Рішення

від 16.06.2021 по справі 640/23421/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м. Київ № 640/23421/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,

за участі представників сторін:

від позивача - Сулімов О.П.,

від відповідача - Гаврилюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Вікадо доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Вікадо (далі - позивач або ТОВ Вікадо ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.09.2019 № 0049090504 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 144 050,00 грн., з яких за штрафними санкціями у розмірі 48 017,00 грн. та від 10.09.2019 № 0049080504 про зменшення розміру від`ємної суми податку на додану вартість у розмірі 112 380,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Вікадо з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Вікадо при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд (далі - ТОВ Вєгас Буд ) за лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Вєгас Буд , господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаного товару власній господарській діяльності.

Крім того, позивач вказує на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентом він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагента, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншим платником податків.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначає, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Звертає увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача має ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

З урахуванням наведеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит.

Відповідач скористався правом надати відповідь на відзив, у якій зауважив, що ураховуючи зміст господарських операцій позивача з ТОВ Вєгас Буд , умови укладеного між ними договору, позивач під час перевірки надав відповідачу належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт здійснення господарських операцій та їх реальний характер, що дають право позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту, з огляду на що висновки акта перевірки є помилковими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/23421/19 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 здійснено виклик свідка - ОСОБА_1 у судове засідання на 18.03.2020 о 13:00 год. 00 хв. до Заводського районного суду міста Запоріжжя відповідно до положень КАС України, проте на адресу суду повернувся конверт з довідкою поштового органу про повернення адресат відсутній .

Протокольною ухвалою суду від 03.06.2020 судом покладено обов`язок на відповідача щодо забезпечення явки свідка у судове засідання, призначене на 14.08.2020 о 12 год. 00 хв. та повторно направлено повістку про виклик свідка ОСОБА_1 у судове засідання на 14.08.2020 о 12 год. 00 хв. до Заводського районного суду міста Запоріжжя, проте на адресу суду повернувся конверт з довідкою поштового органу про повернення адресат відсутній .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 повторно задоволено клопотання відповідача та викликано у судове у судове засідання, призначене на 11.09.2020 о 13:45 год. у якості свідка ОСОБА_1 до Заводського районного суду міста Запоріжжя.

Свідок у судове засідання до Заводського районного суду міста Запоріжжя 11.09.2020 о 13.00 год. 45 хв. не з`явився.

У судовому засіданні 11.09.2020 представник відповідача наголосила на тому, що 10.09.2020 працівниками Головного управління ДПС у Запорізькій області було вручено ОСОБА_1 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2020 судом задоволено клопотання представника відповідача та застосовано заходи процесуального примусу шляхом приводу свідка.

Ухвала про привід до суду не була виконана, у зв`язку з чим представниками сторін у судовому засіданні 09.12.2020 заявлено клопотання про допит свідка судом за місцем проживання свідка ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 доручено Запорізькому окружному адміністративному суду (69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 65-В) допитати свідка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) відносно здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Вєгас Буд (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41861517); зупинено провадження у справі до надходження ухвали суду Запорізького окружного адміністративного суду, про виконання доручення або неможливість виконання доручення Окружного адміністративного суду міста Києва.

16.03.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла ухвала Запорізького окружного адміністративного суду з питань виконання судового доручення згідно з якою повернуто до Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали судового доручення у зв`язку з неможливістю його виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 поновлено провадження та призначено судове засідання у справі.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2021 у зв`язку з неможливістю допиту свідка ОСОБА_1 вирішено продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 замінено Головне управління ДПС у м. Києві (код 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У судовому засіданні 16.06.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вікадо як юридична особа зареєстроване 05.10.1994 (номер запису: 1 073 120 0000 001901), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид діяльності: Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н. в. і. у. (28.99).

У період з 29.07.2019 по 02.08.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вікадо з метою дотримання вимог податкового законодавства України ТВО Вікадо при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Вєгас Буд за лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193 (том 1 а.с. 25-49).

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ Вікадо п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 на загальну суму 96 033,00 грн. та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 на загальну суму 112 380,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Вєгас Буд . На думку відповідача, контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товару.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в акті перевірки покликається на те, що у ході перевірки позивачем не було надано жодних документів, які підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а саме сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробника, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника), не надано підтверджуючих документів, якими силами здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи, про що складено акт ненадання документів від 02.08.2019 №1146/26-15-14-04-05.

