Постанова

від 07.03.2024 по справі 320/2917/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 320/2917/20

касаційне провадження № К/990/10925/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року (головуючий суддя - Горобцова Я.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костюк Л.О.; судді - Бужак Н.П., Кобаль М.І.)

у справі № 320/2917/20

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Щербашенське»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Щербашенське» (далі - СТОВ «Щербашенське»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2020 року № 0001140511.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 09 липня 2021 року адміністративний позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на недослідженні судами зібраних у справі доказів, а саме - податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 08 серпня 2019 року № 9173499833 та додатків від 08 серпня 2019 року № 9173499793, від 08 серпня 2019 року № 9173499810, що підтверджують факт заниження позивачем суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам, на 3380681,00 грн за перше півріччя 2019 року, а також рішення засновника СТОВ «Щербашенське» від 06 серпня 2019 року № 06/08/19-01 щодо припинення діяльності платника шляхом його приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЦЕНТР» як доказ порушення приписів підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) в частині неподання декларації з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата приєднання.

Верховний Суд ухвалою від 16 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

11 липня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «Щербашенське», за результатами якої складено акт від 03 грудня 2019 року № 266/10-36-05-11/03753705.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 103.9 статті 103, підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України у зв`язку із заниженням суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам, - Compani KINTAS Limited (Кіпр) та Compani Devisal Limited (Кіпр), у загальному розмірі 3380681,00 грн за перше півріччя 2019 року, а також неподанням декларації з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата припинення СТОВ «Щербашенське» шляхом його приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЦЕНТР».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2020 року № 0001140511, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3380681,00 грн за основним платежем та 845170,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

Відповідно до пункту 137.3 статті 137 ПК України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 103.1 статті 103 ПК України передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з пунктом 103.2 статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктом 103.4 статті 103 ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Законом України від 04 липня 2013 року № 412-VII ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція).

Відповідно до частини першої статті 2 Конвенції її дія цієї поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

Згідно зі статтею 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.

Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа-фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро; b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати пільгове оподаткування при виплаті доходів нерезиденту, передбачене умовами міжнародного договору, якщо: це передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності; якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Судами з`ясовано, що позивачем надано довідки про підтвердження статусу резидента Кіпру Compani KINTAS Limited на 2018, 2019 роки відповідно до Конвенції. Вказані довідки видано Міністерством фінансів Республіки Кіпр та належним чином легалізовано, перекладено відповідно до законодавства України.

У першому півріччі 2019 року СТОВ «Щербашенське» здійснено виплату доходу учасникам товариства - юридичній особі-нерезиденту Compani KINTAS Limited (Кіпр) та Compani Devisal Limited (Кіпр), у зв`язку з чим нараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 3936590,00 грн та платіжними дорученнями від 14 січня 2019 року № 3011, від 14 січня 2019 року № 3012, від 24 січня 2019 року № 3020, від 24 січня 2019 року № 3021, від 03 червня 2019 року № 3093, від 16 серпня 2019 року № 3132 сплачено нарахований податок на прибуток у розмірі 5 відсотків та 15 відсотків відповідно в залежності від платежу до Державного бюджету України.

При цьому в охоплений перевіркою період позивач був платником єдиного податку четвертої групи, а також платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, податку на нерухомість, податку з доходів нерезидентів.

За правилами пункту 297.5 статті 297 ПК України платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента-юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

На виконання вказаних положень ПК України платником 13 січня 2020 року до контролюючого органу подано річну декларацію, де в графах 23 та 25 відображено суму податків, яка утримується при виплаті доходів нерезидентам, нарахованих за результатами останнього (звітного) податкового періоду, та додаток до рядка 23 декларації «Розрахунок податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України», де в рядку 2 відображено суму виплачених дивідендів та суму сплачених позивачем податків при виплаті дивідендів.

Однак, 22 квітня 2019 року СТОВ «Щербашенське» помилково подано декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2019 року, де в рядках 23 і 25 відображено суму податку на прибуток, утриману з доходів нерезидента, в розмірі 3380681,00 грн, що стало підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 144.4.1 пункту 144.4 статті 144 ПК України.

Також платником 08 серпня 2019 року помилково подано декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2019 року, де в рядках 23 і 25 відображено суму утриманого податку сукупно за шість місяців 2019 року в розмірі 3936590,00 грн та помилково не заповнено рядок 24, в який переноситься рядок 23 поданої декларації за перший квартал 2019 року в сумі 3380681,00 грн, що призвело до завищення податкового зобов`язання з податку на прибуток, утриманого при виплаті доходів нерезиденту, в розмірі 3380681,00 грн.

З метою виправлення допущених помилок СТОВ «Щербашенське» 12 серпня 2019 року подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2019 року, якою уточнено рядок 24 на суму 3380681,00 грн та рядок 25 на суму 555909, 00 грн.

Таким чином, при виплаті дивідендів у першому півріччі 2019 року позивачем здійснено розрахунок податку на прибуток від суми нарахованих дивідендів та здійснено сплату до Державного бюджету України суми податку на прибуток у розмірі 3936590,00 грн, що підтверджено відповідними копіями платіжних доручень, а також відображено у податковій декларації з податку на прибуток, поданій до контролюючого органу 13 січня 2020 року.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно з рішенням засновника СТОВ «Щербашенське» від 06 серпня 2019 року № 06/08/19-01 вирішено припинити діяльність позивача шляхом його приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЦЕНТР», а платником, у свою чергу, після припинення підприємницької діяльності необхідно було подати контролюючому органу відповідну податкову звітність, то судами з`ясовано, що діяльність позивача як станом на день прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, так і станом на день розгляду справи не припинена, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість твердження контролюючого органу в зазначеній частині.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Київській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

С. С. Пасічник