Постанова

від 09.02.2022 по справі 640/23421/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23421/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Єгорової Н.М., Костюк Л.О.,

при секретарі судового засідання Шуст Н.А.,

за участі:

представника відповідача Кокизи Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вікадо до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вікадо звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.09.2019 № 0049090504 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 144 050,00 грн., з яких за штрафними санкціями у розмірі 48 017,00 грн. та від 10.09.2019 № 0049080504 про зменшення розміру від`ємної суми податку на додану вартість у розмірі 112 380,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Вікадо з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Вікадо при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Вєгас Буд (далі - ТОВ Вєгас Буд ) за лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість є необґрунтованими та безпідставними, стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Вєгас Буд , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаного товару власній господарській діяльності.

Окрім того, позивач вказує на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентом він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагента, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншим платником податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що наявними первинними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операції позивача з контрагентом - ТОВ Вєгас Буд , не прослідковується фактичний рух активів, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2018 року на загальну суму ПДВ 208 413,00 грн. Позивач зауважує, що специфікації (додатки) від 12.01.2018 №1, від 13.01.2018 №2, від 14.01.2018 та від 15.01.2018 №4 складені раніше за сам договір, який складений 05.02.2018 №ВБ-0205.

Окрім іншого, відповідач вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги ті обставини, що наявними є пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ Вєгас Буд в раках кримінального провадження. У цьому ж зв`язку відповідач зазначає, що суд припустився процесуальних порушень, не отримавши пояснення свідка - ОСОБА_2 під час розгляду справи, які є суттєвими та впливають на результат розгляду справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №640/23421/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

ТОВ Вікадо письмового відзиву на апеляційну скаргу не подавало.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію ГУ ДПС у м. Києві щодо предмету позову, надала пояснення у тому числі додаткові. Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду у зв`язку з участю у розгляді іншої справи в Печерському районному суді м. Києва. Враховуючи відсутність документів, які підтверджують участь представника позивача в іншому процесі та в іншому суді, колегія суддів вирішила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Вікадо зареєстровано як юридична особа 05.10.1994 (номер запису: 1 073 120 0000 001901), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності: Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н. в. і. у. (28.99).

У період з 29.07.2019 по 02.08.2019 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вікадо дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Вєгас Буд за лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193 (том 1 а.с. 25-49).

В акті перевірки зазначені порушення ТОВ Вікадо п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 на загальну суму 96 033,00 грн. та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 на загальну суму 112 380,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Вєгас Буд . На думку відповідача, контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товару.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, 27.08.2019 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193.

За результатами розгляду ГУ ДПС у м. Києві листом від 09.09.2019 № 3266/10/26-15-05-04-05 заперечення ТОВ Вікадо залишено без задоволення, а висновки акту перевірки від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193 - без змін.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0049090504 від 10.09.2019, яким ТОВ Вікадо збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 96 033,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48 017,00 грн. (том 1 а.с.58-59);

- податкове повідомлення-рішення № 0049080504 від 10.09.2019, яким ТОВ Вікадо зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду у розмірі 112 380,00 грн. (том 1 а.с.60-61).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 08.11.2019 №8837/6/99-00-08-05-01, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 а.с.53-57).

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 16.06.2021, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями частини 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже, обов`язок платника податку щодо декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження. При цьому однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій, а первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За змістом наявної в матеріалах справи документації щодо фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Вєгас Буд , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, вбачається, що 05.02.2018 між ТОВ Вєгас Буд та ТОВ Вікадо (Покупець) укладений договір №ВБ-0205, згідно якого Продавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачати, а покупець приймати та сплачувати авіаційне обладнання (матеріали, комплектуючі, агрегати та ін.) для повітряних судів, надалі - товар, у кількості, асортименті і по цінах, визначених сторонами у специфікаціях (Додатках), які є невід`ємними частинами цього договору (том 1 а.с. 78-80).

Наявність у ТОВ Вєгас Буд (індивідуальний податковий номер 418615104632) статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Відповідно до пункту 2.1 договору оплата за товар проводиться у розмірі 100% передплати протягом 14 днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури шляхом прямого банківського переводу коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.2 договору товар має бути поставлений протягом семи робочих днів з моменту його оплати. У випадку недодержання продавцем строку поставки, продавець має право встановити інший строк поставки або відмовитись від прийняття відповідного товару.

Доставка товару на базу покупця здійснюється силами і засобами продавця. Допускається передача товару через послугу експрес-доставки ТОВ Нова-Пошта .

ТОВ Вікадо направлено на адресу ТОВ Вєгас Буд запити від 08.02.2018, від 09.02.2018, від 12.02.2018 та від 13.02.2018 щодо можливості поставки товару за наведеним переліком (том 1 а.с.85-88). У відповідь на вказані запити ТОВ Вєгас Буд листами від 09.02.2018 №09/02, від 12.02.2018 № 12/02, від 08.02.2018 № 08/02, від 13.02.2018 № 13/02 повідомило позивача про вартість запитуваного обладнання (том 1 а.с.89-92).

12.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 1 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 450 759,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн. (том 1 а.с. 81).

13.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 2 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 124 660,00 грн., у тому числі ПДВ 20 776,80 грн. (том 1 а.с. 82).

14.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 3 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 350 592,00 грн., у тому числі ПДВ 58 432,00 грн. (том 1 а.с. 83).

15.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 4 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 324 470,40 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн. (том 1 а.с. 84).

На підтвердження факту поставки ТОВ Вєгас Буд товару позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні від 12.02.2018 №РН-0212/03 на суму 450 756,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн. (том 1 а.с. 97), від 13.02.2018 №РН-0213/02 на суму 124 660,80 грн, у тому числі ПДВ 20 776,80 грн. (том 1 а.с. 98), від 14.02.2018 №РН-0214/02 на суму 350 592,00 грн., у тому числі ПДВ 58 432,00 грн. (том 1 а.с. 99), від 15.02.2018 №РН-0215/01 на суму 324 470,40 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн. (том 1 а.с. 100).

З огляду на поставку товару ТОВ Вєгас Буд виставлено позивачеві рахунки-фактури № СФ-0212/03 від 12.02.2018 на суму 450 756,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн. (том 1 а.с.93), № СФ-0215/03 від 15.02.2018 на суму 324 470,40 грн, у тому числі ПДВ 54 078,40 грн. (том 1 а.с.94), № СФ-0213/03 від 13.02.2018 на суму 20 776,80 грн. (том 1 а.с.95), № СФ-0214/02 від 14.02.2018 на суму 58 432,00 грн. (том 1 а.с.96).

Оплата за отриманий від ТОВ Вєгас Буд товар підтверджується платіжним дорученням №785 від 06.03.2018 на суму 175 067,00 грн. (том 1 а.с.101), №786 від 06.03.2018 на суму 124 933,00 грн. (том 1 а.с.102), №790 від 07.03.2018 на суму 49 244,00 грн. (том 1 а.с.103), №791 від 07.03.2018 на суму 250 000,00 грн. (том 1 а.с.104), №789 від 07.03.2018 на суму 150 756,00 грн. (том 1 а.с.105), №841 від 16.04.2018 на суму 500 479,20 грн. (том 1 а.с.106),

За фактом поставки товару, ТОВ Вєгас Буд складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 12.02.2018 № 27 на суму 375 630,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн., від 13.02.2018 № 28 на суму 103 884,00 грн., у тому числі ПДВ 20 776,80 грн., від 14.02.2018 № 29 на суму 292 160,00 грн., у тому числі ПДВ 58 432,00 грн., від 15.02.2018 № 30 на суму 270 392,00 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ Вєгас Буд у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту за лютий 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний у ТОВ Вєгас Буд реалізований позивачем на користь АТ Мотор Січ при виконанні різного роду ремонтних робіт, технічного обслуговування, на підтвердження чого позивач приєднав до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних робі, акти прийому-передачі, рахунки-фактури, протоколи узгодження договірної ціни, акти списання (том 1 а.с.122-161).

Відтак, рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами цілком прослідковується, наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар поставлявся, за якою ціною та між якими контрагентами.

Таким чином, на думку колегії суду позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податку на додану вартість, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальниками своїх обов`язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність свого контрагента, то позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем (постачальником), порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем (постачальником) товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Контролюючий орган ще на стадії реєстрації податкової накладної наділений повноваженнями здійснювати контроль за відповідністю суми податкового кредиту, що буде сформована покупцем на підставі податкової накладної, сумі, яка в системі електронного адміністрування податку належить продавцеві та є достатньою для забезпечення виконання ним своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

В силу положень абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що всі податкові накладні, складені ТОВ Вєгас Буд за результатами господарських операцій з позивачем, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже є підставою для нарахування позивачем сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стверджуючи про об`єктивну недостатність адміністративно-господарських засобів для поставки товарів, відповідач в акті перевірки не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, їх оприбуткування, що засвідчені наданими до перевірки та матеріалів справи первинним бухгалтерським документами. Зокрема, акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідними для поставки товарів на користь позивача, але відсутніми у ТОВ Вєгас Буд чи його контрагентів.

Узагальнені посилання контролюючого органу на протиправний характер діяльності ТОВ Вєгас Буд без конкретизації фактів вчинення ним податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини із позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ Вєгас Буд , як на момент здійснення господарських відносин з позивачем, так і на час перевірки, було і залишається юридичною особою, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, має керівний склад, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи або її відсутність за місцезнаходженням, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Що стосується тверджень відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності сертифікатів якості, паспортів заводів виробника, дозволів та свідоцтв щодо підтвердження якості, то такі документи не належать до тих, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, а тому саме по собі ненадання платником податку означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції з огляду на інші, наявні докази її реальності.

Зауваження відповідача про те, що специфікації (додатки) до договору від 12.01.2018 №1, від 13.01.2018 №2, від 14.01.2018 та від 15.01.2018 №4, складені раніше за сам договір, не свідчать про відсутність факту поставки товару.

Наполягаючи на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідач вказує на існування свідчень директора ТОВ Вєгас Буд ОСОБА_1 , який заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, однак суд звертає увагу, що такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а покази свідка у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом.

Окрім іншого, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини можливої фіктивності контрагента позивача, про що вказує відповідач в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, в ході розгляду справи не підтвердилися, тому податкові повідомлення-рішення від 10.09.2019 № 0049090504 та від 10.09.2019 № 0049080504 є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім зазначеного, в частині процесуальних порушень, які вбачає відповідач з боку суду першої інстанції, зокрема, щодо неналежного забезпечення явки свідка до суду та відібрання від нього пояснень щодо предмету розгляду, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 здійснено виклик свідка - ОСОБА_1 в судове засідання на 18.03.2020 до Заводського районного суду міста Запоріжжя відповідно до положень КАС України, проте на адресу суду повернувся конверт з довідкою поштового органу про повернення адресат відсутній .

Протокольною ухвалою від 03.06.2020 суд першої інстанції поклав обов`язок на відповідача щодо забезпечення явки свідка у судове засідання, призначене на 14.08.2020 о 12 год. 00 хв. та повторно направлено повістку про виклик свідка ОСОБА_1 у судове засідання на 14.08.2020 о 12 год. 00 хв. до Заводського районного суду міста Запоріжжя, проте на адресу суду повернувся конверт з довідкою поштового органу про повернення адресат відсутній .

Надалі, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 повторно задоволено клопотання відповідача та викликано у судове у судове засідання, призначене на 11.09.2020 о 13:45 год. у якості свідка ОСОБА_1 до Заводського районного суду міста Запоріжжя, проте свідок не з`явився без повідомлення причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2020 задоволено клопотання представника відповідача та застосовано заходи процесуального примусу шляхом приводу свідка. Проте, ухвала про привід до суду не була виконана, у зв`язку з чим представниками сторін у судовому засіданні 09.12.2020 заявлено клопотання про допит свідка судом за місцем проживання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 доручено Запорізькому окружному адміністративному суду (69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 65-В) допитати свідка ОСОБА_1 щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Вєгас Буд ; зупинено провадження у справі до надходження ухвали суду Запорізького окружного адміністративного суду, про виконання доручення або неможливість виконання доручення Окружного адміністративного суду міста Києва.

Разом з тим, 16.03.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла ухвала Запорізького окружного адміністративного суду з питань виконання судового доручення згідно з якою повернуто до Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали судового доручення у зв`язку з неможливістю його виконання.

Виходячи з такого, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вжито достатніх заходів для належного виклику свідка та отримання пояснень від нього, проте з незалежних від суду причин відповідне судове доручення не було виконано.

У цьому зв`язку колегія суддів не вбачає процесуальних порушень під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє, не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі 640/23421/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Н.М. Єгорова

Л.О. Костюк