Постанова

від 10.02.2022 по справі 640/12250/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12250/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Аверкова В.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 06 липні.2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс Солюшинз до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Онікс Солюшинз (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 червня 2019 року № 00008411402.

Позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним зменшення від`ємного значення по відносинам із ТОВ Оніксстор , оскільки господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а Товариством з обмеженою відповідальністю Онікс Солюшинз дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 25 червня 2019 року № 00008411402.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу ГУ ДФС у місті Києві від 13 травня 2019 року, відповідно до пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс Солюшинз з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Оніксстор за листопад-грудень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатом якої складено акт від 29 травня 2019 року № 362/26-15-14-02-02/40750243.

За результатом перевірки встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1 609 741 грн, в тому числі за грудень 2016 року у сумі 1 609 741 грн.

За результатом розгляду заперечень ТОВ Онікс Солюшинз , рішенням ГУ ДФС у місті Києві від 20 червня 2019 року викладено висновок акту перевірки від 29 травня 2019 року № 362/26-15-14-02-02/40750243 у наступній редакції: порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 1 609 741 грн, в тому числі за грудень 2016 року у сумі 1 609 741 грн.

Податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у місті Києві від 25 серпня 2019 року № 00008411402 позивачу зменшено розмір від`ємного значення на суму 1 609 741 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ Оніксстор а саме: наявності пояснень посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємства, зокрема пояснень громадянина ОСОБА_1 до діяльності ТОВ Оніксстор .

Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії суду належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ Оніксстор , мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2016 року між ТОВ Онікс Солюшинз (Постачальник) та ТОВ Оніксстор (Покупець) укладено Договір поставки № 1210, за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом чинності цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар на підставі заявки в кількості і в строки відповідно до умов цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до умов 1.2 Договору, Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту фактичного отримання Товару та прийому його по якості та кількості згідно з умовами цього Договору та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової (товарної) накладної, яка засвідчує момент передачі товарів.

Відповідно до умов 1.3 Договору, Обсяги товару, що постачається за договором, визначаються видатковими (товарними) накладними, що є невід`ємною частиною даного Договору, прирівнюються Сторонами до специфікації та мають її силу.

Відповідно до умов 2.1 Договору Поставка товарів здійснюється згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на умовах: самовивозу Товару Покупцем зі складу Постачальника вул. М. Гришка, будинок 4, літ. А., м. Київ транспортом Покупця та за його рахунок.

Відповідно до умов 3.6 Договору, в момент приймання поставки товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару за домовленістю сторін або в порядку, що визначається чинним законодавством.

Відповідно до умов 6.4 Договору, Постачальник має право вимагати, а Покупець повинен повернути неоплачений своєчасно товар протягом трьох днів з моменту отримання письмової вимоги Постачальника.

Відповідно до умов 6.5 Договору, Постачальник має право вимагати, а Покупець повинен повернути неоплачений своєчасно товар протягом трьох днів з моменту отримання письмової вимоги Постачальника.

На підставі вищезазначених договорів ТОВ Оніксстор (код 37788649) виписано на користь ТОВ Онікс Солюшинз видаткові накладні, податкові накладні: від 02.11.2016 № 19, від 08.11.2016 №48, від 16.11.2016 № 104, від 22.11.2016 № 131, від 28.11.2016 № 151, від 01.12.2016 № 7, від 08.12.2016 № 42, від 13.12.2016 № 68, від 19.12.2016 № 87, від 23.12.2016 № 101, від 27.12.2016 № 118, від 29.12.2016 № 137, від 29.12.2016 № 141, від 29.12.2016 № 139, від 29.12.2016 № 140, від 29.12.2016 № 136, від 30.12.2016 № 144, від 30.12.2016 № 143, від 30.12.2016 № 145, від 30.12.2016 № 142, від 30.12.2016 № 138, від 30.12.2016 № 146, від 30.12.2016 № 150, від 30.12.2016 № 147, від 31.12.2016 № 148, від 31.12.2016 № 149.

На рахунок ТОВ Оніксстор (код 37788649) згідно платіжних доручень було перерахувано ТОВ Онікс Солюшинз грошові кошти в сумі 8 453 477,22 гривень.

Відповідно до банківських виписок та бухгалтерських регістрів по рах. 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , станом на 31.12.2016 з контрагентом ТОВ Оніксстор (код 37788649) обліковувалась кредиторська заборгованість 9 693 035 гривень.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний період та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Також, між позивачем та ТОВ Оніксстор укладено Договір від 12 жовтня 2016 року № 20161012, за умовами якого Постачальник зобов`язується протягом чинності цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) на підставі замовлення в кількості і в строки відповідно до умов цього договору та додатків до нього, шо є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до умов 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується протягом чинності цього Договору передати у власність Покупцеві Товар (партію товару), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити грошову суму, визначену видаткових (товарних) накладних та/або у рахунках-фактурах.

Відповідно до умов 1.3 Договору, Обсяги товару, що постачається за договором, визначаються видатковими (товарними) накладними, шо є. невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до умов 2.1 Договору, поставка товарів здійснюється згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на умовах: DDP: вул. М. Гришка, будинок 4. літ. А, приміщення 10, м. Київ або EXW: вул. Дегтярівська. 14, м. Київ. В разі погодження замовлення Сторони визначають базис поставки та місце призначення поставки.

Відповідно до умов 3.6 Договору, в момент приймання поставки товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару за домовленістю сторін або в порядку, що визначається чинним законодавством.

Відповідно до умов 5.1 Договору, Гарантійний термін на товари та умови гарантії вказано в Гарантійному талоні. Період гарантійного обслуговування починається з дати підписання товарної накладної; в окремих випадках, які погоджуються сторонами, гарантійний строк починає перебіг з дати виробництва товару. Порядок післягарантійного обслуговування визначається окремою угодою між Сторонами.

Відповідно до умов 7.2 Договору Покупець, зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 14-го (чотирнадцятого) календарного дня з дати фактичного отримання товару.

Відповідно до умов 7.5 Договору, Постачальник має право вимагати, а Покупець повинен повернути неоплачений своєчасно товар протягом трьох днів з моменту отримання письмової вимоги Постачальника.

Матеріали справи містять копії вищезазначених документів, копії замовлень на отримання товару, довіреностей на отримання товару, рахунків - фактур тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пункти 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.6 статті 201 Кодексу встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів наголошує, що в акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, проте встановлено наступну інформацію про контрагента позивача:

ТОВ Оніксстор зареєстроване Дарницькою районною в місті Києві Державною Адміністрацією від 21 липня 2011 року №10651020000014970.

Станом на 29 травня 2018 року перебуває на обліку у ГУ ДФС у місті Києві.

Основний вид діяльності ТОВ Оніксстор 46.51- оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

За перевіряємий період директором/головним бухгалтером був - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Станом на дату складення акту перевірки директором та головним бухгалтером ТОВ Оніксстор значиться ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Остання звітність з ПДВ подана ТОВ Оніксстор за серпень 2018 року з показниками діяльності.

Відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік, балансова вартість основних засобів складала 0,0 тис. гривень.

Вся звітність та податкові накладні подані до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві за період листопад, грудень 2016 підписана від імені ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листом від 01 листопада 2018 року №6214/26-15-21-29 отримано протокол допиту свідка від 29.10.2018. Згідно протоколу о/у шостого відділу ОУ ГУ ДФС у м. Києві, ст. лейтенантом Кравчуком А.М. року проведено допит ОСОБА_1 , який засвідчив, що відношення до господарсько-фінансової діяльності ТОВ Оніксстор (37788649) не має. Не реєстрував і не являвся директором даного підприємства.

Крім того, згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ Оніксстор заведено Картку суб`єкта фіктивного підприємництва №255/26-15-21-29 від 05.11.2018, щодо непричетності керівника ТОВ Оніксстор ОСОБА_1 до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства.

ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) перебуває на посаді директора/головного бухгалтера ТОВ Оніксстор (код 37788649) за період з 03 листопада 2016 року .

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Оніксстор знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Отже, контролюючим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У ході судового розгляду справи, суддею Окружного адміністративного суд міста Києва Васильченко І.В. 08 жовтня 2019 року допитано у якості свідка ОСОБА_1 , який у судовому засіданні заявив про свою непричетність до господарської діяльності ТОВ Оніксстор , заявив, що серія номер паспорту його, але фотокартка не його.

Натомість працівниками позивача, у судовому засіданні 08 жовтня 2019 року заявлено, що прибувший у судове засідання ОСОБА_1 був директором ТОВ Оніксстор , свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили, що були свідками вчинення ОСОБА_1 дій по управлінню ТОВ Оніксстор та забезпеченню здійснення господарської діяльності даним підприємством в листопаді - грудні 2016 року.

У Постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року (№К/ 9901/1349/17) визначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених Позивачем та його контрагентами.

В рішенні від 05 липня 2016 року по справі №21/1793а16 Верховний Суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін з керівником цього підприємства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій.

Колегія судівв зазначає, що в даному випадку наявні лише свідчення ОСОБА_1 , натомість працівниками позивача, у судовому засіданні 08 жовтня 2019 року заявлено, що прибувший у судове засідання ОСОБА_1 був директором ТОВ Оніксстор , свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили, що були свідками вчинення ОСОБА_1 дій по управлінню ТОВ Оніксстор та забезпеченню здійснення господарської діяльності даним підприємством в листопаді - грудні 2016 року.

При цьому, відсутня будь-яка інформація про порушення кримінальної справи, або винесення вироку в межах спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що первинна документація, зокрема Договір поставки № 20161220 від 20 грудня 2016 року, специфікація від 20 грудня 2016 року, пропозиція, рахунки фактур від 30 грудня 2016 року № ОС-0002183, від 30 грудня 2016 року № ОС-0002185, від 30 грудня 2016 року № ОС-0002187 підписані ОСОБА_1 .

При цьому, в інший частині рахунки - фактури від 02 листопада 2016 року № ОС-0001822, від 08 листопада 2016 року № ОС-0001861, від 16 листопада 2016 року № ОС-0001926, від 22 листопада 2016 року № ОС-0001963, від 25 листопада 2016 року № ОС-0001988, від 07 грудня 2016 року № ОС-0002050, від 13 грудня 2016 року № ОС-0002080, від 23 грудня 2016 року № ОС-0002135 виписані позивачу ТОВ Оніксстор не містять прізвища особи ОСОБА_1 , тобто первинна документація навіть не повністю підписана гр. ОСОБА_1 .

Також, в протоколі № 12 загальних зборів учасників ТОВ Оніксстор від 24 жовтня 2016 року міститься згода ОСОБА_1 на його призначення директором цього товариства; в наказі на призначення на посаду директора № 18 від 24 жовтня 2016 року міститься підпис ОСОБА_1 ; згідно акту приймання - передачі справ № 1 від 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримано товарно-матеріальні цінності і документацію ТОВ Оніксстор ; згідно квитанції № 1 від 30 січня 2017 року ТОВ Оніксстор через ОСОБА_1 вносило кошти в якості поповнення статутного капіталу; додано до матеріалів справи банківські карки зі зразками підписи ОСОБА_1 та зразками відбитку печатки ТОВ Оніксстор ; договір поставки № 20161220 від 20 грудня 2016 року підписаний ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що у судовому засіданні 25 травня 2021 року допитано в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Зокрема, свідок ОСОБА_5 повідомила, що дійсно працює на посаді головного бухгалтера на ТОВ Онікс Солюшинз з 2014 року, щодо господарських операцій із ТОВ Оніксстор підтвердила їх реальність.

Зазначила, що була присутня у нотаріуса під час призначення ОСОБА_1 директором ТОВ Оніксстор , особисто бачила ОСОБА_1 , як він підписував банківські картки, договори, тощо. Зазначила, що директор ОСОБА_1 у приміщенні офісу електронним ключом підписував первинну документацію ТОВ Оніксстор . Свідок підтвердив, що дійсно на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2016 року між ТОВ Онікс Солюшинз (Постачальник) та ТОВ Оніксстор (Покупець), позивачем викуплено товар-комп`ютерні комплектуючи.

Також, допитано у якості свідка ОСОБА_4 , який працює на ТОВ Онікс Солюшинз з 2016 року, до його обов`язків входить збирання серверів, комплектуючих комп`ютерних, приймання товару. Свідок підтвердив, що серед постачальників позивача у спірному періоді був ТОВ Оніксстор , директором якого був ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу , що відповідачем до матеріалів справи належним чином завірений протокол допиту свідка на який посилаються в акті перевірки відповідач не надано, також не надано його як до суду першої інстанції так і лр суду апеляційної інстанції.

Таким чином колегія суддів зазначає, що матеріали справи підтверджують реальність господарської операції, реальний рух товару та коштів. При цьому, контролюючим органом не наведено жодних доказів в спростування саме реальності операції з постачання товару та його подальша реалізація

Таким чином, позивачем доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ Оніксстор та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а тому зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2019 року № 00008411402 нормативно і документально підтверджуються.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв`язку із чим прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов ПСП ім. Т.Г. Шевченка підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 10 лютого 2022 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль