Рішення

від 26.01.2022 по справі 580/9909/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року справа № 580/9909/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Макеєва В.Ф. від імені ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

23.11.2021 адвокат Макеєв В.Ф. ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: 18001, м.Черкаси, а/с №97) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ №43142920) (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 30.03.2021 №0067150-2408-2325 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в розмірі 40187,81грн.

Додатково просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 5908,00грн.

Обґрунтовуючи зазначено про неврахування відповідачем, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ,- належить позивачу на праві власності та використовується підприємством ТОВ Янтар-Принт для виробництва виробів з паперу та картону, а також друкування іншої продукції, є будівлею промисловості. Тому згідно з п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (дал і- ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просить урахувати висновки в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №822/2624/16 та постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 02.12.2021, а щодо позивача ухвала повернулася до суду 17.01.2022 з рекомендованим повідомленням про поштове вручення та довідкою поштового відділення про причини невручення із-за закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, ухвала, направлена на зареєстровану адресу позивача, вважається врученою.

Відповідач 29.12.2021 надав до суду відзив з проханням у задоволенні позову відмовити. Обгрунтовуючи зазначив, що підп. є підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено, що не є об`єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля, розташована за вказаною позивачем адресою, належить їй на праві приватної власності, як фізичній особі, зареєстрована як будівля торгово-розважального та офісного центру. Отже, не відповідає групі Будівлі промисловості та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Тому вказана вище пільга не поширюється на неї. Стверджує, що спірне рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства. Тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 26.01.2021 суд задовольнив повністю клопотання (вх. від 29.12.2021 №53223/21) представника відповідача та допустив заміну первісного відповідача на Головне управління ДПС у Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ ВП 44131663).

Оскільки обґрунтованих заяв про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з даними ЄДРПОУ позивач (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 28.11.2017 зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна . З 31.05.2019 внесено запис №20170060002014056 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до даних ЄДРПОУ позивач є засновником юридичної особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯНТАР-ПРИНТ" (код ЄДРПОУ 38469396), зареєстрованої за адресою: 18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Сумгаїтська, будинок 8/5. Основний вид діяльності - 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону . Запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи від 30.10.2012 №10261020000012232.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що позивач є власником нежитлових приміщень , а саме четвертого поверху торгово-розважального та офісного центру з підвалом (літ А-4, пд) №1, 2,4,5,6, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, загальною площею 1856.5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .

30.03.2021 відповідач, посилаючись на підп.54.3.3 п.54.3 ст.54, підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України виніс ППР №0067150-2408-2325, яким донарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-й рік у розмірі 40187,81грн. (далі - спірне рішення) за вказаний вище об`єкт.

Тому позивач звернулася із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким викладено у новій редакції статтю 266 ПК України. Введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п.66.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 14.1.129 1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств .

Згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010, затверджим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), що здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В добувна промисловість та розроблення кар`єрів , С переробна промисловість , О постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , Е водопостачання; каналізація, поводження з відходами та Р будівництво .

З метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до зазначених секцій.

Термін промислове підприємство охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв`язку (стаття 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 № 121).

Перероблення - це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції. Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції С переробна промисловість . До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Згідно з структурною класифікацією видів економічної діяльності у секції С Переробна промисловість є виробництво скла та виробів зі скла, що міститься в розділі 23 виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції .

Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) будівлі промислові , що включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) резервуари, силоси та склади належать, зокрема спеціальні склади, складські майданчики.

Відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що належне позивачу на праві приватної власності нежитлове приміщення загальною площею 1856.5 кв.м., яке знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вулиця Сумгаїтська, будинок 8/5, приміщення 4,- та використовується вказаною вище юридичною особою для виробництва інших виробів з паперу та картону, є будівлею промисловості. До такого висновку дійшов у рішенні від 23.11.2020, що набрало законної сили 07.04.2021 після апеляційного перегляду Шостим апеляційним адміністративним судом, Черкаський окружний адміністративний суд у справі №580/3294/20.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 щодо подібних правовідносин зазначено, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, слідує з того, що функціональне призначення об`єкта, що звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду. З урахуванням наведеного Судова палата вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17, - застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду ).

Відповідач не надав доказів використання позивачем нежитлових приміщень в інших, аніж вказаних вище цілях. Також не надано доказів встановлення станом на час прийняття оскаржуваного рішення обставин, що свідчать про невикористання об`єкту промисловості за функціональним призначенням з урахуванням основного виду діяльності позивача, як засновника юридичної особи (код ЄДРПОУ 38469396) (виробництво інших виробів з паперу та картону).

Тому суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне рішення, порушив вказані вище норми ПК України. Отже, воно є протиправним та підлягає скасуванню повністю, а позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд урахував.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 20.05.2021 №0.0.2133204348.1 в сумі 908,00грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.

З приводу професійної правничої допомоги суд установив, що між позивачем та адвокатом Макеєвим В.Ф. укладено договір від 01.11.2021 №152 про надання правничої допомоги вказаним адвокатом.

На його підставі 17.11.2021 складено акт наданих послуг, відповідно до якого позивач від вказаного адвоката прийняв такі послуги: зустріч з клієнтом за наслідком отримання ним оскаржуваного ППР затрачено - 2 год. - всього 1000,00грн; підготовка до складання позовної заяви про визнання протиправним і скасування ППР від 19.03.2021 №0072357-2403-2301: аналіз документів та визначення норм матеріального і процесуального права, якими належить регулювати спірні правовідносини з можливістю та порядком їх правозастосування, у т.ч. з урахуванням практики судів вищих інстанцій та ЄСПЛ - затрачено - 4 год - всього 2000,00грн; складання позовної заяви, оформлення позовної заяви з додатками, узгодження тексту заяви з клієнтом, подання заяви до адміністративного суду затрачено - 4 год всього - 2000,00грн. Загальна вартість послуг - 5000,00грн.

Позивач оплатив адвокату за надані послуги відповідно до договору від 01.11.2021 №152 про надання правничої допомоги 5000,00грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 17.11.2021 №17/11/21.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував, що відповідач у відзиві не заявляв відповідного клопотання.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позовна заява позивача підписана, завірена та подана вказаним вище адвокатом Макеєвим В.Ф. Справа розглядалася правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Взявши до уваги обставини справи та результат вирішеного спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00грн.

Керуючись ст.ст.2-20, 44-45, 72-79, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ ВП 44131663) від 30.03.2021 №0067150-2408-2325 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в розмірі 40187,81грн.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 26.01.2022.