Податковим органом зауважено, що специфікації (додатки) до договору від 12.01.2018 №1, від 13.01.2018 №2, від 14.01.2018 та від 15.01.2018 №4, складені раніше за сам договір, який був складений 05.02.2018.

Також у ході перевірки встановлено, що по ТОВ Вєгас Буд внесена інформація від 21.08.2018 №3713/26-15-21-24 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. У даній кримінальній справі було допитано директора ТОВ Вєгас Буд ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Вєгас Буд що, свідчить про те, що ТОВ Вєгас Буд займалося документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення останніх від оподаткування.

Крім того, податковий орган зазначає, що за допомогою інформаційно-аналітичних баз даних ДФС України встановлено, що ТОВ Вєгас Буд не має майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, також не знаходиться за податковою адресою, службові особи підприємства згідно центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України не отримують доходи на підприємствах, в яких рахуються службовими.

На думку податкового органу, в даному випадку, за операціями отримання товарів оформлювалися первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ Вікадо необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, 27.08.2019 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДПС у м. Києві листом Про розгляд заперечення від 09.09.2019 № 3266/10/26-15-05-04-05 (том 1 а.с. 50-52) заперечення ТОВ Вікадо залишено без задоволення, а висновки акта перевірки від 09.08.2019 № 846/26-15-14-04-05/22890193 - без змін.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0049090504 від 10.09.2019, яким ТОВ Вікадо збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 96 033,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48 017,00 грн. (том 1 а.с.58-59);

- податкове повідомлення-рішення № 0049080504 від 10.09.2019, яким ТОВ Вікадо зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду у розмірі 112 380,00 грн. (том 1 а.с.60-61).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 08.11.2019 № 8837/6/99-00-08-05-01, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 а.с.53-57).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями частини 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з п.п.2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Вікадо , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд в особі директора ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікадо в особі ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір №ВБ-0205, у порядку та на умовах якого продавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачати, а покупець приймати та сплачувати авіаційне обладнання (матеріали, комплектуючі, агрегати та ін.) для повітряних судів, надалі - товар, у кількості, асортименті і по цінах, визначених сторонами у специфікаціях (Додатках), які є невід`ємними частинами цього договору (том 1 а.с. 78-80).

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Вєгас Буд (індивідуальний податковий номер 418615104632), статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Відповідно до пункту 2.1 договору оплата за товар проводиться у розмірі 100% передплати протягом 14 днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури шляхом прямого банківського переводу коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.2 договору товар має бути поставлений протягом семи робочих днів з моменту його оплати. У випадку недодержання продавцем строку поставки, продавець має право встановити інший строк поставки або відмовитись від прийняття відповідного товару.

Доставка товару на базу покупця здійснюється силами і засобами продавця. Допускається передача товару через послугу експрес-доставки ТОВ Нова-Пошта .

З матеріалів справи установлено, що ТОВ Вікадо було направлено на адресу ТОВ Вєгас Буд запити від 08.02.2018, від 09.02.2018, від 12.02.2018 та від 13.02.2018 щодо можливості поставки товару за наведеним переліком (том 1 а.с.85-88).

У відповідь на вказані запити ТОВ Вєгас Буд листами від 09.02.2018 №09/02, від 12.02.2018 № 12/02, від 08.02.2018 № 08/02, від 13.02.2018 № 13/02 повідомило позивача про вартість запитуваного обладнання (том 1 а.с.89-92).

12.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 1 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 450 759,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн. (том 1 а.с. 81).

13.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 2 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 124 660,00 грн., у тому числі ПДВ 20 776,80 грн. (том 1 а.с. 82).

14.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 3 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 350 592,00 грн., у тому числі ПДВ 58 432,00 грн. (том 1 а.с. 83).

15.01.2018 сторонами затверджено специфікацію № 4 до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018, згідно з якою постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві в асортименті на суму 324 470,40 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн. (том 1 а.с. 84).

На підтвердження факту поставки ТОВ Вєгас Буд товару позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні від 12.02.2018 №РН-0212/03 на суму 450756,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн. (том 1 а.с. 97), від 13.02.2018 №РН-0213/02 на суму 124 660,80 грн., у тому числі ПДВ 20 776,80 грн. (том 1 а.с. 98), від 14.02.2018 №РН-0214/02 на суму 350 592,00 грн., у тому числі ПДВ 58 432,00 грн. (том 1 а.с. 99), від 15.02.2018 №РН-0215/01 на суму 324470,40 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн. (том 1 а.с. 100).

З огляду на поставку товару ТОВ Вєгас Буд було виставлено позивачеві рахунки-фактури № СФ-0212/03 від 12.02.2018 на суму 450756,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн. (том 1 а.с.93), № СФ-0215/03 від 15.02.2018 на суму 324 470,40 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн. (том 1 а.с.94), № СФ-0213/03 від 13.02.2018 на суму 20 776,80 грн. (том 1 а.с.95), № СФ-0214/02 від 14.02.2018 на суму 58 432,00 грн. (том 1 а.с.96).

Оплата за отриманий від ТОВ Вєгас Буд товар підтверджується платіжним дорученням №785 від 06.03.2018 на суму 175 067,00 грн. (том 1 а.с.101), №786 від 06.03.2018 на суму 124 933,00 грн. (том 1 а.с.102), №790 від 07.03.2018 на суму 49 244,00 грн. (том 1 а.с.103), №791 від 07.03.2018 на суму 250 000,00 грн. (том 1 а.с.104), №789 від 07.03.2018 на суму 150 756,00 грн. (том 1 а.с.105), №841 від 16.04.2018 на суму 500 479,20 грн. (том 1 а.с.106),

За фактом поставки товару, ТОВ Вєгас Буд складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 12.02.2018 № 27 на суму 375 630,00 грн., у тому числі ПДВ 75 126,00 грн., від 13.02.2018 № 28 на суму 103 884,00 грн., у тому числі ПДВ 20 776,80 грн., від 14.02.2018 № 29 на суму 292 160,00 грн., у тому числі ПДВ 58 432,00 грн., від 15.02.2018 № 30 на суму 270 392,00 грн., у тому числі ПДВ 54 078,40 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ Вєгас Буд у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту за лютий 2018 року.

З матеріалів справи установлено, що товар, придбаний у ТОВ Вєгас Буд був реалізований позивачем на користь АТ Мотор Січ при виконанні різного роду ремонтних робіт, технічного обслуговування, на підтвердження чого позивач приєднав до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних робі, акти прийому-передачі, рахунки-фактури, протоколи узгодження договірної ціни, акти списання (том 1 а.с.122-161).

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар поставлявся, за якою ціною та між якими контрагентами.

Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податку на додану вартість, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальниками своїх обов`язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність свого контрагента, суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 04.12.2018 у справі № 814/788/14, від 30.11.2018 у справі № 820/4698/17, від 14.02.2018 у справі № 804/15887/14.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем (постачальником), порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем (постачальником) товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана вище юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій з Вєгас Буд сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Суд звертає увагу сторін на положення пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України за вимогами якого, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену із зазначеною в цьому пункті формулою.

Зі змісту формули вбачається, що визначальною умовою для виникнення права платника податків зареєструвати складену ним податкову накладну є недосягнення або рівність суми податку, зазначеної у податковій накладній, що реєструється, сумі податку за отриманими платником податковими накладними, разом з сумою податку сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, разом з сумою поповнення поточного рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку.

Таким чином, відсутність розміру необхідної суми, розрахованої за формулою, в тому числі з урахуванням суми на поточному рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку, унеможливлює реєстрацію податкової накладної продавцем товару.

Отже, контролюючий орган ще на стадії реєстрації податкової накладної наділений повноваженнями здійснювати контроль за відповідністю суми податкового кредиту, що буде сформована покупцем на підставі податкової накладної, сумі, яка в системі електронного адміністрування податку належить продавцеві та є достатньою для забезпечення виконання ним своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

В силу положень абзацу третього пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що всі податкові накладні, складені ТОВ Вєгас Буд за результатами господарських операцій з позивачем, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже є підставою для нарахування позивачем сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ Вєгас Буд спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Водночас, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день розгляду цієї справи по суті, ТОВ Ділвокс (код ЄДРПОУ 41861517) зареєстроване як юридична особа, знаходяться за зареєстрованою адресою та не перебуває в процесі припинення (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

Відтак, твердження про фіктивність зазначеного підприємства є припущенням та не можуть бути покладені в обґрунтування висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Стверджуючи про об`єктивну недостатність адміністративно-господарських засобів для поставки товарів, відповідач в акті перевірки не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, їх оприбуткування, що засвідчені наданими до перевірки та матеріалів справи первинним бухгалтерським документами.

Зокрема, акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідні для поставки товарів на користь позивача, але були відсутні у ТОВ Вєгас Буд чи його контрагентів.

Узагальнені посилання контролюючого органу на протиправний характер діяльності ТОВ Вєгас Буд без конкретизації фактів вчинення ним податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини із позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ Вєгас Буд , як на момент здійснення господарських відносин з позивачем, так і на час перевірки, було і залишається юридичною особою, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, має керівний склад, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На переконання суду, підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення податкового зобов`язання на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за протиправні діяння своїх контрагентів.

Між тим, не можна брати до уваги посилання контролюючого органу, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки є лише припущенням без належної перевірки діяльності самого суб`єкта господарювання.

Крім того, суд зауважує, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи або її відсутність за місцезнаходженням, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Що стосується тверджень відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності сертифікатів якості, паспортів заводів виробника, дозволів та свідоцтв щодо підтвердження якості, то суд такі до уваги не бере та виходить з того, що такі документи не належать до тих, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, а тому саме по собі ненадання платником податку означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції з огляду на інші, наявні докази її реальності.

Покликання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Зауваження відповідача про те, що специфікації (додатки) до договору від 12.01.2018 №1, від 13.01.2018 №2, від 14.01.2018 та від 15.01.2018 №4, складені раніше за сам договір, який був складений 05.02.2018, що у свою чергу свідчить про формальне складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій, суд вважає непереконливими, оскільки, вказана описка у специфікаціях до договору №ВБ-0205 від 05.02.2018 не може свідчити про відсутність факту поставки товару.

Наполягаючи на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідач також вказує на існування свідчень директора ТОВ Вєгас Буд ОСОБА_1 , який заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, однак суд звертає увагу, що такі обставини не можуть бути враховані та оцінені судом як юридично значимі, оскільки протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків акта перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а покази свідка у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом.

Окрім іншого, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини щодо можливої фіктивності контрагента позивача, про що вказує відповідач в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, в ході розгляду справи не підтвердились.

За таких обставин, суд констатує про встановлення фактичного руху активів за результатами здійснення оспорюваних господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Водночас докази які можуть свідчити про неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особами, які значяться продавцями товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не придбавалися або не могли бути придбані в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, в матеріалах справи відсутні.

Висновки відповідача про неналежне оформлення документів та його сумніви в їх достовірності ґрунтуються виключно на аналізі самих документів, який не супроводжувався будь-якими діями по перевірці обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідач задля доведення своєї позиції мав би здійснити таку перевірку та з`ясувати обставини, однак, як вбачається із матеріалів справи, такої перевірки він не провів, доказів суду не представив, обмежився інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об`єктивними доказами.

Водночас, на підтвердження реальності виконання умов договорів, позивач надав копії первинних документів.

Надаючи оцінку вказаному, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2018 у справі №813/552/15, від 06.02.2020 у справі №806/1339/15.

Крім того, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 10.09.2019 № 0049090504 та від 10.09.2019 № 0049080504 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3846,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1625 від 22.11.2019 (том 1 а.с.6).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю Вікадо задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.09.2019 № 0049090504 та від 10.09.2019 № 0049080504.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вікадо (ідентифікаційний код 22890193, місцезнаходження: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 94, корпус 2, кімната 12) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3846,45 (три тисячі вісімсот сорок шість гривень сорок п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Окружний адміністративний суд міста Києва до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 17.06.2021.

Суддя Т.П. Балась