума внеску складає 53,25 грн. (частка у статутному капіталі 0,0002 %).

Протоколом від 20.11.2018 № 20/11/18-01 загальних зборів учасників СТОВ Щербашенське затверджено результати фінансово-господарської діяльності СТОВ Щербашенське та розподіл прибутку за 2015, 2016, 2017 роки, а також виплати дивідендів з прибутку СТОВ Щербашенське за період 2015-2017 роки, визначення їх розміру та порядку виплати.

Затверджено результати фінансово-господарської діяльності за наступні періоди: 2015 рік - отримано прибуток 61 349 573, 22 грн., з них: нараховано дивіденди Учасникам Товариства - 46 012 179, 92 грн. (75% від прибутку), залишено у розпорядженні Товариства - 15 337 393, 3 грн. (25% від прибутку); 2016 рік - отримано прибуток 9 508 624, 12 грн., з них: нараховано дивіденди Учасникам Товариства - 7 131 468, 09 грн. (75% від прибутку), залишено у розпорядженні Товариства - 2 377 156, 03 грн. (25% від прибутку); 2017 рік - отримано прибуток 19 292 942, 51 грн., з них: нараховано дивіденди Учасникам Товариства - 14 469 706, 88 грн. (75% від прибутку), залишено у розпорядженні Товариства - 4 823 235, 63 грн.

Вирішено виплати дивідендів здійснити до 31.12.2019 шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України: Compani KINTAS Limited - 67 613 219, 66 грн., п/р НОМЕР_1 в AT ТАСКОМБАНК , код 339500; Compani Devisal Limited - 135, 23 грн., п/р НОМЕР_2 в АТ ТАСКОМБАНК , код 339500.

Разом з тим, протоколом загальних зборів № 18/01/19-01 від 18.01.2019 із засновників було виведено компанію ДЕВІСАЛ ЛІМІТЕД, Кіпр та частину у статутному капіталі 0,0002% - 53,25 грн. передано компанії КІНТАС ЛІМІТЕД.

З 20.03.2019 компанія КІНТАС ЛІМІТЕД володіє 100% статутного капіталу СТОВ Щербашенське .

Рішенням учасника СТОВ Щербашенське № 20/03/19-01 від 20.03.2019 затверджено результати фінансово-господарської діяльності та розподіл прибутку за 2018 рік.

Так, згідно з фінансовим звітом отримано прибуток в сумі 12 353 528, 67 грн., який розподілено: дивіденди Компанії КІНТАС ЛІМІТЕД в сумі 11 118 175, 80 грн., що становлять 90% від прибутку; решта - 1 235 352, 87 грн. (10% від прибутку) направити на розвиток СТОВ Щербашенське .

Виплати дивідендів вирішено здійснити до 31.12.2019 шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України компанії КІНТАС ЛІМІТЕД на рахунок - НОМЕР_1 в AT ТАСКОМБАНК , код 339500.

Нараховані дивіденти перераховно на рахунки компаній КІНТАС ЛІМІТЕД та ДЕВІСАЛ ЛІМІТЕД в сумі 74 794 940, 64 грн., згідно з наступними платіжними дорученнями, а саме: № 3009 від 14.01.2019 - 37 396 961, 49 грн. (виплати за 2015 рік); № 3010 від 14.01.2019 - 66, 92 грн. (виплати за 2015 рік); № 3023 від 24.01.2019 - 48,03 грн. (виплати за 2015-2017 роки); № 3022 від 24.01.2019 - 26 835 597, 19 грн. (виплати за 2015-2017 роки); № 3092 від 03.06.2019 - 10 562 267, 01 грн. (виплати за 2018 рік).

Згідно з абзацом б) підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є дивіденди, які сплачуються резидентом.

Відповідно до статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 103.4 статті 103 ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідач зазначив, що позивачем надано довідки про підтвердження статусу резидента Кіпру компанії КІНТАС ЛІМІТЕД на 2018, 2019 роки відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та України, щодо уникнення подвійного оподаткування прибутку та майна, підписаної у Нікосії 08.11.2012. Дані Довідки видано Міністерством фінансів Республіки Кіпр, за формою, затвердженою згідно з їх законодавством та належним чином легалізовані, перекладені відповідно до законодавства України.

Довідка, яка видана на 2018 рік підписана Комісаром з питань оподаткування А. Хаджідемітріу та засвідчена підписом постійного секретаря Міністерства юстиції та громадського порядку В. Іоанну. Дата видачі - 14.12.2018.

Довідка, яка видана на 2019 рік підписана Комісаром з питань оподаткування А. Хаджідемітріу та засвідчена підписом постійного секретаря Міністерства юстиції та громадського порядку Л. Маразефті. Дата видачі - 13.03.2019.

За змістом пункту 103.5 статті 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 103.10 статті 103 ПК України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати пільгове оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, передбачене умовами міжнародного договору, якщо: це передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 826/5232/16 (провадження К/9901/27741/18), яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України врахована судом у спірних правовідносинах.

Позивач у позовній заяві зазначив, що також підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що у І півріччі 2019 року СТОВ Щербашенське було здійснено виплату доходу учаснику товариства, юридичній особі-нерезиденту КІНТАС ЛІМІТЕД (Compani KINTAS Limited), що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер 246514, юридична адреса: Кіпр, м. Нікосія, 1097, Діагору 4, корпус Кермія офіс 104 та учаснику товариства, юридичній особі-нерезиденту Компанії ДЕВІСАЛ ЛІМІТЕД (Devisal Limited), що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 236201, юридична адреса: Кіпр, м. Нікосія, 1097, Діагору 4, корпус Кермія Хаус, 5-й поверх, квартира/офіс 502, 1097.

У зв`язку з цим позивачем було нараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 3 936 590, 00 грн. та платіжними дорученнями № 3011 та 3012 від 14.01.2019, № 3020 та 3021 від 24.01.2019, № 3093 від 03.06.2019, № 3132 від 16.08.2019, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 68-73) сплачено нарахований податок на прибуток до Державного бюджету України.

В усіх вищевказаних платіжних дорученням призначення платежу значиться податок на прибуток іноземних юр. осіб з виплати дивідендів нерезиденту 5% та 15% відповідно в залежності від платежу. Банком отримувача значиться Казначейство України (код банку 89998), отримувач УК у Богуславському районі (код 37556042).

В силу приписів пункту 103.9 статті 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу вищевказаного пункту ПК України вбачається, що подання податкової звітності здійснюється за відповідний квартал, у якому виплачувався дохід нерезиденту та сплачено податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 137.4 статті 137 ПК України визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

З акта документальної перевірки (пункт 2.3.5) вбачається, що позивач у перевіряємий період був платником єдиного податку 4 категорії, а також платником ПДВ, податку з доходів фізичних осіб, ЄСВ, військового збору, податку на нерухомість, податку з доходів нерезидентів.

В силу вимог пункту 297.5 статті 297 ПК України, платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента - юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III цього Кодексу.

Разом з тим, в силу вимог пункту 294.1 статті 294 ПК України, про що наголошено вище, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи, до якої відноситься позивач, є календарний рік.

Так, на виконання вищевказаних положень ПК України, позивачем 13.01.2020 до податкового органу було подано річну декларацію, де у графі 23 та 25 відображено суму податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам, нарахованих за результатами останнього (звітного) податкового періоду та додаток до рядка 23 Декларації Розрахунок податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, де у рядку 2 відображено суму виплачених дивідендів та суму сплачених позивачем податків при виплаті дивідендів.

Підтвердженням прийняття контролюючим органом зазначеної вище декларації є відповідна квитанція (а.с. 95).

Копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи та досліджені судом, що свідчить про виконання позивачем вимог пункту 297.5 статті 297 у взаємозв`язку з положеннями пункту 294.1 статті 294 ПК України.

Позивач зазначив, що 22.04.2019 ним було помилково подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи, де у рядках 23 і 25 було відображено суми податку на прибуток, утриману з доходів нерезидента у розмірі 3 380 681, 00 грн., що стало підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 144.4.1 пункту 144.4 статті 144 ПК України.

Крім того, позивачем 08.08.2019 було помилково подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи, де у рядках 23 і 25 було відображено суми утриманого податку сукупно за 6 місяців 2019 року у розмірі 3 936 590, 00 грн. та помилково не заповнено рядок 24, в який переноситься рядок 23 поданої декларації за І квартал 2019 року в сумі 3 380 681, 00 грн., що призвело до завищення податкового зобов`язання з податку на прибуток, утриманого при виплаті доходів нерезиденту в розмірі 3 380 681, грн.

З метою виправлення допущених помилок, позивачем 12.08.2019 було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2019 року, в якій вказано базовий податковий період - квартал, якою уточнено рядок 24 на суму 3 380 681, 00 грн., та рядок 25 на суму 555 909, 00 грн.

Таким чином колегія суддів зазначає, що вищевказані податкові декларації мали бути прийняті податковим органом до відома та не визнані податковою звітністю, оскільки як зазначалося вище, позивач у перевіряємий період був платником єдиного податку 4 групи і зобов`язаний подавати звітність з податку на прибуток у термін подачі річної звітності за базовий звітний період - рік, але не пізніше встановлених пунктом 49.18 статті 49 ПК України строків, що і було здійснено позивачем 13.01.2020, про що свідчать наявні письмові докази.

В силу вимог пункту 137.3 статті 137 ПК України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням, викладеним у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Пунктом 141.4 статті 141 ПК України визначено особливості оподаткування нерезидентів.

Так, відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, резидент, у тому числі фізична особа-підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Законом України від 04.07.2013 № 412-VII ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протокол до неї, підписані 08.11.2012 в м. Нікосії (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 2 Конвенції, дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

Згідно з положеннями статті 10 Конвенції, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро, b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при виплаті позивачем дивідендів учаснику СТОВ Щербашенське , яке здійснювалося у І півріччі 2019 року було здійснено розрахунок податку на прибуток від суми нарахованих дивідендів та здійснено сплату до Державного бюджету України суми податку на прибуток в розмірі 3 936 590, 00 грн., що підтверджено відповідними копіями платіжних доручень (а.с. 68-73), що також було відображено у податковій декларації з податку на прибуток, яку позивачем було подано до контролюючого органу 13.01.2020, в якій відображені суми нарахованих та сплачених дивідендів та суми нарахованого та сплаченого податку на прибуток.

Щодо тверджень відповідача, що згідно з рішенням № 06/08/19-01 від 06.08.2019 засновника СТОВ Щербашенське було вирішено припинити діяльність підприємства позивача шляхом приєднання його до ТОВ ТАС АГРО ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 36432055), а позивачем у свою чергу після припинення підприємницької діяльності необхідно було подати контролюючому органу відповідну податкові звітність в розумінні вимог підпункту 137.4.3 пункту 137.4 статті 137 ПК України, колегія суддів зазначає наступне. зазначає наступне.

Як свідчать наявні в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ 03753705 станом на день розгляду справи відомості, СТОВ Щербашенське зареєстроване в якості юридичної особи 28.02.2000 (номер запису: 13291200000000156 від 14.04.2008). У графі Дані про перебування юридичної особи в процесі припинення зазначено, що позивач перебуває в стані припинення, 13.08.2019, 13291270034000156, внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації .

Так, в силу вимог статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 105 ЦК України регламентовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частини десятої статті 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV), для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

Частиною п`ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною другою статті 107 ЦК України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Пунктом 8 статті 4 Закону № 755-IV передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Разом з тим, в силу вимог підпункту 67.1.1 пункту 67.1 статті 67 ПК України, підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.

При цьому на переконання суду, до зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов`язкових платежів ліквідатор зобов`язаний здійснювати розрахунок зобов`язань щодо таких податків, зборів, обов`язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність. При цьому, ліквідатор складає та подає до органів ДПС податкові звітність за останній звітний період до затвердження ліквідаційного балансу.

Отже, ураховуючи вищенаведені положення податкового законодавства, зокрема, пункту 137.4 статті 137, пункту 294.1 статті 294 та пункту 197.5 статті 297 ПК України, для платників єдиного податку четвертої групи, до якої належить підприємство позивача, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Вищенаведене свідчить, що підприємницька діяльність позивача як станом на день розгляду справи, так і станом на день прийняття оспорюваного рішення не припинена за відсутності в ЄДР відповідного запису про таке, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача в зазначеній частині, та як наслідок протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано недотримання СТОВ Щербашенське вимог податкового законодавства в перевіряємий період.

Натомість позивачем обґрунтовано та підтверджено належними і допустимими доказами нарахування, декларування та сплату до бюджету в установлені ПК України строки податкові зобов`язання з податку на прибуток, який нараховано при виплаті дивідендів нерезиденту та подано відповідну декларацію.

Вищевказані обставини відповідачем жодними документальними доказами не спростовані та, відповідно, правомірність оспорюваного рішення не доведена.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як установлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль